Рішення № 57267909, 14.04.2016, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

№ 336/3249/15-ц

пр. № 2/336/21/2016

РІШЕННЯ

Іменем України

14 квітня 2016 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Дацюк О.І.

при секретарі Скибі О.Б.

за участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Військової частини 3029 Національної гвардії України до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів та встановлення законності стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Військова частина 3029 Національної гвардії України (далі по тексту ВЧ 3029) звернулась з позовом до ОСОБА_2, вказавши, що ОСОБА_2 проходила військову службу у ВЧ 3029 в період часу з 07.06.2005 року по 06.03.2015 року, займаючи посади помічника начальника фінансової служби та начальника фінансової служби. За висновками ревізії фінансово-господарської діяльності від 19.11.2013 року було виявлено, що в період час з 01.01.2012 року по 31.08.2013 року проводилось нарахування грошового забезпечення особам, виключеним зі списків особового складу ВЧ 3029, в загальній сумі 44163,95 гривень. Відповідно до акту ДФІ ВЧ 3029 було зайво сплачено кошти за найм житла в сумі 10000 гривень. Наказом командира ВЧ 3029 від 29.10.2014 року ОСОБА_2 була визнана винною у вчиненні зайвих нарахувань та притягнуто до матеріальної відповідальності в розмірі 33282,59 гривень. 06.03.2015 року ОСОБА_2 була відрахована з ВЧ 3029, але до моменту її відрахування з її заробітку було утримано 2506,83 гривень. Позивач просив стягнути з ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 30775,76 гривень, а також судовий збір.

10.08.2015 року позивачем подано заяву про зміну ціни позову (а.с. 115-117), в якій позивачем уточнено вимоги. Так, позивач вказував на те, що ОСОБА_2 були складені та підписані розрахункові відомості за травень, червень, липень та серпень 2013 року, за якими зайво нараховане грошове забезпечення військовослужбовцям ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в загальній сумі 14457,47 гривень. Також ВЧ 3029 було зайво сплачено 1000 гривень за найм житла, з яких 1000 гривень була повернута в ході претензійної роботи. Загальна сума невідшкодованих коштів складає 23457,47 гривень, але до звільнення ОСОБА_2 з військової служби з неї було утримано 3085,71 гривень, тож просили стягнути з ОСОБА_2 20371,76 гривень на користь Військової частини 3029 Національної гвардії України, вважати грошові кошти в сумі 3085,71 гривень законно стягнутими з ОСОБА_2 відповідно до наказу командира військової частини від 29.10.20134 року № 163.

В судовому засіданні представники позивача уточнили, що сума, про стягнення якої заявлено вимоги, є матеріальною шкодою, спричиненою ОСОБА_2 ВЧ 3029, тож це є підставою для позову. Також представник позивача вказав, що з приводу дій ОСОБА_2 було відкрите кримінальне провадження, яке надалі припинено у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 .М. складу злочину. Стягнути з військовослужбовців, на платіжні картки яких надходили зайво перераховані кошти, Військова частина 3029 не намагалась. До дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2 не притягувалась, договору про повну матеріальну відповідальність з нею не укладалось. На акт перевірки ДФІ від 09.11.2013 року ВЧ 3029 були подані заперечення, коштів за актом не сплачено.

В судовому засіданні 16.09.2015 року представник відповідача проти позову заперечувала, посилаючись, що наказом командира ВЧ 3029 від 27.06.2014 року ОСОБА_2 притягували до матеріальної відповідальності, однак, такий наказ був згодом скасований. При перевірці державною фінансовою інспекцією та в ході ревізії було визначено, що кошти, зайво перераховані військовослужбовцям, належить стягнути з них. Вина ОСОБА_2 у вчиненні якихось порушень не доведена, підстав для стягнення з неї коштів немає.

В наступні судові засідання після відновлення провадження у справі відповідач або її представник не зявлялись, про місце та час розгляду справи відповідач повідомлялась в установленому порядку, причини неявки суду не повідомлені.

Оскільки відповідач ОСОБА_2 в якості адреси свого проживання зазначала м. Запоріжжя, вул. Радіо, 51/13, що також відповідає і зареєстрованому її місцю проживання, про зміну місця проживання суд не повідомляла, тож у відповідності до ст. 74 ч. 5 ЦПК України вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене відповідачеві належним чином.

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено таке.

Відповідно до листа Запорізької обєднаної державної фінансової інспекції від 12.12.2013 року (а.с. 8-12) Запорізькою обєднаною ДФІ було проведено ревізію за період з 01.07.2011 року по 12.12.2013 року щодо правильності нарахування грошового забезпечення військовослужбовцям.

Зокрема за результатами ревізії ДФІ вказувала, що в грудні ВЧ 3029 за договором найму квартири, укладеного між ВЧ 3029 та ОСОБА_5 були зайво сплачені кошти за найм житла в сумі 10000 гривень, у зв'язку з чим зі ОСОБА_5 належить стягнути такі кошти. Також ревізією встановлено, що у період часу з 01.01.2012 року по 31.08.2013 року особам, виключеним зі списків особового кладу ВЧ 3029, було незаконно нараховано грошове забезпечення на загальну суму 44163,95 гривень, в тому числі у січні-серпні 2013 року ОСОБА_4 10637,50 гривень, ОСОБА_3 10637,50 гривень. Вказано на необхідність проведення претензійно-позовної роботи з вказаними особами щодо повернення зайво виплачених коштів.

Відповідно до копії наказу командира ВЧ 3029 НГ України № 163 від 29.10.2014 року (а.с. 22-24) заступником командира частини на підставі наказу командира частини від 25.07.2014 року № 290 було проведено службове розслідування за фактами зайвих нарахувань грошового забезпечення та зайвої сплати за найм житла. За висновком командира ВЧ 3029 в період часу з 01ю07.2011 року по 31.08.2013 року відповідальною особою за нарахування грошового забезпечення та складання відомостей на перерахування грошового забезпечення була помічник начальника фінансової служби ОСОБА_6, однак, у період часу з 12.01.2013 року по 31.07.2013 року ОСОБА_6 була відсутня з ОСОБА_2 слідує стягнути шкоду, заподіяну державі в сумі 18061,27 гривень за період з квітня по серпень 2013 року. а також у грудні 2012 року було зайво сплачено кошти за найм житла в сумі 7803,59 гривень.

Таким чином, у висновках акту перевірки та висновках за результатами службового розслідування містяться розбіжності у сумах. Зокрема, в акті за результатами ревізії вказано, що сума зайво перерахованої плати за наймане житло становить 10000 гривень, а в акті службового розслідування зазначено, що така сума становить 7803,59 гривень. За актом службового розслідування, на думку начальника ВЧ 3029, з ОСОБА_2 належить стягнути 18061,27 гривень, які становлять суму зайво виплаченого грошового забезпечення певним особам, між тим як в позовній заяві зазначено, що сума безпідставно отриманих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Коштів становить 14457,47 гривень, що знов же не співпадає з висновками ДФІ, відповідно до яких сума зайво сплачених вказаним особа коштів становить 21275 гривень.

З копії наказу про притягнення ОСОБА_2 до матеріальної відповідальності взагалі неможливо зрозуміти підстави для покладення саме на неї такої відповідальності, оскільки не описані її повноваження та службові обовязки як начальника фінансової служби.

При цьому за висновками наказу № 163 ОСОБА_2 слід притягнути до матеріальної відповідальності в сумі 33282,59 гривень, що взагалі не узгоджується з сумами коштів, зазначеними в тексті наказу.

З такими саме суперечливими відомостями затверджений і висновок за результатами службового розслідування від 23.10.2014 року (а.с. 25-27).

Таким чином, позивачем не доведено підставність та правильність нарахувань таких коштів, які позивач вважає зайво виплаченим іншим особам, оскільки будь-яких інших доказів щодо фактичного перерахування таких коштів (зокрема, договорів оренди, відомостей про нарахування грошового утримання з підписом ОСОБА_2, наказів про звільнення військовослужбовців) позивачем суду не надано.

Також позивачем не доведено будь-якими достатніми та допустимими доказами того факту, що ОСОБА_2 мала обов'язки щодо перевірки правильності складення розрахункових відомостей, наявності підстав для перерахування коштів за договорами найму житла.

Також позивачем до позову додано частини невідомих документів (а.с. 30-36, 158-160), які суд позбавлений можливості оцінити в якості письмового доказу за відсутністю будь-яких відомостей щодо його назви, реквізитів, відомостей про затвердження, ознайомлення, підписів, тощо.

Вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11.03.2015 року ОСОБА_6, яка виконувала обов'язки бухгалтера фінансової служби ВЧ 3029, засуджена за скоєння злочинів, передбачених ст. 366 ч. 2, ст. 410 ч. 2 КК України (а.с. 73-111).

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Стаття 11 ЦПК України вказує, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статті 10,60 ЦПК України покладають обовязок доведення обставин, які є підставою для вимог або заперечень, на сторони.

Представниками позивача в якості підстави для стягнення заявленої суми зазначено спричинення майнової шкоди з вини відповідача.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Оцінюючи в сукупності пояснення сторін та надані ними суду документи, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено як наявність підстав для стягнення шкоди саме з ОСОБА_2, так і сама сума спричиненої майнової шкоди.

Так, вина ОСОБА_2 у спричинені майнової шкоди ВЧ 3029 у встановленому порядку не підтверджена ані вироком суду, ані будь-яким іншим документом. Натомість, зі слів представника позивача, кримінальне проведення щодо ОСОБА_2 закрите у зв'язку з відсутністю в її діях складу злочину.

Крім того, відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Позивач в позовній заяві вказував на те, що грошові кошти, про стягнення яких з ОСОБА_2 заявлено позов, фактично є грошовими коштами, які були безпідставно нараховані та сплачені різним особам, зокрема, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Натомість позивачем не здійснено будь-яких заходів для повернення цих коштів вказаними особами, натомість заявлено про стягнення їх з ОСОБА_2, яка їх не отримувала.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги підстави звернення з позовом та ненадання позивачем достатніх та допустимих доказів на підтвердження правомірності своїх вимог, суд не вбачає законних підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 57-60, 208, 209, 212-215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

У позові Військової частини 3029 Національної гвардії України до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів та встановлення законності стягнення грошових коштів відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя.

Суддя О.І. Дацюк