Ухвала суду № 57273012, 15.04.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 353/1056/14-к

Провадження № 11-кп/779/161/2016

Категорія ч. 1 ст 190КК України

Головуючий у 1 інстанції Дузінкевич І. М.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Гандзюка В.П.,

суддів: Кривобокової Н.М., Васильєва О.П.,

з участю:

секретаря судового засідання Шандаловича А.І. ,

прокурора Журавльова Є.Є.,

захисника ОСОБА_2,

обвинуваченої ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №42014090240000018 за апеляційною скаргою прокурора Тлумацького відділу Тисменицької місцевої прокуратури ОСОБА_4, який приймав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на вирок Тисменицького районного суду від 17 лютого 2016 року відносно ОСОБА_3, яка обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України,-

в с т а н о в и л а :

Вказаним вироком ОСОБА_3, 31 липня 1979 року

народження, уродженки та жительки с. Прибилів, Тлумацького району Івано-Франківської області, ІНФОРМАЦІЯ_1, одруженої, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, не працюючої, громадянки України, раніше не судимої,-

визнано невинуватою та виправдано за ст. 190 ч.1 КК України.

ОСОБА_3 обвинувачувалася в тому, що вона 12.01.2012 р., 04.07.2012 р. та 02.07.2013 р. для придбання права на отримання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, яка призначається і виплачується у грошовій формі малозабезпеченим сім'ям, що постійно проживають на території України, мають середньомісячний сукупний дохід, нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї, звернулась із заявою до Управління праці та соціального захисту населення Тлумацької райдержадміністрації.

В той же час, при прийнятті у ОСОБА_3 вказаних заяв, працівниками Управління праці та соціального захисту населення Тлумацької РДА повідомлено ОСОБА_3, що в разі зміни обставин, які можуть вплинути на отримання нею соціальної допомоги, компенсації, субсидій та пільг, вона зобов'язується повідомити органи праці та соціального захисту населення. Також, ОСОБА_3 було попереджено про відмову в призначенні або про припинення виплати призначеної соціальної допомоги та про повернення нарахованих коштів у разі подання недостовірних відомостей чи приховування відомостей про доходи та майновий стан сім'ї, які вплинули або могли вплинути на встановлення права на соціальну допомогу та визначення її розміру .

Після ознайомлення з вищезазначеним, ОСОБА_3 у заявах про призначення усіх видів соціальної допомоги , компенсацій, субсидій та пільг від 12.01.2012 р., 04.07.2012 р. та 02.07.2013 р. власноручно проставила свій підпис та дату.

Проте в порушення ст. 7 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» від 01.06.2000 року № 1763-ІІІ та п.10 Постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 № 250 «Про затвердження Порядку призначення виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям», ОСОБА_3 шахрайським способом, знаючи про те, що на момент її звернення до Управління праці та соціального захисту населення Тлумацької райдержадміністрації її чоловік ОСОБА_5 перебуває на сезонних роботах за межами України і майновий стан її сімї став вищим від прожиткового мінімуму, а також про те, що внаслідок перебування її чоловіка ОСОБА_5 в період з 04.08.2011 р. по 08.10.2012 р. та з 06.06.2013 р. по 25.11.2013 р. на сезонних роботах за межами України, він не здійснює догляд за особою, яка досягла 80 річного віку - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, і виплата йому допомоги по догляду за перестарілим проводиться з порушенням п.15 Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2004 року № 558, використала недостовірні відомості, які внесла у декларації про доходи та майновий стан особи, яка звернулись за призначенням усіх видів соціальних допомог, та подала відповідні документи (заяви, декларації) до Управління праці та соціального захисту населення Тлумацької райдержадміністрації, які стали підставою для призначення їй соціальної допомоги, як малозабезпеченій сім'ї.

На підставі поданих ОСОБА_3 заяв від 12.01.2012 р., 04.07.2012 р. та 02.07.2013 р., представлених довідок про те, що чоловік ОСОБА_5 здійснює догляд за перестарілою ОСОБА_6, декларацій про доходи та майновий стан осіб, які звернулись за призначенням усіх видів соціальних допомог від 12.01.2012 р., 04.07.2012 р. та 02.07.2013 р., Управлінням праці та соціального захисту населення Тлумацької РДА проведено безпідставне нарахування та виплату соціальної допомоги за січень-червень 2012 року в сумі 8499,69 грн., за липень-грудень 2012 року в сумі 11291,58 грн., за липень-грудень 2013 року в сумі 13342,99 грн., тобто ОСОБА_3 шахрайським способом, шляхом обману заволоділа бюджетними коштами без законних на те підстав в сумі безпідставно нарахованої та виплаченої соціальної допомоги у розмірі 33134,26 грн.

Не погодившись з вироком суду, прокурор Богусевич І.М., який приймав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій вважає вирок суду незаконним та необґрунтованим з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону, що призвело до неправильної оцінки ряду досліджених доказів та прийняттю незаконного рішення суду.

В доповненнях до апеляційної скарги заступник прокурора Івано-Франківської області Гнідан Р.М. акцентував на грубі процесуальні порушення допущені судом першої інстанції при судовому розгляді справи.

Зокрема вказав на те, що суд провів підготовче засідання без постановлення у встановленому ст.316 КПК України порядку процесуального рішення про призначення справи до розгляду ( не видалявся в нарадчу кімнату і не проголошував відповідну ухвалу, а долучив ухвалу до матеріалів провадження поза процесом). Незважаючи на те, що справа була призначена на 8.07.2015 року, жодних даних про те, в тому числі і обовязкового журналу судового засідання та технічного носію звукозапису немає. В судовому засіданні суд грубо порушив принципи змагальності сторін кримінального процесу і обмежив права прокурора надати суду необхідні докази на підтримання обвинувачення. Крім цього, суд фактично не досліджував письмові та речові докази , в тому числі і ті, що були визнані допустимими та знаходяться в матеріалах справи.

Постановивши вирок суд не дав жодної оцінки жодним доказам окрім пояснень обвинуваченої.

Враховуючи все вищенаведене, просив вирок суду першої інстанції скасувати, та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, зясувавши обставини справи, заслухавши пояснення обвинуваченої та її захисника, які просять вирок суду залишити без зміни, думку прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу з доповненням, обговоривши доводи й мотиви апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено: що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Цих вимог закону суд першої інстанції недотримався.

Постановляючи виправдувальний вирок суд першої інстанції так і не зазначив остаточно, з яких саме із зазначених підстав він виходив та сформулював свій висновок нечітко та незрозуміло, обмежившись посиланням на ст. 91 КПК України. Однак вказана стаття кримінального процесу не містить підстав для виправдання, а зобовязує суд вчинити дії направлені на перевірку та оцінку доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. Тобто суд зазначивши недостатність обставин у ст.91 КПК України сам констатував неповноту дослідження доказів та встановлення обставин події.

Крім цього, суд всупереч вимогам ст. 374 КПК України у вироку зазначено ряд положень норм КПК , які випадають з контексту вироку, носять загальний інформативний характер та не стосується конкретних висновків суду щодо обвинувачення ОСОБА_3 Серед таких: констатація порядку здійснення змагальності сторін, їх процесуальні права на збирання та подання до суду доказів і інші теоретичні матеріали.

Більше того, вирок містить аргументацію окремих процесуальних рішень, які можуть бути прийняті не під час складання вироку, а в процесі судового розгляду. Так суд відмовив в клопотанні обвинувачення про надання додаткового терміну органу досудового розслідування провести слідчі органи та замість складання окремого процесуального документа навів мотиви свого рішення у вироку. В решті вирок суду складається з абстрактного аналізу нормативних актів, які регулюють порядок отримання соціальної допомоги малозабезпечених сімям.

При цьому, у вироку суд так і не встановив та не зазначив інших обставин отримання ОСОБА_3 соціальної допомоги ніж тих, що поставлені в основу обвинувачення. Не спростував факту надання працівникам управління праці та соціального захисту населення неправдивих даних, які потягли безпідставне призначення допомоги та її подальшу оплату.

Суд вибірково оцінив окремі докази і не вказав про інші Так він послався тільки на окрему частину показань свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про відсутність неправдивих даних в декларації про доходи, інші подані документи та обставини не досліджував та залишив без відповідного аналізу.

Слушними є і покликання апелянта на грубі процесуальні порушення, які відповідно до ст.412 ,415 КПК України є безумовними підставами для скасування вироку та призначення нового судового розгляду в суді першої інстанції.

Так суд дійсно допустився істотних порушень, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, а саме: однобічність та неповноту судового розгляду; часткової відсутності журналу судового засідання та технічного носія інформації, на якому зафіксовано судове провадження; необґрунтованості судових висновків та невідповідності змісту вироку вимогам процесуального закону.

За таких обставин вирок суду не може залишатися в силі і підлягає до скасування.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 409, 412, 415, 418, 419, КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора з доповненнями задовольнити.

Вирок Тисменицького районного суду від 17 лютого 2016 року відносно ОСОБА_3 скасувати та призначити новий судовий розгляд в цьому ж суді в іншому складі суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий В.П. Гандзюк

Судді: Н.М. Кривобокова

ОСОБА_9

Згідно з оригіналом

Суддя В.П. Гандзюк