Постанова № 57257578, 29.03.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2016 р. Справа № 804/1441/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Ляшко О.Б., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Індустріального відділу державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції про зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (надалі - Позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Індустріального відділу державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції(надалі - Відповідач), в якому просить:

- зобов'язати Індустріальний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції внести зміни до актового запису про шлюб № 2502 від 27.12.1958 р., складеного Кіровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції шляхом виправлення національності нареченої (ОСОБА_3) з «українка» на «німкеня».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на звернення до відповідача із заявою про внесення змін, позивачу безпідставно відмовлено висновком від 17.12.2015 р. у зв'язку з відсутністю підстав. Також зазначено, що походження матері позивача ОСОБА_4 підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження, записом у трудовому списку. Проте, в актовому записі про реєстрацію шлюбу позивача, складеному 27.12.1958 р. було зазначено національність «українка» замість «німка», яку не було виправлено в зв'язку з переслідуваннями представників німецької нації за радянських часів, у тому числі членів родини позивача, що підтверджується довідкою Державного архіву Дніпропетровської області від 25.01.2001 р. № 3.338. Крім того, позивач зазначила, що вона прагне відновити етнічне походження свого роду відповідно до положень Конституції України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про національні меншини в Україні». Додатково у письмових поясненнях позивач зазначив, що звертався з аналогічною заявою про зобов'язання відділу реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актових записів та встановлення факту, що має юридичне значення до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська, справа № 202/5906-ц, проте ухвалою зазначеного суду від 10.11.2015 р. було закрито провадження у вказаній справі та роз'яснено право заявника звернутися з таким позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду в порядку адміністративного судочинства.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи в письмовому провадженні, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідача уповноваженого представника у судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду письмові докази, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 року у м. Дніпропетровськ. Батьки позивача: ОСОБА_5 та ОСОБА_6, про що Кіровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції складено відповідний запс № 1413 від 19.03.1937 р.

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України № 00015195427 від 24.03.2015 р., батько позивача ОСОБА_5 за національністю українець, мати позивача ОСОБА_6 за національністю німкеня.

Національність матері позивача також підтверджується трудовим списком.

Таким чином, походження матері позивача за німецькою національністю підтверджується вищенаведеними документами.

Згідно актового запису про шлюб № 2502 від 27.12.1958 р., складеного Кіровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, національність нареченої, ОСОБА_3, - українка.

В зв'язку із репресіями, яких зазнав член родини позивача ОСОБА_6, що був арештований у 1937 р. і розстріляний у 1938 р., реабілітований у 1989 р., що підтверджується довідкою Державного архіву Дніпропетровської області від 25.01.2001 р. № 3.338, позивачем було обрано національність батька та до актового запису про шлюб було внесено національність «українка».

У грудні 2015 р., прагнучи відновити і зберегти етнічне походження свого роду, позивач звернулась до Індустріального відділу державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції з заявою про внесення змін до актового запису про шлюб позивача № 2502 від 27.12.1958 р., в якій просила змінити національність нареченої з «українка» на «німкеня».

За результатами розгляду даної заяви, Індустріальний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції 17 грудня 2015 року надав позивачу висновок , з якого встановлено, що відповідач не знаходить підстав для зміни національності ОСОБА_2 у зв'язку з тим, що батьки позивача мають відмінні національності, а зміна національності можлива тільки в тому випадку, коли батьки позивача мали б спільну національність.

Суд вважає, що не внесення змін в актовий запис про шлюб заявника порушує право ОСОБА_2 на відновлення етнічного походження свого роду та особисті немайнові права, визначені Законом України «Про національні меншини в Україні», виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про національні меншини в Україні» до національних меншин належать групи громадян України, які не є українцями за національністю, виявляють почуття національного самоусвідомлення та спільності між собою.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про національні меншини в Україні» відносини, які виникають з приводу реалізації громадянами України прав і свобод, пов'язаних з їх належністю до національних меншин, регулюються Конституцією України, цим Законом, прийнятими на їх підставі іншими законодавчими актами, а також міжнародними договорами України.

Відповідно до статті 3 Конституції України кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй, чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв'язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.

Згідно ст. 11 Конституції України держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій, культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.

Згідно із ч. 2 ст. 300 Цивільного кодексу України, фізична особа має право на збереження своєї національності, культурної, релігійної, мовної самобутності.

За змістом ст.ст. 11, 18 Закону України «Про національні меншини в Україні», громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність. Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається. Будь-яке пряме чи непряме обмеження прав і свобод громадян за національною ознакою забороняється й карається законом.

Відповідно до ст. 3 Рамкової конвенції про захист національних меншин, ратифікованої Законом України від 09 грудня 1997 р. № 703/97-ВР, кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй, чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв'язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі. Особи, які належать до національних меншин, можуть здійснювати права і свободи, що випливають з принципів, проголошених в цій Рамковій конвенції, одноосібно та разом з іншими.

При цьому, наявними в матеріалах справи доказами (зазначеними вище) підтверджено, що мати позивача за національністю «німкеня».

Зважаючи на викладене суд вважає, що позивач має право на збереження своєї національної самобутності та відновлення своєї національності шляхом внесення відповідних змін у актовий запис.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.

Порядок внесення змін до актових записів регулюється ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 р. № 96/5 (далі, - Правила).

Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому.

У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться, зокрема, за заявою особи, щодо якої складено актовий запис, спадкоємців померлого. Заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених законодавством, - за місцем зберігання актового запису цивільного стану.

Пунктом 1.1. Правил визначено, що внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством.У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.

Відповідно до п. 2.13.2 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затвердженого Наказом № 96/5 від 12.01.2011 р., підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є постанова адміністративного суду.

Згідно з пунктом 2.16.7 Правил на підставі рішення суду про внесення змін, доповнень або виправлень в актові записи цивільного стану вносяться відповідні зміни, які зазначені в рішенні суду.

Згідно з п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.07.1995 року №12 «Про практику розгляду судами справ про встановлення неправильності запису в актах громадянського стану», в тому числі внесення змін про національність, заяви з цього приводу підлягають розгляду в судовому порядку. Питання щодо національності батьків суд вирішує на підставі письмових та інших доказів.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, Згідно із ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги щодо зобов'язання внесення змін до актового запису є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

При поданні позовної заяви позивач сплатив 551,20 грн., що підтверджується відповідною квитанцією.

Керуючись статтями 11, 71, 86, 94, 128, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 - задовольнити.

Зобов'язати Індустріальний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції внести зміни до актового запису про шлюб № 2502 від 27.12.1958 р., складеного Кіровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції шляхом виправлення національності нареченої (ОСОБА_3) з «українка» на «німкеня».

Стягнути на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна гривня) 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Індустріального відділу державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції (ЄДРПОУ 33340014).

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя О.Б. Ляшко