Рішення № 57266838, 13.04.2016, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/14390/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.2016 м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Світлик О.М.,

при секретарі судового засідання Гайданці Г.В.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третя особа - орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Ужгородської міської ради про розірвання шлюбу, визначення місця проживання малолітніх дітей та стягнення аліментів на дітей,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_5 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3, третя особа - орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Ужгородської міської ради про розірвання шлюбу, визначення місця проживання малолітніх дітей та стягнення аліментів на дітей.

Свій позов мотивує тим, що вона 31 липня 2008 року уклала шлюб з відповідачем ОСОБА_3, який зареєстрований у міському відділі реєстрації актів цивільного стану Ужгородського міського управління юстиції Закарпатської області, актовий запис № 386.

Вказує, що від цього шлюбу у них народилося двоє дітей: донька ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Їхня сім'я проживала за адресою: АДРЕСА_1, жилою площею 37 кв.м., що належить відповідачу на праві приватної власності.

Зазначає, що протягом останніх двох років сімейне життя між ними поступово погіршувалося, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення між ними шлюбних відносин. Кожен з них має діаметрально протилежні погляди на шлюб і сім'ю. Відповідач постійно нехтує сімейними цінностями, такими як повага до дружини, піклування про створення в сім'ї доброзичливої сприятливої морально-психологічної атмосфери. З його ініціативи між ними постійно виникають сварки, свідком яких нерідко стає їхня дитина, що негативно впливає на її психічний стан. Окрім того, зазначає, що відповідач іноді в нетверезому стані допускає рукоприкладство до неї навіть в присутності їхніх малолітніх дітей.

Вказує, що відповідач не хоче розуміти сутності проблем, які виникають в їхній сім'ї, він не здатен підтримувати нормальну моральну атмосферу в сім'ї, піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами на почуттях взаємної любові, поваги, дружби та взаємодопомоги.

Також зазначає, що протягом тривалого часу відповідач взагалі самоусунувся від необхідності матеріально забезпечувати свою сім'ю. За останні шість місяців зароблені ним кошти він взагалі не надавав для потреб сім'ї.

Вказує, що на даний момент ведення між ними спільного господарства та сумісне проживання остаточно припинено. За її глибоким переконанням подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини у них немає, оскільки на ґрунті сімейно-побутових проблем та діаметрально протилежних поглядів на сімейне життя, у них з відповідачем розвинулась неприязнь один до одного, втрачено почуття поваги та любові.

Також, як мати їхніх малолітніх дітей, вважає за необхідне визначити місце проживання їхніх дітей, зазначаючи, що їхні діти повинні проживати разом з нею в квартирі, де вони зареєстровані, оскільки вона любить своїх дітей і спроможна забезпечити їх всім необхідним; у неї нормований робочий день; з роботодавцем у неї укладений трудовий договір, який передбачає своєчасну виплату заробітної плати та надання соціальних гарантій пов'язаних з материнством. Вказує, що діти відвідують дитячий садок, обліковані в медичних установах, а вона постійно слідкує за станом здоров'я дітей, їх розвитком, виховує та піклується про них, у неї з дітьми психологічний контакт, прив'язаність один до одного. З огляду на досвід, який є в суспільстві, проживання дітей саме з матір'ю є для них прийнятним, оскільки в матері більше емоційно-вольової мотивації, можливостей та часу приділяти дитині увагу.

Оскільки відповідач декілька разів висловлювався з погрозами в її адресу, ще забере дітей до себе, вважає, що суд має визначити місце проживання дитини. При розгляді даного питання просить суд врахувати те, що відповідач не має постійної роботи та заробітку, має схильність до вживання спиртних напоїв, що може негативно позначитись на вихованні дітей. Поведінка відповідача до членів своєї сім'ї характеризується грубістю, він емоційно неврівноважений та схильний до фізичних образ.

Зазначає, що вона не має наміру перешкоджати відповідачу в здійсненні його прав та обов'язків щодо їхніх дітей.

Разом з тим, враховуючи ту обставину, що відповідач останні шість місяців не надавав зароблені кошти на потреби сім'ї, в тому числі дітей, у неї є підстави вважати, що відповідач і в подальшому в добровільному порядку буде ухилятись від матеріального утримання дітей, тобто сплати аліментів. Вказує, що відповідач офіційно не працевлаштований та не є суб'єктом підприємницької діяльності, кошти заробляє шляхом надання разових будівельних послуг приватним фізичним особам. Про щомісячні розміри таких заробітків останнього часу їй не відомо. Стверджує, що у 2013 році розміри таких заробітків відповідача становили від 1500 до 1700 грн. на місяць. На сьогоднішній день працює він чи ні, їй не відомо.

Виходячи з вищевикладеного просить розірвати шлюб між нею та відповідачем, визначити місце проживання дітей з нею за адресою: АДРЕСА_1 та стягувати з ОСОБА_3 аліменти на утримання доньки ОСОБА_6 та сина ОСОБА_7 у розмірі 1500 грн. на кожну дитину до досягнення дітьми повноліття, а також стягнути з відповідача на її користь витрати, пов'язані з наданням їй правової допомоги.

29 березня 2016 року відповідач ОСОБА_3 подав через канцелярію суду заперечення на позов щодо стягнення аліментів. В своєму запереченні зазначає, що оцінюючи в сукупності обставини, на яких ґрунтуються вимоги та докази позивачки ОСОБА_5 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання малолітніх дітей та стягнення аліментів на дітей, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню в частині розірвання шлюбу, оскільки позивачем не надано достатніх, належних та допустимих доказів, які б в сукупності свідчили про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі, виходячи з наступних підстав.

Зазначає, що він бажав і бажає утримувати матеріально своїх дітей, приймати активну участь у їх вихованні. До сьогоднішнього дня він це робив і робить. Вважає, що проживання дітей з ним надасть їм можливості нормального, емоційно спокійного життя. Вказує, що він має можливість утримувати своїх дітей, забезпечити їм нормальні умови життя та розвитку. У нього є постійне місце проживання: АДРЕСА_3, умови якого відповідають усім вимогам. Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов сім'ї за адресою: АДРЕСА_3 «житлові умови чудові». До сьогоднішнього дня позивачкою не надано жодних доказів наявності в неї належних приміщень з відповідними умовами проживання. У зв'язку із цим, вважає, що проживання дітей з ним буде більш корисним для нормального розвитку дітей.

Також зазначає, що доводи позивача про проживання їхньої сім'ї за адресою: АДРЕСА_1, є безпідставними. За даною адресою вони ніколи фактично не проживали. З моменту одруження і до сьогоднішнього дня вони проживають за адресою: АДРЕСА_3. Дане помешкання є і було аварійним, в ньому постійно проживають його знайомі. Дані факти можуть бути підтверджені сусідами даного будинку. Проживання його дружини в даному будинку порушить його права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Звертає увагу суду, що позивач безпідставно посилається у своєму позові на те, що «...він припинив надавати матеріальну допомогу на сім'ю та утримання неповнолітніх дітей...». Такі твердження позивача є необґрунтованими та виходячи зі змісту положення ст. 60 ЦПК України не доведені належними і допустимими доказами, які б прямо свідчили про не виконання ним обов'язків з утримання неповнолітніх дітей та ненадання їм матеріальної допомоги. Адже стверджує, що увесь час, починаючи з дня народження його дітей і по теперішній час, він не припиняв їх утримувати та матеріально забезпечувати, постійно приймає участь у їх вихованні, догляді за ними, намагається надати їм повноцінне батьківське піклування та турботу, щодня прикладає зусилля у вирішенні їх повсякденних питань та проблем. Вказує, що дані факти підтверджуються квитанціями про оплату харчування за його малолітню доньку в дошкільному закладі та квитанціями про оплату навчання. Також, він намагається в повній мірі матеріально та морально забезпечити своїх дітей.

Вважає, що позивачка, обґрунтовуючи у такий спосіб свої вимоги, намагається безпідставно, у своїх корисливих цілях, за ради свого майнового інтересу завдати йому шкоди та надати суду недостовірні відомості щодо невиконання ним своїх обов'язків з утримання неповнолітніх дітей.

Також, зазначає, що він активно приймає участь у вихованні своїх дітей. Дані факти підтверджуються довідками, виданими навчальними закладами. Посилання його дружини щодо його аморального способу життя є безпідставними і не більше, як способом обмовити його, та не відповідають дійсності. Хочу зазначити, що він не мав та не має довіри до позивачки, що кошти, сплачені ним, будуть спрямовані саме на утримання дітей. Тому, він намагався та намагається задовольняти потреби сина та дочки самостійно.

Пояснює, що оскільки, між ним та дружиною не може бути досягнуто домовленості щодо порядку та способу виконання ним обов'язку з утримання свого сина, такий спосіб утримання можливо визначити лише за рішенням суду шляхом покладення на нього обов'язку сплачувати аліменти на утримання сина.

Звертає увагу суду, що останнім часом він був безробітнім, незважаючи на це він будь-яким способом намагався утримувати своїх дітей, матеріально забезпечував їх потреби. Доходів, він поки що не отримав, що і не дає можливості йому сплачувати аліменти на утримання дітей у розмірі 1500 грн. на кожного щомісячно, що підтверджується навіть позивачкою у її позовній заяві. Зазначає, що його матеріальне становище за останні 6 місяців не дає йому об'єктивної можливості сплачувати аліменти на утримання дітей у даному розмірі, оскільки така сума аліментів на місяць перевищує його доходи. Стверджує, що він бажає утримувати своїх дітей і все можливе зробить для їх утримання.

Зазначає, що він не погоджується з приводу визначеного позивачем розміру аліментів у твердій грошовій сумі, у розмірі 1500 грн. щомісячно з розрахунку на кожну дитину, який є необґрунтовано завеликий, виходячи з його матеріального становища та стану його здоров'я, наявності на утриманні матері та батька пенсійного віку та враховуючи матеріальний стан позивача як одержувача аліментів, а тому враховуючи такі обставини обґрунтований, розумний, та справедливий розмір аліментів у твердій грошовій сумі буде становити для нього 500 грн. щомісячно на неповнолітніх дітей.

Виходячи з вищевикладеного, просить суд позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 задовольнити частково, розірвати шлюб між ним та позивачкою та визначити постійне місце проживання дітей з ним.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 в судовому засіданні позов визнали частково, посилаючись на обставини викладені в письмових запереченнях, а саме відповідач визнав позов в частині розірвання шлюбу, однак просив суд визначити постійне проживання дітей з ним, а також не погодився з розміром аліментів у сумі 1500,00 грн. щомісячно на кожну дитину, так як такий розмір аліментів є необґрунтовано завеликим, виходячи з його матеріального становища та стану його здоров'я, наявності на утриманні матері та батька пенсійного віку, а тому просив суд визначити аліменти в сумі 500 грн. щомісячно на неповнолітніх дітей.

Третя особа - представник органу опіки та піклування Ужгородського міськвиконкому в судове засідання не з'явився, однак 29 березня 2016 року подав до суду висновок про визначення місця проживання дітей за № 152/12-34 від 24.03.2016 року.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступних висновків.

Так, як вбачається з матеріалів справи, 31 липня 2008 року між сторонами було укладено шлюб, зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Ужгородського міського управління юстиції Закарпатської області, про що 31.07.2008 року в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис № 386, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3, виданого міським відділом реєстрації актів цивільного стану Ужгородського міського управління юстиції Закарпатської області 31 липня 2008 року.

У позивача з відповідачем є спільні діти: донька ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, про що в Книзі реєстрації народжень 03.10.2008 року складено відповідний актовий запис за № 1224, що стверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4, виданого 03.10.2008 року міським відділом реєстрації актів цивільного стану Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області та син ОСОБА_7, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2, про що в Книзі реєстрації народжень 08.09.2010 року складено відповідний актовий запис за № 1083, що стверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_5, виданого 08.09.2010 року відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Ужгороду Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

За ч. 1 ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.

Згідно з положеннями ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що подружнє життя між позивачем та відповідачем не склалось, на даний момент ведення між ними спільного господарства та сумісне проживання припинено, про що свідчить зміст позовної заяви та заперечень відповідача.

Враховуючи наведене, з'ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову, суд вважає, що примирення та подальше подружнє життя сторін є неможливим, сім'я розпалася остаточно, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу може суперечити інтересам сторін та їхніх дітей, що має істотне значення, а тому на підставі ст. 105 СК України шлюб підлягає розірванню.

В судовому засіданні також встановлено, що відповідач ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, що стверджується вищезгаданим свідоцтвом про народження останньої серії НОМЕР_4 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. За положеннями Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 р. № 789-XІІ) дитина, з огляду на її фізичну й розумову незрілість вимагає спеціального захисту й турботи, включаючи належний правовий захист, як до так і після народження.

Згідно з ч. 1 ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою.

За нормами ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

За приписами ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Вирішуючи питання про розмір аліментів, які необхідно стягувати з відповідача, суд виходить з того, що відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує, зокрема, стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.

При визначенні розміру аліментів суд враховує вимоги щодо мінімального розміру аліментів, який не може бути менший ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що передбачено ч. 2 ст. 182 СК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно з ч. 1 ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

За ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25.12.2015 року №928-VIII у 2016 році установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2016 року, а саме, щодо дітей віком до 6 років - 1167 гривень, а щодо дітей віком від 6 до 18 років - 1455 гривень.

Судом встановлено, що відповідач - ОСОБА_3 тривалий час був безробітним, на даний час не має стабільного доходу, що вбачається зі змісту позовної заяви, із письмового заперечення на позов відповідача, а також підтверджується витягом із трудової книжки ОСОБА_3 серії НОМЕР_6, відповідно до якого ОСОБА_3, 15.04.2009 року звільнений з роботи у зв'язку із закінченням строку трудового договору.

Враховуючи вищевикладене, а також рівність обов'язку батьків щодо утримання дітей, суд приходить до висновку, що в силу вимог ст. 180 СК України, з відповідача ОСОБА_3 слід стягнути на користь позивача аліменти на утримання їх доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 850,00 грн. щомісячно на кожну дитину, починаючи з 10 грудня 2015 року і до досягнення дітьми повноліття.

Що стосується питання встановлення місця проживання дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла 10 років, визначається за згодою батьків.

Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

З висновку про визначення місця проживання дітей № 152/12-34 від 24.03.2016 року, наданого суду органом опіки та піклування Ужгородського міськвиконкому, вбачається що мати дітей гр. ОСОБА_5 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, за цією ж адресою зареєстровані її діти ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 Факт реєстрації гр. ОСОБА_5 та її дітей за вищевказаною адресою підтверджується довідкою від 14.03.2013 року № 1917 виданою ЖРБР № 4.

Органом опіки та піклування Ужгородського міськвиконкому також встановлено, що громадянка ОСОБА_5 працює на посаді касира в ТОВ «Ужгород П.С.Ю» з 01.11.2013 року. Її нарахований дохід за період з червня 2015 року по листопад 2015 року становив 7974,46 грн., що підтверджується довідкою про доходи від 02.12.2015 року № ПСЮ00000010. За місцем роботи гр. ОСОБА_5 характеризується з позитивної сторони, що підтверджується відповідною характеристикою.

Вказаним органом констатовано, що вихованню та розвитку своїх дітей вона приділяє достатню увагу, що підтверджується довідкою ДНЗ №31 від 12.03.2016 року та характеристикою лікаря ОСОБА_10 від 14.03.2016 року.

Доказів, які б підтверджували зловживання спиртними напоями або наркотичними речовинами гр. ОСОБА_5, органом опіки та піклування не виявлено.

15 березня 2016 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Ужгородського міськвиконкому було вислухало думку батьків дітей, щодо вирішення даного спору.

З урахуванням принципу 6 Декларації прав дитини, за яким «малолітню дитину не слід, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір'ю», заслухавши думку батьків, враховуючи те, що мати сумлінно ставиться до виконання своїх батьківських обов'язків, та насамперед беручи до уваги інтереси дітей, орган опіки та піклування Ужгородського міськвиконкому, вважає доцільним визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з їх мамою гр. ОСОБА_5 за адресою її місця проживання.

За даними довідки № 1917 від 14.03.2013 року, ОСОБА_5, 1982 року народження, проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом із чоловіком ОСОБА_3, 1981 р.н., донькою - ОСОБА_6, 2008 р.н., сином - ОСОБА_7, 2010 р.н., свекром - ОСОБА_11, 1949 р.н., свекрухою - ОСОБА_12, 1954 р.н.

Згідно з повідомленням КП «ЖРЕР № 4» № 629 від 09.12.2015 року, довідку про склад сім'ї за адресою: АДРЕСА_1 КП «ЖРЕР № 4» надати не може, так як дана квартира не перебуває на балансі підприємства, у зв'язку з чим немає інформації про склад зареєстрованих осіб.

Як вбачається з витягу про державну реєстрацію прав № 30418223 від 24.06.2011 року, домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві часткової спільної приватної власності ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 09.06.2011 року, номер запису 203 в книзі 4, що також підтверджується витягом з державного реєстру правочинів № 9996310 від 09.06.2011 року та копією договору дарування частини житлового будинку від 09 червня 2011 року серії ВРЛ № 327017.

Крім того, за повідомленням ОСОБА_13 та ОСОБА_14 від 16.02.2016 року, які проживають за адресою: АДРЕСА_4, а також повідомленням ОСОБА_15 від 16.02.2016 року, який проживає за адресою: у АДРЕСА_5, вони можуть підтвердити, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 не проживають за адресою: АДРЕСА_1 з 2008 року і по сьогоднішній день 16.02.2016 року, що вони засвідчили своїми підписами.

Як вбачається зі змісту письмового заперечення відповідача та визнано самою позивачкою у судовому засіданні з 2008 року вони проживають за іншою адресою, а саме: АДРЕСА_3. Даний факт також підтверджується актом обстеження житлово-побутових умов сім'ї, підписаного як позивачкою ОСОБА_5, так і відповідачем ОСОБА_3

Згідно з довідкою від 02.12.2015 року № ПСЮ00000010, виданою ОСОБА_5, вона працює в ТОВ «Ужгород П.С.Ю.» з 01.11.2013 року та на даний момент займає посаду касира торговельного залу. Її дохід за період з 01.06.2015 року по 30.11.2015 рік склав 7974,46 грн.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги в частині встановлення місця проживання дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з їх матір'ю гр. ОСОБА_5 підлягають задоволенню.

Однак, щодо вимоги позивача про зазначення адреси фактичного місця проживання дитини разом з матір'ю, яка підтримана органом опіки та піклування Ужгородського міськвиконкому однак, проти якої заперечив відповідач, суд констатує наступне.

З урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань, при цьому права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Водночас, виходячи з права, гарантованого з ст. 33 Конституції України, у контексті термінів, визначених ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», кожен, хто на законних підставах перебуває на території України, має вільний вибір місця проживання, а саме, житла, розташованого на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово. Крім того, за ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово, а згідно з ч. 4 вказаної статті місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного із них. При цьому, житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них (ст. 379 ЦК України).

Відтак, конкретизація судом адреси місця проживання дитини суперечитиме вищенаведеним положенням законодавства, а також інтересам дитини, у тому числі у разі зміни одним з батьків в подальшому постійного або тимчасового місця проживання.

Отже, вимогу про визначення місця проживання дитини з матір'ю належить задовольнити, а щодо визначення адреси місця проживання дитини - відмовити у зв'язку з необґрунтованістю цієї частини вимоги.

Вимога відповідача - ОСОБА_3 про визначення постійного місця проживання дітей з ним не підлягає розгляду, оскільки зустрічний позов відповідачем не подавався, а позивачем у справі така вимога заявлена не була.

У відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають сплачений останнім судовий збір в розмірі 974,40 грн., а також 487,20 грн. - до спеціального фонду Державного бюджету України на підставі ч. 3 ст. 88 ЦПК України та з урахуванням п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» за ставкою, яка діяла на момент звернення з позовом.

На підставі ч. 3 ст. 209 та ч. 1 ст. 218 ЦПК України 13 квітня 2016 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 18 квітня 2016 року.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 209, 212, 213, 215, 218, 223, 294, 296, 367 ЦПК України, ст. ст. 105, 110, 112, 141, 160, 161, 180-182, 184, 191 СК України, Законом України «Про охорону дитинства», суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третя особа - орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Ужгородської міської ради про розірвання шлюбу, визначення місця проживання малолітніх дітей та стягнення аліментів на дітей - задовольнити частково.

Шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, зареєстрований 31 липня 2008 року у міському відділі реєстрації актів цивільного стану Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області, актовий запис №386, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_7 - розірвати.

Визначити місце проживання дітей: доньки - ОСОБА_6, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина - ОСОБА_7, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2, - залишити проживати разом з матір'ю ОСОБА_5.

Стягнути з ОСОБА_3, 1981 року народження, уродженця і жителя м. Ужгорода, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_5, 1982 року народження, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, щомісячно аліменти на утримання доньки ОСОБА_6, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина - ОСОБА_7, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок на кожну дитину, починаючи від дня пред'явлення позову до суду - 10 грудня 2015 року і до досягнення дітьми повноліття.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в розмірі платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_3, 1981 року народження, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_5, 1982 року народження, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, 974 (дев'ятсот сімдесят чотири) гривні 40 копійок судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3, 1981 року народження, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, до спеціального фонду Державного бюджету України 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуюча О.М. Світлик