Постанова № 57269982, 18.04.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 квітня 2016 року № 826/2425/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Трейдстанція» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося приватне підприємство «Трейдстанція» з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про зобов'язання прийняти подану та заповнену ПП «Трейдстанція» податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2015 року, днем її фактичного отримання.

Позовні вимоги мотивовано тим, що, на переконання позивача, ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві безпідставно не прийняла податкову декларацію ПП «Трейдстанція» з податку на додану вартість за звітний період травень 2015 року з усіма додатками до неї, заповнену та подану підприємством у встановленому порядку.

05.04.2016 в судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, жодних письмових заперечень і додаткових документів до суду не подав.

У зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання, призначене на 05.04.2016, суд, керуючись ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем документи та матеріали, заслухавши думку представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів позову та не заперечується відповідачем, 12.06.2015 ПП «Трейдстанція» (ідентифікаційний код 39489649, місцезнаходження: м. Київ, вул. Деревообробна, буд. 4) надіслало до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний період травень 2015 року з доданим до неї додатком № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» (надалі - Податкова декларація з ПДВ за травень 2015 року) в електронному вигляді, про що отримано підтвердження у вигляді електронної квитанції № 2 від 12.06.2015 з відомостями про доставку документу до відповідного районного органу державної фіскальної служби без зауважень.

При цьому, як пояснює позивач в тексті свого позову, у Додатку 5 до надісланої 12.06.2015 Податкової декларації з ПДВ за травень 2015 року ПП «Трейдстанція» вказало всі обов'язкові реквізити, проте у самій Податковій декларації з ПДВ за травень 2015 року були зазначені не всі показники. А саме у зв'язку зі збоєм у комп'ютерній програмі для звітності «M.E.Doc» дана податкова декларація була направлена до податкової інспекції некоректно заповненою, тобто, пустою. На підтвердження зазначеного позивач надав до матеріалів позову копію електронної податкової декларації з ПДВ за травень 2015 року, датованої 12.06.2015, - де всі рядки у розділах І - IV такої податкової декларації незаповнені або містять прочерки.

Також дана електронна Податкова декларація з ПДВ за травень 2015 року подавалася платником податку до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві після проведення державної реєстрації змін до установчих документів підприємства (в тому числі щодо зміни місцезнаходження) та взяття на податковий облік в ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, у відповідності до вимог норми ч. 8 ст. 45 Бюджетного кодексу України (зокрема, за приписами вказаної норми суб'єкт господарювання - платник податків у разі зміни свого місцезнаходження сплачує після реєстрації визначені законодавством податки і збори (обов'язкові платежі) за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду).

За результатами отримання Податкової декларації ПП «Трейдстанція» з ПДВ за травень 2015 року жодні листи (письмові повідомлення) про відмову у прийнятті зазначеної податкової декларації позивача та додатків до неї, що була отримана ДПІ 12.06.2015 року та зареєстрована нею цього ж дня за № 9122906204, зі слів позивача, на адресу підприємства від ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві не надходили.

Згодом позивач дізнався, що 18.06.2015 ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві анулювала з власної ініціативи реєстрацію платника податку на додану вартість - ПП «Трейдстанція» з підстави внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про відсутність підприємства за місцезнаходженням. Дані обставини відповідачем не заперечувалися та відповідають даним, що розміщені на офіційному сайті Державної фіскальної служби України (www.sfs.gov.ua).

Припускаючи ймовірність відмови контролюючого органу у прийнятті за місцем поточної реєстрації (ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві) у прийнятті податкової декларації ПП «Трейдстанція» з ПДВ за звітний період травень 2015 рік з усіма додатками до неї, заповненої з відповідними правильними показниками, після анулювання реєстрації такого платника ПДВ, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

В силу норм пп. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) платник податків зобов'язаний, зокрема: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За нормою ст. 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно із п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Між тим у розумінні норм абз. 1 п. 46.1 ст. 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 46.5 ст. 46 цього Кодексу).

Також нормами п. 48.1 і 48.3 ст. 48 ПК України визначено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Згідно із п. 48.4 ст. 48 ПК України, у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Також, в силу норм пп. 48.5.1 п. 48.5 ст. 48 цього Кодексу податкова декларація повинна бути підписана, зокрема, керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником. Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності в даному випадку є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку.

Згідно п. 48.7 ст. 48 ПК України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Відповідно до п. 49.1 ст. 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

При цьому, у відповідності до положень п. 10.13 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 1588 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за № 1562/20300), що кореспондуються з наведеною вище ч. 8 ст. 45 Бюджетного кодексу України, у разі зміни місцезнаходження суб'єкта господарювання - платника податків сплата визначених законодавством податків і зборів після такої реєстрації здійснюється таким платником податків за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду.

Безпосередньо порядок та спосіб подання податкової звітності врегульований нормами п. 49.3 - 49.7 ст. 49 ПК України.

Так, нормами п. 49.3 ст. 49 ПК України (в редакції чинній на станом на день подання позивачем податкової звітності в паперовому вигляді) передбачено, що податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

При цьому окремо п. 49.4 ст. 49 ПК України встановлено, що платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до контролюючого органу в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством. А податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Процедура подання податкової звітності до контролюючого органу регулюється Податковим кодексом України та Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 № 233, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 за № 320/15011.

Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають (п. 49.8 ст. 49 зазначеного Кодексу).

В силу норм п. 49.9 ст. 49 ПК України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом. За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою:

- за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою (пп. 49.9.1 цього пункт статті 49 Кодексу);

- у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк (49.9.2 цього пункт статті 49 Кодексу).

Аналогічні положення містяться у пп. 4.9.2 п. 4.9 Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України, затверджених Наказом Державної податкової служби України від 14.06.2012 № 516 (що мають для контролюючого органу рекомендаційний характер).

Отже, процедура прийняття податкової декларації полягає у вчиненні посадовою особою контролюючого органу фактичних дій із: 1) перевірки наявності та достовірності заповнення обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 Податкового кодексу України; 2) реєстрації податкової декларації у день її отримання органом державної податкової служби. При цьому перелік підстав для відмови контролюючого органу від прийняття податкової декларації, визначений положеннями ст.ст. 48 і 49 ПК України, є вичерпним, а, відтак, неприйняття податкової декларації з інших підстав податковим законодавством не передбачено, а тому забороняється.

Водночас ПК України передбачені спеціальні наслідки подання платником податків податкової декларації, заповненої з порушенням вимог п. 48.3 та 48.4 статті 48 ПК України. У такому разі на підставі п. 49.11 ст. 49 ПК України контролюючий орган зобов'язаний у встановлений строк надати платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови. Зокрема, у разі отримання такої податкової декларації, надісланої засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання (пп. 49.11.1 п. 49.11 ст. 49 цього ж Кодексу).

У свою чергу, згідно з п. 49.12 ст. 49 ПК України, у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право: подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання; оскаржити рішення контролюючого органу у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Як вбачається з наявних матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач подав 12.06.2015 до контролюючого органу за неосновним місцем обліку до кінця поточного бюджетного року електронну Податкову декларацію з ПДВ за травень 2015 року з незаповненими показниками рядків розділів І - IV такої декларації.

Дана податкова декларація була прийнята ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві без зауважень та зареєстрована 12.06.2015. Доказів невизнання такої податкової декларації податковою звітністю матеріали справи не містять.

В подальшому жодних спроб щодо подання податкової декларації з ПДВ за аналогічний звітний період як до контролюючого органу за неосновним місцем обліку (ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві), так і до контролюючого органу за основним місцем обліку (ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві) в електронному та/або паперовому вигляді із заповненнями показниками рядків розділів І - IV такої декларації підприємство не вчиняло.

Відповідно до ч. 1 і 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зокрема, спосіб захисту у сфері публічно-правових відносин визначає позивач та згідно з ч. 3 ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії, утриматися від вчинення певних дій, виконати зупинену чи не вчинену дію тощо.

Також відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивач оскаржує протиправні дії чи бездіяльність відповідача у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач. У випадку коли поданих доказів достатньо для того, щоб зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення чи зробити ту чи іншу дію суд вправі обрати такий спосіб захисту порушеного права.

Під час розгляду даної справи судом не встановлено фактів неправомірної відмови контролюючими органами у прийнятті податкової звітності позивача з податку на додану вартість, поданої за звітний період травень 2015 року, в тому числі після дати анулювання реєстрації платника податку на додану вартість (тобто, після 18.06.2015).

Таким чином, в даному випадку обрана позивачем форма захисту порушених прав у даному випадку є втручанням у дискреційні повноваження відповідача як контролюючого органу з виключною компетенцією на вирішення питань прийняття та реєстрації податкової звітності платників податків.

З огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній в даному випадку не може підміняти інший орган державної влади (відповідача) та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питання про прийняття та реєстрацію ще неподаної податкової звітності платника податку (позивача), які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання ДПІ прийняти подану та заповнену ПП «Трейдстанція» податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2015 року, днем її фактичного отримання, оскільки це є формою втручання у дискреційні повноваження контролюючого органу.

При цьому, суд вважає нормативно необґрунтованими посилання позивача на ймовірну неможливість прийняття відповідачем податкової декларації з ПДВ за звітний період травень 2015 року у зв'язку з анулюванням свідоцтва платника ПДВ ПП «Трейдсервіс», оскільки у відповідності до п. 184.6. ст. 184 ПК України, у разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації. Таким чином, наведена обставина не може бути підставою для неприйняття податкових декларацій (аналогічний висновок наведений в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 28.09.2015 № К/9991/23502/12).

Так, день анулювання свідоцтва платника ПДВ позивача згідно рішення ДПІ є 18.06.2015, а останнім звітним (податковим) періодом для підприємства є період з 01.06.2015 по 18.06.2015. Наведене в даному випадку виключає наявність у контролюючого органу правових підстав для прийняття рішення про відмову у неприйнятті та невизнання податкової декларації ПП «Трейдсевіс» з ПДВ за травень 2015.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог приватного підприємства «Трейдстанція» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов