Рішення № 57271494, 11.03.2016, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/1281/16-ц

Провадження №2/0202/1108/2016

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2016 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Мороза В.П.

при секретарі -Овечко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» та ОСОБА_2 про визнання правочинів недійсними, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року позивач звернувся до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» та ОСОБА_2 про визнання правочинів недійсними.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на обставини, викладені в позовній заяві.

Позивач в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд розглядати справу за його відсутності та в разі неявки в судове засідання відповідачів розглядати справу в заочному порядку.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про час і місце судового засідання повідомлялися належним чином, причину неявки суду не повідомили. Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положеннямст. 224 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи, зясувавши обставини та дослідивши представлені у справі докази, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 19 червня 2008 року було укладено кредитний договір №025/0608/71-108 між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1. Відповідно до п. 1.1. Банк має право надати Позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 500000,00 (пятсот тисяч доларів США 00 центів) (надалі - кредит), на строк по «18» червня 2038 р. включно та на умовах, передбачених у цьому Договорі, а Позичальник зобовязується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобовязання у повному обсязі у терміни, передбачені цим Договором.

Також між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки №025/0408/71-108-І від 19.06.2008 р., згідно з яким в іпотеку передавалось нерухоме майно та накладалась заборона на квартиру під номером 12, яка знаходиться у м.Дніпропетровську, по вул.Дзержинського, буд.35т, має загальну площу 246, 7 кв.м., житлову площу 235,1 кв.м., та складається із: 1 житлова, 2 житлова, 3 туалет, 1 тераса.

Між ОСОБА_2 (поручитель), ОСОБА_1 (позичальник) і ВАТ «Сведбанк» (позикодавець) на забезпечення виконання кредитного договору №025/0608/71-108 було укладено договір поруки №025/0608/71-108-Р від 19.06.2008 р., за яким поручитель поручився перед кредитором за належне виконання позичальником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору.

Листом від 06.06.2012 року ПАТ "Сведбанк" повідомило про відступлення своїх прав вимоги за кредитним договором, договором іпотеки та договорами поруки на користь ПАТ "ДельтаБанк".

Статтею 1054 ЦК Українивизначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. У відповідності дост.1055 ЦК Україникредитний договір повинен бути укладений в письмовій формі та містити в собі положення щодо розміру та умов кредиту.

ЗгідноЗакону України «Про захист прав споживачів»споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) фізичним особам на придбання споживчих товарів або послуг у тимчасове користування, під процент, на умовах строковості і платності. Кредит відповідно до п.1.2 надавався позивачу на придбання квартири, а тому є споживчим.

Для укладення споживчих кредитів законодавством встановлено особливий порядок.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень п.22, 23 ст.1, ст.11, ч.8 ст.18, ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів»у взаємозвязку з положеннями ч.4ст.42 Конституції України( справа про захист прав споживачів кредитних послуг ) визначено, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником ( споживачем ) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до ч. 1ст. 21 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Про порушені права позивач дізнався поступово, з 12.05.2014, коли отримав від відповідача-1 повідомлення №05-2130751 про наявність кредитної заборгованості, яку банк помилково обчислив. Оскільки позивач не мав спеціальних знань, він довідався про порушення деяких прав споживача, ознайомившись з рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 жовтня 2014 у справі № 6-26251св14 щодо недійсності кредитного договору, договору іпотеки і договору поруки.

Крім того, суд вважає, що правовідносини між сторонами є триваючими, тому розглядає справу по суті.

Вирішуючи спір про визнання недійсним договору необхідно встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним і настання відповідних правових наслідків.

Загальні підстави визнання недійсним правочину і настання відповідних правових наслідків встановлені статтями215,216 ЦК України.

Відповідно до ч. 1ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Згідно з ч. 3ст. 203 Цивільного кодексу України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з ч. 1ст. 229 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Ст. 6 ЦК Українипередбачено, що сторони мають укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегульовувати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 ЦК Українипередбачено, що відповідно дост. 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 2ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів»та ч.1ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансовихпослуг»передбачено, що перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

У частині 4ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів»встановлено умови, які повинні зазначатися у договорі про надання споживчого кредиту, а саме: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача ( у процентному значенні та грошовому виразі ) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг ( реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо ), пов'язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту;5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) умови дострокового розірвання договору; 7) інші умови, визначені законодавством.

Постановою Правління НБУ № 168 від 10 травня 2007 року «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», які розроблені у відповідності дост.11 Закону України «Про захист прав споживачів», затверджено форму детального розпису сукупної вартості кредиту та Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту ( далі Правила).

Вказані Правила містять обов'язкові умови із числа інших обов'язкових умов договору, які зазначені вст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», необхідність якихвипливає із суті та умов договору, які є істотними та які можуть вплинути на рішення споживача про необхідність придбання послуги з надання кредиту.

З п.3.2 розділу 3 Правил вбачається, що кредитний договір має містити графік платежів у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом з урахуванням даних, передбачених у додатку до Правил. У графіку платежів також має бути докладно розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом.

Частиною 2 п.16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» передбачено, що суди повинні з'ясувати виконання банками чи іншими фінансовими установами положення статей11,18,21 Закону України «Про захист прав споживачів», а також пункту 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту.

Судом не здобуто доказів, що в момент укладання кредитного договору позивач був ознайомлений з усіма умовами кредитування, що пропонуються банком, в обсязі і в порядку, що передбаченіЗаконом України «Про захист прав споживачів»та нормативно-правовими актами Національного банку України.

Із аналізу кредитного договору №025/0608/71-108 від 19 червня 2008 року встановлено, що в ньому відсутні встановлені законодавством обов'язкові умови, які необхідні для його укладення, а саме: детальний розпис загальної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача; графік платежів з відомостями ( згідно зі строковістю, зазначеною у договорі - щомісяця, щокварталу тощо ) у розрізі сум погашення основного боргу,вартості сплати всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом; сукупна вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту; графік погашення процентів за користування кредитними коштами.

Оскільки, вказані обов'язкові відомості не зазначені в кредитному договорі і докази про те, що ці відомості були надані позивачу як споживачу фінансових послуг в сфері споживчого кредитування у письмовій формі, відсутні, то наявні підстави вважати, що кредитний договір не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Згідност.638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.5 ст.11, ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів»до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цьогоЗаконупро несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими Продавець ( виконавець, виробник ) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Статтями18і19 Закону України «Про захист прав споживачів»передбачено підстави для визнання кредитного договору недійсним у випадку включення до нього умов, які є несправедливими, та угод, які здійснені з використанням нечесної підприємницької практики.

Згідност.19 Закону України «Про захист прав споживачів»нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність ( дії або бездіяльність ), що вводить споживача в оману. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Відповідно до п.3.1.1. кредитного договору №025/0608/71-108 від 19 червня 2008 року щомісяця у період до 20 числа кожного наступного за розрахунковим місяця та одночасно з повним погашенням кредиту позичальник сплачує нараховані відсотки відповідно до розрахунків банку.

Судом встановлено, що графік погашення відсотків за користування кредитними коштами позичальнику не надавався і яким чином банком обраховувалася сума щомісячного погашення відсотків за кредитом невідомо, що є несправедливим щодо споживача, оскільки дає можливість банку проводити нарахування на власний розсуд.

З пояснень позивача встановлено, що розрахунок суми відсотків він отримував в день сплати суми основного боргу за кредитом.

У відповідності до п.3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту у разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобовязані під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобовязання за кредитним договором несе споживач, та надати інформацію щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, повязаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобовязання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним.

Зазначені умови відповідачем-1 під час укладання договору виконані не були. Кредитний договір №025/0608/71-108 від 19 червня 2008 року не містить застережень щодо прав і обовязків сторін у випадку зростання курсу долара США, що позбавило позичальника можливості планувати суму коштів, яку їй необхідно буде заплатити в рахунок погашення кредиту.

Кредит надавався позивачеві за курсом 4 грн. 85 коп. за 1 долар США. Значне підвищення курсу долара США по відношенню до курсу національної валюти України призвело до зростання зобов'язань за кредитом майже в пять разів.

При цьому згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» кошти це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Відповідно дост. 5 Декрету Кабінету Міністрів «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного Банку України.

Відповідно до п.2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженогопостановою Правління НБУ № 275 від 17.07.2001 року, за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного Банку України банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями.

Так, в матріалах справи банківська ліцензія Відкритого акціонерного товариства «Сведбанк» відсутня, тобто в порушення вимогст. 60 ЦПК України, відповідачем-1 зазначена ліцензія до суду надана не була.

Крім того суд вважає, що подальше виконання кредитного договору є порушенням одного із принципів цивільно-правових відносин, які закріплені уст. 3 ЦК Українипринципу справедливості. Умови кредитного договору є несправедливими, так як всупереч принципу добросовісності, його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду позивачаспоживача кредитних послуг. Несправедливими є умови кредитного договору в частині надання кредиту в доларах США, що передбачає згідно умов кредитного договору погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у доларах США, що є способом зловживання правом, коли всі ризики знецінення національної валюти України шляхом порушення вимог закону, відповідач-1 перекладає, як суб'єкт підприємницької (господарської) діяльності виключно на позивачапозичальника за кредитним договором та споживача кредитних послуг, що є грубим порушенням ч. 3ст. 13 ЦК України.

Таким чином, використання відповідачем-1 доларів США, як предмету кредитування, є внесенням в кредитний договір пункту, що значно погіршує становище позивача, як споживача порівняно з відповідачем-1 (надавачем фінансових послуг) в разі настання певних подій, що дає право для позивача відповідно до пункту 2 статті 18 Закону УкраїниПро захист прав споживачів, за своїм вибором вимагати визнання в цілому кредитного договору недійсним. Оскільки вимоги про визнання іпотечного договору недійсним є похідними від первісного кредитного договору зобовязання, таким чином за наявності підстав визнання кредитного договору недійсним, іпотечний договір який мав забезпечувати основне зобовязання по кредитному договору, визнається також недійсним.

