Постанова № 57258341, 11.04.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/11853/15 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 квітня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Губської Л.В., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Чорної Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Едвента Лоу» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 лютого 2016 року у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Едвента Лоу» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень - рішень від 14.11.2014 №0015652208, №0015662208,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень - рішень від 14.11.2014 №0015652208, №0015662208.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 лютого 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 лютого 2016 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до частини четвертої статті 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до частини першої статті 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Едванта Лоу» щодо правильності нарахування та сплати до бюджету України податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.05.2012 по 31.09.2012 по взаємовідносинах з ТОВ «Сервісмуві»; за наслідками перевірки складено акт від 30.09.2014 №1450/22-08/34356549.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 на загальну суму 912938,00 грн; пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість за період з 01.05.2012 по 31.09.2012 на загальну суму 969466,00 грн.

В обґрунтування заниження податкових зобов'язань контролюючий орган посилається на непідтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Сервісмуві», оскільки згідно протоколу допиту ОСОБА_2, яка є засновником та директором контрагента, остання заперечує свою причетність до господарської діяльності товариства. Також, контролюючим органом в акті перевірки зазначено, що ТОВ «Едванта Лоу» до перевірки не надано жодних документів, які б підтверджували здійснення фінансово - господарських операцій з ТОВ «Сервісмуві» за період з 01.05.2012 по 31.09.2012, мотивуючи свою відмову посиланням на лист ГУ МВС України в Київській області від 8.09.2014 №12232, на вимогу якого позивачем були надані оригінали документів, зокрема, договору від 04.05.2012 №0405АГ, актів прийому - передачі рекламного відео матеріалу від 04.05.2012 та від 01.10.2012; додатків до договору №1 - 6, медіапланів проведення рекламної кампанії, актів здачі - прийняття виконаних робіт (наданих послуг), податкових накладних.

На підставі акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення:

- №0015662208, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1086833,00 грн, у тому числі за основним платежем 869466,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 217367,00 грн;

- 0015652208, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1141173,00 грн, у тому числі за основним платежем 912938,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 228235,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а висновки акту перевірки знайшли свого підтвердження, тому останнім неправомірно сформовані дані податкового обліку по господарських операціях з зазначеним вище контрагентом.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною другої статті 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Водночас за відсутністю факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, під час розгляду зазначеної категорії справ необхідно звертати особливу увагу на дослідження реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку та приймати на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Розглядаючи реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Сервісмуві», на підставі яких позивачем було сформовано дані податкового обліку, колегією суддів встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (замовник) та ТОВ «Сервісмуві» (виконавець) укладений договір про надання послуг від 04 травня 2012 року №0405АГ, відповідно до якого останній бере на себе зобов'язання надавати замовникові послуги з проведення рекламних кампаній замовника та/або клієнта замовника, відповідно до погоджених та затверджених сторонами додатків до цього договору.

Розміщення рекламних матеріалів замовника здійснюється відповідно до затверджених сторонами медіа - планів, які є невід'ємною частиною договору. Медіа-план містить адресну програму, вартість проведення рекламної компанії її термін, опис рекламного сюжету, а також інші умови, за якими сторони досягли вигоди. Адресна програма в свою чергу містить місце розташування рекламо носіїв, їх тип і кількість об'єктів трансляції. Факт передачі рекламних матеріалів підтверджується актом прийому - передачі. Протягом п'яти робочих днів з дати закінчення проведення рекламної кампанії виконавець повертає матеріали, про що складається відповідний акт.

До вказаного договору між сторонами також були складені додатки від 04 травня 2012 року №1, від 01 червня 2012 року №2, від 29 червня 2012 року №3, від 01 серпня 2012 року №4, від 31 серпня 2012 року №5, в яких визначені: вид рекламних матеріалів та носіїв, територія виходу в ефір, кількість виходів розміщення рекламних матеріалів, період розміщення, вартість послуг виконавця.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надані акт прийому - передачі відео матеріалу від 04 травня 2012 року, згідно якого позивач передав, а виконавець прийняв рекламний відеоматеріал для розміщення; медіа - плани проведення рекламної кампанії на відео - бордах України, в яких визначені адресні програми (місце розташування рекламо носіїв, їх тип і кількість об'єктів трансляції), вартість проведення рекламної компанії її термін; акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 31 травня 2012 року №327, від 30 червня 2012 року №596, від 31 липня 2012 року №1355, від 31 серпня 2012 року №421, від 30 вересня 2012 року №417; податкові накладні; а також на підтвердження оплати отриманих послуг надані платіжні доручення.

Додатком від 01 жовтня 2012 року №6 сторони дійшли згоди припинити надання послуг з 01 жовтня 2012 року та зупинити дію договору від 15 жовтня 2012 року.

Також 01 жовтня 2012 року між сторонами договору складений акт прийому - передачі рекламного відеоматеріалу, згідно якого виконавець повернув рекламний відеоматеріал.

Крім цього, позивачем до матеріалів справи був наданий диск, в якому міститься відеоматеріал про ТОВ «Едванта Лоу».

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що господарські операції позивача з зазначеним вище контрагентом здійснювались в межах господарської діяльності, є реальними, та підтверджуються необхідними документами.

Положеннями пункту 138.1 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат. Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 вказаного Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до складу витрат та податкового кредиту, зокрема, виданих виконавцем послуг податкових накладних, актів приймання передачі послуг та інші, не є безумовною підставою для формування витрат та податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегією суддів встановлено, що на дату підписання договору, розрахункових та первинних документів контрагент позивача не був припинений та був платником податку на додану вартість.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання контролюючого органу в акті перевірки на те, що позивачем до перевірки не надано жодних документів, які підтверджують здійснення фінансово - господарських операцій з контрагентом ТОВ «Сервісмуві» за період з 01.05.2012 по 31.09.2012, оскільки відповідно до пункту 85.6 статті 85 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Проте, відповідачем не складалися будь - які акти щодо відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби.

Крім цього, відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Згідно акту перевірки, на вимогу слідчого Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області позивачем були надані оригінали документів, які є предметом дослідження у даній справі, а саме: договір від 04.05.2012 №0405Г, акти прийому - передачі рекламного відеоматеріалу від 04.05.2012 та від 01.10.2012; додатки до договору від 04.05.2012 №1, від 01.06.2012 №2, від 29.06.2012 №3, від 01.08.2012 №4, від 31.08.2012 №5, від 01.10.2012 №6; медіаплани проведення рекламної кампанії акти здачі - прийняття виконаних робіт (наданих послуг), податкові накладні.

Разом з тим, згідно пункту 85.9 статті 85 ПК України у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Проте, контролюючим органом не було направлено запит щодо надання зазначених вище документів.

Також, щодо посилання контролюючого органу на протокол допиту свідка від 24.04.2014, згідно якого ОСОБА_2, яка підписувала первинні документи, зареєструвала ТОВ «Сервісмуві» за винагороду, покази якого за загальним правилом підлягають оцінці судом при розгляді кримінальної справи, колегія суддів зазначає, що відповідачем під час розгляду справи не надано вироку або іншого рішення суду по кримінальній справі відносно посадових осіб позивача або контрагентів позивача, якими б встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями або реєстрації/перереєстрації підприємства - контрагента позивача на підставних осіб.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що органом державної податкової служби як суб'єктом владних повноважень не доведено, що зазначений вище правочин є таким, що спрямований на не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, відповідно, висновки акту перевірки є необґрунтованими, а спірні податкові повідомлення - рішення - протиправними.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до пункту 1 та 4 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, колегія суддів вважає, що підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Едвента Лоу» витрати на оплату судового збору в сумі 5359,20 грн.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Едвента Лоу» задовольнити.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 лютого 2016 року та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 14.11.2014 №0015652208, №0015662208.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (ідентифікаційний код 38728711, адреса: 04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 26), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Едвента Лоу» витрати на оплату судового збору в сумі 5359 (п'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять) гривень 20 копійок.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Постанову у повному обсязі складено 18.04.2016 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: Л.В. Губська

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Губська Л.В.

Федотов І.В.