Рішення № 57272988, 13.04.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/3105/15-ц

Провадження № 22-ц/779/664/2016

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Веселов В. М.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Матківського Р.Й.,

суддів: Горблянського Я.Д., Фединяка В.Д.

секретаря Капущак С.В.

з участю: представника апелянта ОСОБА_2, представника ОСОБА_3- ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3 про відшкодування збитків та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання припиненим зобовязання за кредитним договором , з апеляційною скаргою представника ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Коломийського міськрайонного суду від 08 лютого 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

У липні 2015 року позивач звернувся з даним позовом та після уточнення позовних вимог просив ухвалити рішення про стягнення з відповідача збитки у розмірі 18 125, 87 доларів США та 3% річних від простроченої суми, що становить 6 698, 94 гривень.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 15 серпня 2007 року між сторонами укладено кредитний договір на суму 25 000 доларів США на строк дії до 15 серпня 2022 року. У звязку з порушенням ОСОБА_3 взятих на себе зобовязань щодо строків повернення кредитних коштів, рішенням суду від 05 лютого 2014 року з позичальника та його поручителя стягнуто кредитну заборгованість станом на 08 липня 2013 року, дане судове рішення позичальником частково виконане 10 березня 2015 року. Рішенням цього ж суду в рахунок погашення заборгованості ухвалено звернути стягнення на предмет іпотеки, комерційне приміщення №2 по вул. Шевченка, в м. Коломиї.

За результатами виконання рішення суду з ОСОБА_3 стягнуто суму боргу у гривневому еквіваленті за яку погашено 7542,58 доларів США на погашення простроченої заборгованості по тілу кредиту, 999,50 доларів США на погашення заборгованості по відсотках та 1515 гривень на погашення заборгованості по щомісячній комісії, коли на 10 липня 2013 року заборгованість за рішенням суду становила 22950,26 долара США та 4469,71 долар США нарахованих відсотків, тому непогашеною залишилась заборгованість по тілу кредиту в сумі 15 407, 88 доларів США, що є дійсними збитками Банку та заборгованість за нарахованими і непогашеними відсотками, визначеними вказаним судовим рішенням у сумі 2 717, 99 доларів США, які є упущеною вигодою.

У листопаді 2015 року із зустрічною позовною заявою до суду звернулась ОСОБА_3, просила визнати припиненим зобовязання за кредитним договором, укладений між ОСОБА_3 та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит». Вважає, що оскільки стягнуті судовими рішеннями суми заборгованості повністю сплачені, то зобовязання за кредитним договором виконане.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 08 лютого 2016 року у задоволенні позову ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відмовлено, а зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено.

На дане рішення представник ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» подав апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову та відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3

Представник апелянта вважає рішення суду незаконним та таким, що порушує право Банку на відшкодування спричинених йому збитків.

Представник у скарзі зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми на банківський рахунок або реального повернення коштів позичкодавцеві. Банк як кредитор, який повністю використав визначений п. 5 ст. 16 ЦК спосіб захисту свого порушеного права, і з подібним позовом не вправі заново звернутися до суду, йому завдано збитків у результаті відсутності реального виконання боржником свого зобовязання, визначеного умовами кредитного договору, тому має право на їх відшкодування, що гарантоване п. 8 ст. 16 ЦК України.

Наявність і сума збитків, завданих позичальником ОСОБА_3 неналежним виконанням умов договору доведена розрахунком заборгованості та встановлена судом. Крім цього, заборгованість відповідача перед Банком після виконання судових рішень доведена також інформацією про заборгованість станом на 28 серпня 2015 року.

Внаслідок неналежного виконання позичальником ОСОБА_3 зобовязань не відбулося реального повернення ні суми кредитних ресурсів, ні нарахованих і несплачених відсотків, тобто не відбулося виконання зобовязань, визначених п. 3.2. кредитного договору. ОСОБА_5 використав спосіб захисту, визначений п. 5 ст. 16 ЦК України і з аналогічним позовом вже не може звернутися до суду, а залишилась непогашеною переважна сума заборгованості за кредитом, то відповідно до п. 8 цієї ж норми та приписів ст. 611, 623 ЦК, ОСОБА_5 має право на відшкодування збитків. У суді першої інстанції для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, представником Банку були доведені всі елементи складу правопорушення, а саме: протиправна поведінка ОСОБА_3, наявність збитків, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками.

Посилання суду на обраний Банком раніше спосіб захисту свого порушеного права не дає право суду визнавати припиненим зобовязання позичальника ОСОБА_3 перед Банком при наявній кредитній заборгованості у 18 125, 87 доларів США. Такий спосіб захисту як примусове виконання обовязку був направлений на реальне примусове виконання зобовязань позичальника за кредитним договором і застосований Банком тому, що відповідач зобовязаний був вчинити певні дії по відношенню до Банку, але відмовився і уникає можливості виконати свій обовязок, що встановлено судом.

Суд не врахував, що судовими рішеннями від 05 лютого та від 29 вересня 2014 року було ухвалено стягнути суму заборгованості та звернути стягнення на предмет іпотеки на заборгованість, що визначена у валюті кредиту, сума якої тільки відповідала відповідному еквіваленту національної валюти України на час ухвалення судового рішення. При цьому п. 3.2 кредитного договору, який визначив умови повернення кредиту та плати за користування кредитними ресурсами і надалі залишилися незмінними та діє до цього часу. Висновок суду про те, що договірне зобовязання по поверненню кредиту на підставі судового рішення трансформувалось у грошове зобовязання по виконанню рішенню суду явно суперечить як дійсним обставинам справи, так і правовій позиції ВСУ. Висновок суду, що сума збитків, яка підлягає відшкодуванню є курсовою різницею свідчить про те, що суд неправильно визначився з предметом спору, безпідставно залишив поза увагою надані позивачем докази та відповідні обґрунтування представника Банку з приводу спричинених збитків. Не взяв до уваги суд і доводи представника Банку про те, що зміст позовних вимог становить відшкодування збитків, врегульованої приписами ч. 4 ст. 611 ЦК України, а не курсова різниця, представником Банку неодноразово наголошувалось на механізм погашення цього валютного кредиту, на внутрішні локальні акти, якими підтверджено, що зарахування заборгованості за валютними кредитами проводяться виключно у валюті кредиту. На час примусового виконання позичальником кредитних зобовязань станом на 10 березня 2015 року присудженої суми заборгованості, що в еквіваленті до національної валюти на час ухвалення судового рішення становила 187 183, 19 гривень вистачило на закупівлю тільки 8542, 08 доларів США, відбулося зарахування тільки частини кредитної заборгованості. Непогашений залишок заборгованості після виконання судових рішень і становить суму збитків, а не курсову різницю як вважає суд першої інстанції.

Вислухавши доповідача, представника апелянта, яка вимоги скарги підтримала, представника відповідача, який вимоги скарги заперечив, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову та задовольняючи зустрічний позов суд першої інстанції виходив з того, що рішеннями судів, які набрали законної сили заборгованість за кредитним договором від 15 серпня 2007 року погашена, застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошове зобовязання по виконанню рішенню суду за період з 11 березня 2015 року по 06 жовтня 2015 року не може бути задоволеним, оскільки згідно поданого розрахунку, заборгованість відповідачкою була погашена ще 27 лютого 2015 року, правом стягнути вказану суму за інший період ОСОБА_5 не скористався. Попередні судові рішення підтверджують виконання ОСОБА_3 рішення суду в повному обсязі, оскаржувались і набрали законної сили.

Відповідно до ст. 57 ЦПК доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що 15 серпня 2007 року між «Банком «Фінанси та Кредит» та відповідачем ОСОБА_3 укладено кредитний договір, на підставі якого ОСОБА_5 надав відповідачу кредит в сумі 25 000 доларів США строком до 15 серпня 2022 року. Одночасно сторонами було укладено іпотечний договір від 16 серпня 2007 року, згідно якого в іпотеку позивачу передавалась квартира АДРЕСА_1.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 05 лютого 2014 року на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» із ОСОБА_3 та ОСОБА_6 у солідарному порядку стягнуто на виконання кредитного договору від 15 серпня 2007 року заборгованість, нараховану на 08 липня 2013 року в розмірі 187 183, 19 гривень. Суд першої інстанції визначив, що у даний розмір заборгованості входить 20 290,96 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 162 185, 64 гривень, 2659, 30 доларів США прострочена заборгованість по кредиту, що в гривневому еквіваленті становить 21 255, 78 гривень, 278, 59 доларів США строкова заборгованість по процентах, що в гривневому еквіваленті становить 2226, 77 гривень, 252, 50 гривень сума простроченої заборгованості по комісії та 1262, 50 гривень заборгованість по процентах.

Заочним рішенням Коломийського міськрайонного суду від 29 вересня 2014 року в рахунок стягнутої заборгованості по кредиту в сумі 187 183, 19 гривень звернуто стягнення на предмет іпотеки, комерційне приміщення №2 в м. Коломиї по вул. Шевченка, 2. Постановою про закінчення виконавчого провадження у звязку з повним виконанням згідно платіжного доручення №1 від 27 лютого 2015 року виконавче провадження закінчено.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 24 квітня 2015 року, яке набрало законної сили, стягнуто з відповідачки ОСОБА_3 111 995, 97 гривень суми строкової заборгованості за відсотками, простроченої заборгованості за відсотками, щомісячної комісії та пені у звязку з несвоєчасним виконанням судового рішення від 05 лютого 2014 року, що призвело до додаткового нарахування відсотків за користування кредитом, комісії, пені за кредитним договором. Визначена судом сума складалась з 276, 18 доларів США строкової заборгованості за відсотками, що еквівалентно 5 996, 66 гривень, 4 193, 53 доларів США простроченої заборгованості за відсотками, що еквівалентно 91 149, 31 гривень, 252, 50 гривень строкової заборгованості по щомісячній комісії, 4597, 50 гривень простроченої заборгованості по щомісячній комісії та 10 000 гривень пені.

Відповідно до копій постанов державного виконавця виконавчі документи про стягнення з ОСОБА_3 на користь Банку 187 183, 19 гривень та 111 995, 97 гривень заборгованості по кредиту закінчено у звязку з їх виконанням (а.с. 168-170, т.1).

Представник позивача позовні вимоги обґрунтувала тим, що на виконання рішення суду від 05 лютого 2014 року про стягнення з ОСОБА_3 187183, 19 гривень заборгованості по кредитному договору на 10 березня 2015 року фактично зараховано на погашення 7542,58 доларів США на погашення простроченої заборгованості по тілу кредиту, 999,50 доларів США на погашення заборгованості по відсотках та 1515 гривень на погашення заборгованості по щомісячній комісії, коли на 10 липня 2013 року заборгованість за рішенням суду становила 22950, 26 долара США та 4469, 71 долар США нарахованих відсотків, тому непогашеною залишилась заборгованість по тілу кредиту в сумі 15 407, 88 доларів США, що є дійсними збитками Банку та заборгованість за нарахованими і непогашеними відсотками, визначеними вказаним судовим рішенням у сумі 2 717, 99 доларів США, які є упущеною вигодою.

У даному випадку збитками позивач вважає різницю в курсі національної валюти до долара США, стверджуючи про це з огляду на той факт, що згідно до умов кредитного договору кредит надавався в іноземній валюті - доларах США та повинен був погашений в цій ж валюті.

З метою стягнення заборгованості за кредитним договором позивач звертався до суду з позовом про стягнення заборгованості, зазначивши крім суми, вираженої в іноземній валюті доларах США її гривневий еквівалент, оскільки попередніми рішеннями судів стягнуто суму наданого кредиту, позивач рішення судів не оскаржував, тому відшкодування наявних, на думку апелянта збитків є необґрунтованим.

З врахуванням обставин справи суд першої інстанції правильно виходив з того, що заявлений позов представником Банку є фактично коригуванням суми стягнення, визначеної у гривневому еквіваленті рішенням Коломийського міськрайонного суду від 05 лютого 2014 року яке набрало законної сили і є обовязковим для виконання.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

У звязку з тим, що рішенням Коломийського міськрайонного суду від 05 лютого 2014 року на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» із ОСОБА_3 та ОСОБА_6 у солідарному порядку стягнуто на виконання кредитного договору від 15 серпня 2007 року з перерахунком у національну валюту згідно заявлених позовних вимог заборгованість, суд першої інстанції правильно вважав, що відсутні правові підстави для здійснення нарахування саме курсової різниці як збитків після стягнення заборгованості за рішенням суду.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справі за N 6-1206цс15 від 23 вересня 2015 року, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

Такий висновок про застосування норм права обовязково має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції правильно зазначив, що позивач звернувся до суду, посилаючи на застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України та просив стягнути прострочку за період з 11 березня 2015 року по 06 жовтня 2015 року, коли заборгованість відповідачкою була погашена ще 27 лютого 2015 року, тобто зобовязання вже було фактично виконане.

ОСОБА_3, у зустрічному позові просила визнати припиненим зобовязання за кредитним договором, укладений між ОСОБА_3 та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит». Вважає, що оскільки стягнуті судовими рішеннями суми заборгованості повністю сплачені, то зобовязання за кредитним договором виконане.

Однак, задовольняючи такі позовні вимоги суд першої інстанції не врахував, що позичальником рішення суду виконувались через значний період після вступу його у законну силу, що позбавляє ОСОБА_5 права на відшкодування за несвоєчасне виконання позичальником грошового зобовязання відповідно до норм цивільного законодавства, тобто задоволення зустрічного позову є передчасним, тому рішення суду у цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні цих вимог.

Керуючись ст. ст.218, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» задоволити частково.

Рішення Коломийського міськрайонного суду від 08 лютого 2016 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання припиненим зобовязання за кредитним договором № 1432 pv3-07, укладеного 15 серпня 2007 року між сторонами скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих вимог.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Р.Й. Матківський

Судді: Я.Д. Горблянський

ОСОБА_7