Постанова № 57257793, 11.04.2016, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2016 рокум. ПолтаваСправа №816/213/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Єресько Л.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шевченко О.С.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області - Діденка І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області, голови Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області Панченка Віталія Григоровича про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, оплату вимушеного прогулу, надання щорічної відпустки, виплату вихідної допомоги,

В С Т А Н О В И В:

22 лютого 2016 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області (надалі - відповідач 1 або Зіньківська РДА), голови Зіньківської РДА Панченка Віталія Григоровича (надалі - відповідач 2), просила:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Зіньківської РДА від 20.07.2015 №43 К "Про звільнення";

- поновити ОСОБА_5 на посаді заступника голови Зіньківської РДА;

- стягнути із Зіньківської РДА середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22.07.2015 до дня поновлення на роботі;

- зобов'язати РДА відповідно до статті 45 Конституції України, статті 35 Закону України "Про державну службу", статті 3 Закону України "Про відпустки" надати щорічну основну відпустку за період роботи з 01.10.2014 по 30.09.2015 з виплатою допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окладу;

- стягнути з Зіньківської РДА на користь позивача вихідну допомогу згідно статті 44 Кодексу законів про працю України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що оспорюваним розпорядженням її безпідставно звільнено з посади заступника голови Зіньківської РДА на підставі статті 10 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", оскільки нею подано на ім'я голови Зіньківської РДА заяву про припинення повноважень, а не заяву про звільнення із займаної посади. Посилалась на те, що вона не надавала згоди на виплату їй грошової компенсації за невикористану частину основної щорічної відпустки, а відповідачем протиправно не погоджено її заяву про надання щорічної основної відпустки та виплату одноразової допомоги на оздоровлення від 02.07.2015. Зауважила, що при звільненні ОСОБА_5 з посади заступника голови Зіньківської РДА відповідачами протиправно не враховано вимоги статей 41, 44 Кодексу законів про працю України та не виплачено позивачу вихідну допомогу.

Відповідачі позов не визнали, у наданих до суду письмових запереченнях просили відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність.

У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник Зіньківської РДА проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю.

Голова Зіньківської РДА Панченко В.Г. у судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Згідно з частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення позивача та представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Суд встановив, що ОСОБА_5 розпорядженням голови Зіньківської РДА від 29.09.2014 № 67 К призначена на посаду заступника голови Зіньківської РДА з 01.10.2014 /а.с. 55/.

01.07.2015 у зв'язку з призначенням головою Зіньківської РДА Панченка В.Г. позивачем подано заяву про припинення своїх повноважень у відповідності до статті 10 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" /а.с. 48/.

20.07.2015 позивач за погодженням із Полтавською обласною державною адміністрацією звільнена з посади заступника голови Зіньківської РДА, про що головою РДА видано розпорядження № 43 К /а.с. 56/.

На підставі свідоцтва про шлюб від 16.10.2015 НОМЕР_1, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Зіньківського районного управління у Полтавській області, прізвище позивача змінено на ОСОБА_1 /а.с. 19/.

Не погоджуючись з даним розпорядженням, ОСОБА_1 оскаржила його до Зіньківського районного суду Полтавської області у порядку цивільного судочинства.

Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 04.12.2015 у цивільній справі №530/1353/15-ц у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю /а.с. 60/.

Разом з цим, ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 03.02.2016 зазначене рішення Зіньківського районного суду Полтавської області скасовано, провадження у справі закрито, роз'яснено позивачу право звернутись з відповідними позовними вимогами у порядку адміністративного судочинства /а.с. 58-59/.

Протокольною ухвалою суду, занесеною до журналу судового засідання від 24.03.2016 /а.с. 68/, суд відмовив у задоволенні клопотання відповідачів про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду, оскільки визнав поважними причини пропуску строку звернення позивача до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Суд зауважує, що спірні відносини стосуються проходження позивачем особливого виду публічної служби - державної служби на посаді заступника голови місцевої державної адміністрації та звільнення останньої з державної служби.

Так, за приписами пункту 15 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Суд зауважує, що за загальним правилом, у правовідносинах пов'язаних із проходженням публічної служби пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду України від 17.02.2015 у справі №21-8а15.

Спеціальним законодавчим актом, який визначає організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій, є Закон України "Про місцеві державні адміністрації" від 09.04.1999 №586-XIV.

За приписами статті 48 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" посадові особи місцевих державних адміністрацій є державними службовцями, їх основні права, обов'язки, відповідальність, умови оплати праці і соціально-побутового забезпечення визначаються Законом України "Про державну службу".

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 39 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" голови місцевих державних адміністрацій призначають на посади та звільняють з посад своїх заступників, керівників структурних підрозділів відповідно до статей 10 та 11 цього Закону.

Отже, питання щодо звільнення заступника голови місцевої державної адміністрації безпосередньо відноситься до компетенції голови такої РДА та вирішується у порядку, визначеному статтею 10 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", що є спеціальним у спірних відносинах.

Відповідно до частини третьої статті 10 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" перші заступники та заступники голів місцевих державних адміністрацій заявляють про припинення своїх повноважень новопризначеним головам місцевих державних адміністрацій у день їх призначення.

Таким чином, у зв'язку з призначенням Панченка В.Г. головою Зіньківської РДА позивач, в силу наведеної норми закону, 01.07.2015 подала заяву про припинення повноважень заступника голови районної державної адміністрації.

Пунктом 1 Порядку погодження в облдержадміністрації призначення на посаду та звільнення з посади перших заступників, заступників голів та керівників апарату райдержадміністрацій, затвердженого розпорядженням голови Полтавської обласної державної адміністрації від 15.05.2012 № 200, визначено, що перший заступник, заступник голови та керівник апарату райдержадміністрації, повноваження яких стосуються сфери виконавчої влади, призначаються на посаду та звільняються з посади головою райдержадміністрації за погодженням з облдержадміністрацією.

Відповідно до пунктів 8, 9 названого Порядку повідомлення про погодження облдержадміністрацією призначення на посаду та звільнення з посади перших заступників, заступників голів та керівників апарату райдержадміністрацій за підписом голови облдержадміністрації надсилаються до райдержадміністрації. У райдержадміністрації після отримання погодження про призначення або звільнення головою райдержадміністрації видається розпорядження, копія якого у триденний термін надсилається до облдержадміністрації.

Матеріалами справи підтверджено, що головою Зіньківської РДА 06.07.2015 за вих. №02-34/295 надіслано голові Полтавської ОДА ОСОБА_6 лист про погодження звільнення ОСОБА_5 з посади заступника голови РДА з 06.07.2015 у зв'язку з припиненням повноважень /а.с. 47/.

Листом від 09.07.2015 вих. №01-72/1879 голова Полтавської ОДА повідомив про погодження звільнення ОСОБА_5 з посади заступника голови Зіньківської РДА /а.с. 49/.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що спірним розпорядженням від 20.07.2015 №43 К позивача правомірно звільнено з посади заступника голови Зіньківської РДА.

З приводу посилань позивача на положення пункту 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України, відповідно до якого крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках припинення повноважень посадових осіб, суд зауважує, що наведена норма до спірних відносин не застосовується, оскільки порядок звільнення заступника голови райдержадміністрації урегульовано спеціальним законодавством - Законом України "Про місцеві державні адміністрації".

Аналогічну правову позицію викладено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 05.03.2014 у справі №826/9244/13-а, провадження №К/800/64752/13.

Доводи позивача про подання 01.07.2015 заяви про продовження повноважень на посаді заступника голови райдержадміністрації не підтверджені жодними доказами та спростовані листом Зіньківської РДА від 06.04.2016 вих. № 428/03-05 /а.с. 81/.

Крім того, Закон України "Про місцеві державні адміністрації" не містить вимог щодо обов'язку роботодавця (місцевої держадміністрації) запропонувати заступнику голови адміністрації при звільненні інші посади в апараті адміністрації.

З огляду на викладене, суд відхиляє як необґрунтовані доводи позивача про те, що відповідачем не розглянуто її заяву про продовження повноважень та не запропоновано інші посади в апараті РДА при звільненні.

