Рішення № 57263300, 21.03.2016, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/59/16

Справа №754/2917/15-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

21 березня 2016 року м. Київ

Деснянський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді Петріщевої І.В., при секретарі судового засідання Малинці А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва підсудність цивільної справи за зазначеною позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів та стягнення коштів визначено Деснянському районному суду м. Києва.

ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеною позовною заявою, в якій просить, з урахуванням збільшення позовних вимог, стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» суму банківського вкладу за Договором № SAMDN47000701014379 від 03.03.2008 р.: 1377,98 євро - залишок на рахунку станом на 03.03.2014 р.; 51,65 євро - відсотки за період з 03.03.2014 р. по 20.08.2014 р.; 20,24 євро - відсотки за період з 21.08.2014 р. по 07.02.2016 р.; 1044,69 євро - пеня за період з 03.03.2014 р. по 07.02.2016 р.; 80,07 євро - 3 % річних за період з 03.03.2014 р. по 07.02.2016 р., та за Договором № SAMDN25000709087991 від 12.01.2010 р.: 13972,55 грн. - залишок на рахунку станом на 12.03.2014 р.; 1395,34 грн. - відсотки за період з 12.03.2014 р. по 20.08.2014 р.; 205,19 грн. - відсотки за період з 21.08.2014 р. по 07.02.2016 р.; 10192,31 грн. - пеня за період з 12.03.2014 р. по 07.02.2016 р.; 801,60 грн. -3 % річних за період з 12.03.2014 р. по 07.02.2016 р.; 10445,28 грн. - інфляційні збитки, зазначивши, що в порушення умов, визначених депозитними договорами, банк не виконав своїх зобов'язань, грошові кошти не повернув і не сплатив відсотки за користування вкладами, мотивуючи це тим, що навесні 2014 року відповідач у зв'язку з припиненням функціонування його банківських відділень та території АРК Крим рахунки позивача заблокував та нарахування відсотків припинив, у зв'язку з чим, ОСОБА_1 звернулась до Головного офісу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» із заявами, листами, претензіями про розірвання цих договорів, надання доступу до заблокованих коштів та повернення депозиту з відсотками, проте вимоги позивача були залишені без задоволення.

У судове засідання сторони, повідомлені про час і місце розгляду справи, не з'явились.

Представник позивача звернувся до суду з заявою, в якій просить розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, що підтверджується розпискою, поважні причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності або відкладення розгляду справи до суду не надійшло, надавши письмові заперечення, в яких просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись також на те, що зобов'язання за договорами депозитного вкладу, укладеними працівниками ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" в Криму, виконує АНО "ФЗВ", за рахунок майна банку, яке знаходиться на території АРК та міста Севастополь, тому вважає, що ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» є неналежним відповідачем у справі.

На підставі ст. 224 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи з ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 03.03.2008 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір № SAMDN47000701014379 (Вклад "Копілка"), відповідно якого сума вкладу становила 800,00 Євро із відсотковою ставкою 8,0% річних на строк 12 місяців до 03.03.2009 року, було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1, для внесення коштів, та видано електронну ощадну книжку (а.с. 7-8 т. 1).

12.01.2010 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір № SAMDN25000709087991 (Вклад "Стандарт" із щомісячною виплатою), відповідно якого сума вкладу становила 14000,00 грн., із відсотковою ставкою 22,5% річних, строком на 12 місяців до "Стандарт", було відкрито особовий рахунку № НОМЕР_2 для внесення коштів, та видано електронну ощадну книжку (а.с. 10-11 т. 1).

Внесення коштів на рахунки № НОМЕР_1 та№ НОМЕР_2 підтверджується копіями відповідних квитанцій (а.с. 9, 12 т. 1).

Керуючись положеннями договорів банківського вкладу, якими було встановлено, що у випадку закінчення строку вкладу, якщо клієнт не заявив банку про відмову у продовженні строків вкладу, вклади автоматично продовжуються ще на один строк, вказаний у договорі, вищезазначені вклади було продовжено на визначених сторонами умовах.

ОСОБА_1 станом на 07.05.2014 року має відповідні рахунки в ПАТ «ПриватБанк», а саме: 1. "Стандарт" 366 днів, оформлений 12.01.2010 року, сума на рахунку 13972,55 грн.; 2. "Накопительный" 366 днів, оформлений 03.03.2008 року, сума на рахунку 1377,98 євро, що підтверджується копією довідки Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» №46502825 від 07.05.2014 року.

Відповідно до п. 6 Договору № SAMDN47000701014379 та п. 7 Договору № SAMDN25000709087991 вкладнику та банку надавалося право дострокового розірвання договорів, із повідомленням іншої сторони за два банківських дня до дати розірвання договору.

13.08.2014 року ОСОБА_1 звернулась до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» з заявою про розірвання Договору № SAMDN25000709087991 від 12.01.2010 року та перерахування коштів.

13.08.2014 року ОСОБА_1 звернулась до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» з заявою про розірвання Договору № SAMDN47000701014379 від 03.03.2008 року та перерахування коштів.

16.08.2014 року ОСОБА_1 звернулась до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» з заявою про розірвання Договору № SAMDN25000709087991 від 12.01.2010 року та перерахування коштів.

16.08.2014 року ОСОБА_1 звернулась до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» з заявою про розірвання Договору № SAMDN47000701014379 від 03.03.2008 року та перерахування коштів.

27 серпня 2014 року ОСОБА_1 звернулась до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» з претензією про розірвання зазначених вище договорів та перерахування коштів.

Листами Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» від 22.08.2014 р., 27.08.2014 р., 02.09.2014 р., 05.09.2014 р. повідомив позивача, що банк намагається врегулювати ситуацію та вирішити питання з виплати вкладів та з карток, тому просить зачекати.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти позовних вимог, посилаючись також на те, що згідно з п. 5 Постанови НБУ № 260 банки, у тому числі Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», були зобов'язані припинити діяльність відокремлених підрозділів банків, розташованих на території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів. Рішенням Центрального Банку Російської Федерації (Банк Росії) № РН-33/І від 21.04.2014 р. також було припинено з 21.04.2014 р. діяльність відокремлених структурних підрозділів на території Республіки Крим і на території міста федерального значення Севастополя - Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», що унеможливлювало діяльність відокремленого підрозділу банку на території АРК та м. Севастополя - Філії «Кримське РУ ПАТ КБ «Приватбанк». Крім того, представник відповідача зазначив, що з травня 2014 року окупаційною владою було фактично здійснено конфіскацію частини майнового комплексу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», що використовувався у банківській діяльності відокремленого структурного підрозділу - Філії «Кримське РУ ПАТ КБ «Приватбанк» (приміщень банку, банкоматів, терміналів, транспортних засобів тощо) у зв'язку з чим відповідач не мав доступу до свого майна, що призначене для діяльності банківської установи, не мав доступу до договорів з клієнтами на паперових носіях, платіжних документів, документів каси, готівки.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої, другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1058 ЦК України договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа є публічним договором.

Статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору; клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

Виходячи з вищенаведеного, вкладник за договором банківського вкладу є споживачем послуг банку (клієнт банку), зокрема у сфері залучення коштів на депозитні рахунки.

Згідно ч. 1 ст. 1075 ЦК України договір банківського рахунку розривається за заявою клієнта у будь-який час.

Відповідно до ч. 2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Згідно із частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до частини п'ятої статті 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ст. 610 ЦК України передбачено, що порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.

Стаття 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (п. 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (п. 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (п. 17); виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (п. 3).

Преамбула Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначає метою цього Закону створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору; клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

Виходячи з вищенаведеного, вкладник за договором банківського вкладу є споживачем послуг банку (клієнт банку), зокрема у сфері залучення коштів на депозитні рахунки.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Загальний порядок залучення банками України банківських вкладів від юридичних і фізичних осіб на їх вкладні (депозитні) рахунки регулюється Положенням про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29 грудня 2003 року за № 1256/8577.

Згідно із цим Положенням договір банківського вкладу (депозиту) укладається на умовах видачі вкладу (депозиту) на першу вимогу [вклад (депозит) на вимогу] або на умовах повернення вкладу (депозиту) зі спливом встановленого договором строку [строковий вклад (депозит)].

Договором банківського вкладу (депозиту) може бути передбачено внесення грошових коштів або банківських металів на інших умовах їх повернення. Умови цього договору не можуть суперечити законодавству України. ( п. 1.2. Положення).

У пункті 1.6. Положення передбачено, що банк сплачує вкладнику суму вкладу (депозиту) і нараховані за ним проценти: у національній валюті, якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок у національній валюті; у валюті вкладу (депозиту), якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника - в іншій іноземній чи в національній валюті; у банківських металах, якщо вкладний (депозитний) рахунок відкритий у банківських металах, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника - у національній валюті.

Виплата процентів за вкладом депозитом здійснюється у строки, що обумовлені в договорі.

Згідно п. 3.3. Положення банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком.

У разі невиконання (неналежного виконання) банком вимоги фізичної особи про повернення вкладу (депозиту) або його частини (документ на переказ/заява про повернення коштів тощо) (далі - вимога) банк зобов'язаний: прийняти вимогу шляхом проставлення на ній: дати отримання, підпису уповноваженої особи, відбитка штампа банку та видачі фізичній особі письмового повідомлення про невиконання (неналежне виконання) цієї вимоги із зазначенням причини, дати взяття вимоги на облік, дати видачі повідомлення, прізвища, ім'я та по батькові уповноважених осіб і відбитка печатки банку; взяти вимогу на облік за відповідним позабалансовим рахунком.

Банк зобов'язаний виконати вимогу відповідно до умов договору банківського вкладу (депозиту). Після виконання вимоги банк списує вимогу з відповідного позабалансового рахунку.

Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем та несе відповідальність за неналежність надання цих послуг, передбачену ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами достовірно встановлено те, що відповідач в порушення умов договору про банківський вклад не повернув позивачеві вклади, внесення коштів за якими відбувалось в іноземній валюті - євро та в національній валюті - гривні.

Як на підставу заперечень представник Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» посилався також на ті обставини, що з квітня 2014 року була зупинена діяльність відокремлених підрозділів ПАТ «КБ ПРИВАТБАНК» на території АР Крим та міста Севастополя, у зв'язку з чим банк не має правових підстав та можливості здійснювати банківську діяльність, після окупації АР Крим та міста Севастополя.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Оскільки стороною Договору є Публічне акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК», юридичною адресою якого є: м. Дніпропетровськ, вул. Батумська, 11, яке, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, зобов'язання за Договорами по поверненню банківського вкладу зі сплатою відсотків відповідно до чинного законодавством України, має бути виконано, а тому заперечення відповідача не звільняють його від виконання зобов'язання за Договорами.

Представником відповідача також не надано доказів про відсутність спірних грошових коштів на рахунках банку.

Отже внесені суми, підтверджені відповідними квитанціями, а тому вимога обґрунтована та підлягає задоволенню, оскільки позивачем фактично підтверджено внесення коштів.

Існує аналогічна правова позиція Верховного Суду України у справі № 6-118цс14 від 29 жовтня 2014 року, а саме: аналіз статті 1059 Цивільного кодексу України, пункту 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними та фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516, пунктів 1.8, 1.10 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493, пункту 8 глави 2 "Приймання банком готівки" розділу ІІІ "Касові операції банків з клієнтами" Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337, дозволяє дійти такого висновку.

Письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Крім того Закон України «Про захист прав споживачів» за приписами ч. 5 ст. 10 Закону, у разі коли виконавець прострочує виконання надання послуги згідно з договором, за кожний день прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості послуги.

Правову позицію з цього приводу викладено у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1996 р. № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», де у п. 20 зазначено, що пеня за порушення договору нараховується і стягується у відсотковому відношенні до суми заборгованості за кожний день прострочки, в тому числі за святкові, неробочі й вихідні дні.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Про правові наслідки порушення зобов'язання боржником йдеться також в ч. 1 ст. 611, ч. 2-4 ст. 612, ч. 1, 2 ст. 220 ГК України, які передбачають відповідальність боржника.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У той самий час, згідно із ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. На відміну від процентів, які є платою за користування чужими грошима, неустойка є засобом забезпечення виконання зобов'язання і одночасно способом цивільно-правової відповідальності.

Посилання представника на постанову правління Національного банку України №260 від 06.05.2014 року та Закон України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" є необґрунтованим, оскільки цей акт є підзаконним та дія даного закону, не звільняє відповідача від відповідальності за невиконання ним умов договорів банківського вкладу та повернення депозитів за ними та суперечить ст.ст. 1058-1065, 1066-1076 ЦК України та умовам укладених раніше сторонами договорів банківського вкладу.

Згідно з ст. 56 Закону України «Про Національний банк України», нормативно-правові акти Національного банку України видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України.

У справі Zolotas проти Греції (No 2) Європейський суд з прав людини зазначив наступне: «Суд зазначає, що на підставі ст. 830 Цивільного кодексу, якщо особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йому право користування нею, то банк має її зберігати і, якщо він використовує її на власну користь, повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди. Отже, власник рахунку може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунок нараховуються відсотки. Закономірно, він очікуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, аби він міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібні довірчі стосунки невід'ємні для банківських операцій і пов'язаним з ними правом.

Суд звертає увагу, що принцип правової певності притаманний усій сукупності статей Конвенції і є одним з основоположних елементів правової держави».

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Пояснення відповідача на неможливість виконання банком вимог Законів України на тимчасово окупованій території України та відповідальність Російської Федерації, суд оцінює критично, оскільки згідно з п. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій визнається тимчасово окупованою територією.

Тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Закон закріплює за державою обов'язок вживати всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України.

Згідно з ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-який акт (рішення, документ), виданий незаконними органами та/або посадовими особами, є недійсним і таким, що не створює правових наслідків.

Окрім цього, будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або посадові особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, відповідачем суду не надано жодних належних та допустимих доказів у заперечення позовних вимог, не здобуто таких доказів і в ході судових засідань.

За таких обставин, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд приходить до висновку про задоволення позовної заяви.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 213 - 215, 218, 224 - 226 ЦПК України, відповідно статей 3, 11, 15, 16, 22, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 627, 634, 1046-1056, 1060, 1061, 1075 ЦК України,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» суму банківського вкладу за Договором № SAMDN47000701014379 від 03.03.2008 року: 1377,98 євро - залишок на рахунку станом на 03.03.2014 р.; 51,65 євро - відсотки за період з 03.03.2014 р. по 20.08.2014 р.; 20,24 євро - відсотки за період з 21.08.2014 р. по 07.02.2016 р.; 1044,69 євро - пеня за період з 03.03.2014 р. по 07.02.2016 р.; 80,07 євро - 3 % річних за період з 03.03.2014 р. по 07.02.2016 р.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» суму банківського вкладу за Договором № SAMDN25000709087991 від 12.01.2010 року: 13972,55 грн. - залишок на рахунку станом на 12.03.2014 р.; 1395,34 грн. - відсотки за період з 12.03.2014 р. по 20.08.2014 р.; 205,19 грн. - відсотки за період з 21.08.2014 р. по 07.02.2016 р.; 10192,31 грн. - пеня за період з 12.03.2014 р. по 07.02.2016 р.; 801,60 грн. - 3 % річних за період з 12.03.2014 р. по 07.02.2016 р.; 10445,28 грн. - інфляційні збитки.

Стягнути в дохід держави з Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» судові витрати в розмірі 1132,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Петріщева І.В.