Постанова № 57274499, 15.04.2016, Зміївський районний суд Харківської області

Справа №621/618/16-а

Пр. 2-а/621/16/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 квітня 2016 року м. Зміїв

Суддя Зміївського районного суду Харківської області Вельможна І.В., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області про визнання протиправною бездіяльність УПФУ в Зміївському районі та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Зміївському районі Харківської області про визнання протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Зміївському районі та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 послався на те, що він є ліквідатором аварії на Чорнобильській АЕС та відноситься до 2-ої категорії осіб, що постраждали від цієї аварії.

З 08 травня 2007 року йому призначено пенсію за віком, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання пенсій, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на 10 років. Також зазначив, що йому призначено додаткову пенсію за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, 2 категорії, відповідно до ст.ст. 49, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Періоди, з яких складається його страховий стаж, обчислено відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Загальний стаж становить - 30 років 3 місяці 27 днів , в тому числі, період участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС - 15 днів та військова служба - 02 роки 00 місяців 29 днів. На теперішній час загальний час становить 36 років 8 місяців 16 днів, у тому числі період участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС - 15 днів ( які зараховані 1:3), та військова служба - 02 роки 00 місяців 29 днів.

Розмір пенсії за віком йому визначено за новою формулою, відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням коефіцієнту страхового стажу, визначеного за формулою, відповідно до ст. 25 цього Закону.

Пенсію мені обчислено із середньомісячної заробітної плати за період з 01.09.1984 року по 31.08.1984 року та з 01.07.2000 року по 28.02.2010 року 1386,50 грн. (коефіцієнт заробітної плати - 1,15743 х 1197,91 - середня заробітна плата за 2007 рік). Виплата пенсії проводиться як непрацюючому. Коефіцієнт мого страхового стажу з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1,35 % - 0,49500. Розмір моєї пенсії на сьогодні становить: основний розмір пенсії за віком - 686 грн. 32 коп. (1386,50x0,49500); доплата до прожиткового мінімуму (949,00) - 262 грн. 68 коп.; доплата за понаднормативний стаж(11 років) - 75 грн. 50 коп. (686,32* 11 %); додаткова пенсія учасника ліквідації аварії на ЧАЕС 2 кат. - 170 грн. 82 коп.; доплата з 01.05.2012р. по пост. № 327 від 23.04.2012 р - 100 грн. 00 коп.

25 лютого 2016 року він звернувся до начальника Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області з заявою, у якій просив збільшити розмір його пенсії, відповідно до п. 2 ст. 56 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на 1 процент заробітку, який був розрахований при визначенні розміру пенсії, за кожний рік роботи понад 20 років стажу, але не вище 75 процентів цього заробітку шляхом розрахунку відповідно до п.1 ст.27 Закону України « Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»

На його заяву відповідачем було надано лист від 04.03.2016 року №1740-02/09, згідно якого йому повідомлено про те, що рішенням відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій від 04.03.2016 року мені відмовлено у збільшенні моєї пенсії відповідно до пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на 1 процент заробітку, який був розрахований при визначенні розміру пенсії, за кожний рік роботи понад 20 років стажу, але не вище 75 процентів цього заробітку шляхом розрахунку відповідно до п. 1 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Вважає дії (відмову) відповідача незаконними та такими, що порушують його права, виходячи з наступного.

Зазначив, що ст. 15 Закону № 1788-ХІІ визначено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом № 796-ХІІ або їм надається право на одержання пенсії на підставах, передбачених цим Законом.

Таким чином, цією нормою надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом №1788-ХІІ або спеціальним Законом №796-ХІІ.

Відповідачем не заперечується, що йому призначено пенсію з урахуванням п. 1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», про що, зокрема, йдеться у листі-відмові.

Статтею 56 цього Закону №796-ХІІ передбачено пільги щодо обчислення стажу роботи (служби) осіб, які підпадають під його дію.

Згідно з частиною другою даного Закону право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком N1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.

Аналіз викладеного положення закону свідчить про те, що воно визначає особливі норми та умови пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи.

Водночас, порядок перерахунку пенсій Законом №796-ХІІ - не встановлений, що є підставою для застосування судом аналогії закону на підставі частини сьомої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ознакам, передбаченим вказаною процесуальною нормою, відповідає абзац 2 частині першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-VI, зі змісту якого випливає, що за кожний рік страхового стажу понад установлений законом мінімальний трудовий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком, остання збільшується на 1 % визначеної законом її розрахункової величини.

Для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ця величина має пільговий характер і визначена в частині другій статті 56 Закону №796-ХІІ як сума заробітку за кожний рік роботи понад установлений цим пунктом стаж роботи. Згідно з цим Законом вона дорівнює мінімальному розміру пенсії за віком, який згідно з абзацом 1 частини другої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлений у розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Вважає, що його твердження про те, що особам, яким призначена пенсія з урахуванням Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» перерахунок пенсії має здійснюватися за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років для жінок і 20 років для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на 1 відсоток заробітку за рік.

Отже, позивач вважає, що дії відповідача щодо відмови в задоволенні його заяви від 25.02.2016 року про перерахунок йому пенсії відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону № 796-ХІІ є протиправними.

Просить визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області щодо відмови здійснити перерахунок його пенсії, відповідно до ст. ст. 51, 56, 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ.

Також, зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області здійснити збільшення його пенсії, відповідно до п. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», шляхом розрахунку, відповідно до п. 1 ст. 27Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування » на 1 процент заробітку, який був розрахований при визначенні розміру пенсії, за кожний рік роботи понад 20 років стажу, але не вище 75 процентів цього заробітку, починаючи з 25 лютого 2016 року.

У поданих до суду письмових запереченнях в.о. начальника УПФУ у Зміївському районі Бондюк І.А. вказала , що позовна заява розглянута по суті і не може бути визнана з наступних підстав. Згідно вимог п.4 ч.1.ч.3 ст. 157 КАС України провадження по даній справі слід закрити, оскільки ОСОБА_1 звертався у травні 2015 року до суду з аналогічним позовом і рішенням Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2015 року у задоволенні позову було відмовлено.

Щодо позовних вимог позивача зазначила, що пунктом 13 розділу XV прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 року передбачено, у разі якщо особа має право на отримання пенсії, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи № 796-ХІІ та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором.

Таким чином, цією нормою надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним законом, яким є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», або спеціальним - Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи встановлено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4,встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Право на державну пенсію, відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» мають особи, віднесені до категорії 1, в той час як відповідно до посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС ОСОБА_1 віднесено до категорії 2.

Оскільки позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987 році, тому на нього розповсюджуються пільги встановлені ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» якою передбачено зменшення пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для осіб, які приймали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, згідно абзацу 1 ч. 1 ст. 55 вищезазначеного Закону - на 8 років.

З 08 травня 2007 року ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, відповідно до ст. 55Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на 8 років.

Також позивачу призначено додаткову пенсію за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, 2 категорія, відповідно до ст. ст. 49. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Періоди, з яких складається страховий стаж ОСОБА_1 обчислено відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Загальний страховий стаж позивача становить 36 років 8 місяців 16 днів, в тому числі період участі у ліквідації аварії на ЧАЕС - 15 днів ( які зараховані 1:3) та військова служба - 2 роки 0 місяців 29 днів.

Так як позивач звернувся за призначенням пенсії після 01.01.2004 року, розмір пенсії за віком ОСОБА_1 визначено за новою формулою, відповідно до ч. 1 ст.27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням коефіцієнту страхового стажу визначеного за формулою, відповідно до ст. 25 цього Закону.

Позивачу, за кожний повний рік страхового стажу, понад страхований стаж, визначений ч. 2 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (25 років) встановлено доплату за понаднормований стаж, 11 років в сумі 75,50 грн.

Статтею 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено пільги щодо обчислення стажу роботи (служби) осіб, які підпадають під його дію.

Зокрема, згідно з ч. 2 ст. 56 зазначеного Закону право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менш як 20 років для чоловіків та 15 років для жінок із збільшенням пенсії на 1 відсоток заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 відсотків заробітку, а громадянам, які відпрацювали за Списком № 1 - 10 років і більше для чоловіків та 7 років 6 місяців і більше для жінок - не вище 85 відсотків заробітку.

Представник зазначив, що аналіз наведених норм свідчить про те, що вони визначають особливі норми та умови пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи.

Однак, Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не визначений порядок перерахунку пенсій, що є підставою для застосування аналогії закону на підставі ч. 7 ст. 9 КАС України.

Ознакам, передбаченим вказаною процесуальною нормою, відповідає абзац 2 ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зі змісту якого випливає, що за кожний повний рік страхового стажу понад установлений законом мінімальний трудовий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком, остання збільшується на 1 відсоток визначеної законом її розрахункової величини.

Для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ця розрахункова величина має пільговий характер і визначена в ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" і як сума заробітку за кожний рік роботи понад установлений цим пунктом стаж роботи.

Згідно з цим Законом вона дорівнює мінімальному розміру пенсії за віком, який згідно з абзацом 1 ч. 2 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлений у розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Вищий адміністративний суд України визначив, що на підставі ч.2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" перерахунок пенсії має здійснюватися за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років для жінок і 20 років для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на 1 відсоток заробітку за рік особам, яким призначена пенсія, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Оскільки у позивача відсутнє право на призначення державної пенсії, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв'язку з чим він не має право на перерахунок пенсії згідно ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Таким чином, УПФУ у Зміївському районі при здійсненні виплати пенсії позивачу діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, тому просить закрити провадження у справі згідно п. 4 ч. ч. 1, 3 ст.157 КАС України та відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4, п. 4 ч. 5 ст. 183-2 КАС України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі не пізніше п'яти днів з дня подання відповідачем заперечення проти позову.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши та оцінивши докази у справі, вважаю, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році та користується пільгами, передбаченими для осіб віднесених до 2 категорії Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», про що свідчить посвідчення НОМЕР_1 від 7 квітня 2002 року (а.с. 10).

Згідно з ч. 2 ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ особам, які працювали у зоні відчуження, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

При цьому, учасникам ліквідації наслідків аварії, які приймали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році, тому на них розповсюджуються пільги встановлені ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» якою передбачено зменшення пенсійного віку, встановленого ст. 26 ЗаконуУкраїни «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для осіб, які приймали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, згідно абзацу 1 ч. 1 ст. 55 вищезазначеного Закону - на 10 років.

Як слідує з матеріалів справи, позивачу ОСОБА_1 з 08.05.2007 року призначено пенсію за віком, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на 10 років. Та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, 2 категорії, відповідно до ст. ст. 49, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

25 лютого 2016 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про збільшення розміру його пенсії, відповідно до ч. 2 ст. 56 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на 1 % заробітку, який був розрахований при визначенні розміру пенсії, за кожний рік роботи понад 20 років стажу, але не вище 75 % цього заробітку.

Відмовляючи позивачу у задоволенні його звернення від 25.02.2016 року, Управління Пенсійного Фонду України в Зміївському районі Харківської області в своєму листі № 1740-02/09 від 04.03.2016 року послалось на відсутність у позивача права на призначення державної пенсії, відповідно до Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII, у зв'язку з чим і відсутність у нього права на перерахунок пенсії, згідно ч. 2 ст. 56, 57 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с.16).

Суд вважає, що відмова Управління Пенсійного Фонду України в Зміївському районі Харківської області у збільшенні пенсії позивачу ОСОБА_1 відповідно до ч. 2 ст. 56, 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є протиправною, а вимоги позивача обґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті ( вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-XII визначено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, умов проживання і трудової діяльності, соціального захисту потерпілого населення.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 року за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

Тобто, цією нормою надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 року або спеціальним Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-XII.

Відповідно до ст. 57 Закону № 796-ХІІ в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, обчислення середньомісячного заробітку провадиться згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 року.

У разі обчислення пенсії відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону № 1058-IV за бажанням того, хто звернувся за пенсією, середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії може визначатися за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 має право на перерахунок пенсії з урахуванням середньомісячного фактичного заробітку на території радіоактивного забруднення.

Статтею 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-XII передбачено пільги щодо обчислення стажу роботи (служби) осіб, які підпадають під його дію. Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону № 796-XII право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорії 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 % заробітку.

У зв'язку з цим для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, порядок обчислення стажу роботи має пільговий характер та визначений в ч. 2 ст. 56 Закону № 796-ХІІ.

Наведене випливає з правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 07.07.2015 року № 21-727а15, яка відповідно до ст. 244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України.

За таких обставин, суд вважає, що є всі підстави для визнання протиправними дій Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області щодо відмови здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1, відповідно до ст. ст. 51, 56, 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ.

Суд вважає за необхідне зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Зміївському районі Харківської області здійснити збільшення пенсії позивачу ОСОБА_1 відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», шляхом розрахунку, відповідно до п. 1 ст. 27 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування » на 1 процент заробітку, який був розрахований при визначенні розміру пенсії, за кожний рік роботи понад 20 років стажу, але не вище 75 % цього заробітку, починаючи з дня звернення з заявою до відповідача 25.02.2016 року.

Крім того, підстави для закриття провадження по даній справі, як просить відповідач у своїх запереченнях, у суду відсутні, оскільки позивач звернувся з іншим позовом, а саме про здійснення збільшення йому пенсії, починаючи з дня звернення з заявою до відповідача 25.02.2016 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 8,9, 87,94, 99,122,160,161,162,163,167 КАС України, Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 51,56,57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суд

п о с т а н о в и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Зміївському районі Харківської області «Про визнання протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Зміївському районі та зобов'язання вчинити певні дії» - задовольнити повністю.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області щодо відмови здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_3 відповідно до ст.ст. 51, 56, 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ - протиправними.

Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Зміївському районі Харківської області здійснити збільшення пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» шляхом розрахунку, відповідно до п. 1 ст. 27 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на 1 % заробітку, який був розрахований при визначенні розміру пенсії, за кожний рік роботи понад 20 років стажу, але не вище 75 % цього заробітку, починаючи з 25 лютого 2016 року.

Постанова може бути оскаржена в Харківському адміністративному апеляційному суді шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення через Зміївський районний суд Харківської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Суддя: