Рішення № 57258775, 13.04.2016, Горохівський районний суд Волинської області

Провадження №2/155/344/16

Справа №155/330/16-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2016 року місто Горохів

Горохівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого-судді Чонки В.В.

при секретарі Федонюк О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Волиньобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків, завданих безобліковим використанням електричної енергії,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Волиньобленерго» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення збитків, завданих енергопостачальнику внаслідок порушення споживачем правил користування електричною енергією.

Свій позов мотивує тим, що 26 грудня 2015 року працівниками Горохівської філії ПАТ «Волиньобленерго» в будинку відповідача, що знаходиться в селі Михлин по вулиці Красносадській, 10 Горохівського району Волинської області було виявлено факт безоблікового використання електроенергії, зокрема, накид проводів, навантаження на лінію електропередачі між опорами №30 та №31 Л-1 від КТП №181 поза приладом обліку. Спожита електроенергія не обліковується. Порушення можливо виявити при контрольному огляді. Відповідачем було порушено п.42 Правил користування електричною енергією для населення. У звязку з цим, працівниками Горохівської філії ПАТ «Волиньобленерго» було складено акт №028990 від 26 грудня 2015 року про порушення Правил користування електроенергією для населення.

15 січня 2016 року комісією з розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією Горохівської філії ПАТ «Волиньобленерго» відповідачу було нараховано до сплати 3566 гривень 53 копійки вартості не облікованої електроенергії.

Відповідачу надсилалася претензія щодо сплати ним заподіяних збитків, однак в добровільному порядку останній вартість не облікованої електричної енергії не відшкодував.

У звязку з цим позивач просить стягнути з відповідача на користь ПАТ «Волиньобленерго» 3566,53 гривень, а також сплачений при зверненні до суду судовий збір.

В судове засідання представник позивача не зявилася, однак подала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі і просить позов задовольнити, не заперечує щодо заочного розгляду справи.

В судове засідання відповідач не зявився, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином. Причини своєї неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

У зв'язку з чим, на підставі ст.197 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, не зявився до суду без поважних причин, не повідомив суд про причини неявки в судове засідання, заяви про розгляд справи у його відсутності чи про відкладення розгляду справи не подав, то, зі згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Дослідивши представлені письмові докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26 грудня 2015 року працівниками Горохівської філії ПАТ «Волиньобленерго» проводилася перевірка електроустановки побутового споживача ОСОБА_1, що знаходиться в селі Михлин Горохівського району Волинської області по вулиці Красносадській, 10, в ході якої було виявлено факт безоблікового використання електроенергії, зокрема, накид проводів, навантаження на лінію електропередачі між опорами №30 та №31 Л-1 від КТП №181 поза приладом обліку, спожита електроенергія не обліковується, порушення можливо виявити при контрольному огляді. Споживачем, тобто відповідачем, було порушено п.42 Правил користування електричною енергією для населення. У звязку з цим в присутності відповідача складено акт №028990 (а.с. 5-6).

При складанні зазначеного акту відповідач був присутній, однак від його підпису відмовився, заперечень щодо обставин, викладених в Акті про порушення Правил користування електроенергією для населення не зазначав.

На підставі вищевказаного акту 15 січня 2016 року комісією з розгляду актів про порушення Правил користування електроенергією ПАТ «Волиньобленерго» проведено розрахунок заподіяної енергопостачальній організації шкоди, яка складає 3566,53 гривень (а.с. 9-11).

При цьому, як вбачається із протоколу засідання комісії з розгляду актів про порушення ПКЕЕ ПАТ «Волиньобленерго» від 15 січня 2016 року та розрахунку збитків за актом №028990, відповідач на засідання комісії не зявився, а розрахунок збитків, заподіяних відповідачем енергопостачальній організації, здійснювався на підставі п.п.5 п.3.1 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем Правил користування електричною енергією, затвердженої Постановою НКРЕ України від 04 травня 2006 року №562, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції 04.07.2006 року за №782/12656 «Про затвердження Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем правил користування електричною енергією».

09 лютого 2016 року за №02-11-330 відповідачу ОСОБА_1 позивачем було надіслано письмову претензію щодо сплати збитків, заподіяних споживанням безоблікованої електричної енергії. Вказану претензію відповідач отримав 13 лютого 2016 року, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 12).

Судом встановлено, що відповідач станом на 26 грудня 2015 року проживав в ІНФОРМАЦІЯ_1 та споживав електроенергію внаслідок самовільного підключення до електромереж, що підтверджується актом про порушення від 26 грудня 2015 року.

На даний час відповідачем завдані ним позивачу збитки не відшкодовані.

Встановленому судом факту відповідають цивільні правовідносини, що виникають із відшкодування шкоди і регулюються Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ЦК України.

Згідно із ч.3 ст.13 Конституції України, держава забезпечує захист прав усіх субєктів права власності і господарювання, їх рівність перед законом.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Згідно із ст.55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 4 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту субєктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Відповідно до ст.16 ЦК України, одним із способів захисту порушеного цивільного права є відшкодування збитків та інші способи відшкодування шкоди.

За загальними правилами майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч.1 ст.1166 ЦК України).

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.2 ст.1166 ЦК України).

Частиною 1 ст.22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у звязку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (ч.2 ст.22 ЦК України).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. (ч.3 ст.22 ЦК України).

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року за №6 (з наступними змінами та доповненнями) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода, заподіяна особі і майну громадянина, або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок, та є вина зазначеної особи.

Таким чином, закон у вказаних правовідносинах ставить можливість покладання відповідальності за заподіяну шкоду в залежність від наявності вини заподіювача.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про електроенергетику» від 16 жовтня 1997 року, споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України. Правила користування електричною і тепловою енергією для населення затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.9 Правил користування електричною енергією для населення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1357 від 26 липня 1999 року (далі ПКЕЕН), споживання електричної енергії без приладів обліку не допускається, крім випадків, передбачених цими Правилами.

Пунктом 35 ПКЕЕН встановлено, що енергопостачальник має право відключити споживача у разі: самовільного підключення до електричної мережі.

Згідно з п.48 ПКЕЕН, споживач несе відповідальність згідно із законодавством за порушення правил користування електричною енергією.

Відповідно до п.53 ПКЕЕН, у разі виявлення представником енергопостачальника порушення споживачем правил користування електричною енергією, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, складається акт, який підписується представником енергопостачальника та споживачем. Один примірник акта вручається споживачу, другий залишається у енергопостачальника. Споживач має право внести до акта свої зауваження. У разі відмови споживача від підпису в акті робиться позначка про відмову. Акт вважається дійсним, якщо його підписали три представники енергопостачальника. Акт про порушення цих Правил розглядається комісією з розгляду актів, що утворюється енергопостачальником і складається не менш як з трьох уповноважених представників енергопостачальника. Рішення комісії з розгляду актів оформляється протоколом, копія якого видається споживачу. У протоколі зазначається інформація про причетність споживача до порушення цих Правил. У разі причетності споживача до порушення цих Правил у протоколі зазначаються: відомості щодо обсягу та вартості необлікованої електричної енергії; розрахунок проведених нарахувань з посиланням на відповідні пункти цих Правил та затвердженої постановою НКРЕ від 04 травня 2006 року №562 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією.

Оскільки судом встановлено, що дії ОСОБА_1 були неправомірними і між ними і завданою шкодою є безпосередній причинний звязок і, враховуючи, що відповідач не довів, що шкода енергопостачальній організації завдана не з його вини та не відшкодував заподіяну безобліковим споживанням електроенергії шкоду, то право ПАТ «Волиньобленерго» на відшкодування збитків, завданих споживачем внаслідок порушень, допущених під час використання електроенергії, порушено і підлягає судовому захисту, а позов задоволенню.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому вимоги позивача про відшкодування відповідачем судових витрат підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст.3, 4, 6, 10, 11, 60, 88, 197, 212-215, 218, 223, 224-226 ЦПК України, на підставі ст.ст.16, 22, 1166 ЦК України, п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року за №6 (з наступними змінами та доповненнями) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», ст.ст.26, 27 Закону України «Про електроенергетику» від 16 жовтня 1997 року, Правилами користування електричною енергією для населення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1357 від 26 липня 1999 року, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Публічного акціонерного товариства «Волиньобленерго» 3566 (три тисячі пятсот шістдесят шість) гривень 53 копійки матеріальних збитків, завданих безобліковим використанням електричної енергії.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Публічного акціонерного товариства «Волиньобленерго» сплачений судовий збір в розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте Горохівським районним судом за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Волинської області через Горохівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий