Ухвала суду № 57258531, 20.04.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/2568/16 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

20 квітня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., за участю секретаря судового засідання Лисенко І.Д., представника позивача Кеду А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2016 року адміністративний позов залишено без руху у зв'язку зі сплатою судового збору не у повному обсязі.

Позивач в апеляційній скарзі просить суд скасувати ухвалу, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки вважає, рішення суду суперечить положенням чинного законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 19.02.2016 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області від 17.11.2015 № 0006151502/394, від 17.11 2015 № 0006141502/393, від 17.11.2015 № 0006121502/391, від 17.11.2015 № 0006131502/392, якими спільне підприємство «Каштан Петролеум ЛТД» зобов'язано сплатити штраф у загальному розмірі 2 530 120,67 грн.

В апеляційній скарзі позивач порушує питання про необхідність віднесення заявлених ним вимог до немайнових, обґрунтовуючи це відсутністю в адміністративному судочинстві поняття майнового спору та ціни позову.

Колегія суддів апеляційного суду з таким твердженням позивача погоджується лише частково з огляду на таке.

Роз'яснення, надане Вищим адміністративним судом України листом від 18 січня 2012 року № 165/11/13-12, дійсно, вичерпало свою дію із набранням чинності Законом України від 22 травня 2015 року № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору».

Апеляційний суд також погоджується з доводами позивача про те, що майновими є вимоги, для яких визначено ціну позову. Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС), на відміну від Цивільного процесуального кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, не регулює питання визначення ціни позову для різних видів позовів, що заявляються до адміністративного суду

Не зважаючи на це, відсутність правового врегулювання певного питання, не забороняє адміністративному суду застосовувати аналогію закону чи права для вирішення питання визначення категорії «майновий спір» у адміністративному судочинстві.

Так, у своєму аналізі практики застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» у редакції Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», пленум Вищого адміністративного суду України зазначив, що питання про розподіл вимог на майнові та немайнові доцільно вирішувати з урахуванням практики Верховного Суду України. Зокрема, в ухвалах від 13 січня 2016 року (справа № 826/9049/14), від 15 січня 2016 року (справа № 2а-14011/11/2670) цей суд вказав, що орган державної податкової інспекції у справах про оскарження податкових повідомлень-рішень зобов'язаний сплатити судовий збір за ставкою, передбаченою для майнового спору.

Така позиція відповідає загальноприйнятій практиці адміністративних судів в Україні, відповідно до якої до позовних заяв немайнового характеру необхідно відносити лише ті вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Разом з цим, позов, що має місце у даній справі можливо оцінити з майнової точки зору, оскільки на підставі податкових повідомлень-рішень, які оскаржуються позивачем, у СП «Каштан Петролеум ЛТД» виникає майновий (грошовий) обов'язок зі сплати 2 530 120,67 грн штрафу.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що поданий позивачем позов є майновим та підлягає оцінці у розмірі суми коштів штрафу, який покладений оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями на СП «Каштан Петролеум ЛТД», тобто 2 530 120,67 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011 (далі - Закон № 3674-VI) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

За таких обставин, розмір судового збору, який мав сплатити позивач при поданні адміністративного позову складає 37 951,81 грн, однак сплатив лише частину - 5 512 грн.

Частиною 3 ст. 106 КАС, до позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 108 КАС суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Враховуючи, що позивачем не було додано до позовної заяви документа про сплату судового збору у повному обсязі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність залишення позовної заяви без руху.

Колегія судів апеляційного суду відхиляє посилання відповідача на не зазначення судом першої інстанції у судовому рішенні конкретної суми судового збору, яка підлягає сплаті, оскільки такого обов'язку суду КАС не містить. Крім того, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі вказав спосіб усунення недоліків апеляційної скарги, вказавши «шляхом надання до суду оригіналу документу про доплату судового збору у належному розмірі (за вимогу майнового характеру)» і пославшись на пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VI, який визначає порядок розрахунку судового збору за подання до суду позову майнового характеру.

Посилання позивача на порушення судом першої інстанції строку при прийнятті оскаржуваної ухвали та її направленні колегією суддів оцінюється критично, оскільки вказані порушення не призвели до неправильного вирішення питання щодо залишення позовної заяви без руху, а тому в силу п. 4 ч. 1 ст. 204 КАС це не є підставою для скасування ухвали суду.

Відхиляються також посилання позивача на те, що виконання ухвали щодо усунення недоліків позовної заяви припадало на вихідні та святкові дні, так як позивача не було позбавлено права порушити перед судом першої інстанції питання про продовження строку на усунення недоліків позовної заяви.

В апеляційній скарзі позивач посилається на позицію Європейського суду з прав людини, що стосується надмірного розміру судового збору. Колегія суддів таке посилання відхиляє, так як при поданні позовної заяви позивач не порушував питання про звільнення або зменшення від сплати судового збору та не говорив про неможливість сплатити судовий збір у зв'язку з його значним розміром.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає висновок суду першої інстанції про необхідність залишення позовної заяви без руху обґрунтованим, а оскаржувану ухвалу правомірною і такою, що скасуванню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2016 року - без змін.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

Повний текст рішення виготовлений 20.04.2016.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.