Ухвала суду № 57269557, 12.04.2016, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/18491/15-цГоловуючий у 1-й інстанції Дзюбановський Ю.І. Провадження № 22-ц/789/541/16 Доповідач - Бершадська Г.В.Категорія - 45

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2016 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Бершадської Г.В.

суддів - Гірський Б. О., Ткач О. І.,

при секретарі - Бріль В.Л.

з участю сторін - апелянта ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, представника Білецької сільської ради ОСОБА_3 та представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 25 лютого 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Білецької сільської ради, ОСОБА_4 про скасування рішення сільської ради, визнання недійсним Державного акту та зобовязання не чинити перешкод у користуванні власністю,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулася в суд з вказаним позовом в якому просила скасувати рішення Білецької сільської ради Тернопільського району від 16.02.2001р. №250 в частині передачі у приватну власність ОСОБА_6 присадибної земельної ділянки площею 0,086 га по вул. Садова,9, в с. Біла Тернопільського району, визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю серії TP №07894 від 24.04.2001р., виданий на підставі цього рішення, а також зобов'язати ОСОБА_4 не чинити їй перешкоди в користуванні земельною ділянкою, розміром 9,11 м. х 2,92 м., що зазначена в Додатку №2 та №3 до висновку земельно-технічної експертизи №548 від 26.05.2005р. по вул. Сагайдачного,22, в с. Біла Тернопільського району, знести споруджений на цій частині земельної ділянки бетонний фундамент та огорожу, звільнити вказану частину земельної ділянки та відновити на ній межу.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 25 лютого 2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов, посилаючись на необґрунтованість рішення суду. Апелянт зазначила, що ОСОБА_7 у 1965 році була виділена присадибна земельна ділянка в с. Біла по вул. Сагайдачного, 22 площею 0,15 га, яка в нього не вилучалась і у звязку з переходом до неї права власності на житловий будинок на підставі договору довічного утримання у 1994 році, вона набула права користування цією земельною ділянкою. Всім громадянам по вул. Садова надавались земельні ділянки під забудову у розмірі 0,07 га, в тому числі і ОСОБА_6, а тому передача йому у власність земельної ділянки розміром 0,086 га відбулась за рахунок належної їй земельної ділянки. Вважає, що висновок земельно-технічної експертизи достатньо відображає захоплення ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0,026 га, розміром 9,11*2,92 м, яку на даний час успадкувала ОСОБА_4

В судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала та додатково пояснила, що у 1990 роках, за життя ОСОБА_7, ОСОБА_6 захопив 0,026 га його земельної ділянки. Рішенням Білецької сільської ради їй передано у власність 0,14 га земельної ділянки, однак вона має право на отримання 0,15 га земельної ділянки, яка була надана ОСОБА_7 ще у 1965 році і ніколи в нього не вилучалась. Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 2 жовтня 2007 року вона не оскаржувала і межа земельної ділянки з ОСОБА_6, а тепер ОСОБА_4, з 1994 року не змінювалась, захоплення існує ще з 1990 років по даний час, через що вона не може оформити право власності на землю. Мирова угода, укладена нею 30 травня 2008 року з ОСОБА_8 на виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду від 2 жовтня 2007 року судом не затверджувалася.

Представник Білецької сільської ради апеляційної скарги не визнала та пояснила, що в липні 1991 року була утворена Білецька сільська рада (виділена з Чистилівської сільської ради) і тоді проводилась інвентаризація земель шляхом подвірного обходу, та було встановлено, що ОСОБА_7 фактично користується земельною ділянкою 0,14 га і такий розмір земельної ділянки був записаний у земельно-кадастрових та погосподарських книгах. ОСОБА_6 під забудову в 1986 році виділялась земельна ділянка площею 0,088 га, а у фактичному користуванні було 0,086 га і такий розмір земельної ділянки рішенням сільської ради було передано йому у власність. Вважає, що у звязку з набуттям ОСОБА_1 у 1994 році права власності на житловий будинок по вул. Сагайдачного, 22, до неї перейшло право користування тією земельною ділянкою, яка належала тоді ОСОБА_7, розміром 0,14 га.

Представник ОСОБА_4 апеляційної скарги не визнала та пояснила, що згідно генерального плану на забудову, на підставі рішення Чистилівської сільської ради від 24 липня 1986 року, ОСОБА_6 було дозволено будівництво нового господарського будинку на закріпленій за ним земельній ділянці площею 880 кв.м., яка рішенням Білецької сільської ради від 16 лютого 2001 року №250 була передана йому у власність у меншому розмірі - 860 кв.м. Існуюче землекористування, яке склалося задовго ще при житті ОСОБА_7, існує по даний час і будь-яких претензій ОСОБА_7 не висловлював, а тому ОСОБА_4 успадкувала ту земельну ділянку, яка належала її батькові. Згідно висновку земельно-технічної експертизи, у користуванні ОСОБА_1 перебуває земельна ділянка площею більше 0,13 га і рішенням Тернопільського міськрайонного суду зобовязано ОСОБА_8 та ОСОБА_9 повернути їй 131 кв.м., тому в користуванні ОСОБА_1 повинна бути земельна ділянка площею майже 0,15 га, крім цього остання претендує ще на їх 0,026 га земельної ділянки.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Білецька сільська рада, приймаючи рішення про передачу ОСОБА_6 земельної ділянки у власність, діяла у межах своїх повноважень, ОСОБА_6 мав право на отримання у приватну власність присадибної земельної ділянки площею 0,086 га, яка перебувала в його правомірному користуванні, та з недоведеності позивачкою факту захоплення належної їй земельної ділянки ОСОБА_6 та його спадкоємицею ОСОБА_4

Колегія погоджується з такими висновками суду.

Відповідно до ст. 17, 19 ЗК України (в редакції 1991 року) Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування та передають у приватну власність. Земельні ділянки, які були раніше надані громадянам, передаються у власність на підставі заяви громадянина і матеріалів, що підтверджують її розмір (земельно-кадастрової документації, даних бюро технічної інвентаризації, тощо).

Згідно ст. 30 цього Кодексу при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що на підставі договору довічного утримання, укладеного у 1994 році, до неї перейшло право власності на житловий будинок з надвірними будівлями по вул. Сагайдачного, 22 в с. Біла, та право користування присадибною земельною ділянкою 0,15 га, яка належала ОСОБА_7 з 1965 року та частина якої площею 0,026 га, була незаконного передана у власність ОСОБА_6

Судом встановлено, що господарства ОСОБА_1 та ОСОБА_4 межують.

ОСОБА_1 на підставі договору довічного утримання, посвідченого держнотконторою у 1994 році за реєстром №1531, набула у власність житловий будинок з надвірними спорудами, що у с. Біла по вул. Сагайдачного, 22 і до неї, відповідно до ст. 30 ЗК України (в редакції 1991 року) перейшло право користування присадибною земельною ділянкою площею 0,14 га. Рішенням Білецької сільської ради від 19 липня 1996 року їй передано у приватну власність вказану земельну ділянку. Дане рішення є чинним.

Судом також встановлено, що ОСОБА_6 на суміжній земельній ділянці площею 0,088 га рішенням Чистилівської сільської ради народних депутатів від 24 липня 1986 року дозволено будівництво нового господарського будинку. Рішенням Білецької сільської ради від 16 лютого 2001 року №250 ОСОБА_6 передано безоплатно у приватну власність присадибну земельну ділянку площею 0,086 га, на підставі якого 24 квітня 2001 року було видано Державний акт на право приватної власності на землю серії ТР №07894.

За таких обставин, обґрунтованим є висновок суду про те, що ОСОБА_1 є власником присадибної земельної ділянки площею 0,14 га і що ОСОБА_6 законно була передана у власність земельна ділянка площею 0,086 га.

Доводи апелянта про те, що у звязку з набуттям нею права власності на житловий будинок ОСОБА_7 в с. Біла по вул. Сагайдачного,22 до неї перейшло право користування земельною ділянкою площею 0,15 га, яка числилась за будинком ще з 1965 року, не заслуговують уваги суду, тому що рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 2 жовтня 2007 року у справі за позовом прокурора Тернопільського району, ОСОБА_1 до ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та стягнення матеріальної та моральної шкоди, яке не оскаржувалось ОСОБА_1 та є чинним, встановлено, що з часу створення Білецької сільської ради у 1991 році за господарством ОСОБА_7 згідно земельно-облікових документів числилась присадибна земельна ділянка площею 0,14 га, право користування якою перейшло до ОСОБА_1 Отже, посилання ОСОБА_1 на те, що їй повинна належати земельна ділянка площею 0,15 га є безпідставними.

Вказаним судовим рішенням не було встановлено факту захоплення ОСОБА_6 присадибної земельної ділянки ОСОБА_1 площею 0,026 га і в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_6 про зобовязання ОСОБА_6 усунути перешкоди в користуванні її земельною ділянкою, демонтувати загорожу та повернути захоплену земельну ділянку площею 0,026 га відмовлено.

Висновки земельно-технічної експертизи №548 від 26 травня 2005 року, яка проводилась у даній справі та на яку посилається ОСОБА_1, обгрунтовуючи розмір і конфігурацію на її думку захопленої ОСОБА_6 земельної ділянки, не підтверджують факту захоплення ОСОБА_6, а тепер його спадкоємицею ОСОБА_4, частини земельної ділянки позивачки площею 0,026 га.

Згідно пояснень сторін, існуючий на даний час порядок користування присадибної земельної ділянки між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 триває ще з 1990-х років.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Враховуючи наведене, правильним є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивачки.

Та обставина, що проектним інститутом Тернопільагропроект на земельно-кадастровому плані при описі зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_6 не вказано, що вона межує із земельною ділянкою ОСОБА_1 і як наслідок остання не погоджувала проходження межі, не може слугувати самостійною підставою для визнання недійсним Державного акта на право приватної власності на землю, виданого на імя ОСОБА_6

Твердження ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_6 виділялась під будівництво земельна ділянка площею 0,07 га, як і іншим громадянам по вул. Садова, які не були членами колгоспу, є голослівними і спростовуються матеріалами справи, а саме генеральним планом на забудову земельної ділянки.

Таким чином, рішення суду є законним і обґрунтованим та підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 308, 315 ЦПК України,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 25 лютого 2016 року залишити без змін

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_11