Постанова № 57258833, 11.04.2016, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/17656/15-а

Провадження № 2-а/161/50/16

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2016 р. Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі: головуючого-судді Пушкарчук В.П.,

при секретарі Сіньчук Л.О.,

з участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Карповича О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Волинської митниці ДФС України про визнання протиправними дій та скасування постанови про порушення митних правил, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Волинської митниці ДФС України про визнання протиправними дій та скасування постанови про порушення митних правил.

Свій позов мотивує тим, що 27 жовтня 2015 року головним державним інспектором аналітично-пошкового відділу УАР та ПМП Волинської митниці ДФС України Губаль Р.Л. складено протокол про порушення митних правил № 1535/20500/2015 за ознаками скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України.

Постановою в справі про порушення митних правил за № 1535/20500/2015 від 04 листопада 2015 року винесеної від імені заступника начальника Волинської митниці ДФС Терещука Ю.В. позивача визнано винним в скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України і накладено штраф у вигляді 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 2 943 181,14 гривень.

Вважає дії посадових осіб Волинської митниці щодо притягнення його до відповідальності протиправними, а протокол про порушення митних правил та постанову у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності № 1535/20500/2015 необґрунтованими, безпідставними і незаконними. Просить суд, поновити йому строк оскарження постанови до суду у зв'язку з перебування на час розгляду справи про порушення митних правил на стаціонарному лікуванні; визнати протиправними дії заступника начальника Волинської митниці ДФС України щодо винесення постанови у справі про порушення митних правил № 1535/20500/2015 від 04.11.2015 року про накладення на ОСОБА_3 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми в розмірі 2 943 181,14 грн.; скасувати постанову у справі про порушення митних правил № 1535/20500/2015 від 04.11.2015 року щодо ОСОБА_3 та закрити провадження по справі; стягнути з Державного бюджету України на його користь сплачений судовий збір в розмірі 6 640 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав наведених в позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову. Суду пояснив, що Волинською митницею ДФС України правильно вирішено питання щодо кваліфікації дій ОСОБА_3 у справі про порушення митних правил № 1535/20500/2015 та встановлено ознаки порушення митних правил за ст. 485 Митного кодексу України; постанова в справі про порушення митних правил винесена з дотриманням вимог чинного законодавства України; адміністративне стягнення накладено в межах строку, передбаченого ст. 467 МК України. Просить в задоволенні позову ОСОБА_3 до Волинської митниці про визнання протиправними дій та скасування постанови про порушення митних правил відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, повно і всебічно з'ясувавши обставини в справі, об'єктивно дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, в тому числі справу №1536/20500/2015 про порушення митних правил, суд прийшов до висновку, що позов підставний та підлягає до часткового задоволення.

Судом встановлено, що 27 жовтня 2015 року головним державним інспектором аналітично-пошкового відділу УАР та ПМП Волинської митниці ДФС України Губаль Р.Л. складено протокол про порушення митних правил № 1535/20500/2015 за ознаками скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України.

Постановою в справі про порушення митних правил за № 1535/20500/2015 від 04 листопада 2015 року винесеної від імені заступника начальника Волинської митниці ДФС Терещука Ю.В. позивача визнано винним в скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України і накладено штраф у вигляді 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 2 943 181,14 гривень (а.с. 7-10, а.с. 95-98 копії справи № 1535/20500/2015 про порушення митних правил).

З мотивувальної частини вказаної постанови вбачається, що Волинською митницею ДФС проведено перевірку законності вивезення з митної території України ПП «Геліос-С» товару «шкіри ВРХ мокросолені, необроблені, з волосяним покровом», у митному режимі «Експорт», протягом 2014 року.

За результатами аналізу митного оформлення ПП «Геліос-С» товару «шкіри ВРХ мокросолені, необроблені, з волосяним покровом», у митному режимі «Експорт», протягом 2014 року за МД № 205070000/2014/044358 від 20.10.2014 року, № 205070000/2014/051779 від 24.11.2014 року, застосувавши неавтоматизовані ризики, встановлено ряд ознак з чого можна зробити висновок, що контракт який подається до митного оформлення в Україні не відповідає дійсності, а компанія-нерезидент «AKKERMAN PROJECT LP» (SUITE 1,39 DEE STREETABERDEEN AB11 6DY SCOTLAND) використовуються з метою приховування справжньої вартості товару, чим порушується митне законодавство України.

Крім того, у вказаній постанові зазначено епізоди виявлених порушень, щодо сплати «вивізного мита»:

1. Під час митного оформлення по МД № 205070000/2014/044358 від 20.10.2014 року для товару, що переміщувався транспортним засобом з реєстраційними номерами НОМЕР_1/НОМЕР_2, заявлена вартість становить: 403 078,23 грн.; сплачене «вивізне мито»: 96 738,78 грн. = (403 078,23 грн. * 24%).

Згідно відповіді митних органів Туреччини (Invoice NR.182/1/HS від 20.10.2014 року) фактична митна вартість товару 181 134,00 USD = 2 345 906,28 грн. Необхідно сплатити «вивізне мито»: 563 017,50 грн. = (2 345 906,28 грн. * 24%).

Недобори по сплаті «вивізного мита» за МД № 205070000/2014/044358 від 20.10.2014 року становлять: 466 278,72 грн. (563 017,50 грн. - 96 738,78 грн.).

2. Під час митного оформлення по МД № 205070000/2014/051779 від 24.11.2014 року для товару, що переміщувався транспортним засобом з реєстраційними номерами НОМЕР_3/НОМЕР_4, заявлена вартість становить: 465 481,24 грн. сплачено «вивізне мйто»: 111 715,50 грн. = (465 481,24 грн. * 24%).

Згідно відповіді митних органів Туреччини (Invoice NR.184/1/HS від 24.11.2014 року) фактична митна вартість товару 172 917,55 USD = 2 610 404,84 грн. Необхідно сплатити «вивізне мито»: 626 497,16 грн. = (2 610 404,84 грн. * 24%).

Недобори по сплаті «вивізного мита» за МД № 205070000/2014/051779 від 24.11.2014 року становлять: 514 781,66 грн. (626 497,16 грн. - 111 715,50 грн.).

Заступником начальника Волинської митниці ДФС Терещуком Ю.В., у зазначеній постанові відповідно до ч. 2 ст. 459 МК України, дії позивача ОСОБА_3, як посадової особи, яка на момент здійснення експротних відправлень перебував на посаді директора ПП «Геліос-С», кваліфіковані за ст. 485 МК України, як дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів, зменшення їх розміру, що призвело до ненадходження до державного бюджету платежів у вигляді несплати «Вивізного мита» за 2014 рік в сумі 981 060,38 грн.

Відповідно до ст. 485 МК України дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів - це назва статті, відповідно диспозиція вказаної статті, законодавцем викладена в наступній редакції: заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.

За таких обставин, судом встановлено, що заступником начальника Волинської митниці ДФС Терещуком Ю. В. не конкретизовано, які саме дії, передбачені диспозицією ст. 485 МК України саме вчинив ОСОБА_3, за що на нього було накладено стягнення у вигляді штрафу.

В судовому засіданні представник відповідача Карпович О.А., роз'яснив суду, що ОСОБА_3:

- склав контракт, який містить недостовірні відомості, щодо країни призначення товару та розбіжностей в рахунках оплати за товар, зазначений в контракті та інвойсі;

- склав Інвойси, які містять відомості, щодо банківських рахунків, які різняться з контрактом та зазначив митну вартість, що не відповідає даним, що надійшли з Турції.

Судом встановлено, що ПП «Геліос-С», протягом 2014 року вивозилося з митної території України товару «шкіри ВРХ мокросолені, необроблені, з волосяним покровом», у митному режимі «Експорт», відповідно до предмету розгляду вказаної справи, для підтвердження заявленої митної вартості ОСОБА_10 були підписані та надані органу доходів і зборів рахунки-фактури (інвойс) № 182 від 20.10.2014 року та № 184 від 24.11.2014 року за його підписом, що відповідає ст. 53 МК України (а.с. 57, 67 копії справи №1535/20500/2015 про порушення митних правил).

Відповідно до рахунків-фактури (інвойсів) отримувачем зазначена «Cotton & Textile Trading LTD» (SUITE 351,10 GREAT RUSSELL STREET, LONDON WC1B 3BQ UNITED KINGDOM), а вантажоотримувачем зазначена «Sevimlideri San. Ve Tic. LTD» (Sti. IZMIR. Serbest Bolgesi Ardic Sok. № 14 MENEMEN-IZMIR,TURKYE), вартість товару «шкіри ВРХ мокросолені, необроблені, з волосяним покровом» зазначена за 1,45 USD за один кілограм.

Відповідно до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 01/01/HS від 10 січня 2014 року, укладеного між ПП «Геліос-С» в особі ОСОБА_10 та Фірмою «Cotton & Textile Trading LTD», зазначено, що ПП «Геліос-С» зобов'язалася поставити Фірмі «Cotton & Textile Trading LTD» шкіри ВРХ мокросолені, необроблені, з волосяним покровом, стан призначення: Великобританія, Італія, Чехія, Іспанія, Германія, Португалія, Литва, Латвія, Словакія, Польща, Китай, Індія, Тайланд, Стан Євросоюза. Вартість товару зазначена, як 1,45 USD за один кілограм (а.с. 75-84 копії справи №1535/20500/2015 про порушення митних правил).

Як було встановлено в судовому засіданні, рахунки-фактури (інвойси) № 182 від 20.10.2014 року та № 184 від 24.11.2014 року та зовнішньоекономічний договір (контракту) № 01/01/HS від 10 січня 2014 року разом з митною декларацією подавалися до Митного органу при оформленні супровідної документації на експорт товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 467 МК України, якщо справи про порушення митних правил відповідно до ст. 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені ст.ст. 469, 477-481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

За таких обставин, суд вважає, що факти «правопорушень», на які наголошує представник відповідача в судовому засіданні, що вчинені ОСОБА_3, як директором ПП «Геліос-С», а саме, щодо: невідповідності контракту, який містить недостовірні відомості, щодо країни призначення товару та розбіжностей в рахунках оплати за товар, зазначений в контракті та інвойсі могли бути встановлені і виявлені відповідачем ще при оформлені документації відповідно по рахункам-фактури (інвойсам) від 20.10.2014 року та 24.11.2014 року посадовою особою відповідача, оскільки вказані факти є поверховими та не потребують детального дослідження наданих документів посадовою особою відповідача. Крім того, з тексту самої постанови вбачається, що відповідачу станом на 30.04.2015 року вже було відомо про вказані розбіжності рахунків-фактур (інвойсів) контракту, на підставі чого 30.04.2015 року відповідачем скеровано лист до Департаменту аналізу ризиків та протидії митним правопорушенням ДФС України для направлення запиту в Туреччину.

За таких обставин, суд зазначає, що відповідач наклав стягнення на позивача за порушення, на які наголошував представник відповідача, щодо невідповідності контракту, який містить недостовірні відомості, щодо країни призначення товару та розбіжностей в рахунках оплати за товар, зазначений в контракті та інвойсі з порушенням ч. 1 ст. 467 МК України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 268 МК України, допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, не тягне за собою застосування санкцій, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

Враховуючи, те, що на думку суду невідповідності контракту, який містить недостовірні відомості, щодо країни призначення товару та розбіжностей в рахунках оплати за товар, зазначені в контракті та інвойсі не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, а тому вказані невідповідності не можуть бути підставою для притягнення позивача до відповідальності за ст. 485 МК України.

Відповідач при оформленні супровідних документів на експорт товару за деклараціями, які відповідач використовує як докази скоєння правопорушення не звертався до позивача як службової особи з вимогою надати додаткові документи, які передбачені ч. 3 ст. 53 МК України. Так, у відповідності до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення.

Частина 5 ст. 255 Митного кодексу України визначає, що митне оформлення вважається закінченим після виконання всіх митних формальностей, визначених Митним кодексом до заявленого митного режиму що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень. Таким чином у випадку виконання особою дій, визначених законодавством України та надання митним органом дозволу на користування та/або вивозу товару митне оформлення вважається завершеним.

Статею 54 МК України визначені обов'язки посадових осіб митного органу в частині перевірки і контролю правильності визначення митної вартості товару. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визначає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до вимог ст. 55 цього Кодексу.

Цих дій, а сааме: письмового рішення щодо коригування митної вартості товару посадовими особами митниці не було здійснено. Відповідно позивачем як посадовою особою ПП «Геліос-С» виконані всі дії передбачені ст.ст. 51-55 МК України.

Суд оцінює критично єдиний доказ на який посилається відповідач в постанові та протоколі в справі про порушення митних правил №1535/20500/2015 щодо ОСОБА_3, а сааме: який отриманий, як вказав представник відповідача, з митних органів Туреччини, а саме: Invoice NR.182/1/HS від 20.10.2014 року , Invoice NR.184/1/HS від 24.11.2014 року (а. 59, 71 копії справи №1535/20500/2015 про порушення митних правил), оскільки вказані документи вчинені на іноземній мові, надані суду без офіційного перекладу, крім того вказані документи не дають підстави зробити однозначний висновок, що саме позивач їх вчинив або його вчиняла за його дорученням третя особа. За таких обставин, суд вважає вказаний доказ не є належним.

Згідно ст. 531 МК України, підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є: відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; необ'єктивність або неповнота провадження у справі або необ'єктивність її розгляду; невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.

Підставами для скасування чи зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил можуть бути визнані й інші визначені законами обставини.

Згідно до положень ч. 1 ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 10 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Аналіз статті 485 Митного кодексу України свідчить про те, що суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого даною статтею, пов'язаного із заявленям в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей, у тому числі і щодо митної вартості, характеризується умислом. Отже, метою, як обов'язковою ознакою складу правопорушення є намір особи неправомірно звільнитись від сплати митних платежів чи зменшити їх розмір.

Основною і обов'язковою ознакою об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення є протиправне діяння. Відсутність її виключає склад будь-якого адміністративного правопорушення. Необхідною ознакою суб'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення є вина у формі умислу або необережності. Відсутність хоча б однієї ознаки складу адміністративного правопорушення виключає адміністративну відповідальність особи.

На підставі викладеного, враховуючи встановлення під час судового розгляду справи факту відсутності в діях позивача умислу та протиправних (винних) дій направлених на ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру, суд дійшов висновку про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 485 МК України, та як наслідок, неправомірності накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу на підставі оскаржуваної постанови.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів правомірність винесення оскаржуваної постанови в справі про порушення митних правил.

Натомість позивач, на виконання вимог ч.1 ст. 71 КАС України, довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови в справі про порушення митних правил, у тому числі в судовому засіданні представник позивача надав докази обґрунтування митної вартості поставленого товару та отримання на рахунок позивача в грошових поступлень, що підтверджують зарахування сум у вказаних сумах на його рахунок, зазначених в митних деклараціях (а.с. 59-86).

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку, що приймаючи оскаржувану постанову в справі про порушення митних правил, відповідач дійшов до неправомірного висновку про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 485 МК України, а тому вона є протиправною та підлягає скасуванню.

Разом з тим, вимога позивача про закриття провадження у справі задоволенню не підлягає, оскільки справа про порушення митних правил розглядалась митним органом, а не судом. Виходячи із змісту ст.ст. 527, 528 МК України, винесення постанови судом про закриття провадження у справі про порушення митних правил може мати місце у разі розгляду такої справи судом.

Відтак, відповідно до ч. 6 ст. 530 МК України, перевірка законності та обґрунтованості постанови у справі про порушення митних правил судом здійснюється у порядку, встановленому КАС України. Підстави для закриття провадження у справі, встановлені ст.157 КАС України, вичерпні і розширеному провадженню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 268 КУпАП та ст. 526 МК України справа про адміністративні правопорушення та порушення митних правил розглядаються в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках , коли є дані про своєчасне сповіщення її про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Крім того, суд вважає за необхідне поновити ОСОБА_3 строк оскарження постанови до суду у зв'язку з перебування на час розгляду справи про порушення митних правил на стаціонарному лікуванні в Луцькій міській клінічній лікарні, що підтверджується випискою № 18622 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого про перебування ОСОБА_3 в стаціонарі з 02.11.12015 року по 10.11.2015 року (а.с. 16). Відповідно останній не міг бути присутнім при складанні протоколу про порушення митних правил та його розгляду і винесенні постанови про притягнення до відповідальності.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки відповідачем не надано жодних доказів, передбачених ст. 251 КУпАП та ст. 69 КАС України щодо спростування доводів позивача та доведеності наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 485 МК України й відповідно правомірність оскаржуваних позивачем постанов.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 11, 17, 18, 19, 21, 68, 69, 71, 72, 104, 105, 106, 162, 163, 244-2 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_3 строк оскарження постанови до суду у зв'язку з перебування на час розгляду справи про порушення митних правил на стаціонарному лікуванні.

Визнати протиправними дії заступника начальника Волинської митниці ДФС України щодо винесення постанови у справі про порушення митних правил № 1535/20500/2015 від 04.11.2015 року про накладення на ОСОБА_3 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми в розмірі 2 943 181,14 грн.

Скасувати постанову у справі про порушення митних правил № 1535/20500/2015 від 04.11.2015 року щодо ОСОБА_3.

В задоволенні позову ОСОБА_3 в частині закриття провадження у справі відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.П. Пушкарчук