Ухвала суду № 57257574, 04.04.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

04 квітня 2016 р. Справа № 804/1876/16 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ляшко О.Б., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 Юрієвича, ОСОБА_3 Юрієвича до Держави України в особі судді Апеляційного суду Дніпропетровської області Козлова Сергія Петровича, Держави України в особі судді Апеляційного суду Дніпропетровської області Красвітної Тетяни Петрівни, Держави України в особі судді Апеляційного суду Дніпропетровської області Балтунової Лариси Михайлівни, Держави України в особі Апеляційного суду Дніпропетровської області про визнання дій протиправними,-

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернувся до суду в інтересах ОСОБА_2 Юрієвича, ОСОБА_3 Юрієвича з позовом до Держави України в особі судді Апеляційного суду Дніпропетровської області Козлова Сергія Петровича, Держави України в особі судді Апеляційного суду Дніпропетровської області Красвітної Тетяни Петрівни, Держави України в особі судді Апеляційного суду Дніпропетровської області Балтунової Лариси Михайлівни, Держави України в особі Апеляційного суду Дніпропетровської області, в якому просить:

- визнати що Держава України в особі судді Апеляційного суду Дніпропетровської області в особі суддів Апеляційного суду Дніпропетровської області Козлов Сергій Петрович, Красвітна Тетяна Петрівна, Балтунова Лариса Михайлівна гнобить конституційні права позивача в розумінні ст.8 та 68 Конституції України;

- визнати в сукупності та солідарності дії усіх відповідачів протиправними та такими, що суперечать процесуальному праву позивача в частині того що клопотання до обов'язкового призначення, в розумінні ст. 145 ЦПК України, ОСОБА_4 судово психіатричної експертизи суд зобов'язаний був задовольнити.

- визнати в сукупності та солідарності дії усіх відповідачів протиправними та такими, що суперечать процесуальному праву позивача в частині того що одночасно розглядати 8 клопотань та приймати за усіма одну ухвалу Законом непередбачено.

Дослідивши матеріали позовної заяви та проаналізувавши норми чинного законодавства України суд дійшов до наступних висновків.

Як встановлено з матеріалів позовної зазяви, вимоги позивача обгрунтовані тим, що при розгляді справи №88-ц/774/18/15 (доповідач Козлов С.П.) щодо перегляду судового рішення від 23.02.2015 року за справою № 22ц 774/96/15 у зв'язку з нововиявленими обставинами, судді порушили наступні права позивача:

- після зняття клопотання позивача з розгляду щодо дозволу на проведення відеозйомки суддя Козлов продовжив його розглядати та заборонив позивачу звукозапис при фотозйомці замість відеозйомки, що ставить підсумнів психічний стан здоров'я зазначеного судді та порушує право позивача;

- відвід всього складу суду з інших підстав які викликали у позивача сумнів в неупередженості суддів так як Красвітна та Козлов вже брали участь у розгляді йієї справи ч.5 ст.21 ЦПК України суд не задовольнив що ставить під сумнів психічний стан здоров'я зазначеного судді та порушує право позивача;

- клопотання щодо обов'язкового призначення, в розумінні ст. 145 ЦПК України, ОСОБА_4 судово психіатричної експертизи суд теж не задовольнив та розглянув одночасно з цим ще 8 клопотань вирішив питання за усіма однією усною ухвалою.

Статтею 6 Конституції України встановлено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Верховний Суд України у п. 10 Постанови Пленуму № 8 від 13.06.2007 року «Про незалежність судової влади» зазначив, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом. У розумінні положень частини першої статті 2. пунктів 1, 7 і 9 статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ (постанова Пленуму Верховного Суду України № 6 від 12.06.2009 року «Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятії до провадження адміністративних судів та розгляді ними позовів до судів і суддів»).

Разом з цим, згідно з висновком рішення Конституційного Суду України від 23.05.2001 року №6-рп/2001 (справа щодо конституційності ст. 248-3 ЦПК України 1963 року) правосуддя в Україні здійснюється шляхом розгляду і вирішення справ по справах відповідно до процесуального законодавства України.

Скарги на дії, бездіяльність і рішення суддів при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних та адміністративних справ, справ про адміністративні правопорушення мають розглядатися в порядку, визначеному відповідно Цивільним процесуальним кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України, Кримінально-процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Компетенція адміністративних судів на розгляд таких спорів згідно зі ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України не поширюється.

Для визначення законності судових рішень передбачений спеціальний порядок оскарження, а саме шляхом апеляційного, касаційного оскарження або перегляду судових рішень за нововиявленими чи винятковими обставинами.

Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти суду чи судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду.

Отже, скарги на рішення та дії суддів при розгляді ними кримінальних, цивільних справ та справ про адміністративні правопорушення мають розглядатися виключно в порядку, визначеному відповідним процесуальним законодавством.

При цьому, процесуальні дії судді у звязку зі здійсненням правосуддя можуть бути також перевірені у дисциплінарному порядку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо, заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На підставі вищезазначеного вище, враховуючи характер спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що заявлені у даному позову вимоги не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Разом з цим, суд розяснює позивачу його право на можливість звернення щодо рішень і дій (бездіяльності) судді у процесуальному та/або дисциплінарному порядку.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч. 1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ

У відкритті провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 Юрієвича, ОСОБА_3 Юрієвича до Держави України в особі судді Апеляційного суду Дніпропетровської області Козлова Сергія Петровича, Держави України в особі судді Апеляційного суду Дніпропетровської області Красвітної Тетяни Петрівни, Держави України в особі судді Апеляційного суду Дніпропетровської області Балтунової Лариси Михайлівни, Держави України в особі Апеляційного суду Дніпропетровської області про визнання дій протиправними - відмовити.

Розяснити позивачу, що повторне звернення тієї самої ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження не допускається.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання копії цієї ухвали. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та у строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_5