Ухвала суду № 57259846, 15.04.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/6573/15-к Головуючий у 1-й інст. Іонніков В. М.

Категорія КПК Доповідач Городиський С. С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2016 року Апеляційний суд Житомирської області в складі суддів:

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участю секретаря судового засідання Воробей Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження №12015060020001001 за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_4 діючого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5, на вирок Богунського районного суду м. Житомира від 15.02.2016 року,

за участю:

прокурора Селюченко І.І.,

засудженого ОСОБА_5,

захисника ОСОБА_4,

В С Т А Н О В И В:

не погоджуючись з рішенням суду І інстанції захисник-адвокат ОСОБА_4, діючий в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати обвинувальний вирок Богунського районного суду м. Житомира від 15 лютого 2016 року, яким засуджено ОСОБА_5 за ч.3 ст.15, ч.2 ст.186 КК України до покарання у виді 5 (пяти) років 8 місяців позбавлення волі і закрити кримінальне провадження.

В обґрунтування доводів своєї апеляційної скарги зазначає, що прямого умислу у ОСОБА_5 на відкрите викрадення чужого майна не доведено, тому обвинуваченого необхідно виправдати за відсутністю в його діях складу вищевказаного діяння. Звертає увагу на те, що мобільного телефону ОСОБА_5 не викрадав, для того щоб довести свою невинуватість, разом з потерпілим проїхав до міського відділу міліції. Вказує, що доказів зібраних на судовому слідстві замаху на грабіж відносно ОСОБА_5 за ч.3 ст.15, ч.2 ст.186 КК України не здобуто, тому у суду є всі підстави для виправдання ОСОБА_5 за ч.3 ст.15, ч.2 ст.186 КК України.

Вироком Богунського районного суду м. Житомира від 15.02.2016 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченому ч.3 ст.15, ч.2 ст.186 КК України, та призначено йому покарання 4 роки 1 місяць позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком суду та остаточно встановлено покарання 5 років 8 місяців позбавлення волі. Запобіжний захід залишено тримання під вартою.

Своє рішення суд мотивував тим, що вина ОСОБА_5 підтверджується протоколом від 18 лютого 2016 року прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, показаннями потерпілого ОСОБА_6, свідка ОСОБА_7, свідка ОСОБА_8, протоколом від 18 лютого 2015 року огляду предмету, протоколом огляду місця події від 18 лютого 2015 року, висновком судово-товарознавчої експертизи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку засудженого та його адвоката, котрі підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора, котра просила вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, а також ухвалу суду першої інстанції в межах, передбачених ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника-адвоката ОСОБА_4, діючого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5, підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

18 лютого приблизно о 12 годині 10 хвилин ОСОБА_5,перебуваючи в тролейбусі №15, що зупинився на зупинці громадського транспорту, що за адресою: м. Житомир вул. Черняхівського, 100, помітив раніше незнайомого ОСОБА_6. В цей же день, час та за вказаних обставин у ОСОБА_5І виник злочинний умисел на таємне, повторне викрадення будь якого майна у ОСОБА_6

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне, таємне викрадення чужого майна, вчиненого з корисливим мотивом, ОСОБА_5 підійшов до ОСОБА_6 та лівою рукою заліз до кишені куртки останнього, звідки дістав чужий мобільний телефон «Flу» моделі «DS103D» вартістю 545 грн. 27 коп.

Тримаючи вищевказаний мобільний телефон в лівій руці, ОСОБА_5 намагався залишити місце скоєння кримінального правопорушення, однак ОСОБА_6 помітив, що раніше незнайома особа викрала його майно - мобільний телефон, схопив за руку ОСОБА_5 Але останній, зрозумівши що його дії спрямовані на повторне, таємне викрадення чужого майна, помічені ОСОБА_6, вибіг з тролейбуса тримаючи викрадене майно - мобільний телефон при собі. Після цього ОСОБА_5 на зупинці громадського транспорту, що за адресою: м. Жиюмир вулиця Черняховського, 100, наздогнав потерпілий ОСОБА_6, а ОСОБА_5 викинув на землю викрадений ним мобільний телефон.

Таким чином ОСОБА_5 вчинив закінчений замах, направлений на відкрите, повторне викрадення чужого майна (грабіж), тобто виконав всі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки був затриманий потерпілим.

Скоєне ОСОБА_5 кримінальне правопорушення суд кваліфікував за ст.ст. 15 ч.2, 186 ч.2 КК України, як умисні дії, які виразились у закінченому замаху на повторне, відкрите викрадення чужого майна.

Згідност. 84КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Відповідно до положеньст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозвязку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Статтею 370 КПК Українипередбачено, що вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд першої інстанціїправомірно визнав винуватим ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 15 ч.2, 186 ч.2 КК України, як умисні дії, які виразились у закінченому замаху на повторне, відкрите викрадення чужого майна.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 404 КПК України вирок суду першої інстанції переглядається апеляційним судомв межах апеляційних скарг.

Перевіркою доводів апеляційної скарги обвинуваченого при судовому розгляді провадження встановлено, що викладені у вироку обставини підтверджуються дослідженими судом доказами, які в свою чергу є належними, допустимими та достатніми.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, судовий розгляд проведено з дотриманням нормКПК Українив межах чинного законодавства.Суд дав оцінку усім зібраним у кримінальному провадженні доказам щодо їх допустимості, достовірності та достатності, нащо вказує наведений у вироку аналіз доказів, з яким погоджується і апеляційний суд, а тому посилання обвинуваченого, що вирок є незаконним, є безпідставними.

При визначенні покарання ОСОБА_5 суд першої інстанції керувався загальними засадами призначення покарання, визначеними у ст.65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що помякшують і обтяжують покарання.

Вирішуючи питання призначення покарання, суд першої інстанції виходив з вимог ст.65 КК України, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого та з урахуванням всіх обставин провадження.

Суд першої інстанції у вироку в повній мірі врахував обставини вчинення кримінального правопорушення, його суспільну небезпечність та тяжкість, обставин, що помякшують та обтяжують покарання обвинуваченого.

Разом з тим, суд при призначенні покарання за сукупністю вироків в порядку ст. 71 КК України, допустив помилку, посиливши призначення остаточного покарання, чим порушив вимоги ч.2 ст.416 КПК України.

Вирок підлягає зміні і в частині зарахування часу попереднього ув*язнення в строк покарання в порядку ст. 72 КК України

За таких обставин, вирок суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 376 ч. 2, 404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_4, діючого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5, - задовольнити частково.

Вирок Богунського районного суду м. Житомира від 15.02.2016 року щодо ОСОБА_5 в частині призначення покарання за сукупністю вироків в порядку ст. 71 КК України змінити та призначити йому остаточне покарання в вигляді 4 років 3 місяців позбавлення волі.

Зарахувати в строк відбування покарання час попереднього ув*язнення із розрахунку 1 день попереднього ув*язнення за 2 дні позбавлення волі за період із 18.02.2015 року по 15.04.2016 року.

В решті вирок Богунського районного суду м. Житомира від 15.02.2016 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3 місяців з дня проголошення ухвали суду, для особи, яка перебуває під вартою, - в цей же строк з дня отримання копії ухвали.

Судді: