Рішення № 57268075, 07.04.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 331/8158/15 Головуючий у 1 інстанції: Світлицька В.М

№ провадження 22-ц/778/1099/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1В

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„07 квітня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Савченко О.В.

суддів: Кочеткової І.В., Маловічко С.В.

при секретарі: Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «Надра» ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання права власності на транспортний засіб,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2015 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, третя особа: Орджонікідзевський ВДВС Запорізького МУЮ, про визнання права власності на транспортний засіб.

У позові зазначав, що у березні 2009 року між ним та відповідачем була укладена усна угода про продаж транспортного засобу «NISSAN TEANA», 2007 року випуску, шасі № JN1BAUJ31U0307990, об'єм двигуна - 2349, реєстраційний № НОМЕР_1.

На виконання усного договору купівлі-продажу 17.03.2009 року відповідач отримав від нього грошові кошти у розмірі 24 000,00 доларів США, а в порядку виконання своїх зобовязань передав йому вказаний автомобіль, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ключі від автомобіля та оформив довіреність на володіння, користування та розпорядження транспортним засобом, яка була посвідчена приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7

Строк довіреності був встановлений до 17.03.2014 року.

28.10.2014 року відповідач повторно видав на його ім'я довіреність щодо володіння, користування і розпорядження (з правом виїзду за кордон)транспортним засобом «NISSAN TEANA», яка була посвідчена приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_8, строком до 28.10.2017 року.

Наявність у нього технічного паспорту на автомобіль та ключів свідчить про те, що між сторонами усного договору відбулося його повне виконання.

З 2009 року, після придбання транспортного засобу він вільно та безперешкодно володів та користування ним в особистих потребах, поки автомобіль не був вилучений у нього на посту ДАІ на підставі постанови державного виконавця Орджонікідзевського ВДВС Запорізького МУЮ про накладання арешту.

Посилаючись на те, що в дійсності між ним та ОСОБА_6 був укладений договір купівлі-продажу транспортного засобу, який учасниками договору був прихований шляхом надання відповідачем відповідної довіреності, просив суд визнати односторонній правочин, яким є видана 17 березня 2009 року ОСОБА_6 довіреність на імя ОСОБА_5 та видана ОСОБА_6 на імя ОСОБА_5 довіреність від 28 жовтня 2014 року щодо володіння, користування і розпорядження (з правом виїзду за кордон) транспортними засобом «NISSAN TEANA», 2007 року випуску, шасі № JN1BAUJ31U0307990, об'єм двигуна - 2349, реєстраційний № НОМЕР_1, удаваним правочином, вчиненим з метою приховання іншого правочину, - договору купівлі-продажу транспортного засобу NISSAN TEANA, 2007 року випуску, шасі № JN1BAUJ31U0307990, визнати за ним право власності на зазначений транспортний засіб, як за добросовісним набувачем.

Заочним рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16 листопада 2015 року позов задоволено.

Визнано договір купівлі-продажу транспортного засобу - легкового седану марки NISSAN TEANA, 2007 року випуску, шасі № JN1BAUJ31U0307990, реєстраційний № НОМЕР_2, укладений 17 березня 2009 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, - дійсним.

Визнано ОСОБА_5 добросовісним набувачем та визнано за ним право власності на транспортний засіб - легковий седан марки NISSAN TEANA, 2007 року випуску, шасі № JN1BAUJ31U0307990, реєстраційний № НОМЕР_1.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ПАТ КБ «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «Надра» ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4, яке участі у справі не приймало, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені позовних вимог ОСОБА_5 відмовити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини, якими обгругнтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам ухвалене по справі рішення не відповідає.

Cудом встановлено, що 17 березня 2009 року ОСОБА_6 видав ОСОБА_5 нотаріально посвідчену довіреність на право експлуатувати та розпоряджатися належним йому транспортним засобом - автомобілем марки NISSAN TEANA, 2007 року випуску, шасі № JN1BAUJ31U0307990, реєстраційний № НОМЕР_1, строком на пять років, дійсну до 17.03.2014 року, з правом передовіри, та письмову розписку про отримання від ОСОБА_5 24000 доларів США.

28 жовтня 2014 року ОСОБА_6 знову видав ОСОБА_5 нотаріально посвідчену довіреність на право розпоряджатися та безоплатно користуватися належним йому автомобілем NISSAN TEANA, реєстраційний № НОМЕР_1, строком до 28 жовтня 2017 року.

Як на час видачі довіреності від 17.03.2009 року, так і від 28.10.2014 року ОСОБА_6 являвся власником вказаного автомобіля згідно зі свідоцтвом про реєстрацію ТЗ серії АРС № 070061, виданого Запорізьким ВРЕР № 1 УДАІ УМВС України в Запорізькій області 20 березня 2008 року.

