Постанова № 57257681, 11.04.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2016 року м.Житомир справа № 806/194/16

категорія 11.5

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Токаревої М.С.,

секретар судового засідання Мельниченко О.В.,

за участю: представників позивача та третіх осіб,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Корольовського відділ державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції та Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про скасування постанови та акту опису і арешту приміщення,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції, та Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про скасування постанови та акту опису і арешту приміщення. В обґрунтування своїх позовних вимог, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, зазначає, що Корольовським відділом Державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції було винесено постанову від 01.09.2015 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, Богунським відділом Державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції 10.12.2015 було складено акт опису і арешту майна. Зазначеними документами було накладено арешт на належне позивачу майно, хоча вона не є ані боржником, ані стороною виконавчого провадження, тому дії відповідачів під час винесення спірних постанов і складання оспорюваного акту опису й арешту майна грубо порушують її права та суперечать вимогам Закону України "Про виконавче провадження". Вважає, що здійснюючі виконавчі дії стосовно майна, що є її приватною власністю, відповідачі вчиняють дії, які не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві, а також заяві про уточнення позовних вимог та просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідачів у останнє судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. У ході розгляду справи представники відповідачів вказували, що всі виконавчі дії ними було вчинено з чітким дотриманням норм законодавства.

Представник третьої особи - ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та не заперечув щодо задоволення позову.

Третя особа ОСОБА_2 та його представник у судовому засіданні заперечували щодо задоволення позову.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову з наступних підстав.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи письмових доказів, на примусовому виконанні перебуває виконавчий лист № 296/3814/12-ц, виданий 23.06.2014 Корольовським районним судом м. Житомира про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 145360,00 грн. на підставі якого відкрито виконавче провадження ВП № 43832258.

Постановою Корольовського відділу Державши виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції від 01.09.2015 р. було накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження. Зазначена постанова стосувалась зокрема приміщення за адресою АДРЕСА_1, що складається із столярного цеху літ "В", площею 401,8 кв. м., сушильні літ "Е", площею 90,9 кв.м., прибудови до цеху літ "В-1" площею 83,2 кв.м., "В-2" площею 456,0 кв.м. "е" площею 33,5 кв.м., котельню літ "Ж" площею 34,3 кв.м.

10.12.2015 державним виконавцем Богунського ДВС було складено акт опису і арешту майна, яким описано і накладено арешт на не жиле приміщення ( приміщення технічно обслуговуючого пункту) літ "В", загальною площею 394,0 кв.м., яке належить на праві власності ОСОБА_3

Підставою для накладення арешту на вказане майно стала позиція державних виконавців щодо його належності на праві приватної власності ОСОБА_3, як боржнику у виконавчому провадженні ВП № 43832258.

Як встановлено у ході судового розгляду справи ОСОБА_3 було придбано будівлю (технічно-обслуговувальний пункт - літера В, приміщення 1, площею 394,0 кв.м.) по АДРЕСА_1 та здійснено державну реєстрацію права власності на вказану будівлю.

В подальшому зазначена будівля була перебудована та збудовано: столярний цех (літера "В", площа 401,8 кв.м.) з прибудовами (літ. В1" та "В2" площами 83,2 і 456,0 кв.м. відповідно); сушильню (літ. "Е", пл. 90,9 кв.м.) з прибудовою (літ. "е". пл. 33,5 кв.м.); котельню (літ. "Ж", пл. 34,3 кв.м.).

01.12.2011 між подружжям ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір про поділ майна, що набуте під час шлюбу за спільні кошти. Згідно умов вказаного договору у власність ОСОБА_1 перейшли будівлі по АДРЕСА_1., а саме: столярний цех з прибудовами, сушильня з прибудовами, та котельня.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 05.09.2013 визнано дійсним укладений 01.12.2011 р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 договір про поділ майна подружжя.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на столярний цех - літера В, площею 401,8 кв.м., сушильню - літера Е, площею 90,9 кв.м., прибудови до цеху - літера В-1, площею 83,2 кв. м., - літера В-2, площею 456,0 кв. м., - літера е, площею 33,5 кв. м. та котельню - літера Ж, площею 34,3 кв. м., що знаходяться по АДРЕСА_1

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 27.07.2015 було скасовано Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 05.09.2013 та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову про визнання договору дійсним, поділ майна подружжя та визнання права власності, відмовлено за безпідставністю.

Аналіз наведених судових рішень свідчить, що право власності на столярний цех - літера В, площею 401,8 кв.м., сушильню - літера Е, площею 90,9 кв.м., прибудови до цеху - літера В-1, площею 83,2 кв. м., - літера В-2, площею 456,0 кв. м., - літера е, площею 33,5 кв. м. та котельню - літера Ж, площею 34,3 кв. м., що знаходяться по АДРЕСА_1, яке було визнано за ОСОБА_1 Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 05.09.2013 р. було також скасовано. Вказані обставини підтверджуються і наявною у матеріалах справи копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.08.2015 №42447138.

З огляду на наведені обставини, суд дійшов висновку, що на час винесення спірних актів та на даний час за ОСОБА_3 зареєстровано право власності лише на будівлю (технічно-обслуговувальний пункт) - літера В, приміщення 1, площею 394,0 кв.м. по АДРЕСА_1. Право власності на збудовані столярний цех (літера "В", площа 401,8 кв.м.) з прибудовами (літ. В1" та "В2" площами 83,2 і 456,0 кв.м. відповідно); сушильню (літ. "Е", пл. 90,9 кв.м.) з прибудовою (літ. "е". пл. 33,5 кв.м.); котельню (літ. "Ж", пл. 34,3 кв.м.) на даний час взагалі ні за ким не зареєстровано.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (зі змінами та доповненнями, далі - Закон), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно зі ч. 1 ст. 11 Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом частини 2 вказаної статті Закону державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

У відповідності до п.п. 3, 4, 5, 12, 20 ч. 3 ст. 11 Закону, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право:

- з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну;

- безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища;

- накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

- залучати у встановленому порядку до провадження виконавчих дій понятих, працівників органів внутрішніх справ, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання;

- здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

Частиною 2 статті 4 Закону встановлено, що під час виконання рішень державний виконавець має право на безпосередній доступ до баз даних і реєстрів, у тому числі електронних, що містять інформацію про боржників, їхнє майно та кошти. Порядок доступу до таких реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України спільно з відповідними центральними органами виконавчої влади, які забезпечують їх ведення.

Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (ч. 1 ст. 6 Закону).

Згідно зі пп. 5.1.1 п. 5.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Мінюсту від 15.12.1999 № 74/5 (зі змінами та доповненнями), звернення стягнення на майно боржника полягає в його виявленні (шляхом надіслання запитів до органів державної податкової інспекції, банків, дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріату тощо), описі, арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Частиною 4 статті 20 Закону встановлено, що у разі необхідності перевірки інформації щодо наявності боржника чи його майна або його місця роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець може своєю мотивованою постановою, затвердженою начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований, доручити проведення перевірки вказаної інформації відповідному відділу державної виконавчої служби. Державний виконавець відділу державної виконавчої служби, якому доручено проведення перевірки зазначеної інформації, у разі виявлення майна боржника повинен здійснити його опис та арешт. Виконавчі дії за дорученням проводяться у строк не пізніше десяти робочих днів з моменту надходження до відділу державної виконавчої служби відповідної постанови державного виконавця в межах виконавчого провадження, у якому винесено цю постанову. За результатами проведених дій складається акт, що направляється державному виконавцю, який виніс постанову.

В силу приписів частини 1 статті 57 Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту (ч. 2 ст. 57 Закону).

У відповідності до частини 5 статті 57 Закону про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Приписами ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 58 Закону визначено, що державний виконавець для оцінки майна боржника призначає своєю постановою суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Під поняттям "майно" боржника слід розуміти як окремі речі та їх сукупність, так і всі майнові права боржника, що на момент вчинення виконавчого провадження є у нього.

Єдиною державною інформаційною системою, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав, згідно зі абз. 3 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", є Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав).

Абзацом 2 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З наявної у матеріалах справи копії інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна сформованої 05.04.2016, підтверджується, що у вказаних реєстрах відсутня інформація про право власності на об'єкти нерухомого майна загальною площею 1099,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.

Водночас, на вказані об'єкти нерухомого майна загальною площею 1099,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, що складаються з столярного цеху (літера "В", площа 401,8 кв.м.) з прибудовами (літ. В1" та "В2" площами 83,2 і 456,0 кв.м. відповідно); сушильні (літ. "Е", пл. 90,9 кв.м.) з прибудовою (літ. "е". пл. 33,5 кв.м.); котельні (літ. "Ж", пл. 34,3 кв.м.) 03.09.2015 було зареєстровано обтяження у вигляді арешту нерухомого майна та заборони вчиняти відчуження згідно постанови державного виконавця Корольовського ВДВС Житомирського МУЮ від 01.09.2015 ВП №43832258.

З огляду на те, що постановою Корольовського відділу Державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції від 1 вересня 2015 року накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, що складається із столярного цеху літ "В", площею 401,8 кв. м., сушильні літ "Е", площею 90,9 кв.м., прибудови до цеху літ "В-1" площею 83,2 кв.м., "В-2" площею 456,0 кв.м. "е" площею 33,5 кв.м., котельню літ "Ж" площею 34,3 кв.м., право власності на яке не зареєстровано ні за ОСОБА_3, як за боржником у виконавчому провадженні ні взагалі за будь якою особою, то суд дійшов висновку, що вказана постанова є протиправною та її слід скасувати, а тому позов у цій частині є обґрунтованим та його слід задовольнити.

Водночас, суд не вбачає підстав для задоволення позову у частині позовних вимог щодо скасування акту опису і арешту майна від 10.12.2015 , який було складено Богунським відділом Державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції, оскільки вказаний акт стосується не жилого приміщення ( приміщення технічно обслуговуючого пункту) літ "В", загальною площею 394,0 кв.м., яке, як беззаперечно встановлено у ході розгляду справи належить на праві власності ОСОБА_3, який є боржником у виконавчому провадженні ВП № 43832258.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позовні вимог ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною постанову Корольовського відділу Державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції від 1 вересня 2015 року про накладення арешту та скасувати її.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя М.С. Токарева

Повний текст постанови виготовлено: 18 квітня 2016 р.