Вирок № 57268467, 19.04.2016, Радехівський районний суд Львівської області

Справа №451/816/15-к

Провадження № 1-кп/451/11/16

ВИРОК

іменем України

19 квітня 2016 року

Радехівський районний суд Львівської області в складі колегія суддів:

головуючого - Семенишин О.З.

суддів - Мулявки О.В., Крета І.А.

секретаря - Табен Л.В.

прокурора - Костишина Д.Б.

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2,

з участю обвинувачених - ОСОБА_3 , ОСОБА_4

потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Радехів обвинувальний акт про обвинувачення

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя

АДРЕСА_1, громадянина

України, українця, розлученого, освіта середньо-спеціальна, не працюючого, не

депутат, раніше не судимого,

за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених п.п.4,12 ч.2 ст.115, ст. 348 КК України;

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_15, уродженця с.Сілець,

Сокальського району, Львівської області, громадянина України, українця,

неодруженого, не працюючого, освіта середня, не депутат, зареєстрованого за

адресою: АДРЕСА_2, проживаючого за

адресою: АДРЕСА_1,

згідно ст.89 КК України раніше не судимий -

за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених п.п.4,12 ч.2 ст.115, ст. 348 КК України,

в с т а н о в и в:

За обвинувальним актом, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, обвинувачуються в тому, що 18 квітня 2015 року, близько 18 години ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4, зустрівшись заздалегідь, під'їхали на кінній підводі, у яку було запряжено двоє коней та до якої ззаду була прикріплена металева сівалка, до продуктового магазину ФОП «ОСОБА_7», що знаходиться на АДРЕСА_4, біля якого зупинились. Близько 18 години 05 хвилин, останні зайшли у вказаний магазин та придбали два бокали пива об'ємом по 0,5 л., після чого вийшли з приміщення даного магазину та зайшли у намет, який знаходився біля такого, де присіли за вільний стіл та почали розпивати алкогольні напої. На той час у наметі знаходились мешканці смт Лопатин - ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та дільничний інспектор міліції Радехівського РВ ГУ МВС України у Львівській області капітан міліції ОСОБА_11, який згідно наказу №16 від 16.01.2015 року «Про закріплення працівників сектору ДІМ Радехівського РВ ГУ МВС України у Львівській області за адміністративними дільницями» та додатку № 1 до даного наказу, станом на 18.04.2015 року обслуговував територію дільниці №4, а саме смт.Лопатин Радехівського району Львівської області. Після того, як ОСОБА_4 та ОСОБА_3 сіли за окремий стіл, ОСОБА_10 вийшов з намету та більше не повертався. Через деякий час ОСОБА_4 та ОСОБА_3 підсіли за стіл до ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_11 Під час спільного перебування у вказаному наметі між ОСОБА_3 та ОСОБА_11 виник словесний конфлікт, під час якого ОСОБА_9 та ОСОБА_4 звернули увагу ОСОБА_3 на його некоректну поведінку та повідомили йому, що ОСОБА_11 є працівником міліції, після чого сам ОСОБА_11 представився ОСОБА_3 як дільничний інспектор міліції Радехівського РВ ГУ МВС України у Львівській області. Близько 21 години ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, та ОСОБА_11 вийшли з даного намету та знаходились біля нього. В цей час між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 виник словесний конфлікт, під час якого ОСОБА_3 наніс удар кулаком своєї руки в ділянку грудей ОСОБА_8, від якого останній впав на землю, вдарився головою об покриття та втратив свідомість. Побачивши протиправні дії ОСОБА_3, ОСОБА_11, будучи працівником правоохоронного органу, а саме дільничним інспектором міліції Радехівського РВ ГУ МВС України у Львівській області, який в цей час обслуговував адміністративну дільницю №4 в смт.Лопатин, та на якого відповідно до ст.10 Закону України «Про міліцію» та «Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі МВС України», затвердженого Наказом МВС України №550 від 11.11.2010 року, покладено обов'язок забезпечувати безпеку громадян і громадський порядок, попереджувати, виявляти та припиняти правопорушення, підійшов до ОСОБА_3 та звернувся до нього з вимогою припинити протиправні дії відносно ОСОБА_8 У свою чергу, ОСОБА_3 схопив ОСОБА_11 за верхній одяг та почав відтягувати в напрямку до місця, де стояла вищевказана кінна підвода, яка знаходилась на відстані близько 7 метрів від даного намету. У цей час, ОСОБА_4 та ОСОБА_9 підняли на ноги ОСОБА_8, після чого ОСОБА_9 разом з ОСОБА_8 попрямували у невідомому напрямку, а ОСОБА_4, залишився біля вказаного магазину. Після цього, ОСОБА_3, знаходячись вже біля вказаної кінної підводи, на грунті раптово виниклих неприязних відносин, керуючись раптово виниклим умислом, спрямованим на позбавлення життя дільничного інспектора міліції Радехівського РВ ГУ МВС України у Львівській області капітана міліції ОСОБА_11, близько 21 години кулаками своїх рук наніс декілька ударів в ділянку голови останнього, від яких ОСОБА_11 впав на дорожнє покриття. Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на позбавлення життя ОСОБА_11, бажаючи завдати останньому особливих фізичних страждань, шляхом заподіяння йому великої кількості тілесних ушкоджень, ОСОБА_3, в присутності ОСОБА_4, прив'язав ОСОБА_11 за ногу металевим ланцюгом, який взяв з кінної підводи, до металевої сівалки, яка була прикріплена до вказаної підводи. При цьому, ОСОБА_3 сказав ОСОБА_4 сідати на зазначену кінну підводу, щоб керувати нею та їхати по вулицях смт.Лопатин за територію даного населеного пункту в напрямку сміттєзвалища, яке знаходиться поза межами даного селища. У свою чергу, ОСОБА_4, керуючись раптово виниклим умислом, спрямованим на позбавлення життя дільничного інспектора міліції Радехівського РВ ГУ МВС України у Львівській області капітана міліції ОСОБА_11, усвідомлюючи, що позбавляє життя останнього, в такий спосіб завдає йому особливих фізичних страждань, шляхом заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень, продовжив розпочаті ОСОБА_3 злочині дії, а саме сів на кінну підводу і, керуючи кіньми, які були запряжені у дану підводу, попрямував вулицями Героїв Майдану, Тарнавського, що в смт.Лопатин, в напрямку с.Бебехи Радехівського району Львівської області, при цьому тягнучи ОСОБА_11, який був прив'язаний до вказаної кінної підводи, по дорожньому покриттю, а ОСОБА_3, у свою чергу, в ході руху підводи, йшов біля ОСОБА_11 та спостерігав, щоб останній не відв'язався від неї. Під'їжджаючи по вул.Тарнавського до виїзду з смт.Лопатин, Радехівського району Львівської області, ОСОБА_3 зауважив, що ОСОБА_11 перестав подавати ознаки життя, після чого ОСОБА_3 сів поруч з ОСОБА_4 на кінну підводу, взяв у ОСОБА_4 віжки, якими той керував підводою, та, пришвидшивши рух коней, продовжив рух на кінній підводі по дорозі в напрямку с.Бебехи Радехівського району Львівської області. Після цього, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в кінці вулиці Тарнавського в смт.Лопатин, Радехівського району Львівської області звернули на польову дорогу, якою виїхали на автодорогу сполученням Броди-Червоноград. Виїхавши на вказану автодорогу, ОСОБА_3 зупинив коней, після чого ОСОБА_4 зійшов з підводи та пішов в напрямку смт.Лопатин. Після цього, ОСОБА_3 рушив кінною підводою по вказаній автодорозі в бік с.Станіславчик, Бродівського району Львівської області, що межує з територією Лопатинської селищної ради Радехівського району Львівської області, при цьому останній продовжував тягнути за собою ОСОБА_11, який був прив'язаний металевим ланцюгом до вказаної підводи. Прибувши до межі території с.Станіславчик, Бродівського району Львівської області, ОСОБА_3 відв'язав труп ОСОБА_11 від металевої сівалки та зіштовхнув у меліоративний рів, після чого поїхав з даного місця. Тобто, умисними діями ОСОБА_3, який діяв за попередньою змовою з ОСОБА_4, спричинено ОСОБА_11 рани на голові, на обличчі, передній поверхні грудної клітки з переходом на передню черевну стінку, правому плечі, правому та лівому стегні, лівій стопі; осаднення шкіри передньої поверхні грудної клітки, правої та лівої руки, правого та лівого стегна, на спині, на правій сідниці, лівій п'ятці; садна у потиличній ділянці голови, на лівій кисті, на правій гомілці; синці на лівому плечовому суглобі, множинні переломи кісток склепіння та основи черепа; крововиливи у м'які покриви голови з внутрішньої поверхні по усіх поверхнях, у тканину мозочка, у тканину легень, під капсулу правої долі печінки, м'язи спини в проекції правої лопатки, розриви інтими аорти. Згідно висновку судово-медичної експертизи трупа №20/2015 від 19.05.2015 р., вказані тілесні ушкодження утворились від дії тупих твердих предметів або при контакті із такими, із слідами волочінням тіла по дорожньому покриттю, і є прижиттєвими згідно судово-гістологічних даних, могли виникнути незадовго до настання смерті останнього. Садно на правій гомілці могло утворитись від стискаючої дії тупого твердого предмету з обмеженою поверхнею. Садна, синці мають ознаки легкого тілесного ушкодження, відкрита черепно-мозкова травма (у вигляді множинних переломів кісток склепіння та основи черепа) має ознаки тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя у момент спричинення. Причиною смерті ОСОБА_11 є поєднана травма тіла у вигляді відкритої черепно-мозкової травми (множинних переломів кісток склепіння та основи черепа) із дислокацією головного мозку з порожнини черепа, та ушкоджень внутрішніх органів (розриви аорти, крововиливи у тканину легень та печінку). Відкрита черепно-мозкова травма (у вигляді множинних переломів кісток склепіння та основи черепа) із дислокацією головного мозку з порожнини черепа перебуває у причинному зв'язку із настанням смерті ОСОБА_11

Дії ОСОБА_3 та ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за п.4,12 ч.2 ст.115 КК України, як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене з особливою жорстокістю за попередньою змовою групою осіб, та за ст.348 КК України як умисне вбивство працівника правоохоронного органу у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.4,12 ч.2 ст.115, ст.348 КК України визнав частково, а саме, що своїми діями спричинив смерть потерпілому ОСОБА_11, та суду показав, що 18 квітня 2015 року він разом із ОСОБА_4 працювали на полі. Під вечір поверталися додому, проїжджаючи біля магазину в с.Лопатин Радехівського району вирішили випити пиво. Продавець уже закривала магазин, але повернулася та продала їм дві пляшки пива. Вони зайшли в палатку, яка знаходиться неподалік магазину, на території магазину та привіталися із знайомими там людьми, сіли пити пиво. У палатці за сусіднім столиком відпочивали його знайомі ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10 та з ними за столиком сиділа невідома йому особа, які розпивали спиртні напої. Через 15 хвилин він з ОСОБА_4 вирішили йти додому. Тоді особи із сусіднього столика запросили їх до столу, а незнайомець почав запитувати чому вони так скоро йдуть, та почав роз'яснювати, що потрібно поважати їх компанію. Невідомий чоловік - це був ОСОБА_11 - працівник міліції. ОСОБА_3 підсів до їх столика, справа біля нього сидів ОСОБА_11 з яким він безпосередньо не спілкувався, бо його не знав, розмовляв з іншими там присутніми про сільське господарство. ОСОБА_11 налив йому та всім присутнім за столиком горілки, тоді він частково випив та решту, що залишилася вилив, на що ОСОБА_11 почав його ображати, словами автора, що він «чмир», висловлював в його сторону образи. Тоді ОСОБА_11 покликав його поговорити, вони вийшли із палатки і він сказав, що люди сидять за столом поважні, щоб він з ними посидів та поговорив, а не спішив додому, та не виливав горілки. Він погодився, повернувся за стіл та випив ще горілки, однак частково знову недопив, що викликало агресію у ОСОБА_11, який почав робити зауваження, що він не поважає товариства. ОСОБА_11 також вживав за столом разом із ними спиртні напої, при ньому випив один стакан. ОСОБА_11 не представлявся працівником міліції, був одягнений у цивільний одяг. Після цього вони обоє вийшли із палатки вдруге поговорити, і ОСОБА_11 наніс йому удар рукою, один чи два не пригадує, між ними почалася бійка, яка відбувалася за межами магазину, в районі входу біля воріт магазину, він також наніс ОСОБА_11, удари кулаками в обличчя чи в груди не пригадує, який впав, і в цей час він взяв його за ногу та потягнув до сівалки, який по дорозі виражався в його сторону нецензурними словами, був живим та пробував піднятися. Щоб він замовчав, він взяв із воза штильвагу (трубу) та наніс декілька ударів ОСОБА_11 по голові і по тілу, побачив, що він не подає ознак життя, тоді прив'язав його за ліву ногу до сівалки ланцюгом, який мав довжину десь 3,5 метра. ОСОБА_11 лежав на спині обличчям догори. Припинив наносити удари коли побачив розбитий лоб. При цьому нікого не було, цього ніхто не бачив, ні як він його прив'язував, ні як наносив удари штильвагою (трубою) довжиною 1 метр. Хотів це все приховати, у збудженому стані пішов у палатку та сказав ОСОБА_13, що він їде додому. ОСОБА_4 пішов за ним, він наказав йому сісти на віз і не повідомив йому, що до воза прив»язана людина, тоді вони почали їхали, ОСОБА_13 зліва, а він справа тримаючи воза за віжки. Коли звернули з траси та повертали на Броди, ланцюг відв»язався, він зупинив віз, передав ОСОБА_4 тримати віжки, а сам пішов і ще раз прив»язав ОСОБА_11, не повідомляючи йому, що віз тягне мертву людину. На якій відстані від магазину зупинились не пригадує. Коли вдруге прив'язував ОСОБА_11 він не подавав ознак життя. Назустріч них їхали дві чи три машини не пригадує. Коли вдруге прив»язував ОСОБА_11 він розказав ОСОБА_4, що він зробив, на що останній йому повідомив, що це працівник міліції. Тоді він ОСОБА_4 дав 200 гривень і наказав йди додому, а сам сів на воза та поїхав за межі селі, оскільки йому потрібно було сівалку відвезти у с.Станівчик Бродівського району. Жодної домовленості із ОСОБА_13 він не мав. По дорозі скинув тіло потерпілого ОСОБА_11 в канаву та поїхав віддати сівалку. Під ранок коли світало, він відійшов і зрозумів що зробив та повернувся на місце, де залишив тіло, щоб повернути його родичам, однак там побачив працівників міліції, зупинився і від них уже не втікав. Місце на возі було, чому скинув тіло в канаву, а не положив на віз пояснити не може. На протязі дня 18.04.2015 року вживав спиртні напої, коли вечеряли випили одну пляшку на трьох, алкоголь взагалі вживає періодично, два три рази на тиждень. ОСОБА_4 допомагав йому по господарству, коли була робота він періодично в нього ночував, завжди виконував його доручення. ОСОБА_4 сидів за столом разом з ними, однак він ні з ким не розмовляв, був мовчазним, так як особи, які сиділи за цим столом були йому невідомі. Не може в даний час зрозуміти чому так вчинив, розуміє, що вчинив вбивство, на його думку це виникло раптово через образи ОСОБА_11 в його сторону, просив вибачення перед потерпілими та родичами, хоч свідомо розуміє, що його ніхто не вибачить.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.4,12 ч.2 ст.115, ст.348 КК України не визнав та суду при первинному допиті показав, що в цей день він із ОСОБА_3 сіяли овес, коли закінчили роботу їхали додому та ОСОБА_3 запропонував випити пива. Вони зупинилися біля магазину, ОСОБА_3 купив пиво, ємкістю по 0,5 літра, вони сіли за окремий столик в палатці та розпивали пиво. Знайомі ОСОБА_3 покликали його за сусідній столик, ОСОБА_3 пересів, за деякий час він також підсів до них та продовжував пити пиво, розмови із ними не підтримував, спиртних напитків не вживав. Особи, які сиділи за цим столиком були знайомі ОСОБА_3, серед них він знав лише ОСОБА_11, який був участковим та був одягнений у цивільний одяг. ОСОБА_3 чув коли ОСОБА_10 говорив, що ОСОБА_11 є працівником міліції. Йому особисто було відомо, що ОСОБА_11 був працівником міліції, оскільки раніше був судимим за крадіжку. Яка була розмова за столом не пригадує. Пригадує, що ОСОБА_3 і ОСОБА_11 покидали двічі товариство та виходили з палатки, про щось говорили та повернулися назад і теж між собою говорили, про що не знає. Бійки він не бачив. Через деякий час ОСОБА_3 сказав, що їде додому і він пішов за ним. За столиком у палатці сиділо четверо осіб ОСОБА_10 (музикант), який говорив, що ОСОБА_11 працівник міліції, особа в окулярах (ОСОБА_8) та сивий (ОСОБА_9.) і працівник міліції. Вони розпивали за столом спиртні напої, він пив лише пиво. ОСОБА_10 поїхав додому швидко і вже не повертався. Коли він вийшов з палатки то побачив, що біля неї лежить ОСОБА_8, тоді сивий чоловік (ОСОБА_9.) попросив його допомогти довезти до машини. Він допоміг ОСОБА_9 довезти ОСОБА_8 до машини, яка стояла через дорогу від магазину, і вони поїхали, а він повернувся у палатку, щоб викрутити лампочку. У палатці вже нікого не було. За ним зайшов у палатку ОСОБА_3, який сказав, що їде додому. Він у палатці викрутив лампочку, щоб не світила та пішов за ОСОБА_3 до воза. Не бачив людину прив'язану до воза, крові біля воза також не бачив. Тоді він за вказівкою ОСОБА_3 зняв віжки з паркану, сів на віз з лівого боку, та передав віжки на правий бік ОСОБА_3 Віжками керував ОСОБА_3 Коли доїжджали до цегельні ОСОБА_3 повідомив йому, що до воза прив'язаний ОСОБА_11 Коли машина почала їхати за возом, ОСОБА_3 пришвидшував рух. Коли ОСОБА_3 заходив в палатку в нього в руках не було жодного предмету, штильвага, за яку чіпляють до коні, та ланцюг були на возі. Штильвагу в цей день використовували, коли сіяли овес, вона використовується до сівалки, для культивації. Під час руху ОСОБА_3 зупиняв віз, ходив до підводи та щось там поправляв. Може потерпілий ОСОБА_11 і просився, але він цього не чув. Жодної домовленості у нього із ОСОБА_3 щодо вбивства ОСОБА_11 не було. ОСОБА_11 викликав ОСОБА_3 двічі на вулицю, щоб поговорити. Коли вийшли вдруге, до палатки вже не поверталися. Через деякий час ОСОБА_3 та ОСОБА_11 вдруге виходили на вулицю,їх розмови він не чув, як і не чув кривів про допомогу. Коли вони сіли із ОСОБА_3 на воза, їхали в напрямок як додому, він боявся ОСОБА_3, але людини прив'язаної до сівалки не бачив. Коли вдруге ОСОБА_3 зупиняв підводу та щось там поправляв, тоді коли сів на віз повідомив йому, що до сівалки прив'язана людина. Тоді ОСОБА_3 зупинив у полі воза, дав йому 200 гривень за роботу та сказав, щоб він йшов додому. Він пішов в нічний бар, купив сигарети, курив, бо йому було дуже страшно. Перед вказаною подією проживав у ОСОБА_3, де жив і працював 2-3 місяці. ОСОБА_3 до нього нормально ставився, іноді його сварив на неправильно виконану роботу. В цей день ОСОБА_3 вживав алкогольні напої.

Будучи допитаний в судовому засіданні ОСОБА_14 повторно з участю психолога і психіатра, свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.4,12 ч.2 ст.115, ст.348 КК України також не визнав та суду показав, в цей день вони виконали роботу, ОСОБА_3 запропонував випити пива. Вони зупинилися біля магазину, ОСОБА_3 купив пиво, ємкістю по 0,5 літра, вони сіли за окремий столик в палатці та розпивали пиво. За сусіднім столиком сиділи сивий (ОСОБА_9.), музикант (ОСОБА_10) та лисий в окулярах (ОСОБА_8) та участковий ОСОБА_11 Музикант (ОСОБА_10) покликав ОСОБА_3 за їх стіл, він підсів до їх стола, згодом і його покликали. За столом всі сиділи і про щось говорили, йому невідомо, він в їх розмові участі не брав, пив пиво і не розмовляв, не конфліктував. ОСОБА_11 почав за столом до ОСОБА_3 звертатися на ти. Вони обоє вийшли на вулицю та згодом повернулися до палатки, розмови їх не чув. Через деякий час вони вдруге вийшли на вулицю та в вже в палатку не повернулися, біля палатки почалася бійка. Він бачив як ОСОБА_3 наносив удари ОСОБА_15 руками і ногами. ОСОБА_9, ОСОБА_8 та він намагалися зупинити ОСОБА_3, проте останній наніс удар йому та ОСОБА_8, який від удару впав. До нього підійшов сивий (ОСОБА_9.), та попросив лисого в окурлярах - ОСОБА_8 підняти та донести до автомобіля. Удари були нанесені до того, як він допомагав ОСОБА_8 довезти до автомобіля. Тоді ОСОБА_9 повернувся збирати посуду, він йому допоміг, тоді зайшов у палатку ОСОБА_3, який мав штильвагу в руках та сказав, що їде додому, він виключив лапмочку та пішов за ОСОБА_3 При цьому ОСОБА_3 йому погрожував, сказав, що якщо не сяде, то він його вб'є. Жодної домовленості у нього із ОСОБА_3 не було він йому нічого не повідомляв. Погрозу ОСОБА_3 сприймав реальною, раніше він його бив, якби він не сів на підводу він би його бив, вибору у нього не було. Вони їхали по дорозі так як додому, тоді біля цегельні, колишнього місця розташування аеродрому, ОСОБА_3 його скинув дав йому 200 гривень, розказав йому про прив'язану людину і сказав йти додому. Куди поїхав ОСОБА_3 йому невідомо. Не бачив, що ОСОБА_11 був прив»язаний до воза, на вулиці було темно, і він не звертав уваги. ОСОБА_3 сказав йому сідати на віз і що вони їдуть додому, він це і зробив. Не пригадує чи таке було, що він просив ОСОБА_3 відв»язати та відпустити ОСОБА_15 По дорозі ОСОБА_3 зупиняв воза та щось ходив дивитися, а потім знову сідав на віз та вони продовжували їхати. На слідчому експерименті показував, як ОСОБА_3 привязував до воза ОСОБА_11так як йому так сказали робити працівники міліції. Просив суд врахувати, що він не винен, ОСОБА_11 не бив, із ОСОБА_3 про це не домовлявся, не мав наміру його вбивати.

Незважаючи на невизнання вини обвинуваченими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 винність їх у вчиненні кримінальних правопорушень, стверджується такими доказами.

Потерпіла ОСОБА_5 суду показала, що в цей день їй було відомо, що її чоловік ОСОБА_11 перебуває на роботі в смт.Лопатин Радехівського району Львівської області. ОСОБА_11 10 років пропрацював дільничним інспектором, те, що він дільничним інспектором у Лопатині Радехівського району не було їй відомо, але вона знала, що в цей час він підміняв дільничного інпектора ОСОБА_16. Обвинувачені невідомі їй особи, про обставини даної справи дізналася від інших осіб. Підтримала в судовому засіданні думку прокурора, який просив призначити ОСОБА_3 міру покарання у виді довічного ув'язнення та ОСОБА_4 - 13 років позбавлення волі.

Потерпіла ОСОБА_6 суду показала, що їй було відомо, що син в суботу поїхав приводити в робочий стан свій кабінет. Очевидцем вказаної події не була. 18 квітня 2015 року о 23 годині коли вона лягала спати, їй зателефонувала мати невістки, яка їй повідомила, що вона зрозуміла із слів дочки ОСОБА_5, що щось сталося. В судовому засіданні просила суд звернути увагу, що вона мала надію на сина ОСОБА_11, зокрема, що він її дотримає до старості, однак обвинувачені забрали у нього життя, тому підтримала думку прокурора і просила суд винести покарання, на яке вони заслуговують.

Свідок ОСОБА_10 суду показав, що в цей день, він, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 зустрілися в суботу біля стадіону в смт.Лопатин Радехівського району та вирішили посидіти за магазином у палатці, де розпивали спиртні напої, випили десь дві пляшки горілки, яку принесли із собою. Через деякий час, десь приблизно через годину, до них у палатку зайшов ОСОБА_11, який пригощав їх чаєм, сам пив чай та курив. Його знав, так познайомився з ним через свого сина. Коли ОСОБА_11 їх пригощав чаєм у палатці ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не було. За деякий час до магазину підводою приїхали ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які сіли в палатці за сусідній столик та розпивали пиво. Спочатку до їх столика присів ОСОБА_3, вони в цей час співали пісню «Шабелина», а згодом підсів ОСОБА_4, хто їх запросив не пригадує. ОСОБА_11 був у цивільному одязі та за столом показував своє посвідчення, та говорив, що він є працівником міліції, в цей час ОСОБА_3 та ОСОБА_4 сиділи за сусіднім столиком, однак на його думку вони добре знали, що він працівник міліції. Коли до їх столу підсів ОСОБА_3 він в цей час пішов додому, більше до палатки не повертався, горілки вже на столі не було. Про події, які мали там місце суду повідомити не може, так як не був при цьому присутнім. ОСОБА_3 із ними дві пляшки горілки не розпивав. ОСОБА_11 за столом також спиртних напитків не вживав. Додому повернувся на своєму власному автомобілі.

Свідок ОСОБА_9 суду показав, що 18 квітня 2015 року він, ОСОБА_10 та ОСОБА_8 сиділи у палатці за столиком та розпивали спиртні напої на території магазину в смт.Лопатин Радехівського району, одну чи дві пляшки не пригадує за спливом часу. Через деякий час, десь приблизно о 18 годині 30 хвилин, до палатки зайшов ОСОБА_11, купив собі чай та пачку вафлів «Артек» і їх також пригостив чаєм. ОСОБА_8 за столом спілкуватися із ОСОБА_11, останній при цьому курив, а ОСОБА_10 сказав, що по потребі йому треба вийти. Через деякий час, приблизно через 20 хвилин, до палатки зайшов ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які спочатку пили пиво за сусіднім столиком, та згодом присіли за їх столик. ОСОБА_3 вживав разом із ними спиртні напої, а ОСОБА_4 допив пиво, спиртних напитків не вживав. Бачив, як ОСОБА_3 відштовхнув ОСОБА_8, який впав. Він подумав, що з ОСОБА_8 щось сталося та почав його забирати додому. Бачив лише те, що ОСОБА_3, який був агресивним, потягнув ОСОБА_11 за куртку, із ними був ОСОБА_8, словесної розмови між ними не чув. Коли ОСОБА_8 впав він почав його приводити до тями, в цей час ОСОБА_3 та ОСОБА_11 билися, з чого виник їх конфлікт йому невідомо. ОСОБА_8 отримав травму від конфлікту між ОСОБА_3 та ОСОБА_11, суті їх розмови не чув. На його думку ОСОБА_3 та ОСОБА_4 могли чути, коли ОСОБА_11 представлявся працівником міліції. ОСОБА_4 розмови не підтримував, взагалі не спілкувався із товариством. Коли була бійка ОСОБА_4 в палатці не було, він появився коли він його покликав та попросив занести ОСОБА_8 до автомобіля. Думка повернутися назад, щоб розібратися, що робиться за палаткою у нього не виникала, і не могла виникнути, так як він дотримується батькової науки де б'ються двох, третій не повинен бути.

Свідок ОСОБА_17 суду показав, що ввечері десь о 21 годині 50 хвилин рухався автомобілем «Ланос», вікно біля нього було трішечки опущене, він почув шум, рух та скрегіт металу. Він рухався по вулиці, яка була перпендикулярна до вулиці по якій рухався віз. У світлі фар побачив коні, віз, металеву конструкцію та ніби позаду причеплений силует людини. Тоді він почав рухати за возом, включив фари та почав сигналити, оскільки спочатку подумав, що хтось випадково зачепився до воза. Коли він зрівнявся з возом, бачив, що на возі зліва сидів ОСОБА_3 та справа ОСОБА_4, він їх впізнав по статурі, оскільки це було темно. Возом керував ОСОБА_3 Він їхав за возом десь приблизно 1,5 кілометра, віз рухався із швидкість 40 кілометрів за годину на повній швидкості, бачив це по швидкості свого автомобіля, він їм сигналив, віз не зупинився, продовжував рухатися. Ділянка дороги по якій рухався віз була асфальтованою, десь у кращому стані, десь у гіршому, а далі була грунтовою з камінням. Тоді він побачив на дорозі куртку, яка загубилася, він продовжував їхати за ними та намагався їх зупинити. Особа, яка сиділа на возі праворуч постійно оглядалася. Коли він зрівнявся на рівні із возом почав кричати, що вони зупинилися, оскільки до їх воза причіплена людина, однак на нього ніхто не реагував. Особа, яка була прив»язана до воза жодних ознак життя не подавала, через що він і припинив за ними їхати та вирішив звернутися до міліції. Тоді він поїхав до дільничного ОСОБА_16, щоб йому це повідомити, однак його на робочому місці не було. Він взяв осіб із самооборони та поїхав по слідах воза, біля с.Бебехи Радехівського району побачив кістки черепа та вирішив, що людина вже не жива й повернувся. Особа, яка була прив'язана до сівалки жодних ознак життя не подавала, через що він і припинив за ними їхати та вирішив звернутися до міліції.

Свідок ОСОБА_18 суду показав, що він рухався автомобілем від церкви, коли доїхав до парку побачив, що поїхала підвода, до неї причіплена сівалка, а позаду сівалки ще щось було причіплене, він знаходився на відстані десь біля 50 метрів та подумав, що це причіплений мішок. Один чоловік сидів на підводу, інший ішов позаду воза. Особа, яка йшла позаду підводи була висока, кремезна, в руках у неї була палка чи труба, недобре було видно. Віз їхав не швидко, звичайною ходою. Коли він повернув автомобілем праворуч, був на відстані десь 15 метрів від воза, побачив на дорозі щось парує, зупинився і в цей час до нього підійшли ОСОБА_19 та ОСОБА_20, вони зробили висновок що це мозок людини, тоді він зрозумів що до воза прив'язане тіло, про що він відразу повідомив працівників міліції, які сказали залишатися на місці, що він і зробив до їх приїзду. Не міг розпізнати, що тягнеться за сівалкою, оскільки куртка сповзла, і не було видно що це силует людини. Тіло жодних ознак життя не подавало, чи зупинявся віз не бачив, коли її побачив, вона весь час рухалася. ОСОБА_3, як і його синів добре знає. Це відбувалося біля господарства ОСОБА_21, де в цей час стояв автомобіль марки « Запорожець».

Свідок ОСОБА_42 суду показала, що вона працює протягом п»яти років в магазині, що знаходиться в смт.Лопатин Радехівського району Львівської області, продавцем. Приблизно о 20 годині вечора 18 квітня 2015 року до неї підходив ОСОБА_11, який замовив каву,для себе та всіх присутніх у палатці. Їй було відомо, що ОСОБА_11 - це працівник міліції, їх участковий, бував один раз на місяць у магазині. На території магазину є палатка, в якій за столиком у палатці розпивали спиртні напої ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_10, які принесли свої продукти та алкогольні напої із собою. Палатка розташована так, що їй не видно як продавцю вхід до неї. Десь біля 20 години 30 хвилин приїхав на кінній підводі ОСОБА_3 із ОСОБА_4 та попросили налити їм два бокали пива. Вона продала їм пиво та попросила їх викрутити лампочку у палатці коли поїдуть додому. Двічі вона заходила у палатку, коли принесла перший раз каву за столиком сиділи ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_8, а другий раз коли - принесла два пива, ємкістю по 0,5 літра і за сусіднім столиком сиділи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Вона пішла додому та біля 00 годин 30 хвилин до неї додому приїхала міліція та розповіла їй, що сталося.

Свідок ОСОБА_19 суду показав, що він 18 квітня 2015 року ввечері разом із ОСОБА_20 вийшли із парку, який знаходиться смт.Лопатин Радехівського району Львівської області на вулиці вже було темно. Почули, що їде кінна підвода. ОСОБА_20 перед нею перебіг дорогу, а він залишився на тому ж місці, де стояв. Побачив, що повз нього, на відстані 2 метрів, рухається кінна підвода, позаду сівалка та до неї щось було причіплене, схоже на силует людини. Це було десь приблизно на відстані 600 метрів від магазину. Поруч сівалки йшов чоловік, високий, широкий в плечах та в руках тримав товсту палку, довжини її не може сказати. Нанесення ударів не бачив, як і це, щоб кінна підвода зупинялася. Кінна підвода рухалася вільним ходом людини, не бачив, щоб вона зупинялася. Він перейшов через дорогу до ОСОБА_20 та через кілька хвилин до них назустріч під»їхав автомобілем ОСОБА_18 та перепитав їх, що вони бачили. Тоді ОСОБА_18 освітив договору фарами, та в їх світлі на дорозі вони побачили мозок людини.

Свідок ОСОБА_23 суду показала, що вона приймає участь у самообороні села з 21 до 24 години щодня. Того дня, вона вийшла ввечері на чергування в смт.Лопатин Радехівського району Львівської області, разом із ОСОБА_24 та ОСОБА_25, пройшлися парком, перевіряли чи діти не розпивають спиртних напоїв. Біля пам»ятника Шевченка в парку, який знаходиться на відстані 60 метрів від магазину, біля бару Берізки, десь приблизно між 22 та 23 годиною, почули шум,гуркотіння кінної підводи, крики, лайку між двома особами та стогін, звуки були невиразними, однак які саме пояснити не змогла. Побачила, що їде кінна підвода, яка рухалася швидко, одна особа була на возі, а друга йшла за сівалкою. Це побачила на світлі, яке відбивалося від освітлення бару Берізка, біля якого проїжджала кінна підвода. Згодом вони почула, що стукіт припинився та подумала, що із нею щось трапилося. Тоді вони пішли взяти ліхтарики, бо було дуже темно, щоб піти та подивитися, що сталося. Через деякий час до них під»їхав ОСОБА_26 та повідомив, що віз тягне людину, тоді вона подзвонили до участкового ОСОБА_16 та повідомила йому про це. Чому не повідомляла на досудовому слідстві про стогін, як і це що вона розуміє під словом «стогін», пояснити суду не може.

Свідок ОСОБА_24 суду показала, що 18 квітня 2015 року вона, ОСОБА_25, ОСОБА_24, ОСОБА_23, ОСОБА_27 і ОСОБА_43 приймала участь в громадського об'єднанні Самооборони на чергуванні. Чоловіки запізнювалися, тому вони вирішили пройтися парком та перевірити порядок. В парку почула шум, коли дійшли до пам'ятника Шевченка почули стукіт кінної підводи, ОСОБА_25 сказала, що це їде віз. На світлі, яке падало від бару вона побачила, що проїхав віз, одна особа була на возі інша йшла позаду, це було на відстані 60 метрів. Вона чула нецензурну лайку та звуки людські, зміст звуків був незрозумілим. Тоді вони направилися на вулицю Шкільну, коли перейшли через асфальтне покриття почули сильний удар і стукіт припинився, вони подумали, що щось сталося надзвичайне.

Свідок ОСОБА_20 суду показав, що біля 22 години він перебував разом із товаришами ОСОБА_18 та ОСОБА_19 в парку. Проїхала кінна підвода, яка рухалася вільним ходом, на відстані від нього десь 3-4 метри, а від палатки магазину десь на відстані 500 метрів. До сівалки було прив'язане тіло людини, це він побачив на світлі фар автомобіля, який освітив віз, одна особа сиділа на возі, інша йшла позаду за тілом. Обличчя людини, що йшла позаду не бачив, однак по статурі вказує, що це був ОСОБА_3, а особа яка сиділа на возі це ОСОБА_4. У руках особи, яка йшла позаду був предмет, схожий на палку - трубу. Підвода весь час рухалася, не бачив, щоб зупинялася. Тіло, яке було прив'язане до воза ознак життя не подавало. Особа, яка йшла за тілом, ударів не наносила. Вони відпочивали із друзями у парку біля пам»ятника Шевченка, однак жодних криків та шуму він не чули.

Свідок ОСОБА_28 суду показала, що вона приймає участь у громадському об'єднанні «Самооборони», в це в цей день здійснювала обхід парком, перейшовши пам»ятник Шевченка у парку почула шум воза та крики. Згодом почула, що це їде кінна підвода, та через леякий час був сильний удар, тоді була тишина і вона, і всі хто з нею був подумали, що там щось сталося і пішли взяти ліхтарики, щоб подивитися. По дорозі зустрілися із хлопцями, що йшли до парку. Тоді до них під»їхав автомобіль, з якого вийшов хлопець та повідомив, що кінна підвода тягне людину, тоді вона зателефонувала та повідомила про це дільничному ОСОБА_29, який викликав наряд міліції. На фоні світла лапмочки, яка освітлювала біля магазину «Берізки» вона бачила, що на возі стоїть людина і тримає у руках віжки, віз весь час рухався не зупинявся. Крики були, але вона, які і всі інші, не могли їх розібрати.

Свідок ОСОБА_8 суду показав, що в цей день він, ОСОБА_9, ОСОБА_44 та ОСОБА_10 з 17 години в палатці на території магазину, сиділи за столом, за деякий час до них підійшов ОСОБА_11, який замовив їм п»ять чаїв, коли розраховувався за чай виймав посвідчення та показував його, при цьому говорив, що він працівник міліції і що в даний час він виконує обов'язки дільничного замість ОСОБА_16. Знає, що ОСОБА_11 працівник міліції. Через деякий час зайшов у палатку ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які сіли за сусідній столик, а згодом підсіли до їх стола. Розмова відбувалася між ними з приводу поля, орки. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за їх столом не вживали спиртних напитків. Чув як ОСОБА_11 говорив до ОСОБА_3, що він йшов своєю дорогою, бо він дорогий їздовий, іншої розмови не чув, причини їх конфлікту не знає. Тоді ОСОБА_3 до ОСОБА_11 виражався нецензурними словами, на що ОСОБА_11 сказав йому, щоб він поважав працівника міліції. Вони обоє виходили із палатки, ОСОБА_3 почав вияснити чому ОСОБА_11 сказав, що він дорогий їздовий. Коли він підійшов до них, ОСОБА_3 відштовхнув його у груди, він впав і більше нічого не пригадує.

Свідок ОСОБА_16 суду показав, що він працював дільничним інспектором смт.Лопатин Радехівського району Львівської області. В цей день він знаходився на чергуванні у м.Радехів, на його дільниці виконував обов»язки ОСОБА_11 У разі відсутності його на дільниці, його заміну проводив ОСОБА_11, все це було оформлено відповідним наказом міліції на початку року. Не пригадує в який саме час, до нього, зателефонувала із громадського об'єднання Самооборона ОСОБА_24 та повідомила, що кінна підвода рухалася вулицею Героїв УПА та повернула на вулицю Тарнавського, за возом тягнеться прив'язана людина. Він про це повідомив черговій частині, і група виїхала до смт.Лопатина Радехівського району Льівської області. По дорозі побачив на дорозі мозок людини, куртку та уламки кісток. Шукали тіло людини до ранку, зранку не пригадує котра була година ОСОБА_3 на кінній підводі їхав із сторони Бродівського району і тоді здався працівникам міліції. ОСОБА_4 знав, ОСОБА_3 був йому невідомою особою, скарг на цих осіб до нього не надходило.

Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_31 суду показала, що нею була проведена експертиза, на підставі постанови слідчого Радехівського району і при експертизі було виявлено тілесні ушкодження такі як: рани на голові, на обличчі, на передній поверхні грудної клітки з переходу на передню черевну стінку на правому плечі, правому та лівому стегні,лівій стороні. Виявлено осадження шкіри на передній поверхні грудної клітки, правої та лівої руки, правого та лівого стегна, на спині, на правій сідниці, на лівій п'ятці, численні переломи кісток склепіння та основи черепа. При внутрішньому дослідженні виявлено пошкодження голови внутрішньої поверхні, тканину фрагменту мозочка, тканину легень, пів капсули печінки, м»язи спини в проекції лопатки і розриви аорти. Також повідомила суду, що була присутня при огляді місця події та при проведенні слідчого експерименту. У висновку зазначено, що перелічені тілесні ушкодження є прижиттєвими, а деякі могли виникнути незадовго до настання смерті. Смерть настала від черепно-мозкової травми, тобто з дислокацією мозку. При проведенні експертизи були надані фрагменти внутрішніх органів, при яких встановлюється факт при життєвості чи по смертності пошкодження. Гістолог - експерт прийшов до висновку, що всі крововиливи є ознаками при життєвості, якби людина була мертвою, він цього б не зазначав, оскільки в цьому випадку є інша клітинна реакція, при якій є свої критерії. Черепно-мозкова травма утворилася не одномоментно, пройшов певний період часу, оскільки, є сліди на нижній кінцівці,що він був прив'язаний. Під час цього волочіння голова вдарялася неодноразово об тверді предмети, асфальтне покриття дорогою, відбувалося поступове розтрощення кісток черепа. Відповідно ці фрагменти кісток черепа, мозкової тканини були виявлені по дорозі, по кілометражу де це відбувалося. Огляд місця події починався від магазину, біля самого закладу нічого не було знайдено, за кілька метрів були знайдені сліди крові та фрагменти кісткової тканини. Підтвердити факт розтрощення черепа на місці прив»язування тіла не може, але допускається, що внаслідок удару могла утворитися рана, і з неї могла виділитись невелика кількість крові згодом. Момент смерті настав коли відбулася дислокація в мозку. Причиною смерті була відкрита черепно-мозкова травма з виведенням головного мозку з черепа. Механізм її отримання полягав у розтрощенні черепа, який виник також і внаслідок неодноразових контакту з тупим предметом. Чи були нанесенні удари по самому черепі відповісти не може, через те, що була обширна рана голови і при цьому збережена тільки нижня ділянка щелепи. Чи це було від удару, чи це від самого волочіння по дорожньому покриттю відповідь надати не можливо. Після отримання схожого роду черепно-мозкової травми була втрата свідомості, відповідно й не було ознак життя. Спочатку, можливо, було якесь приглушення свідомості, а в подальшому, під час того волочіння, була повна втрата свідомості. Від отримання першої травми до моменту смерті були хвилини часу, це був дуже короткий проміжок часу. По шкірних покривах на голові підтвердити нанесення ударів неможливо, оскільки була обширна рана голови. Якщо там і щось було, то це стерлося від волочіння, тому зробити висновки чи це від ударів чи від волочіння неможливо. При проведенні експертизи, бралися фрагменти тих органів, які були пошкодженними, в яких були крововиливи, розриви, які надсилалися на дослідження. Відповідно судово-медичний експерт їх вивчав і враховуючи різну клітинну реакцію, тобто прижиттєву і не прижиттєву (там виникає різна реакція) визначав прижиттєвість. Смерть потерпілого наступила за хвилини часу від магазину до місця до були виявлені сліди крові, фрагменти кісткової і мозкової тканини. На асфальтному покритті - місці, де обвинувачений прив'язував ОСОБА_15 слідів крові не було виявлено, вони були за межами магазину, за кілька метрів. На її думку черепно-мозкова травма та внутрішні тілесні ушкодження були отриманні практично одночасно. По травмах, які отримав потерпілий, не може сказати з якою швидкістю рухалася кінна підвода. Втрата свідомості була від першого удару, але смерть ще не наступила. Під час проведення слідчого експерименту по дорозі були виявлені плями бурого кольору, зокрема бризги, які могли утворитися від контакту голови з асфальтним покриттям, внаслідок співударяння і дефектів кісткової тканини. Уламки кісток - це фрагменти кісткової тканини, кісток черепа, які були зібрано по ходу огляду місця подій, які утворилися також від співударяння голови до твердої поверхні. Ці бризги могли утворитися , і при життєво і при смерті, через те, що були дефекти кісткової тканини, а кров перебувала в організмі. Рана на обличчі була глибокою, не терта, могла утворитися як від волочіння, так і від удару тупим предметом. Могло бути розтріскування шкіри і вже в подальшому він збільшується по мірі проходження, оскільки голова постійно вдарялася об асфальтне покриття. Від удару предметом могла бути незначна рана, а через волочіння могла утворитися обширна рана, при цьому первинного контакту неможливо встановити.

В судовому засіданні допитаний експерт психіатр ОСОБА_32 суду показав, що ОСОБА_4 перебував у них на стаціонарній судово-психіатричній експертизі, результатом встановлено, що у ОСОБА_4 є розумово-відстала особа, тобто легка розумова відсталість, ступеня помірної дебільності. Для таких осіб, будь-які складні, великі життєві ситуації, суспільні ситуації, соціально-побутові ситуації є важкими до розуміння, побудувати послідовно дії, далі вчинки, далі наслідки, перспективно оцінити наслідки своїх дій в таких осіб є вкрай складно, або піддаються до неможливості, за рахунок того розумового недорозвитку. Ця подія досліджувалася ними й була складною, вона була розтягнута у часі та супроводжувалася багатьма учасниками і складна взагалі життєва ситуація склалася, яка розгорталася і у відповідності мала якісь наслідки. ОСОБА_4 за рахунок своєї розумової відсталості, що неповною мірою міг розуміти складність цієї ситуації і передбачити наперед, які можуть бути у нього особисті наслідки, тому розібрати їх по частинах він би міг, тобто якщо йому сказали зробити якусь конкретну дію, щось вчинити, чи наприклад піти встати, піти сісти, він би міг це вчинити. Вже всю ситуацію оцінити, так як це би зробила б людина з достатнім розумовим розвитком, ОСОБА_4 складно, оскільки він є розумово-відсталий, тому розуміти цілком складність ситуації з можливими наслідками у майбутньому, як для себе так і для інших учасників, досліджуваної ситуації очевидно не міг повною мірою, як і оцінювати значення своїх дій, йому було складно це зрозуміти за рахунок його інтелектуальної неспроможності та рахунок власного недорозвитку. В даному випадку, коли він керував підводою, він це розумів, це є простий акт для нього, складність полягає, не саме керування підводою, як інкримінується ОСОБА_14, а в тому що це є весь складний процес, є багато учасників, є ще інші підозрювані, є потерпілий по справі, у відповідності до того, що є багато учасників, йому важко оцінити ситуацію, що то може бути далі, йому це було складно, він не міг розуміти, що то буде далі, він ситуативно керував підводою, бо йому це сказали робити. Подальші наслідки йому було важко оцінити, тому що розумово-відсталі особи, вони не можуть прогнозувати собі наперед, як інші здорові, інтелектуально розвинуті люди, йому це важко, він ситуативно (конкретно) усе бачив, йому казали, чи він прийняв таке рішення, це вже як по справі далі складається, то очевидно, що він повною мірою міг це все розуміти. Він розумів ситуативність, конкретність. ОСОБА_4 відноситься до таких людей, які подібні до малих дітей. Коли їм говорять робити це, вони будуть робити,коли не робити, вони цього робити не будуть, але складність цих дій їм не доступна. Загалом, оцінити ситуацію абстрактно, вони можуть як малі діти. В даному випадку ОСОБА_4 був просто неспроможній оцінити ситуацію, за рахунок своєї вади інтелекту. Усі елементи, усі дії він міг не розуміти. Це стосується не тільки керування підводою, але і всі інші дії, вчинки, він не міг розуміти, те що буде відбуватися надалі. В розумово-відсталих людей не лише інтелект занижений, але й ще емоційний інтелект. Ці емоційні переживання, які відбувалися, він повністю керувати ними не може, бо не піддаються вони йому, відповідно таке відреагування його було, чи це як захист, чи це як страх, це питання потрібно з'ясувати у психолога, це його компетенція. У висновку вказано, що ОСОБА_4 є обмежено осудний. В юридичній площині, згідно ст.20 КК України це трактується, що він не повною мірою здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Пленум Верховного Суду України їм заборонив це переносити на юридичну площину, тому критерій обмеженої осудності вони не вживають. Психічний розлад ОСОБА_4, не позбавляв його усвідомлювати, але значно впливав на здатність його розуміти ситуацію в цілому. ОСОБА_4 міг втекти з місця події, керувати кінною підводою, а міг від цього відмовитися. Він оцінював ситуацію з власних можливостей, тобто оцінив так, як це для нього буде добре, міг вчинити по-другому, але не вчинив. Така особа здатна послухати більш за себе авторитетних осіб. В розумовій стадії такі особи рішення рідко самостійно приймають. Якщо подивитися на життєвий шлях ОСОБА_4, можна усе зрозуміти, оскільки в школі ОСОБА_4 навчався погано, був обстежений обласною медико-психологічною комісією, якою встановлено, що він є розумово-відсталий, відповідно його було скеровано на навчання в допоміжний інтернат для відсталих. Інтелектуальні властивості вкрай знижені, такі особи можуть виконувати або низькокваліфіковану або без кваліфікації роботу. Такі особи дуже добре працюють фізично, добре адаптуються, сумлінно виконують фізичну роботу, навіть можуть створити сім»ю, він собі якимось чином давав раду в житті. ОСОБА_4 працював на грубій роботі, сім»ю не створив, працював власне для себе, для власних потреб, працював чорноробочим. Оцінити ОСОБА_4 ситуацію та усі дії ОСОБА_3 це надто складний для нього процес. ОСОБА_3 для нього є особою в якої він жив, працював, харчувався, який як вказував ОСОБА_4, його ображав, бив, але поряд з тим він казав, що йому було добре у ОСОБА_3, бо він йому давав їсти, платив за роботу. Це рішення для нього було ситуативне, такі рішення притаманні для тих людей з таким рівнем розвитку, як у ОСОБА_4. Коли йому роз»яснити наслідки, що людина помре і він піде в тюрму, ОСОБА_4 так би і не вчинив, таким особам потрібно усе добре роз'яснювати. Читання, переписування тексту, переказування тексту - це є прояви нашого інтелекту, особам з відсталим інтелектом це дуже важко. Суть ситуації ОСОБА_4 може переказати, а її складність ситуації не спроможній був розуміти, для його інтелекту це заважко. Коли такій особі конкретно усе роз'яснити, тоді вони даються розуміти ситуацію, те що скажуть їй робити, ця особа буде це робити.

В судовому засіданні допитаний експерт психолог ОСОБА_33 суду показав, що ОСОБА_4 по життю характеризується, як не самостійний, такий, що підпадає під вплив і весь спосіб його життя про це свідчить. Він перебував у повній залежності від свого господаря і виконував усе сумлінно, що йому доручалося, а якщо ОСОБА_4 не справлявся, то неодноразово був битий від свого господаря, а тому звик до такої залежності від нього і перебував весь час під його впливом. ОСОБА_4 до певної міри розумів, що чинить погано і що це може бути дуже небезпечно, він і на досудовому слідстві говорив і мені говорив, що він намагався відв'язати потерпілого руки, але злякався погроз ОСОБА_3, побоїв з боку ОСОБА_3- господаря і тому цього не зробив. В нього деяке розуміння було, що він чинить погано, але переважила залежність від ОСОБА_3, це страх. Розумово відсталі особи, в тому числі ОСОБА_4, відзначаються конкретно ситуативним типом мислення, вони керуються тими явищами, предметами, які безпосередньо знаходяться в їх зоні діяльності. Воля ОСОБА_4 була пригнічена залежністю та паралізована до певної міри страхом. Авторитет у ОСОБА_4 був вбитий побоями, неодноразовими ОСОБА_3 ОСОБА_4 це зробив під примусом ОСОБА_3, він проти потерпілого нічого особисто не мав, це все робилося під примусом ОСОБА_3 ОСОБА_4 реально сприймав усі погрози ОСОБА_3, він все життя його боявся, а тим паче боявся в той момент, коли він був вкрай розлюченим, тому в такій ситуації він абсолютно реально сприймав його погрози. В принципі ОСОБА_4 міг не виконати вказівку ОСОБА_3 - фізично, але не психологічно. Керуючи підводою ОСОБА_4 коли розумів, що до воза прив'язана людина, розв'язати йому її не вдалося, але його воля була паралізована страхом перед ОСОБА_3. ОСОБА_4 туманно розумів ці наслідки і не до кінця усе розумів, він просто бачив, що чиниться зло по відношенні до потерпілого і таке намагання відв'язати потерпілого у нього було, але був присутній і страх, тому що ОСОБА_4 був у повній залежності від ОСОБА_3

Згідно ст.129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін та свобода у наданні ними суду доказів і у доведенні перед судом переконливості.

Винність обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, підтверджується також іншими доказами, зібраними на досудовому рослідуванні та встановленими в судовому засіданні.

Протоколом огляду місця події від 19.04.2015 року з фототаблицями, з яких вбачається, що місцем події є приміщення продуктового магазину, що знаходиться в смт. Лопатин Радехівського району на вул.Героїв Майдану, на території якого розміщена палатка (шатро) розміри 5x5 метрів, яка виготовлена із синтетичної тканини зеленого кольору із помаранчевими вставками, де і відбувалися злочинні дії. Вказаним протоколом та відеофіксаціїю до нього, підтверджено факт нанесення ударів ОСОБА_15 металевою штильвагою, прив'язування його за ногу ланцюгом до кінної підводи та волочіння тіла вулицями смт.Лопатин Радехівського району, де були виявлені уламки кісткової тканини, фрагменти мозкової тканини, речі людини, сліди бризгів крові бурого кольору та сліди волочіння (а.с.119-170 том ІІ).

Висновком судово-медичної експертизи №20/2016 від 4.08.2015 року, яким встановлено, підсумки 1.2.3.4.11, що при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_11 були виявлено наступні тілесні ушкодження зовнішні - рани: на голові, на обличчі, передній поверхні грудної клітки з переходом на передню черевну стінку, правому плечі, правому та лівому стегні, лівій стопі; осаднення шкіри - передньої поверхні грудної клітки, правої та лівої руки, правого та лівого стегна, на спині, на правій сідниці, лівій п'ятці; садна: у потиличній ділянці голови, на лівій кисті, на правій гомілці; синці - на лівому плечовому суглобі, множинні переломи кісток склепіння та основи черепа. При внутрішньому дослідженні виявлено: крововиливи - у м'які покриви голови з внутрішньої поверхні по усіх поверхнях, у тканину мозочка, у тканину легень, під капсулу правої долі печінки, м'язи спини в проекції правої лопатки, розриви інтими аорти. Вказані тілесні ушкодження утворились від дії тупих твердих предметів або при контакті із такими, із слідами волочінням тіла по дорожньому покриттю, і є прижиттєвими згідно судово-гістологічних даних, могли виникнути незадовго до настання смерті. Садно на правій гомілці могло утворитись від стискаючої дії тупого твердого предмету з обмеженою поверхнею. Садна, синці мають ознаки легкого тілесного ушкодження, відкрита черепно-мозкова травма (у вигляді множинних переломів кісток склепіння та основи черепа) має ознаки тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя у момент спричинення. 5. Причиною смерті гр. ОСОБА_11 є поєднана травма тіла у вигляді відкритої черепно-мозкової травми (множинних переломів кісток склепіння та основи черепа) із дислокацією головного мозку з порожнини черепа, та ушкоджень внутрішніх органів (розриви аорти, крововиливи у тканину легень та печінку). Даний висновок про причину смерті грунтується на даних судово-медичної експертизи трупа, при якій виявлено: множинні переломи кісток склепіння та основи черепа, крововиливи: під тверду мозкову оболонку, м'які мозкові оболонки, тканину головного мозку та мозочка, тканину легень, під капсулу правої долі печінки, м'язи спини; тканина головного мозку дряблої консистенції, із розчавленням речовини головного мозку; розриви інтими аорти, та підтверджується даними судово-гістологічної експертизи шматочків внутрішніх органів, при якій було виявлено: крововиливи у м'які оболонки та речовину головного мозку, набряк мозку, крововилив під та у тверду мозкову оболонку, крововиливи у товщі шкіри з осадненням поверхневих шарів, гостра емфізема та крововилив у легенях, всі крововиливи з ознаками при життєвості. 6. Відкрита черепно-мозкова травма (у вигляді множинних переломів кісток склепіння та основи черепа ) із дислокацією головного мозку з порожнини черепа перебуває у причинному зв'язку із настанням смерті ОСОБА_11 7. Враховуючи ступінь розвитку трупних явищ смерть гр. ОСОБА_11 могла настати біля 10-12год до розтину його тіла. 8. Будь-яких морфологічних проявів захворювань на які при житті міг хворів ОСОБА_11 під час судово-медичної експертизи трупа не виявлено. 9. Після отриманих тілесних ушкоджень, а саме відкритої черепно-мозкової травми, активних дій вчиняти ОСОБА_11, не міг. 10.14.15 Судово-медичних даних, для дачі відповіді на дане питання, не має. 12.Кров трупа ОСОБА_11 відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВО. 13.При судово-токсикологічній експертизі кров від трупа ОСОБА_11 спиртів не виявлено /т.1 а.с.159-166/.

Протоколом огляду трупа від 19 квітня 2015 року з фото таблицями до нього, з якого вбачається, що виявлено труп ОСОБА_11 з численними травмами, тілесними ушкодженнями /т.1 а.с.228-235/.

Протоколом слідчого експерименту із носіми відеофіксації від 21 квітня 2015 року, проведеним із ОСОБА_3, при якому відображені всі дії, які мали місце 18.04.2015 року /т.1 а.с. 236-252/.

Висновком гістологічної еспертизи №1132-1133/2015 від 27.04.2015 року,якою підтверджено, що були виявлені крововиливи в м'які оболонки та речовину головного мозку. Набряк мозку, крововилив під та в тверду мозкову оболонку, крововиливи в товщі шкіри з осадненням поверхневих шарів, гостра емфізема та крововиливи в легенях. Всі крововиливи з ознаками при життєвості /т.2 а.с.18-19/.

Вказані докази судом визнані допустимими та належними.

Також судом враховано висновки інших проведених експертиз та характеризуючі дані, які досліджувалися в судовому засіданні, зокрема:

Висновок імонологічної екпертизи №511/2015-ім від 19.04.2015 року, з якого вбачається, що кров ОСОБА_11,1982 року народження, відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти -А, анти-В, ізосорологічної системою АВО /т.2 а.с.15-16/.

Висновок токсикологічної експертизи №1299/2015-т від 19.04.2015 року, з якого вбачається, що у крові ОСОБА_11,1982 року народження, не виявлено етилового, метилового, пропілового, бутилового і амілового спиртів /т.2 а.с.17-17 зворот/.

Акт судово-медичної екпертизи №29/2015 від 19.04.2015 року, яким встановлено, що у ОСОБА_3 при судово-медичній експертизі було виявлено садна на обличчі, на правій та лівій ріці, яку утворилися від дії тупого твердого предмету або при контанті із таким, могли виникнути 18 квітня 2015 року та відносяться до легкого тілесного ушкодження /т.2 а.с.20-20 зворот/.

Акт судово- медичної екпертизи №28/2015 від 19.04.2015 року, яким встановлено, що у ОСОБА_4 при судово-медичній експертизі було виявлено садно на лівій ріці, яке утворилося від дії тупого твердого предмету або при контанті із таким, могло виникнути 18 квітня 2015 року та відносяться до легкого тілесного ушкодження /т.2 а.с.21-21 зворот/.

Висновок експерта №105/2015-мк від 30.04.2015 року одягу від трупа ОСОБА_11, з якого вбачається, що було виявлено множинні наскрізні та поверхневі розриви тканини на трусах та шкіряному ремені. Розриви утворились внаслідок перерозтягання тканини та тертя по шорухуватій поверхні, і могли утворитись внаслідок волочіння тіла потерпілого. На шкарпетці пошкоджень виявлено не було /т.2 а.с.22-24/.

Висновок екперта №104/2015-мк від 30.04.2015 року одягу від трупа ОСОБА_11, яким виявлено поверхневі та наскрізні розриви тканини на куртці, як на зовнішній так і на внутрішній поверхні, розриви тканини на светрі особливо на задній поверхні у верхній частині, розриви тканини на передній та задній поверхні кофти, розриви тканини на передній та задній половинці штанів з грубими дефектами тканини. Розриви утворились від перерозтягання тканини внаслідок тертя по шорухуватій поверхні і могли утворитись внаслідок волочіння тіла потерпілого (том 2 а.с.48-53).

Висновок імонулогічної експертизи №584/2015-ім від 29.04.2015 року, яким встановлено, що кров від трупа ОСОБА_11, 1982 року народження відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В за ізосерологічною системою АВО. Кров ОСОБА_3, 1962 року народження, відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти-А, супутнім антигеном Н за ізосерологічною системою АВО. Кров ОСОБА_4, 1989 року народження, відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти-А, супутнім антигеном Н за ізосерологічною системою АВО. У слідах на куртці, на футболці, речах трупа ОСОБА_11, виявлена кров людини і антиген Н. Антигени А, В і ізогемаглютиніни анти-А ,анти-В не виявлені, що не виключає можливість походження даної крові до групи О з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В за ізосерологічною системою АВО, в тому числі і від ОСОБА_11. У слідах на штанах ОСОБА_11, крові не виявлено (т.2 а.с.54-60).

Висновок імологічної експертизи №632/2015-ім від 18.05.2015 року, якою встановлено, що в слідах на п'яти відрізків марлі зі змивами РБК, вилучених під час огляду місця події, виявлено кров людини групи О ізогемаглютинінами анти-А, анти-В, яка може походити від будь-якої особи з такою груповою характеристикою крові за ізосерологічною системою АВО, в тому числі і від потерпілого ОСОБА_11 (т.2 а.с.73-76).

Висновок судово-психіатричної екпертизи №99 від 3.06.2015 року, ОСОБА_3 психічним захворювання не старждає, виявляє ознаки імпульсивного типу емоціно-нестійкого розладу особистості, може усвідомлювати значення свої дій та керувати ними. Застосування примусових заходів примусового характеру не потребує. На момент інкримінованих йому дій, у стані фізіологічного афекту не перебував. Не перебував також і в іншому емоціному стані, який би міг суттєво вплинути на його свідомість та діяльність (а.с.171-175 том ІІ).

Наказ Радехівського РВ ГУМВСУ у Львівській області №16 від 16.01.2015 року про закріплення працівників РВ ГУМВС України у Львівській області на території Радехівського району, яким підтверджено, що ОСОБА_11 включений в Зону №2 та закріплений за адміністративною дільницею №13 - це с.Кустин, с.Руденко, сХмільно, с.Батиїв, с.Завидче, с.Березівка, с.Новостаці, с.Бебехи, с.Підмонастирок, с.Грицеволя та згідно додатку №1 станом на 18.04.2015 року обслуговував дільницю №4 в смт.Лопатин Радехівського району Львівської областів (т.2 а.с.99-100).

Копію паспорта ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з якої вбачається, що він народився та проживає в АДРЕСА_1 (а.с.178-178 зворот, том ІІ).

Вимогу УІТ ГУ ВМС України у Львівській області з якої видно, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 до кримінальної відповідальності не притягався (а.с.189-189 зворот, том ІІ).

Довідку- характеристику Лопанської селищної ради від 21.04.2015 року за №120, якою підтверджено, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 проживаючи в АДРЕСА_1 характеризується як законопослушний громадянин, скарг, заяв та зауважень на нього до виконкому не поступало, участі в громадському житті села не приймав. Разом із ним в будинку зареєстрований його син ОСОБА_34, ІНФОРМАЦІЯ_11, який проживає в АДРЕСА_5 (а.с.190, том ІІ).

Довідку Радехівської центральної районної лікарні від 21.04.215 року за №402, з яких видно, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, житель АДРЕСА_1 на обліку у лікаря - нарколога та лікаря -психіатра не перебуває (а.с.191, том ІІ).

Копію військового білету, серії НОМЕР_1 від 2.06.1981 року, з якої вбачається, що ОСОБА_3, 1962 року народження, 17 травня 1995 року був визнаний непридатним для служби в армії (а.с.192, том ІІ).

Відповідно до п.10 ч.1 ст.7 КПК України загальними засадами кримінального провадження є презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

За змістом ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, а суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

Згідно положень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом… Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом.

Згідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.95 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозвязку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Кожна сторона кримінального провадження має права та обовязки для збору тих чи інших доказів.

Відповідно до змісту ст.370 КПК України суд обґрунтовує вирок на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом.

Як зазначено у ч.3 ст.373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до рекомендацій, викладених у пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29 червня 1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» (із подальшими змінами та доповненнями), при постановленні вироку суд колегіально чи суддя повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності.

Суд вважає недопустимим обвинувальний ухил при вирішенні питання про винність чи невинність обвинуваченого. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх не можливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого.

Органом досудового рослідування дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфікуються також за ч.2 п.12 ст.115 КК України як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Однак така кваліфікація дій обвинуваченого не знайшла свого підтвердження, як під час досудового слідства, та і в судовому засіданні, оскільки обвинуваченням не зібрано та не надано суду жодних доказів, які б свідчили про причетність ОСОБА_3 до вчинення ним вбивства групою осіб за попередньою змовою, що мало місце 18 квітня 2015 року.

Враховуючи, що по справі відсутня можливість збирання додаткових доказів, а обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях, суд приходить до переконання про необхідність виключення із кваліфікуючих ознак вчинення кримінального правопорушення - вбивства групою осіб за попередньою змовою.

Суд всебічно, повно і неупереджено дослідивши всі обставини кримінального провадження, вважає, що дії ОСОБА_3 вірно кваліфіковані за ч.2 п.4 ст.115 КК України, як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене з особливою жорстокістю та за ст.348 КК України як умисне вбивство працівника правоохоронного органу у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.

Посилання сторони захисту на відсутність кваліфікуючої ознаки вбивства з особливою жорстокістю при вчиненні кримінального правопорушення, оскільки експерт суду показала, що ОСОБА_11 втратив свідомість від першої травми та був живим на протязі кількох хвилин, спростовується вищенаведеними показами самого обвинуваченого у сукупності із встановленими судом обставинами та наданими стороною обвинувачення доказами, висновком гістологічної експертизи, в якому заначено, що тілесні ушкодження завданні прижиттєвості, тому розцінюються судом, як захист з метою уникнення від відповідальності.

Відповідно до ст.ст.3,27 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Кожна людина має невід'ємне (абсолютне) право на життя. Обов'язок держави захищати життя людини. Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України, умисне вбивство визнається вчиненим з особливою жорстокістю (п. 4 ч. 2 ст.115 КК), якщо винний, позбавляючи потерпілого життя, усвідомлював, що завдає йому особливих фізичних (шляхом заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень, тортур, мордування, мучення, в тому числі з використанням вогню, струму, кислоти, лугу, радіоактивних речовин, отрути, яка завдає нестерпного болю, тощо), психічних чи моральних (шляхом зганьблення честі, приниження гідності, заподіяння тяжких душевних переживань, глумління тощо) страждань, а також, якщо воно було поєднане із глумлінням над трупом або вчинювалося в присутності близьких потерпілому осіб і винний усвідомлював, що такими діяннями завдає останнім особливих психічних чи моральних страждань.

Згідно ст.65 КК України суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених ч.2 ст.53 цього кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3, згідно з вимогами ст.ст.65-67 КК України та роз'ясненнями, що містяться в п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання (з наступними змінами), суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 п.4 ст.115, ст.348 КК України, які відповідно до ст.12 КК України, є особливо тяжкими злочинами.

Призначаючи міру покарання обвинуваченому суд, відповідності до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, який раніше несудимий.

Відповідно до ст.ст.66,67 КК України обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 та обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.

У відповідності до наведеного, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 неможливе без ізоляції від суспільства, а щодо міри покарання, таку необхідно призначити в межах санкції статтей обвинувачення.

При призначенні остаточної міри покарання обвинуваченому необхідно застосовувати вимоги ст.ст.70 ч.1, 72 ч.5 КК України, призначення покарання за сукупністю злочинів, оскільки було вчинено кілька злочинів, кожне з яких містить самостійний склад.

Незважаючи на невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінальних правопорушень його вина доводиться зібраними на досудовому рослідуванні та встановленими в ході судового рогляду доказами.

Протоколом огляду місця події від 19.04.2015 року з фототаблицями, з яких вбачається, що місцем події є приміщення продуктового магазину, що знаходиться в смт. Лопатин Радехівського району на вул.Героїв Майдану, на території якого розміщена палатка (шатро) розміри 5x5 метрів, яка виготовлена із синтетичної тканини зеленого кольору із помаранчевими вставками, де і відбувалися злочинні дії. Вказаним протоколом та відеофіксаціїю до нього, підтверджено факт нанесення ударів ОСОБА_15 металевою штильвагою, прив'язування його за ногу ланцюгом до кінної підводи та волочіння тіла вулицями смт.Лопатин Радехівського району, де були виявлені уламки кісткової тканини, фрагменти мозкової тканини, речі людини, сліди бризгів крові бурого кольору та сліди волочіння (а.с.119-170 том ІІ).

Висновком судово-медичної експертизи №20/2016 від 4.08.2015 року, яким встановлено, підсумки 1.2.3.4.11, що при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_11 були виявлено наступні тілесні ушкодження зовнішні - рани: на голові, на обличчі, передній поверхні грудної клітки з переходом на передню черевну стінку, правому плечі, правому та лівому стегні, лівій стопі; осаднення шкіри - передньої поверхні грудної клітки, правої та лівої руки, правого та лівого стегна, на спині, на правій сідниці, лівій п'ятці; садна: у потиличній ділянці голови, на лівій кисті, на правій гомілці; синці - на лівому плечовому суглобі, множинні переломи кісток склепіння та основи черепа. При внутрішньому дослідженні виявлено: крововиливи - у м'які покриви голови з внутрішньої поверхні по усіх поверхнях, у тканину мозочка, у тканину легень, під капсулу правої долі печінки, м'язи спини в проекції правої лопатки, розриви інтими аорти. Вказані тілесні ушкодження утворились від дії тупих твердих предметів або при контакті із такими, із слідами волочінням тіла по дорожньому покриттю, і є прижиттєвими згідно судово-гістологічних даних, могли виникнути незадовго до настання смерті. Садно на правій гомілці могло утворитись від стискаючої дії тупого твердого предмету з обмеженою поверхнею. Садна, синці мають ознаки легкого тілесного ушкодження, відкрита черепно-мозкова травма (у вигляді множинних переломів кісток склепіння та основи черепа) має ознаки тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя у момент спричинення. 5. Причиною смерті гр. ОСОБА_11 є поєднана травма тіла у вигляді відкритої черепно-мозкової травми (множинних переломів кісток склепіння та основи черепа) із дислокацією головного мозку з порожнини черепа, та ушкоджень внутрішніх органів (розриви аорти, крововиливи у тканину легень та печінку). Даний висновок про причину смерті грунтується на даних судово-медичної експертизи трупа, при якій виявлено: множинні переломи кісток склепіння та основи черепа, крововиливи: під тверду мозкову оболонку, м'які мозкові оболонки, тканину головного мозку та мозочка, тканину легень, під капсулу правої долі печінки, м'язи спини; тканина головного мозку дряблої консистенції, із розчавленням речовини головного мозку; розриви інтими аорти, та підтверджується даними судово-гістологічної експертизи шматочків внутрішніх органів, при якій було виявлено: крововиливи у м'які оболонки та речовину головного мозку, набряк мозку, крововилив під та у тверду мозкову оболонку, крововиливи у товщі шкіри з осадненням поверхневих шарів, гостра емфізема та крововилив у легенях, всі крововиливи з ознаками при життєвості. 6. Відкрита черепно-мозкова травма (у вигляді множинних переломів кісток склепіння та основи черепа ) із дислокацією головного мозку з порожнини черепа перебуває у причинному зв'язку із настанням смерті ОСОБА_11 7. Враховуючи ступінь розвитку трупних явищ смерть гр. ОСОБА_11 могла настати біля 10-12год до розтину його тіла. 8. Будь-яких морфологічних проявів захворювань на які при житті міг хворів ОСОБА_11 під час судово-медичної експертизи трупа не виявлено. 9. Після отриманих тілесних ушкоджень, а саме відкритої черепно-мозкової травми, активних дій вчиняти ОСОБА_11, не міг. 10.14.15 Судово-медичних даних, для дачі відповіді на дане питання, не має. 12.Кров трупа ОСОБА_11 відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВО. 13.При судово-токсикологічній експертизі кров від трупа ОСОБА_11 спиртів не виявлено /т.1 а.с.159-166/.

Протоколом огляду трупа від 19 квітня 2015 року з фото таблицями до нього, з якого вбачається, що виявлено труб ОСОБА_11 з численними травмами, тілесними ушкодженнями /т.1 а.с.228-235/.

Протоколом слідчого експерименту із носіми відеофіксації від 21 квітня 2015 року, проведеним із ОСОБА_4, при якому відображені всі дії, які мали місце 18.04.2015 року /а.с.1-14, том ІІ/.

Висновком гістологічної еспертизи №1132-1133/2015 від 27.04.2015 року,якою підтверджено, що були виявлені крововиливи в м'які оболонки та речовину головного мозку. Набряк мозку, крововилив під та в тверду мозкову оболонку, крововиливи в товщі шкіри з осадненням поверхневих шарів, гостра емфізема та крововиливи в легенях. Всі крововиливи з ознаками при життєвості /т.2 а.с.18-19/.

Висновком судово-психіатричної екпертизи №100 від 3.06.2014 року, з якого вбачається, що ОСОБА_4 психічним захворюванням не страждає, виявляє ознаки легкої розумової відсталості в ступені помірної дебільності, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Примусових заходів медичного характеру не потребує. В період інкримінованих йому дій, ОСОБА_4 хронічним психічним захворюванням, недоумством, тимчасовим чи іншим хворобливим розладом психічної діяльності не страждав, виявляв ознаки легкої розумової відсталості в ступені помірної дебільності. Наявний у нього інтелектуальний недорозвиток та особливості емоційно-вольової сфери мали значний вплив у досліджуваній ситуації на раціональність прийняття рішень, усвідомлення власного місця і ролі в цій ситуації, передбачення наслідків своїх дій та здатність регулювати свою поведінку. Тому, в період інкримінованих йому дій. ОСОБА_4 не повною мірою міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Під час інкримінованих йому дій ОСОБА_4 не перебував у будь-якому емоційному стані, який міг би слугувати психологічною підставою для юридичного висновку про стан сильного душевного хвилювання. ОСОБА_4 виявляє ознаки поміркованої дебільності. На його поведінку під час інкримінованих йому дій суттєво вплинули такі йото особливості, як розумова відсталість, не самостійність та те. що він легко піддається чужому впливу (а.с.114- 118, том ІІ).