Оскільки чинним законодавством передбачено, що заступники голів місцевих державних адміністрацій заявляють про припинення своїх повноважень новопризначеним головам місцевих державних адміністрацій у день їх призначення, беручи до уваги те, що позивач власноруч написала заяву про припинення своїх повноважень 01.07.2015 - у день призначення нового голови Зіньківської РДА та те, що відповідачами погоджено звільнення позивача з Полтавською ОДА, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскарженого розпорядження, оскільки останнє прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством.

Як наслідок, відсутні підстави для поновлення позивача на посаді заступника голови Зіньківської РДА та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

А тому, у задоволенні позову ОСОБА_1 у означеній частині належить відмовити.

Так само, не належить до задоволення позовна вимога ОСОБА_1 про стягнення з Зіньківської РДА вихідної допомоги згідно статті 44 Кодексу законів про працю України, оскільки позивача звільнено з посади відповідно до вимог статті 10 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", яким не передбачено виплату вихідної допомоги при звільненні, а статтею 44 Кодексу законів про працю України визначено підстави для виплати вихідної допомоги у разі звільнення виключно з підстав, встановлених даним Кодексом.

Що стосується позовної вимоги про зобов'язання РДА відповідно до статті 45 Конституції України, статті 35 Закону України "Про державну службу", статті 3 Закону України "Про відпустки" надати ОСОБА_1 щорічну основну відпустку за період роботи з 01.10.2014 по 30.09.2015 з виплатою допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окладу, суд дійшов такого висновку.

Статтею 11 Конвенції Міжнародної організації праці №132 про оплачувані відпустки (переглянутої у 1970 році), ратифікованої Законом України "Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці №132 (переглянутої) 1970 року про оплачувані відпустки" від 29.05.2001, передбачено, що особі, що працює за наймом, надається після припинення роботи оплачувана відпустка, пропорціональна тривалості періоду її роботи, за який вона ще не отримала відпустку, або замість цього їй виплачується компенсація чи надається еквівалентне право на майбутню відпустку.

Як зазначено судом вище, в силу положень статті 48 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" посадові особи місцевих державних адміністрацій є державними службовцями, їх основні права, обов'язки, відповідальність, умови оплати праці і соціально-побутового забезпечення визначаються Законом України "Про державну службу".

Згідно з частиною першою статті 35 Закону України "Про державну службу" державним службовцям надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законодавством не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окладу.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про відпустки" право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.

Право на відпустки забезпечується: гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом; забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону.

Позивач у судовому засіданні стверджувала, що нею 30.06.2015 підготовлено на ім'я в.о. голови Зіньківської РДА заяву про надання додаткової щорічної оплачуваної відпустки за 2015 рік згідно статті 19 Закону України "Про відпустку" з 02.07.2015 по 15.07.2015 /а.с. 10/.

Разом з цим, позивач визнала, що дану заяву нею не було подано, а натомість 02.07.2015 написано заяву про надання щорічної основної відпустки тривалістю 15 календарних днів із 06.07.2015 по 20.07.2015 за період роботи з 01.10.2014 по 30.09.2015 із виплатою допомоги на оздоровлення в розмірі середньомісячної зарплати /а.с. 11/.

Позивач пояснила, що заяву на відпустку нею було переписано з метою отримання допомоги на оздоровлення в розмірі середньомісячної зарплати.

На заяві від 02.07.2015 проставлено вхідний штамп Зіньківської РДА та міститься резолюція голови райдержадміністрації Панченка В.Г. від 06.07.2015 "Не погоджую".

Як пояснив у судовому засіданні представник відповідача, заяву ОСОБА_5 про надання основної щорічної відпустки та виплату допомоги на оздоровлення не було погоджено у зв'язку з тим, що відповідно до затвердженого в.о. голови Зіньківської РДА графіку відпусток працівників апарату та керівників окремих структурних підрозділів районної державної адміністрації на 2015 рік щорічну основу відпустку ОСОБА_5 було заплановано з 01.10.2015 /а.с. 45/.

Оцінюючи наведені твердження представника відповідача, суд враховує, що відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону України "Про відпустки" право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві.

За приписами частини першої статті 12 Закону України "Про відпустки" щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів.

Водночас згідно з частиною десятою статті 10 Закону України "Про відпустки" черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.

Відповідно до частини одинадцятої згаданої статті конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Аналізуючи наведені положення Закону України "Про відпустки", суд дійшов висновку, що питання про надання основної щорічної відпустки (конкретний період, поділ відпустки на частини, тривалість відпустки тощо) мають бути узгоджені між роботодавцем та працівником у ході складення та затвердження графіку відпусток, в подальшому відпустка працівнику надається в межах затвердженого керівником підприємства, установи, організації графіку.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до затвердженого в.о. голови Зіньківської РДА графіку відпусток працівників апарату та керівників окремих структурних підрозділів районної державної адміністрації на 2015 рік щорічну основу відпустку ОСОБА_5 було заплановано з 01.10.2015 /а.с. 45/.

Позивач у судовому засіданні визнала, що графік відпусток на 2015 рік, відповідно до якого її основну щорічну відпустку заплановано з 01.10.2015, погоджено з нею.

За таких обставин, варто зазначити, що заяву про надання частини основної щорічної відпустки від 02.07.2015 позивачем подано без врахування затвердженого та погодженого з нею графіку відпусток працівників апарату та керівників окремих структурних підрозділів Зіньківської РДА на 2015 рік, відповідно до якого щорічну основну відпустку позивача тривалість 30 календарних днів заплановано з 01.10.2015 /а.с. 45/.

Оскільки вказану заяву подано без врахування наведених вище приписів Законів України "Про державну службу", "Про відпустки" та без обґрунтування підстав її надання у період з 06.07.2015 по 20.07.2015, голова Зіньківської РДА в межах своїх повноважень мав право не погоджувати заяву ОСОБА_5 про надання відпустки від 02.07.2015.

У свою чергу, враховуючи те, що відповідно до статті 35 Закону України "Про державну службу" допомога на оздоровлення виплачується одночасно з наданням основної щорічної відпустки, а позивачу така відпустка не надавалась, підстави для виплати ОСОБА_5 допомоги на оздоровлення відсутні.

Суд також зауважує, що позивачем 01.07.2015 подано заяву про припинення своїх повноважень відповідно до вимог статті 10 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", а розпорядженням голови Зіньківської РДА від 20.07.2015 позивач звільнена із займаної посади.

Згідно з частиною першою статті 24 Закону України "Про відпустки" у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткові відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Залученим до матеріалів справи листом Зіньківської РДА від 05.04.2016 вих. №428/03-05 підтверджено, що при звільненні ОСОБА_5 виплачено грошову компенсацію за невикористану основну щорічну відпустку за період роботи з 01.10.2014 по 21.07.2015 включно у розмірі 3066,00 грн /а.с. 77/.

Факт виплати позивачу даної суми не заперечується останньою та підтверджено платіжним дорученням від 20.07.2015 №233 /а.с. 80/.

Дійсно, відповідно до положень частини першої статті 3 Закону України "Про відпустки" за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.

Тобто, вказана норма надає право працівнику у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) використати відпустку повної тривалості, на яку він має право на день звільнення, з наступним звільненням.

Разом з тим, дослідивши заяву ОСОБА_5 про припинення повноважень від 01.07.2015 /а.с. 75/, на підставі якої позивача звільнено з посади заступника голови Зіньківської РДА, суд зауважує, що в ній відсутня вимога про надання невикористаної відпустки з наступним звільненням.

За таких обставин, зважаючи на проведення виплати позивачу грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку у кількості 24 календарних дні, суд дійшов висновку про відсутність у спірних відносинах порушених прав та законних інтересів позивача.

Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 повністю.

Підстави для розподілу судових витрат - відсутні.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області, голови Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області Панченка Віталія Григоровича про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, оплату вимушеного прогулу, надання щорічної відпустки, виплату вихідної допомоги відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 18 квітня 2016 року.

Суддя Л.О. Єресько