Постанова № 57258140, 14.04.2016, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2016 року Справа № 803/218/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Александрової М.А.,

при секретарі судового засідання Веремчуку В.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідача Пивовара В.В., Поляка Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування наказів,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними і скасування наказів про проведення фактичної перевірки № 93, № 94, № 95, № 96 від 29 січня 2016 року, рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 16 лютого 2016 року.

Ухвалами від 12 березня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду (а.с. 1, 28).

Ухвалою суду від 22 березня 2016 року прийнято заяву представника позивача про зміну позовних вимог і про зміну підстав позову, допущено заміну первинного відповідача - Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на належного відповідача - Головне управління ДФС у Волинській області (ГУ ДФС у Волинській області) (а.с. 78-79). Так, позивачем зменшено розмір позовних вимог, просив розглядати і вирішувати лише вимогу про визнання протиправними і скасування наказів ГУ ДФС у Волинській області про проведення фактичної перевірки № 93, № 94, № 95, № 96 від 29 січня 2016 року.

Позовні вимоги обґрунтовано наступними обставинами.

29 січня 2016 року ГУ ДФС у Волинській області прийнято оскаржувані накази про проведення фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 Підставою для проведення фактичної перевірки підприємця у наказах вказано, зокрема, підпункти 80.2.4, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України (ПК України), відповідно до яких фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин: неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками; у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Проте, жодних порушень щодо подання обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій (РРО), розрахункових книжок (РК) та книг обліку розрахункових операцій (КОРО) позивачем не допущено, із нульовими показниками звітність не подавалась. Податкова звітність з РРО до контролюючих органів передавалась в автоматичному режимі вчасно та в повному обсязі. Працівниками контролюючого органу не було надано доказів на підтвердження обставин, які стали підставою для проведення фактичної перевірки, а тому податкових інспекторів не допущено до проведення перевірки.

Відповідно до додаткових пояснень представника позивача від 12 квітня 2016 року (а.с. 128-137) звітність пов'язана із застосуванням РРО (за формою № ЗВР-1) підприємцем подавалась на підставі Порядку подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 614 від 01 грудня 2000 року, без нульових показників. Електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків РРО, які передаються дротовими або бездротовими каналами зв'язку до контролюючих органів не віднесено до обов'язкової звітності про використання РРО, РК, КОРО, а тому наявна в них інформація не могла бути підставою для проведення фактичної перевірки підприємця ОСОБА_4 Крім того, підставою для проведення фактичної перевірки була наявна у контролюючого органу інформація по двох газових автозаправних станціях (АЗС) за адресами: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2, проте, ГУ ДФС у Волинській області в порушення вимог податкового законодавства видано чотири накази про проведення перевірки усіх господарських одиниць позивача.

Відповідно до письмових заперечень проти адміністративного позову від 05 квітня 2016 року (а.с. 89-91) відповідач його вимог не визнав, просив відмовити в його задоволенні повністю з таких мотивів і підстав.

Підпунктом 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючим органам надано право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Виконання контролюючим органом своїх обов'язків щодо організації податкового контролю, зокрема, шляхом проведення перевірок, визначених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, не є порушенням прав платника податків і не спричиняє негативних наслідків для нього у випадку належного ведення господарської діяльності, фінансової звітності, бухгалтерського обліку відповідно до вимог податкового законодавства.

Підставами для проведення фактичної перевірки підприємця ОСОБА_4 були підпункти 80.2.4, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, а саме: надходження від платника податків в автоматичному режимі податкової звітності з нульовими показниками, що відобразилось в системі збору захисту даних РРО АІС "Податковий блок" (згідно із звітами від 18 лютого 2015 року, 18 травня 2015 року, 28 квітня 2015 року, 23 жовтня 2015 року, отриманих в автоматичному режимі з АЗС, що знаходиться по АДРЕСА_3, від 26 червня 2015 року, отриманого в автоматичному режимі з АЗС, що знаходиться по АДРЕСА_2, виторг протягом зазначених днів складав 0 грн.); здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

З наведених підстав відповідач вважав оскаржувані накази такими, що прийняті в межах його повноважень і відповідно до норм чинного законодавства, а тому в позові просив відмовити.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримує з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнають з підстав, наведених у письмових запереченнях проти позову.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю з наступних підстав.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При вирішенні спору судом накази про проведення фактичної перевірки № 93, № 94, № 95, № 96 від 29 січня 2016 року, прийняті відповідачем як суб'єктом владних повноважень, перевірялися на відповідність вимогам частини третьої статті 2 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно з частиною другою статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем ГУ ДФС у Волинській області доведено правомірність оскаржуваних наказів про проведення фактичної перевірки підприємця ОСОБА_4

Так, судом встановлено, що ОСОБА_4 16 лютого 2000 року зареєстрований як суб'єкт господарювання; місце проживання: 43024, АДРЕСА_1; основний вид господарської діяльності: роздрібна торгівля пальним. Вказані обставини встановлено на підставі спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 21769709 (а.с. 27).

29 січня 2016 року в. о начальника ГУ ДФС у Волинській області видано накази № 93, № 94, № 95, № 96 "Про проведення фактичної перевірки" фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, зокрема, господарських одиниць (газових АЗС), де здійснює підприємницьку діяльність підприємець: АДРЕСА_2; АДРЕСА_3; АДРЕСА_4; АДРЕСА_5 протягом 10 діб, починаючи з 02 лютого 2016 року (а.с. 7, 8, 9, 10).

Із вказаних наказів вбачається, що підставою для проведення фактичної перевірки позивача зазначено, в тому числі, підпункти 80.2.4, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

03 лютого 2016 року посадовими особами ГУ ДФС у Волинській області на підставі зазначених наказів та направлень на перевірку № 000052, № 000053, № 000054, № 000055, № 000056, № 000057 № 000058, № 000059 від 29 січня 2016 року були здійснені заходи спрямовані на проведення фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 в господарських одиниць (газових АЗС), де здійснює підприємницьку діяльність підприємець: АДРЕСА_2; АДРЕСА_3; АДРЕСА_4; АДРЕСА_5.

Однак, позивач відмовив у допуску посадових осіб до проведення фактичної перевірки, про що посадовими особами було складено відповідні акти від 03 грудня 2016 року (а.с. 11, 12, 13, 14).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Як встановлено пунктом 80.1, підпунктами 80.2.4, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності зокрема таких обставин: неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками; у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Відповідно до абзацу другого пункту 7 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суб'єкти господарювання, які використовують реєстратори розрахункових операцій (крім електронних таксометрів, автоматів з продажу товарів (послуг) та реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для обліку та реєстрації операцій з купівлі-продажу іноземної валюти) повинні подавати до органів доходів і зборів по дротових або бездротових каналах зв'язку електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам'яті реєстраторів розрахункових операцій або в пам'яті модемів, які до них приєднані.

Таким чином, подання звітності про використання РРО здійснюється шляхом подання контрольно-звітної інформації в електронній формі до Системи зберігання та збору даних РРО по дротових або бездротових каналах зв'язку.

Як вбачається із витягу з реєстру системи збору захисту даних РРО АІС "Податковий блок" по РРО з газової АЗС по АДРЕСА_3 подано звітність (контрольно-звітну інформацію в електронній формі) із нульовим показником від 18 лютого 2015 року, від 28 квітня 2015 року, від 18 травня 2015 року, від 23 жовтня 2015 року (фіскальний номер 0318011970), а також по РРО з газової АЗС по АДРЕСА_2 подано звітність (контрольно-звітну інформацію в електронній формі) із нульовим показником від 26 червня 2015 року (а.с. 93, 112, 114).

Обставини щодо наявності звітів із нульовими показниками від 18 лютого 2015 року, від 28 квітня 2015 року, від 18 травня 2015 року, від 26 червня 2015 року, від 23 жовтня 2015 року, направлення їх в автоматичному режимі до контролюючого органу позивачем не спростовано, не заперечено, в письмових поясненнях і в судовому засіданні підтверджено представником позивача.

Таким чином, оскільки на відповідача покладено обов'язок щодо здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального та від платника податків до контролюючого органу надійшла звітність з нульовими показниками, суд дійшов висновку про наявність у ГУ ДФС у Волинській області станом на 29 січня 2016 року правових підстав для проведення фактичної перевірки на підставі підпунктів 80.2.4, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Судом також не взято до уваги доводи позивача про причини наявності нульових показників в податковій звітності (припинення діяльності АЗС у зв'язку із ремонтними роботами обладнання, налаштування РРО для введення його в експлуатацію), оскільки предметом дослідження в даній адміністративній справі є встановлення самого факту подання суб'єктом господарювання звітності із нульовими показниками.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із підпунктом 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 ПК України посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Таким чином, відповідач в ході судового розгляду довів правомірність та обґрунтованість наказів про проведення фактичної перевірки № 93, № 94, № 95, № 96 від 29 січня 2016 року, а позивачем належних та достатніх доказів їх протиправності суду не надано.

Приймаючи до уваги викладене, та враховуючи те, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому не порушував прав позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що до задоволення не підлягають.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

Оскільки, заявою представника позивача від 21 березня 2016 року зменшено розмір позовних вимог в частині визнання протиправними і скасування рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 16 лютого 2016 року (предметом позову залишилось визнання протиправними і скасування наказів Головного управління ДФС у Волинській області про проведення фактичної перевірки № 93, № 94, № 95, № 96 від 29 січня 2016 року), а ухвалою суду від 22 березня 2016 року прийнято таку заяву про зміну позовних, тому позивачу слід повернути судовий збір у розмірі 1 378 грн., сплачений ним, як фізичною особою-підприємцем за вимогу немайнового характеру.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, Закону України "Про судовий збір" суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування наказів відмовити повністю.

Повернути фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судовий збір у розмірі 1 378 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім грн.), сплачений згідно із квитанцією № 73 від 11 березня 2016 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 19 квітня 2016 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.А. Александрова