Вказані докази судом визнані допустимими та належними.

За змістом ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, а суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

Згідно положень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом… Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом.

Згідно ч.3 ст.62 Конституції України та ч.4 ст.17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину та усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення ЄС у справі «Авшар проти Туреччини»). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Відповідно до ст.95 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв»язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

За правилами ст.337 ч.3 КПК України «з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження».

Органом досудового рослідування дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфікуються за ч.2 п.4,12 ст.115 КК України як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене з особливою жорстокістю за попередньою змовою групою осіб, та за ст.348 КК України як умисне вбивство працівника правоохоронного органу у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.

Однак кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.2 п.4,12 ст.115 КК України не знайшла свого підтвердження, як під час досудового рослідування, так і в судовому засіданні, оскільки обвинуваченням не зібрано та не надано суду жодних доказів, які б посвідчили про причетність ОСОБА_4 до вчинення ним вбивства з жорстокістю та групою осіб за попередньою змовою, що мало місце 18 квітня 2015 року.

Отже, сукупність даних досудового рослідування, котрі співпадають між собою та об»єкивно доповнюють одні одних, стверджено винність обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч.1 ст.115 та ст.348 КК України.

Враховуючи наведене та вимоги кримінального Закону, з урахуванням наявних та досліджених під час судового розслідування доказів, суд приходить до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 необхідно перекваліфікувати з ч.2 п.4,12 ст.115 КК України та ч.1 ст.115 КК України, як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Дії ОСОБА_4 вірно кваліфіковані досудовим рослідуванням за ст.348 КК України як умисне вбивство працівника правоохоронного органу у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.

При цьому судом враховано й характеризуючі дані ОСОБА_4, які досліджувалися в судовому засіданні, зокрема:

копія папорта ОСОБА_4 з якої вбачається, що він народився 4 травня 1989 року в с.Сілець Сокальського району Львівської області, де в даний час значиться зареєстрованим (а.с. 176-176 зворот);

вимогу УІТ ГУ ВМС України у Львівській області з якої вбачається, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_15, раніше судимий за ч.3 ст.185 КК України у виді трьох років позбавлення волі та підставі ст.75 КК України зільнений від відбування покарання з випробування іспитового стороку один рік, якщо він не вичнить нового злочину, із покладенням на нього обов'язку не виїжджати за межі України без доволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомлення інспекцію про зміну місця роботи, проживання або навчання та періодично з'являтися на реєстрацію (а.с.177-177 зворот, 183-183 зворот, том ІІ);

довідку Лопатинської селищної ради від 23.04.2015 року за №526, якою підтверджено, що ОСОБА_4, 1989 року народежння, уродженець с.Сілець Сокальського району Львівської області проживав без реєстрації в господарстві ОСОБА_3, який був головою фермерського господарства «Ліньг» (а.с.178, том ІІ).

довідку Радехівської центральної районної лікарні від 21.04.215 року та довідку Сокальської центральної районної лікарні за № 3236 від 7.05.2015 року з яких видно, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_15, житель АДРЕСА_1, який зареєстрований в АДРЕСА_2 на обліку у лікаря - нарколога та лікаря -психіатра не перебуває (а.с.179,181 том ІІ);

довідку - характеристику виконавчого комітету Сілецької сільської ради Сокальського району Львівської області за №239/02- 2 від 5.05.2015 року, якою констатовано склад сім»ї ОСОБА_4, а саме: батько -ОСОБА_37,1959 року народження, позбавлений батьківським прав, брати ОСОБА_13,1988 року народження, ОСОБА_38, 1995 року народження, ОСОБА_39, 1997 року народження, та підтверджено, що скарг від сусідів на нього не поступало, участі в громадському житті села не приймає (а.с.180 том ІІ);

характеристику Лопатинської спеціалізованої загальноосвітньої школи - інтернат від 13.05.2015 року, якою підтверджено, що ОСОБА_4 був зарахований в школу на підставі витягу з протоколу Львівської ОПМПК з 1.09.1998 року, до навчання інтересу не виявляв, люив посильну фізичну працю, був байдужим до нових знань, не піклувався про свій зовнішній вигляд, проявляв повагу до оточуючих, сильних емоційних спалахів не проявляв, як і активності у сіспільному житті школи та класу (а.с.186 том ІІ);

довідку - характеристику Добротвірського професійного ліцею №27 від 12.05.2015 року, якою підтверджено, що ОСОБА_4 був зарахований у ліцей з 1.09.2007 року, за спеціальність слюсар з ремонту автомобілів. У період навчання поселений в гуртожиток навчального закладу, програмований матеріал засвоював на низькому рівні, словнийковий запас малий, у нього спостерігалися проблеми з вимовою, частково були заікання. Читав словами, але занадто повільно, допускав помилки, логічних і інтонаціних пауз не дотримувався, прочитане розумів, але неспроможний був переказати. Під диктовку не писав, списував по буквах, потребував контролю за діяльністю. У виконанні громадських доручень був відповідальним, любив фізичну працю, був товариським, проте підпадав під чужий вплив, не був самостійним (а.с.187, том ІІ).

Згідно зі ст.65 КК України суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою ст.53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

При призначенні покарання суд враховує дані про особу винного, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, та вимоги ч.2 ст.50 КК України, якою передбачено, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Відповідно до вимог ч.2 ст.66 КК України, при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.

Тому, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує як пом'якшуючу обставину покарання те, що останній вчинив злочин будучи обмежено осудним, та окрім цього, його молодий вік і недосвідченість у життєвих ситуаціях.

Обставин, відповідно до ст.67 КК України, що обтяжують призначення покарання ОСОБА_4 при розгляді обвинувального акту судом не встановлено.

При призначені остаточної міри покарання обвинуваченому необхідно застосовувати вимоги ст.ст.70 ч.1, 72 ч.5 КК України, призначення покарання за сукупністю злочинів, оскільки було вчинено кілька злочинів, кожне з яких містить самостійний склад.

При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про неможливість його виправлення без позбавлення волі і враховуючи обставини, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, який відповідно до вимог ст.89 КК України несудимий, суд вважає можливим, застосувавши ст.69 КК України, призначити обвинуваченому покарання нижче від найнижчої межі встановлених в санкціях ч.1 ст.115 та ст.348 КК України.

Питання речових доказів вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Цивільний позов не заявлявся.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 рахувати з дня затримання, тобто з 19 квітня 2015 року.

Керуючись ст.ст. 368-371,373,374-377 КПК України, суд в складі колегії суддів,-

засудив:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 п.12 ст.115 КК України та ст.348 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.2 п.4 ст.115 КК України у виді п'ятнадцяти років позбавлення волі;

- за ст.348 КК України у виді чотирнадцяти років позбавлення волі.

У відповідності до ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим і остаточно визначити ОСОБА_3 покарання у виді п'ятнадцяти років позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 - тримання під вартою, залишити без змін, до вступу вироку в законну силу.

Строк відбуття покарання обчислювати ОСОБА_3 з часу його затримання, тобто з 19 квітня 2015 року, зарахувавши, відповідно до ч.5 ст.72 КК України, до призначеного покарання строк попереднього ув»язнення, з розрахунку один день попереднього ув»язнення за два дні позбавлення волі, до набрання вироком законої сили.

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115 КК України та ст.348 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.1 ст.115 КК України із застосуванням 69 КК України, у виді двох років позбавлення волі,

- за ст.348 КК України із застосуванням 69 КК України, у виді трьох років позбавлення волі.

У відповідності до ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим і остаточно визначити ОСОБА_4 покарання у виді трьох років позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_4- тримання під вартою, залишити без змін, до вступу вироку в законну силу.

Строк відбуття покарання обчислювати ОСОБА_4 з часу його затримання, тобто з 19 квітня 2015 року, зарахувавши, відповідно до ч.5 ст.72 КК України, до призначеного покарання строк попереднього ув»язнення, з розрахунку один день попереднього ув»язнення за два дні позбавлення волі, до набрання вироком законої сили.

Речові докази:

- службове посвідчення працівника ГУМВС України у Львівській області серії НОМЕР_3, виданого 1.07.2014 року капітану міліції ОСОБА_11 та службовий жетон працівника ГУМВС України у Львівській області на якому здійснено надпис: «ЗС УКРАЇНИ НОМЕР_2», які передані в Управління кадрового забезпечення ГУМВС України у Львівській області, залишити в організації;

- поліетиленовий пакет у якому знаходяться: змиви РБК вилучені при ОМП; конверти яких знаходилися два марлеві тампони, змиви з рук трупа ОСОБА_11, два марлеві тампони, змиви з рук підозрюваного ОСОБА_3, два марлеві тампони, змиви з рук підозрюваного ОСОБА_4; поліетиленовий пакет у якому знаходяться: зразки волосся трупа ОСОБА_11; Конверти у яких знаходилися: залишки двох недопалків сигарет вилучених під час ОМП.; зрізи нігтів з рук трупа ОСОБА_11; зрізи нігтів з рук підозрюваного ОСОБА_3 та зрізи нігтів з рук підозрюваного ОСОБА_4- знищити;

- поліетиленовий пакет у якому знаходяться: сім-картка «Київстар» НОМЕР_4 та сім-картка «Діджус» НОМЕР_5 та мобільний телефон «Ш-0285» ІМЕІ: НОМЕР_6; НОМЕР_7 в якому знаходяться сім-картка «Діджус» НОМЕР_8 та сім-картка «Київстар» НОМЕР_9; картонні коробки, у яких знаходяться: штани, куртка светр, футболка, труси та шкарпетка, ремінь - речі ОСОБА_11 повернути потерпілій ОСОБА_5;

- поліетиленовий пакет та картонна коробка, у яких знаходяться: светр, футболка, спортивні штани, штани, взуття, сорочка труси - одяг ОСОБА_3 повернути ОСОБА_3;

- картонні коробки, у яких знаходяться: взуття, светр, штани, куртка та кепка - одяг ОСОБА_4 повернути ОСОБА_4.

Вирок суду може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Радехівський районний суд протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору, а іншим учасникам судового провадження - на їх вимогу.

ГоловуючийСеменишин О. З.

СуддяМулявка О. В.

СуддяКрет А. І.