Таким чином, судом встановлено, що умови кредитного договору є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршання становища споживача. Суд вважає, що при встановлених обставинах є всі підстави для задоволення позовних вимог позивачів щодо визнання кредитного договору недійсним.

Відповідно дост.236 ЦК Україниправочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Судом встановлено, що на забезпечення виконання зобовязань по кредитному договору №025/0608/71-108 від 19.06.2008 р. між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки №025/0408/71-108-І від 19.06.2008 р., згідно з яким в іпотеку передавалось нерухоме майно та накладалась заборона на квартиру під номером 12, яка знаходиться у м.Дніпропетровську, по вул.Дзержинського, буд.35т, має загальну площу 246, 7 кв.м., житлову площу 235,1 кв.м., та складається із: 1 житлова, 2 житлова, 3 туалет, 1 тераса.

Також між ОСОБА_2 (поручитель), ОСОБА_1 (позичальник) і ВАТ «Сведбанк» (позикодавець) на забезпечення виконання кредитного договору №025/0608/71-108 було укладено договір поруки №025/0608/71-108-Р від 19.06.2008 р., за яким поручитель поручився перед кредитором за належне виконання позичальником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору.

У відповідності до ч.2ст.548 ЦК Українинедійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Отже, іпотека та порука, як форми виду забезпечення зобовязань існують лише за наявності дійсного основного зобовязання. Таким чином, договори іпотеки та поруки, як акцесорні зобовязання підлягає визнанню недійсним, у звязку з недійсністю кредитного договору №025/0608/71-108 від 19.06.2008 р. на підставі ч.2 ст. 548 ЦК України.

Крім того, в договорі іпотеки №025/0408/71-108-І від 19.06.2008 р. невірно вказано номер кредитного договору. Так, у договорі іпотеки зазначається кредитний договір №025/0408/71-108 замість дійсно укладених між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 кредитного договору за №025/0608/71-108 від 19.06.2008 р. Приватний нотаріус, який посвідчував іпотечний договір та вносив записи в Державний реєстр іпотек та Державний реєстр заборон відчуження обєктів нерухомого майна протиправно вказав невірні номери іпотечного та кредитного договорів. Так, замість іпотечного договору №025/0408/71-108-І від 19.06.2008 р. було вказано іпотечний договір №025/0508/71-108-І від 19.06.2008 р. Крім того було неправильно внесено номер кредитного договору №025/0508/71-108 від 19.06.2008 р. замість дійсно укладеного №025/0608/71-108 від 19.06.2008 р.

Отже, задовольняючи позовну вимогу позивачів про визнання недійсним кредитного договору, слід також визнати недійсними договір поруки та договір іпотеки, а також договір про відступлення права вимоги, укладений між ВАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк», оскільки ці договори є похідними від головного договору.

Згідно з вимогами статей10,60 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Однак відповідачем-1 не надано доказів в підтвердження своїх заперечень та спростування доводів позивача. Відповідачем-1 не доведено, що позивач був повідомлений про умови та валюту кредитування, про ризики від валютних коливань у встановленому законом порядку, оскільки доказів про письмове попередження про це позичальника перед укладенням договору представник банку не надав. Також банком не надавалися окремий письмовий документ з детальним розписом загальної вартості кредиту для споживача, графік платежів, в тому числі вони не надані на день розгляду справи. Представник банку як спеціаліст з проведення розрахунку в судове засідання не з'явився. Із пояснень позивача встановлено, що кінцева сума одних тільки відсотків за його розрахунками значно перевищить суму кредиту. В кредитному договорі немає відомостей щодо детального розпису загальної вартості кредиту та умов, які законодавством визнані обов'язковими.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем-1 не надано належних доказів у підтвердження заперечень позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст..10, 60, 88, 212-215ЦПК України,ст.11,18,19 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.203,215,236,548,1054,1055 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» та ОСОБА_2 про визнання правочинів недійсними задовольнити.

Визнати недійсними кредитний договір №025/0608/71-108 від 19.06.2008 року та додаткові угоди до кредитного договору №025/0608/71-108 від 19.06.2008 укладені між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_1.

Визнати недійсним іпотечний договір від 19.06.2008 р. за № 025/0408/71-108-І укладений між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_1 посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований у реєстрі за № 2518.

Визнати недійсним договір відступлення права вимоги №1306 від 25 травня 2012 року укладеного між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» щодо кредитного договору №025/0608/71-108 від 19.06.2008.

Скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо обєкта нерухомого майна квартири під номером 12 (дванадцять), яка розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, буд. 35т (тридцять пять «т»), номер запису про обтяження 5860177.

Скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про іпотеку щодо обєкта нерухомого майна квартири під номером 12 (дванадцять), яка розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, буд. 35т (тридцять пять «т»), номер запису про іпотеку 5860175.

Визнати недійсним договір поруки №025/0608/71-108-Р від 19.06.2008 р. укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 і Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк».

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цьогорішення.

Суддя: В.П. Мороз