Ухвала суду № 57264734, 28.03.2016, Волноваський районний суд Донецької області

221/1171/16-ц

4-с/221/6/2016

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2016 року м.Волноваха

Волноваський районний суд Донецької області у складі : головуючого судді Овчиннікової О.С.,

за участю секретаря Гурової Л.Л.,

за участю заявника - ОСОБА_1,

представника суб"єкта оскарження - не з"явився,

розглянувши скаргу ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2, Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження,

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2 щодо винесення постанови ВП № 50297964 від 25 лютого 2016 року про відмову у відкритті виконавчого провадження по виконавчому листу № 4-с/221/1/2016 року по цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії ВДВС Волноваського РУЮ про скасування постанови державного виконавця від 30.06.2015 року про зупинення виконавчого провадження по справі № 220/1501/14-ц, ВП № 47400405, ВП № 47400779, ВП № 47401478, ВП № 47401678, ВП № 47402061, ВП № 47402250, ВП № 47402615, ВП № 47402892, ВП № 47403463, ВП № 47403788 тощо . Вважає, що виконавчий лист був виданий відповідно до вимог закону, просив суд визнати дії державного виконавця неправомірними, скасувати неправомірну постанову ВП № 50297964 від 25 лютого 2016 року про відмову у відкритті виконавчого провадження, зобов"язати державного виконавця відкрити виконавче провадження, прийняти до виконання виконавчий лист № 221/5242/15-ц, 4-с/221/1/2016, виданий 08.02.2016 року і відкрити виконавче провадження, надіслати йому постанову про відкриття виконавчого провадження.

В судовму засіданні заявник ОСОБА_1 уточнив вимоги скарги, просив суд стягнути на його користь судові витрати: компенсацію за відрив від звичайних занять - 124,35 гривень, добових - 826,80 гривень.

Представник Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області в судове засідання не з"явився, був належним чином повідомлений про дату та місце розгляду скарги, надав письмові заперечення , просив суд відмовити в задоволенні скарги, оскільки вважає, що оскаржувану постанову ВП № 50297964 від 25 лютого 2016 року винесено правомірно, своєчасно. Щодо підстав відмови у відкритті виконавчого провадження зазначив, що виконавчий документ № 4-с/221/1/2016 , виданий Волноваським районним судом Донецької області 08.02.2016 року, не відповідає вимогам ч.2 ст. 18 Закону України " Про виконавче провадження", оскільки не визначено , в якій частині необхідно виконати таке рішення, перша частина виконавчого документу не містить примусового характеру виконання, друга частина відноситься до компетенції відділу примусовго виконання рішень УДВС ГТУЮ у Донецькій області, третя частина - стягнення коштів з ВДВС не відносить до компетенції відділу на підставі Закону України " Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", цю функцію покладено на органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Суд, вислухавши пояснення заявника ОСОБА_1, дослідивши матеріали цивільної справи , вважає, що скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

З оскаржуваної постанови судом встановлено, що державним виконавцем відмовлено у відкритті виконавчого провадження ВП № 50297964 від 25 лютого 2016 року по виконавчому листу № 4-с/221/1/2016 року по цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії ВДВС Волноваського РУЮ про скасування постанови державного виконавця від 30.06.2015 року про зупинення виконавчого провадження по справі № 220/1501/14-ц, ВП № 47400405, ВП № 47400779, ВП № 47401478, ВП № 47401678, ВП № 47402061, ВП № 47402250, ВП № 47402615, ВП № 47402892, ВП № 47403463, ВП № 47403788 , зобов"язання відділу ДВС Волноваського РУЮ видати ОСОБА_1 копії постанов про відкриття виконавчого провадження від 28.04.2015 року, про зупинення виконавчого провадження від 30.06.2015 року за виконавчими листами, виданими Волноваським районним судом Донецької області по справі № 220/1501/14-ц, стягнення з відділу ДВС Волноваського району Донецької області на користь ОСОБА_1 судових витрат : 207,25 гривень за відрив від звичайних занять, 1378,00 гривень добових, де боржником зазначено відділ державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції, на підставі п.6,4,8 ч.1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно зі ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до статей 383-389 ЦПК України, якщо учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, порушено їх права чи свободи, вони мають право звернутися до суду із скаргою.

Скаргу може бути подано до суду безпосередньо або після оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби.

Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч.1 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч.1 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. З даної норми випливає, що відкриття виконавчого документа є обов'язком державного виконавця у випадку дотримання встановлених законом вимог.

Підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження передбачені ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», пунктом 6 якої встановлено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону.

Зі змісту оскарженої постанови вбачається, що, відмовляючи у відкритті виконавчого провадження, державний виконавець керувався п.8 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якому підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження є наявність інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Так, у постанові від 25 лютого 2016 року вказано, що з наданого стягувачем виконавчого документу не вбачається примусовості виконання рішення суду. При цьому суб'єкт оскарження не зазначив конкретної норми законодавства, на підставі якої ним зроблено такий висновок.

Зазначені дії державного виконавця є неправомірними з огляду на те, що згідно ст.18 Закону у виконавчому документі зазначається резолютивна частина, однак у даній статті не міститься жодних вимог до її змісту. Проте, якщо резолютивна частина виконавчого документу містить неточності, є незрозумілою, не дає можливості виконати рішення тощо, то державний виконавець, залежно від конкретних обставин, має право звернутися до суду за роз'ясненням рішення, встановленням або зміною порядку і способу виконання рішення відповідно до ст.ст.34, 36 Закону, але, в жодному разі, не відмовляти у відкритті виконавчого провадження за таким виконавчим документом.

Виходячи з аналізу ст.ст. 8, 26, 34, 36 Закону України «Про виконавче провадження», тільки відсутність резолютивної частини у виконавчому документі є підставою для відмови у прийнятті до провадження такого виконавчого документа. За наявності ж резолютивної частини у виконавчому документі, яка є незрозумілою, неточною, або ж не дає можливості виконати виконавчий документ, є підстави для звернення до суду за роз'ясненням рішення, встановленням або зміною порядку і способу виконання рішення.

Отже, Законом України «Про виконавче провадження» передбачено порядок дій державного виконавця у наведеній вище ситуації.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відмовляючи у відкритті виконавчого провадження виконавчого листа № 4-с/221/1/2016 року по цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії ВДВС Волноваського РУЮ про скасування постанови державного виконавця від 30.06.2015 року про зупинення виконавчого провадження по справі № 220/1501/14-ц, виданого 08.02.2016 року Волноваським районним судом Донецької області, у зв'язку з відсутністю у вказаному виконавчому документі заходів примусового виконання, головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2 порушив вимоги ст.22 Закону України «Про виконавче провадження», а тому винесена ним 25.02.2016 року постанова ВП № 50297964 від 25 лютого 2016 року про відмову у відкритті виконавчого провадження по виконавчому листу № 4-с/221/1/2016 року є неправомірною, й підлягає скасуванню.

Згідно роз'ясненням, які містяться в п.18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», виходячи зі змісту статті 387 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущенні порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. При цьому суд не має права зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

З урахуванням вищезазначеного, суд вважає, що скарга ОСОБА_1 на дії державного виконавця підлягає задоволенню в частині визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця від 25 лютого 2016 року про відмову у відкритті виконавчого провадження, а заявлену вимогу про зобов'язання суб'єкта оскарження відкрити виконавче провадження слід задовольнити частково, оскільки суб'єкт оскарження відмовив у відкритті виконавчого провадження тільки з однієї зазначеної ним в постановах підстави без перевірки, як встановлено в засіданні суду, можливих інших передбачених Законом України «Про виконавче провадження» підстав для відмови у вчиненні цих дій. Без перевірки цього задоволення вимоги про зобов'язання державного виконавця відкрити виконавчі провадження, на думку суду, буде передчасним.

У звязку з частковим задоволенням позовних вимог, відповідно до положень ст.ст.85, 88 ЦПК України, підлягають задоволенню частково вимоги ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат в таких розмірах:

Згідно ст.79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.85 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.

Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Граничні розміри компенсації за судовими рішеннями витрат сторін та їх представників, що повязані з явкою до суду, із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведення судових експертиз, витрат, повязаних з проведенням огляду доказів за місцезнаходженням та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду, відповідно до статей 85-87 ЦПК України визначено постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, повязаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 127 від 22 лютого 2012 року.

Пунктом 3 додатку до постанови встановлено, що за відрив від звичайних занять - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення у звязку з явкою до суду граничний розмір обчислюється пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати і не може перевищувати її розмір, обчислений за фактичні години відриву від звичайних занять.

Граничний розмір добових витрат на відрядження закріплений абз.4 пп.140.1.7 ст.140 Податкового кодексу України та знаходиться в прямій залежності від розміру мінімальної заробітної плати, станом на 1 січня звітного податкового року. Розмір витрат в межах України становить 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день.

Станом на 1 січня 2016 року розмір мінімальної заробітної плати становив 1378 гривень.

Таким чином, розмір витрат на відрядження на один календарний день на особу у 2016 році складає 275,5 грн.

ОСОБА_1 для прийняття участі у справі в якості заявника по скарзі переїжджав до іншого населеного пункту, оскільки проживає в смт.Новотроїцьке, і приймав участь 21 та 28 березня 2016 року у 2 судових засіданнях, що підтверджується матеріалами справи, а тому він має право на сплату за рахунок державного бюджету з суб"єкта оскарження, розмір яких, у звязку з частковим задоволення позовних вимог, становить 551,2 коп. (2 поїздки х 275,5 грн. ).

Враховуючи фактичний час відриву ОСОБА_1 від звичайних занять за вказаний вище період, що відповідно до журналу судових засідань становить 3 год. , розмір компенсації за відрив від звичайних занять, який також підлягає стягненню з заінтересованої особи пропорційно до розміру задоволених позовних, становить 24 грн.87 коп.( 3 годин х 8,29 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 208-223, 383-389 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Скаргу ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2, Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, задовольнити частково.

Визнати неправомірною та скасувати постанову ВП № 50297964 від 25 лютого 2016 року про відмову у відкритті виконавчого провадження по виконавчому листу № 4-с/221/1/2016 року.

Зобов»язати головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2 вирішити питання щодо відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом ВП №50297964 від 25 лютого 2016 року відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження».

Стягнути за рахунок державного бюджету з Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати: компенсацію за відрив від звичайних занять в розмірі 24 гривень 87 копійок, витрати на відрядження добові в розмірі 551 гривні 20 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В повному обсязі ухвалу складено 30 березня 2016 року.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Волноваський районний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня проголошення ухвали або протягом п"яти днів з дня отримання копії ухвали особою, якщо ухвалу постановлено без її участі.

Суддя Волноваського районного суду

Донецької області ОСОБА_3