Ухвала суду № 57275704, 25.02.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 615/1322/15-к Головуючий першої інстанції: Токмакова А.П.

Провадження 11-кп/790/464/16 Доповідач: Мікулін М.І.

Категорія: ч.2 ст.286 КК України

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді Мікуліна М.І.

суддів Снігерьової Р.І.,

Савченко І.Б.

за участю секретаря судового засідання Круглих К.О.

прокурора Кочетова В.Ю.

захисника ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження № 11-кп/790/464/16 за апеляційною скаргою прокурора прокуратури Харківської області Омельченко І.І. на вирок Валківського районного суду Харківської області від 24 листопада 2015 року у відношенні ОСОБА_3,-

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Заміське Валківського району Харківської області, з повною середньою освітою, не одружений, не судимий, що веде фермерське господарство, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1,-

засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України до 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

В силу ст. 75 КК України ОСОБА_3 від відбування основного покарання звільнено з випробувальним строком 3 роки та покладено обов'язки передбачені ст.76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Як встановив суд, 01 липня 2015 року, близько 01 години, ОСОБА_3, керуючи технічно справним трактором «Т-16МГУ», р. н. НОМЕР_2, у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п.2.9 (а) Правил дорожнього руху України, згідно якого:

п.2.9 - «Водію забороняється а) керувати транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння...» рухався по дорозі, що проходить біля водоймища в с. Бугаївка Валківського району Харківської області зі сторони с. Косинки в напрямку с. Бугаївка, та у вантажному кузові перевозив 3 пасажирів, чим порушив вимоги п.21.1 Правил дорожнього руху України, згідно якого:

п.21.1 - «Дозволяється перевозити пасажирів у транспортному засобі обладнаному місцями для сидіння в кількості, що передбачена технічною характеристикою так, щоб вони не заважали водієві керувати транспортним засобом і не обмежували оглядовість, відповідно до правил перевезення».

Під час руху по вказаній дорозі ОСОБА_3, рухаючись зі швидкістю близько 10 км/год., грубо порушив вимоги п.12.1 Правил дорожнього руху України, згідно якого:

П.12.1 - «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним» та допустив перекидання трактору до водоймища.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир трактору ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2., опинилась у воді під трактором «Т-16МГУ», в результаті чого трапилась її смерть. Причиною смерті потерпілої ОСОБА_5 стала механічна асфіксія, яка розвинулась внаслідок закриття дихальних отворів водою при утепленні.

Порушення вимог Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_3, які перебувають у прямому причинному зв'язку з подією та наслідками, що настали, виразились в тому, що він, керуючи технічно справним трактором «Т-16МГУ», виявив неуважність, не врахував дорожню обстановку, вибрав небезпечну швидкість руху, втратив керування над транспортним засобом та допустив виїзд трактору за межі проїжджої частини з подальшим його перекиданням до водойми, що спричинило тяжкі наслідки.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок у відношенні ОСОБА_3 скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого правопорушення та ухвалити новий вирок, яким призначити обвинуваченому 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. На обґрунтування апеляції стверджує про неправильне застосування ст. 75 КК України, оскільки ОСОБА_3 визнано винним в скоєні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином. Окрім того, за наслідками противоправної поведінки ОСОБА_3, який перебував у стані алкогольного сп'яніння загинула людина, а тому призначене покарання є недостатнім для виправлення обвинуваченого та попередження збоку останнього нових злочинів. Крім цього, судом при ухваленні вироку допущено порушення вимог ст. 124 КПК України щодо розподілу судових витрат, а саме, з обвинуваченого стягнено судові витрати за проведення судових експертиз, але не зазначено, що на користь держави. Також суд не вирішив питання про скасування арешту майна обвинуваченого та за власною ініціативою зарахував трактор «Т-16 МГУ» до речового доказу та залишив у розпорядженні власника.

На апеляційну скаргу захисник ОСОБА_2 в порядку ст. 402 КПК України подав заперечення, в яких, з зазначених в цьому процесуальному документі підстав, просить вирок залишити без зміни, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Заслухавши доповідача, вислухавши прокурора, який підтримав апеляційну скаргу про скасування вироку в частині призначеного покарання та про призначення обвинуваченому новим вироком за ч. 2 ст. 286 КК України покарання у вигляді 4 років позбавлення волі без застосування ст. 75 КК України, вислухавши захисника та обвинуваченого про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з таких підстав.

Суд першої інстанції з достатньою повнотою дослідив фактичні обставини справи і висновки суду щодо формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, в апеляційному порядку не заперечуються. Тому, відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК Україні такі обставини апеляційним судом не переглядаються.

Виходячи з встановлених фактичних обставин справи, суд першої інстанції дії ОСОБА_3 кваліфікував за ч. 2 ст. 286 КК України.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, місцевий суд, як видно з вироку, послався на ступінь тяжкості вчиненого злочину, на обставини, що пом'якшують покарання - визнання вини, щире каяття у скоєному, активне сприяння розкриттю злочину, відсутність претензій потерпілого та його прохання про призначення обвинуваченому не пов'язаного з позбавленням волі покарання, на обставину, що обтяжує покарання - перебування у стані алкогольного сп'яніння, а також на данні про особу винного, який раніше не судимий, на обліку у нарколога і психіатра не перебуває, веде особисте господарство, має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, як: скромний, працелюбний, доброзичливий, приймає участь у громадському житті, поважає старших.

Виходячи з таких даних, а також враховуючи мотиви обвинуваченого та його поведінку під час та після вчинення злочину, суд першої інстанції прийшов до висновку про можливість перевиховання та виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства, в зв'язку с чим із застосуванням ст. 75 КК України звільнив його від відбування основного покарання з випробуванням.

Між тим, висновок суду про можливість перевиховання та виправлення ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства відповідно до вимог ст. 75 КК України - достатніми доказами по справі не підтверджуються.

Як вбачається з змісту вироку, ОСОБА_3 визнано винним в скоєні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Вироком також встановлено, що такий, тобто тяжкий злочин ОСОБА_3 скоїв перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння та внаслідок вчиненого кримінального правопорушення загинула пасажир трактору ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

За таких даних, колегія суддів погоджується з доводами апеляції прокурора про необґрунтоване застосування судом ст. 75 КК України, оскільки висновок суду про можливість виправлення обвинуваченого із звільненням від відбування основного покарання з випробуванням є непереконливим, спростовується зазначеними вище доказами.

З огляду на наведене, є непереконливими і зазначені в запереченнях на апеляційну скаргу прокурора доводи у захист, які при апеляційному розгляді кримінального провадження були підтримані обвинуваченим і його захисником щодо, нібито, обґрунтованості рішення суду першої інстанції, з посиланням на конкретні обставин справи та позитивні дані про особу ОСОБА_3, в тому числі стосовно не допущення останнім порушень міри запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

За таких обставин, суд першої інстанції неправильно застосував закон про кримінальну відповідальність, що спричинило невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого у зв'язку з м'якістю призначеного покарання, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 1 ст. 418 КПК України і п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України скасовує вирок в частині призначеного ОСОБА_3 покарання та постановляє свій вирок за необхідністю застосування більш суворого покарання.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, колегія суддів згідно з ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до вимог ст. 12 КК України є тяжким злочином, обставини, які пом'якшують покарання - визнання вини, щире каяття у скоєному, активне сприяння розкриттю злочину, відсутність претензій потерпілого та його прохання про призначення обвинуваченому не пов'язаного з позбавленням волі покарання, обставину, що обтяжує покарання - скоєння злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, а також дані про особу винного, який раніше не судимий, на обліку у нарколога і психіатра не перебуває, веде особисте господарство, має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, як: скромний, працелюбний, доброзичливий, приймає участь у громадському житті, поважає старших.

Приймаючи до уваги наявність ряду пом'якшуючих покарання обставин разом з позитивними даними про особу обвинуваченого, а також зазначену вище думку потерпілого, колегія суддів вважає необхідним призначити обвинуваченому ОСОБА_3 основне покарання у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі, передбаченого кримінальним законом, за яким його визнано винним, а також призначити додаткове покарання у виді позбавленням права керувати транспортними засобами.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства не можливе.

Колегія суддів також відповідно до доводів апеляційній скарги скасовує арешт на тимчасово вилучене майно, який було накладено ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 03 липня 2015 року/а. с. 62/, а саме - трактор «Т-16МГУ», р. н. НОМЕР_2, що зареєстрований згідно свідоцтва про реєстрацію машини НОМЕР_1 за ОСОБА_6, та яким на момент дорожньо-транспортної пригоди керував ОСОБА_3

Що ж стосується доводів апеляційної скарги про уточнення рішення суду першої інстанції стосовно стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 судових витрат за проведення судових експертиз у сумі 1841 гривень 40 копійок, то такі доводи задоволенню не підлягають, оскільки у судовому засіданні при розгляді апеляційною інстанцією кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_3 надав суду квитанцію від 01 грудня 2015 року про сплачення ним в Валківському відділенні Харківського ГРУ ПриватБанку вказаних витрат.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 418, 420, 426, 532 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора прокуратури Харківської області Омельченко І.І. задовольнити частково.

Вирок Валківського районного суду Харківської області від 24 листопада 2015 року у відношенні ОСОБА_3 в частині призначеного покарання скасувати.

Вважати ОСОБА_3 винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 3 /трьох/ років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3/три/ роки.

Цей же вирок змінити та скасувати арешт на тимчасово вилучене майно, який було накладено ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 03 липня 2015 року, а саме - трактор «Т-16МГУ», р. н. НОМЕР_2, що зареєстрований згідно свідоцтва про реєстрацію машини НОМЕР_1 за ОСОБА_6, та цей трактор передати в розпорядження власника.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з дня прибуття його до кримінально-виконавчих органів для відбуття покарання.

В іншій частині вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_3 залишити без зміни.

Вирок апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.

Вирок може бути оскаржено безпосередньо у Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення цього судового рішення.

Головуючий суддя

Судді