Як вбачається із доданих до апеляційної скарги матеріалів, 23.07.2013 року державним виконавцем Орджонікідзевського ВДВС Запорізького МУЮ була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з виконання виданого 02.04.2013 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя виконавчого листа № 2-4421/11 про стягнення солідарно з ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_6 на користь ПАТ „КБ „Надра заборгованості у розмірі 1206067, 41 грн. та 14.01.2015 року накладено арешт на спірний автомобіль.

Ухвалюючи рішення, за яким визнано дійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу - автомобіля марки NISSAN TEANA, укладений 17.03.2009 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 і визнано за ОСОБА_5 як право власності на вказаний автомобіль, так і статус добросовісного набувача, суд, посилаючись на те, що відповідно до письмової заяви позов визнано відповідачем ОСОБА_6, дійшов висновку, що позивач набув право власності на автомобіль на підставах, не заборонених законом, і набуте ним право є непорушним.

Між тим, в обґрунтування позову ОСОБА_5 посилався на те, що довіреності на право розпорядження транспортним засобом, що видавалися відповідачем позивачу 17.03.2009 року та 28.10.2014 року, є удаваними правочинами відповідно до ст. 235 ЦК України і фактично вважалися укладеним сторонами договором купівлі-продажу автомобіля, при цьому вимоги про визнання зазначеного договору купівлі-продажу дійсним ОСОБА_5 не заявлялись.

Таким чином, справа розглянута судом з порушенням встановленого ст. 11 ЦПК України принципу диспозитивності, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог.

Крім того, розглянувши справу за відсутності сторін і в обґрунтування висновку про задоволення позову пославшись лише на заяву ОСОБА_6 про його визнання, суд не врахував вимоги ч.4 ст. 174 ЦПК України, відповідно до яких у разі визнання відповідачем позову суд ухвалює рішення про задоволення позову лише за наявності для того законних підстав.

Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Перелічивши у рішенні безліч норм матеріального права, у тому числі ст.ст. 328, 388, 392 ЦК України, мотиви їх застосування до спірних правовідносин суд у рішенні не навів.

Між тим, виходячи із встановлених обставин справи, колегія приходить до висновку, що правових підстав для задоволення позову ОСОБА_5, обґрунтованого тим, що відповідач передав йому спірний автомобіль за нотаріально посвідченими дорученнями, якими ОСОБА_5 надавалось право розпорядження автомобілем, а він прийняв цей автомобіль та сплатив за нього певну суму грошей, суд не мав, враховуючи, що згідно ст.ст. 238, 244 ЦК України довіреність не є правовим оформленням права власності на автомобіль.

Правове регулювання відносин, повязаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200 та Правилами державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388, які визначають певні особливості укладання, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.

Положення п.п.2,7,8 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388, передбачають порядок набуття права власності на транспортний засіб з обовязковою реєстрацією придбаного транспортного засобу власником на підставі документів, що підтверджують право власності.

За ч.3 ст. 244 ЦК України довіреність це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобовязана або має право вчиняти правочин від імені другої сторони, яку вона представляє ( ч.1 ст. 237 ЦК України).

Договір купівлі-продажу це угода, за якою продавець( одна сторона) зобовязується передати майно у власність покупцеві (другій стороні), а покупець зобовязується прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Виходячи із положень ст. 1003 та 655 ЦК України договір доручення та договір купівлі-продажу за своєю правовою природою не є тотожними.

Отже видача довіреності на володіння, користування та розпорядження транспортним засобом без належного укладання договору купівлі-продажу цього транспортного засобу не вважається укладеним відповідно до закону договором та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, яка цю довіреність отримала.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від16.12.2015 року у справі № 6-688цс15 і в силу ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися судами загальної юрисдикції.

Разом з тим, позов про визнання права власності є спеціальним або допоміжним речово - правовим засобом захисту права власності.

За правилами ст. 392 ЦК України, на яку посилався ОСОБА_5 та керувався суд при ухваленні рішення, позов про визнання права власності може бути предявлено, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою, а також якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.

Позивачем у позові про визнання права власності є власник особа, яка має право власності на майно( тобто вже стала його власником, а не намагається ним стати через предявлення позову).

Отже враховуючи, що відповідно до ст. 328 ЦК України набуття права власності це певний юридичний механізм, з яким закон повязує виникнення у особи субєктивного права власності на певні обєкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний обєкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному ст. 392 ЦК України.

По справі встановлено, що договір купівлі-продажу автомобіля з врахуванням спеціальних правил сторонами не укладався, автомобіль марки NISSAN TEANA, реєстраційний № НОМЕР_1, з обліку знятий не був та залишається зареєстрованим за ОСОБА_6, а за вказаних обставин правових підстав для задоволення вимог ОСОБА_5 про визнання за ним права власності на автомобіль на підставі ст. 392 ЦК України немає.

Зважаючи на викладене, колегія приходить до висновку, що при ухваленні рішення суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, у звязку з чим на підставі ст. 309 ЦПК України воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_5 слід відмовити за безпідставністю.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «Надра» ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 задовольнити.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16 листопада 2015 року по даній справі скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: