Ухвала суду № 57258501, 13.04.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

13 квітня 2016 рокусправа № П/811/3398/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Нагорної Л.М. Юхименка О.В.

за участю секретаря судового засідання: Лащенка Р.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 січня 2016 року у справі №811/3398/15 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, третя особа: ОСОБА_3 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

24 листопада 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просив визнати протиправною діяльність Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області в частині порушення Закону України «Про адміністративні послуги», ст. 118, 121 Земельного кодексу України та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про відмову щодо надання позивачу до 2 га землі на території Туріянської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області для ведення особистого селянського господарства ДС-31-11-0.21-315/22-15 від 02.06.2015 року, зобов'язати відповідача повторно розглянути його заяву від 24.11.2014 року та прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що відповідачем було надано протиправну відмову в надання позивачу дозволу на розроблення проектів із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 2 га, на території Туріянської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області для ведення особистого селянського господарства, оскільки єдиною підставою в наданні такої відмови є невідповідність розміщення зазначеної земельної ділянки нормам чинного законодавства та проектам забудови з гідно ст. 122 ЗК України. Оскільки місце розташування земельної ділянки відповідає вимогам чинного законодавства та знаходиться поза межами населеного пункту, а тому не забудовується, підстави для відмови позивачу в наданні дозволів на розробку проектної документації - відсутні.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 січня 2016 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області стосовно не розгляду впродовж законодавчо визначеного строку заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 02 га для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Туріянівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, зареєстрованої Центром надання адміністративних послуг Новомиргородської районної державної адміністрації 24 листопада 2014 року за №240/11/2014; визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки загальною площею 2.0000 га для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Туріянської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, викладеної у листі №ДС-31-11-0.21-315/22-15 від 02.06.2015 року; зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути заяву позивача.

Не погодившись з рішення суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права просив оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 24.11.2014 р. ОСОБА_1 через Центр надання адміністративних послуг Новомиргородської районної державної адміністрації подав до Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області заяву про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Туріянської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області (а.с.8, 35). До заяви додано, зокрема, графічні матеріали на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (а.с.36).

Листом від 02.06.2015 р. №ДС-31-11-0.21-315/22-15 Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повідомило ОСОБА_1 про відсутність підстав для задоволення заяви від 24.11.2014 р., оскільки відповідна земельна ділянка віднесена до земельного масиву передбаченого для подальшої передачі у власність учасникам антитерористичної операції (а.с.6, 42).

Вважаючи зазначену відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства протиправною, позивач оскаржив її до суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушено вимоги чинного земельного законодавства та безпідставно відмовлено позивачу в наданні дозволу на розробку землевпорядної документації на відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч.6, 7 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно з ч.4 ст.122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу не допускається.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

На підставі п.1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 р. №15 Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру.

Відповідно до п.7 зазначеного Положення Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з п.1 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03.03.2015 р. №20 Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та йому підпорядковане.

В даному випадку суб'єктом, уповноваженим на розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності є Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на яке покладено обов'язок у місячний строк розглянути заяву ОСОБА_1 та додані до неї матеріали та за наслідками такого розгляду прийняти відповідне рішення.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що заява ОСОБА_1, подана ним 24.11.2014 р. через Центр надання адміністративних послуг Новомиргородської районної державної адміністрації, реєстраційний номер №240/11/2014 зареєстрована у Головному управлінні Держгеокадастру у Кіровоградській області 12.12.2014 р. за номером 31-164690/1-14 (а.с.8, 35).

Як вбачається з опису пакета документів наданих позивачем разом із заяіваою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, позивачем разом із клопотанням подано визначений законом пакет документів, а саме: копію паспорту та коду ІНН, копію паспорта, графічні матерівали.

Однак, відповідачем не розглянуто клопотання позивача у місячний троку з моменту реєстрацію, також, в порушення вимог Закону, надано позивачу інформаційну відповідь замість прийняття відповідного розпорядження у визначений Законом строк, при цьому не надано оцінку поданому клопотанню позивача та пакету документів, що ним надані для отримання в оренду земельної ділянки як це передбачено приписами чинного законодавства, тобто відповідачем не дотримано порядку розгляду та вирішення клопотання заявленого ОСОБА_1.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що заява позивача про надання у власність земельної ділянки не була розглянута відповідачем у порядку визначеному чинним законодавством, що свідчить протиправність дій відповідача. Відтак, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції й з приводу того, що відповідача слід зобов'язати повторно розглянути клопотання позивача про надання у власність земельної ділянки із прийняттям відповідного рішення, що відповідає вимогам Закону.

Доводи відповідача з приводу втручання судом у його дискреційні повноваження суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Дискреційними є повноваження, що віднесені до відання суб'єкта владних повноважень та при здійсненні яких він має можливість самостійно обирати серед двох або більше можливих правил поведінки. Здійснюючи свої дискреційні повноваження владний суб'єкт має керуватись своїм вільним розсудом. Відтак, саме прийняття судом рішення щодо фактів та обставин, де має місце вільний розсуд суб'єкта владних повноважень не допускається, з метою недопущення порушень компетенції щодо прийняття рішень суб'єктом владних повноважень при регулюванні суспільних відносин.

Водночас, вирішуючи спір сторонами, суди з метою відновлення порушеного права зобов'язані вказати відповідачу - суб'єкту владних повноважень на належний спосіб вирішення спірного питання без прийняття рішення по суті такого питання.

Відтак, суд першої інстанції вирішуючи спір між сторонами діяв у спосіб визначений чинним КАС України, та не порушував дискреційних повноважень Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим, підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

У відповідності до ст. 88 КАС України, ст. 8 ЗУ «Про судовий збір» судом було відстрочено заявнику сплату судового збору у розмірі 1607.76 грн. до вирішення судом апеляційної інстанції даної справи.

Відтак, у відповідності до ст. 98 КАС України, суд вваж є за необхідне стягнути з відповідача суму відстроченого судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1607.76 грн. на користь спеціального фонду Державного бюджету.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 січня 2016 року у справі №811/3398/15 - залишити без змін.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на користь спеціального фонду Державного бюджету (УДКСУ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37989274, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області м.Дніпропетровськ, код банку отримувача (МФО): 805012, рахунок отримувача: 31217206781004, код класифікації доходів бюджету: 22030101) судовий збір у сумі 1607 (одна тисяча шістсот сім) гривень 76 копійок.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: Л.М. Нагорна

Суддя: О.В. Юхименко