Постанова № 57259297, 15.04.2016, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа №279/1710/16-а

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2016 року Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючого -судді Остапенко Н. М.

з участю секретаря Райвахівської Л.В.

розглянувши справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Коростенського об,єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов"язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що він з 01.04.2015 року працює в Житомирській митниці ДФС та з 01.01.2001 року перебуває на пенсійному обліку у відповідача як отримувач пенсії за нормами Закону України "Про загальнообов,язкове державне пенсійне страхування". З 1 червня 2015 року пенсія йому не виплачується

24.02.2016 року в зв,язку з припиненням виплати пенсії він звернувся до відповідача з заявою про поновлення виплати пенсії, однак отримала лист - відповідь на свою заяву за № 3425/02 від 29.02.2016 року, в якому відповідач відмовив йому у відновленні пенсії.

Вважає, що відповідач протиправно і безпідставно відмовив йому у відновленні пенсії, оскільки, приймаючи рішення про відмову у відновленні пенсії, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Просить визнати дії відповідача протиправними та зобов'язати Коростенське об,єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області поновити йому виплату пенсії за період з червня 2015 року, призначеної відповідно до Закону України « Про загальнообов,язкове державне пенсійне страхування», стягнути з Державного бюджету України або з Коростенського об,єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на його користь 551,20 грн. сплаченого судового збору за подання до суду позову; зобов,язати Коростенське об,єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області виконати негайно постанову, у межах суми платежу за один місяць та подати звіт про виконання судового рішення протягом 1 місяця з дня набрання постановою законної сили .

В судове засідання сторони не з'явились, просили справу розглядати у їх відсутність, що є підставою не фіксувати судове засідання технічними засобами.

Дослідивши письмові матеріали справи в їх сукупності і давши їм оцінку, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працює в Житомирській митниці ДФС та з 01.01.2001 року перебуває на обліку в Коростенському об,єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області, як отримувач пенсії за нормами Закону України «Про загальнообов,язкове державне пенсійне страхування».

З 01.04.2015 р. відповідачем припинено виплату позивачу зазначеної вище пенсії у звязку із внесенням змін до статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", якими було тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, припинено виплату пенсій у період роботи особи на посадах, які дають право на призначення пенсії на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу".

Зазначені обставини підтверджуються листом відповідача № 3425/02 від 29.02.2016 року (а.с. 10), запереченням на адміністративний позов № 5043/07 від 24.03.2016 року (а.с. 15-16).

Статтею 8 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Судом встановлено, що призупинення виплати пенсії позивачу було здійснено в звязку з тим, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VІІІ від 2 березня 2015 року до абзацу другого частини 1статті 47 Закону України «Прозагальнообов'язкове державне пенсійне страхування" були внесені зміни, відповідно до яких тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбаченихзаконами України "Про статус народного депутата України", «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII (надалі - Закон № 213 )у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу»; «Про прокуратуру»; «Про судоустрій і статус суддів»; «Про статус народного депутата України»; «Про Кабінет Міністрів України»; «Про судову експертизу»; «Про Національний банк України»; «Про службу в органах місцевого самоврядування»; «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Оскільки до 1 червня 2015 року не був прийнятий закон, вказаний в пункті 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону №213, з вказаної дати втратили чинність норми законів України «Про державну службу» щодо пенсійного забезпечення і, відповідно, особам, які підпадають під дію цих Законів, пенсія/щомісячне довічне грошове утримання призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, з 1 червня 2015 року посада, на якій працює позивач, не дає права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».

З огляду на викладене, суд вважає, що з 1 червня 2015 року втратили свою чинність правові підстави тимчасового припинення виплати позивачу пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу», а тому, вимога позивача щодо відновлення виплати йому раніше призначеної пенсії є законною.

При цьому судом враховано наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

У відповідності до статті 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом; відповідальності суб'єктів системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.

Крім того, статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 1 Конвенції Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Стаття 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 14 Конвенції визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Відповідно до статті 18 Конвенції обмеження, дозволені згідно з цією Конвенцією щодо зазначених прав і свобод, не застосовуються для інших цілей ніж ті, для яких вони встановлені.

Враховуючи викладене, суд вважає, що діями відповідача безпосередньо порушено право позивача на соціальний захист, гарантоване Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України .

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що існують підстави для визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу у виплаті пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов,язкове державне пенсійне страхування»

Однак, суд вважає, що позивачу слід відновити вилату пенсії з 14.09.2015 року по 01.01.2016 року, оскільки ч. 1 ст. 47 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" в редакції Закону № 911-V111 від 24.12.2015 року визначено, що пенсії особам, які працюють на посадах та на умовах, передбачених, зокрема Законом України "Про державну службу" пенсії не виплачуються.

Тому суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст.ст.8-11, 18, 71, 160-162 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Коростенського об,єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо невиплати ОСОБА_1 з 14.09.2015 року пенсії, призначеної відповідно до Закону України «загальнообов,язкове державне пенсійне страхування».

Зобов'язати Коростенське об,єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з 14.09.2015 року по 01.01.2016 року відновити виплату ОСОБА_1 пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов,язкове державне пенсійне страхування».

Повернути із Державного бюджету України ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 551 грн.20 коп.

В решті позову відмовити за необгрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена в Житомирський апеляційний адміністративний суд через Коростенський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя :