Рішення № 57259229, 18.04.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/9703/15-ц Провадження № 22-ц/773/600/16 Головуючий у 1 інстанції: Кихтюк Р.М. Категорія: 27 Доповідач: Антонюк К. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого-судді Антонюк К.І.,

суддів Осіпука В.В., Овсієнка А.А.,

при секретарі Лимарі Р.С.,

з участю: представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 лютого 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

В червні 2015 року ПАТ «БМ Банк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2. ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором.

Вимоги обгрунтовані тим, що 6.09.2008 року між відкритим акціонерним товариством «БМ Банк», правонаступником якого є ПАТ «БМ Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 4/138/160908, відповідно до умов якого остання отримала кредит у сумі 30000,00 швейцарських франків під 8,99% річних строком до 15.09.2033 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань відповідачем ОСОБА_2 за кредитиим договором, 16.09.2008 року між ПАТ «БМ Банк» та ОСОБА_3 був укладений договір поруки.

Оскільки ОСОБА_2 свої зобов'язання щодо погашення заборгованості за кредитом не виконала і станом на 27.05.2015 року сума її боргу становить 29376,50 швейцарських франків, що у гривневому еквіваленті складає 664306,88 грн., тому позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів на користь ПАТ «БМ Банк» заборгованість за кредитним договором та судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 лютого 2016 року позов в даній справі задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «БМ Банк» заборгованість за кредитним договором від 16.09.2008 року в розмірі 29 376,50 швейцарських франків, що у гривневому еквіваленті становить 664 306,88 грн., та судові витрати по сплаті судового збору в розмір З 654 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду в частині відмови в стягненні заборгованості за кредитним договором з поручителя ОСОБА_3, представник позивача ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Покликаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове про задоволення вимог позивача.

Колегія суддів, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 16.09.2008 року між відкритим акціонерним товариством «БМ Банк», правонаступником якого є ПАТ «БМ Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 4/138/160908, відповідно до умов якого остання отримала кредит у сумі 30000,00 швейцарський франків під 8,99% річних строком до 15.09.2033 року та зобов'язалася повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором (а.с. 5-10).

З метою забезпечення виконання зобов'язань відповідачем ОСОБА_2 за кредитним договором, 16.09.2008 року між ПАТ «БМ Банк» та ОСОБА_3 був укладений договір поруки № 4/138/160908, за яким поручитель зобов'язувався перед кредитором за виконання зобов'язань щодо погашення кредиту відповідачем ОСОБА_2 (а.с. 20).

Умовами договору поруки, зокрема п. 4 визначено, що позичальник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2 належним чином не виконала взяті на себе зобовязання, в звязку з чим станом на 27.05.2015 року заборгованість за кредитним договором становить 29376,50 швейцарських франків, з яких: заборгованість за кредитом 27126,24 швейцарських франків, прострочена заборгованість за кредитом 520,48 швейцарських франків, заборгованість за процентами 186,35 швейцарських франків, прострочена заборгованість за процентами 1219,36 швейцарських франків, пеня 324,07 швейцарських франків (а.с. 25-28).

Суд першої інстанції ухвалюючи рішення виходив з того, що позичальник ОСОБА_2 не виконувала зобовязань по поверненню отриманих коштів у кредит, а отже зобовязана повернути кредит у повному обсязі, тому стягнуто з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у розмірі 29376 швейцарських франків, що у гривневому еквіваленті становить 664306,88 грн.

Відмовляючи в позові до ОСОБА_3 суд першої інстанції прийшов до висновку, що порука є припиненою, вважав, що заборгованість за кредитним договором виникла з 16.09.2008 року, вимог до поручителя протягом визначеного законом строку не було заявлено.

Висновки суду першої інстанції щодо припинення дії поруки відповідно до договору поруки від 16.09.2008 року є помилковими, не відповідають встановленим в судовому засіданні обставинам та нормам матеріального права, якими врегульовані ці правовідносини.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Ч. 1 ст. 554 ЦК України зазначає, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Пунктом 5.4.4. кредитного договору від 16.09.2008 року передбачено, що при настанні випадків, передбачених п.п. 9.3., 9.4. позичальник зобовязаний достроково погасити заборгованість за кредитом та процентами в повному обсязі, а також сплатити пеню та штраф. Невиконання позичальником зобовязань, передбачених договором, є підставою для примусового стягнення.

Пунктом 9.3. договору визначено, що банк має право на розірвання договору та вимагати дострокового погашення заборгованості у разі невиконання або неналежного виконання позичальником умов договору, а позичальник зобовязаний на першу вимогу повернути кредит.

Графіком погашення заборгованості встановлено обовязок позичальника повернути кредит частинами, щомісячно сплачувати по 251,50 швейцарських франків до 15.09.2033 року.

З розрахунку кредитної заборгованості станом на 27.05.2015 року вбачається, що позичальник неналежно виконувала умови договору, з липня 2014 року не повністю сплачувала суми належні до сплати відповідно до графіку, а з січня 2015 року повністю припинила здійснювати оплату, у звязку з чим станом на 27.05.2015 року прострочена заборгованість по кредиту становила 520,48 швейцарських франків, та прострочена заборгованість по процентах 1219,36 швейцарських франків.

Невиконання позичальником умов договору надавали право банку вимагати дострокового повернення кредиту у повному обсязі.

Заборгованість за кредитним договором становить 27646,42 швейцарських франків (заборгованість за кредитом), 1405,71 швейцарських франків (заборгованість за процентами), 7328,30 грн. пеня, а тому рішення суду щодо стягнення зазначених сум є правильним, відповідає встановленим в судовому засіданні обставинам.

Однак, не можна погодитись з висновком суду щодо припинення дії поруки.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

В постановах Верховного Суду України від 10 вересня 2014 року у справі №6-32цс14, від 17 вересня 2014 року у справі №6-170цс13 у звязку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, якими врегульовано припинення поруки з підстав, передбачених ч.4 ст.559 ЦК України, викладені слідуючі правові висновки.

Умови договору поруки про його дія до повного припинення всіх зобовязань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

За умови предявлення банком до боржника та поручителя вимог про дострокове виконання зобовязання повернути кредит змінюється строк виконання основного зобовязання відповідно до умов договору, який слід обчислювати від наступного дня, зазначеного у вимозі про дострокове повернення кредиту як дата дострокового повернення всього кредиту. Непредявлення позову до суду в межах шестимісячного строку від цієї дати є підставою для припинення поруки, тобто підставою для відмови в позові у звязку з припиненням права кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок поручителя.

Предявленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і предявлення до нього позову.

Як вбачається з п. 1 договору поруки від 16.09.2008 року, що поручитель поручається перед кредитором за повернення кредиту в сумі 30 000 швейцарських франків позичальником до 15.09.2033 року зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 8,99% річних.

Як слідує з умов договору поруки, укладеного між банком та поручителем ОСОБА_3, цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань за кредитною угодою.

П. 6 договору поруки передбачено, що у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, кредитор повідомляє про це поручителя шляхом направлення письмової вимоги із зазначенням суми грошових коштів та рахунків, на які поручитель зобов'язаний перерахувати вказані кошти.

Відповідно до п. 7 договору поруки, поручитель зобов'язаний сплатити кредитору суму боргу не пізніше 10 календарних днів після отримання повідомлення про невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором.

В судовому засіданні встановлено, що позивач не направляв письмової вимоги до позичальника та поручителя про дострокове виконання зобовязання повернути кредит в повному обсязі, а предявив позов до суду 25.06.2015 року, що є правом банку, при цьому позивачем не пропущено шестимісячний строк предявлення вимоги до поручителя про дострокове погашення кредитних коштів, а отже порука не є припиненою.

Не можна також вважати припиненою поруку за договором, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобовязань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобовязань. Оскільки останній платіж по погашенню кредитної заборгованості здійснено позичальником 06.01.2015 року, що вбачається з розрахунку і в межах шестимісячного строку банк звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення простроченої суми заборгованості, так і дострокового погашення кредитних коштів.

У звязку з тим, що порука не є припиненою, тому позичальник та поручитель повинні відповідати перед кредитором як солідарні боржники.

З огляду на вищевикладене, у звязку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, рішення суду першої інстанції слід скасувати з ухваленням нового про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 лютого 2016 року в даній справі скасувати з ухваленням нового рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» заборгованість за кредитним договором № 4/138/160908 від 16.09.2008 року станом на 27.05.2015 року у розмірі 27646,42 швейцарських франків (заборгованість за кредитом), 1405,71 швейцарських франків (заборгованість за процентами), 7328,30 грн. пені.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з кожного на користь Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» судові витрати по 1827 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді: