Ухвала суду № 57264171, 18.03.2016, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/5663/16-ц

Провадження № 2-з/761/95/2016

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2016 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Юзькова О.Л., розглянувши заяву представника Дочірнього підприємства «ДКП Тріада» про забезпечення позову шляхом накладення арешту по справі за позовом Дочірнього підприємства «ДКП Тріада» до ОСОБА_1 про визнання правочину про перереєстрацію права власності на нерухоме майно недійсним та його скасування,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання правочину про перереєстрацію права власності на нерухоме майно недійсним та його скасування.

До суду надійшла заява позивача про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нежитловий будинок (літера В), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 13075480000, загальною площею 27,90 кв.м., що розташований в АДРЕСА_1. Заява мотивована тим, що у позивача існують підстави побоюватись, що відповідач може розпорядитись майном, що знаходиться в нього на праві приватної власності та відчужити його на користь інших осіб, для ухилення від виконання рішення суду, що в свою чергу ускладнить або навіть зробить неможливим виконання рішення суду.

Питання про забезпечення позову вирішується ухвалою, згідно до ч. 5 ст. 153 ЦПК України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, упровадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 152 ЦПК України одними із засобів забезпечення позову є, зокрема, накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться в нього або в інших осіб. Види забезпечення позову мають бути спів мірними з заявленими вимогами.

Пленум Верховного суду України в своїй постанові № 9 від 22.12.2006 р., з відповідними змінами та доповненнями, «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» в п. 4 роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Зважаючи на заявлені позовні вимоги, а отже і предмет спору, суд приходить до висновку, що ініціатором клопотання не зазначено, в розумінні вимог чинного законодавства України, підстав арешту майна, спірвозмірності такого засробу забезпечення позову предмету спору , а тому вважає за можливе відмовити в задоволенні заяви.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 27, 135, 151-153, 209 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду м. Києва протягом п'яти днів з дня її проголошення через Шевченківський районний суд м. Києва.

У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: