Постанова № 57258145, 15.04.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2016 р. Справа № 805/4557/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голошивця І.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування вимоги про сплату боргу № Ф-4763/6-23 від 17 серпня 2015 року на суму 8846,05 грн.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області (далі ДПІ у м. Краматорську, відповідач) про скасування вимоги № Ф-4763/4-25 від 14 травня 2015 року Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області про сплату боргу в сумі 5 516,17 грн.

17 листопада 2015 року на адресу суду надійшла заява від позивача про зміну предмету позову, у якій зазначила, що 21 вересня 2015 року вона отримала Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4763/6-23 від 17 серпня 2015 року на суму 8846,05 грн., у зв'язку з чим просить суд визнати незаконною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4763/6-23 від 17 серпня 2015 року на суму 8846,05 грн. ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області.

В обґрунтуванні заявлених позовних вимог позивач зазначила, що вона, як платник єдиного внеску, визначений статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове держане соціальне страхування», знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції, що триває на території Донецької та Луганської областей згідно указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та розпорядженню Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р. Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02 вересня 2014 року № 1669-VІІ внесено зміни до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", зокрема, платників єдиного внеску, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції звільнено від сплати єдиного внеску на час проведення антитерористичної операції.

Як платник єдиного соціального внеску позивач перебуває на обліку відповідача та фактично здійснює свою діяльність в зоні проведення антитерористичної операції, оскільки згідно переліку до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р місто Краматорськ включене до переліку проведення АТО.

З зазначених підстав позивач вважає себе звільненою від зобов'язань щодо сплати єдиного соціального внеску, а винесену вимогу №Ф-4763/6-23 від 17 серпня 2015 року про сплату боргу (недоїмки) незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Через канцелярію суду позивачем надано заяву про розгляд справи в письмовому провадженні, без участі позивача.

Представником відповідача через канцелярію суду надано письмові заперечення на позов. В обґрунтування незгоди з позовом відповідач зазначає, що підставою для звільнення ФОП є заява платника єдиного внеску яка подається ним до податкового органу. Також, представник відповідача зазначає, що перелік населених пунктів, на території яких здійснюється АТО, є невизначеним, що підтверджується Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 квітня 2015 року у справі № К/800/19383/15, тому даний факт робить неможливим застосування положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» до спірних правовідносин.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, через канцелярію суду надав заперечення та клопотання про розгляд адміністративної справи в порядку письмового провадження без участі представника інспекції.

Відповідно до ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження, та фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем, зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за кодом ЄДРПОУ НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 46 - 47). Згідно наявних матеріалів у справі, позивач здійснює свою діяльність за кодом КВЕД 86.22 Спеціалізована медична практика (основний) та перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області як платник єдиного внеску з 19 квітня 2002 року.

За період з січня 2015 року до 29 травня 2015 року позивачем отримано від відповідача вимоги про сплату боргу(недоїмки) зі сплати єдиного внеску :

- від 14 січня 2015 року № Ф - 4763-25, якою визначено суму податкового боргу зі

сплати єдиного внеску в сумі 473,61 грн. (а.с. 8)

- від 16 лютого 2015 року № Ф - 4763/1 -25, якою визначено суму податкового боргу зі

сплати єдиного внеску в сумі 2 307,58 грн. (а.с. 24)

- від 05 березня 2015 року № Ф - 4763/2 -25, якою визначено суму податкового боргу

зі сплати єдиного внеску в сумі 2 873,60 грн. (а.с. 28)

- від 07 квітня 2015 року № Ф - 4763/3-25, якою визначено суму податкового боргу

зі сплати єдиного внеску в сумі 3 560,91 грн. (а.с. 32)

- від 14 травня 2015 року № Ф - 4763/4-25, якою визначено суму податкового боргу

зі сплати єдиного внеску в сумі 5 516,17 грн. (а.с. 37)

Позивач отримавши першу вимогу про сплату боргу(недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 14 січня 2015 року № Ф - 4763-25, та не погодившись з нею, оскаржила вимогу від 14 січня 2015 року № Ф - 4763-25 до Головного управління Міндоходів у Донецькій області шляхом направлення скарги від 19 лютого 2015 року № 1 (а.с. 11 - 12).

Відповідно до рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 18 березня 2015 року № 1946/10/05-99-23-01, про результати розгляду скарги від 19 лютого 2015 року № 1, вимогу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 14 січня 2015 року № Ф - 4763-25 залишенно без змін, а скаргу - без задоволення (а.с. 13-16).

Позивач звернулась із скаргою від 16 квітня 2015 року № 7 до Державної фіскальної служби України в якій просила скасувати у повному обсязі вимогу від 14 січня 2015 року № Ф - 4763-25 ( а.с. 19-20).

Відповідно до рішення Державної фіскальної служби України від 14 травня 2015 року № 4465/є/99-99-10-01-07-15, про результати розгляду скарги від 16 квітня 2015 року № 7, вимогу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 14 січня 2015 року № Ф - 4763-25 та рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 18 березня 2015 року № 1946/10/05-99-23-01 залишенно без змін, а скаргу- без задоволення (а.с.21 - 23).

Як вбачається з матеріалів справи вимоги про сплату боргу(недоїмки) зі сплати єдиного внеску Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 16 лютого 2015 року № Ф - 4763/1 -25, від 05 березня 2015 року № Ф - 4763/2 -25, 07 квітня 2015 року № Ф - 4763/3-25 позивач оскаржував до Головного управління ДФС у Донецькій області (а.с. 27,31,35).

Станом на час розгляду справи, жодне з рішеннь Головного управління ДФС у Донецькій області про результат розгляду скарг по вищезазначених вимогах Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області до суду не надані.

Не погодившись із рішенням Головного управління ДФС у Донецькій області від 18 березня 2015 року № 1946/10/05-99-23-01, та рішенням Державної фіскальної служби України від 14 травня 2015 року № 4465/є/99-99-10-01-07-15, та вважаючи що остання отриманна вимога про сплату боргу(недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 14 травня 2015 року № Ф - 4763/4 -25 є сумарною, до якої увійшли суми податкового боргу у попередніх вимогах, позивач звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою про скасування вимоги про сплату боргу від 14 травня 2015 року № Ф - 4763/4 -25 в сумі 5 516,17 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 Кодексу адміністративного судочинства України позивач 17 листопада 2015 року надав до суду заяву про зміну предмету позову, в якій зазначив, що 21 вересня 2015 року отримав вимогу ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області про сплату боргу(недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 17 серпня 2015 року № Ф - 4763/6-23 в сумі 8 846,05 грн. (а.с. 51), та просить суд скасувати вимогу про сплату боргу(недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 17 серпня 2015 року № Ф - 4763/6-23 в сумі 8 846,05 грн (а.с. 50).

Отже, в ході розгляду справи встановлено, що позивачем отримано від Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області вимоги: від 14 січня 2015 року № Ф - 4763-25, якою визначенно суму податкового боргу зі сплати єдиного внеску в сумі 473,61 грн., від 16 лютого 2015 року № Ф - 4763/1 -25, якою визначенно суму податкового боргу зі сплати єдиного внеску в сумі 2 307,58 грн., від 05 березня 2015 року № Ф - 4763/2 -25, якою визначенно суму податкового боргу зі сплати єдиного внеску в сумі 2 873,60 грн., від 07 квітня 2015 року № Ф - 4763/3 -25, якою визначенно суму податкового боргу зі сплати єдиного внеску в сумі 3 560,91 грн., від 14 травня 2015 року № Ф - 4763/4 -25, якою визначенно суму податкового боргу зі сплати єдиного внеску в сумі 5 516,17 грн., а також вимога від Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області від 17 серпня 2015 року № Ф - 4763/6-23, якою визначенно суму податкового боргу зі сплати єдиного внеску в сумі 8 846,05 грн.

Таким чином, вимога від 17 серпня 2015 року № Ф - 4763/6-23 є складовою, що також відображено у витягу з картки особового рахунку платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оскільки до визначеної у ній сумі, у тому числі, увійшли суми боргу зі сплати єдиного внеску, зазначені у попередніх вимогах (а.с. 75 - 83).

На думку позивача, вимогу про сплату боргу видано з порушенням норм діючого законодавства, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом. Оскільки всі зазначені вимоги пов'язані між собою, та у зв'язку з тим, що прийняття вимоги 17 серпня 2015 року № Ф - 4763/6-23 фактично нівелює дії попередніх вимог, і вона є саме тим актом, який у теперішній час порушує права позивача, то позивачем заявлено вимоги про скасування саме неї.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" від 04 липня 2013 року № 406-VII до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та Податкового кодексу України внесено зміни, відповідно до яких право адміністрування єдиного внеску, яке раніше було у органів Пенсійного фонду України передано органам доходів і зборів.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Тобто, контролюючим органам, надано також право здійснення контролю за нарахуванням, повнотою і своєчасністю сплати єдиного соціального внеску.

Законом України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 8 липня 2010 року (далі за текстом - Закон №2464) визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України №2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно приписів пункту 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Пунктом 10 зазначеної норми Закону визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

У розумінні приписів абз. 2 п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 4 зазначеного Закону, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці.

Тобто, позивач в розумінні зазначених норм Закону є страхувальником та на нього покладений обов'язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Пунктами 1, 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Статтею 9 Закону №2464 визначені порядок обчислення і сплати єдиного внеску, зокрема, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Наряду з викладеним, суд зазначає наступне.

Спірним питанням даної справи є звільнення платників єдиного внеску, що здійснюють діяльність в зоні проведення антитерористичної операції від зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на час проведення антитерористичної операції.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02 вересня 2014 року № 1669-VІІ (надалі - Закон № 1669).

Законом України № 1669-VІІ внесено зміни до Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», зокрема, розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 9-4 наступного змісту.

Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Таким чином, пункт 9-4 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 є умовною нормою, оскільки звільняє платників єдиного внеску від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану за умови надання заяви платником єдиного внеску про звільнення від сплати єдиного внеску до контролюючого органу не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Тобто, таку заяву позивач повинен надати до органів доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Також, статтею 10 Закону № 1669 встановлено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Докази наявності такого Сертифікату в позивача до суду не надані.

Абзацом 2 статті 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Крім того, суд вважає зазначити наступне про правомірність/неправомірність посилань позивача щодо здійснення ним підприємницької діяльності на території, де проводилась антитерористична операція (перелік таких зон був затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів від 30 жовтня 2014 року № 1053-р).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у п.п. 16 п. 1 якого зазначено місто Краматорськ Донецької області, де зареєстрований позивач.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1079-р від 5 листопада 2014 року було зупинено дію Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року, проте, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 826/18327/14 від 26 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року, Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1079-р від 5 листопада 2014 року визнано нечинним.

Розпорядженням від 02 грудня 2015 року № 1275-р Кабінет Міністрів України затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (далі за текстом - Розпорядження), на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

Пунктом 3 даного Розпорядження визнано такими, що втратили чинність:

розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" (Офіційний вісник України, 2014 р., № 88, ст. 2532);

розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 1079 "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053" (Офіційний вісник України, 2014 р., № 91, ст. 2614).

Підпунктом 16 пункту 1 Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (далі - Перелік) - додатку до вказаного Розпорядження, м. Краматорськ віднесено до переліку населених пунктів, на території яких проводилася антитерористична операція.

Як зазначено вище, позивач здійснює свою діяльність на території м. Краматорськ Донецької області.

Відповідно до частин 1-3 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 1669-VІІ, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

З зазначених підстав, внесені Законом України № 1669 зміни до Закону № 2464 звільняють від сплати єдиного внеску суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, оскільки на час розгляду даної справи Президентом України не приймався указ про завершення проведення антитерористичної операції, тобто період проведення АТО триває. Крім того, відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

За таких обставин, спірна вимога від 17 серпня 2015 року № Ф - 4763/6-23 про заборгованість зі сплати єдиного внеску є не законною, необґрунтованою та такою, що не відповідає критеріям правомірності, які ставляться до рішень суб'єктів владних повноважень, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, а тому підлягає скасуванню.

Статтею 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:

1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Суд також зазначає, що у відповідності до норм частини 2 ст.162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову, зокрема, суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання не чинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача вчинити певні дії; зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій.

Тому, з урахуванням викладеного, суд вважає належним способом захисту прав позивача саме визнання рішення суб'єкта владних повноважень протиправним.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4763/6-23 від 17 серпня 2015 року на суму 8846,05 грн.

Відповідно до частини 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при подачі адміністративного позову, був сплачений судовий збір на загальну суму 1 705,20 грн. (485,20 грн. за позовну вимогу майнового характеру та 1 220,00 грн. за позовну вимогу немайнового характеру) (а.с. 3,4,45), яка підлягає стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області.

З огляду на наведене, на підставі Податкового кодексу України, Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р, керуючись вимогами ст.ст. 4-15, 51, 69-72, 86, 94, 122, 158-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування вимоги про сплату боргу № Ф-4763/6-23 від 17 серпня 2015 року на суму 8846,05 грн. - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4763/6-23 від 17 серпня 2015 року на суму 8846,05 грн. ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області судовий збір у розмірі 1 705 (одна тисяча сімсот п'ять) грн. 20 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Голошивець І.О.