Постанова № 57257436, 12.04.2016, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/189/16

12 квітня 2016 року 11год. 34хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Лукащик Ю.Ю. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник Гоч Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_3

до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3.) звернуся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - ГУ ДФС у Рівненській області) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0000821703 та №0000831703 від 19.11.2015 року.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві. В обґрунтування позову зазначив, що за наслідками документальної перевірки позивача працівниками фіскального органу встановлено неправомірне визначення класифікації товару, ввезеного на митну територію України, за кодом УКТ ЗЕД та у зв'язку з цим визначено податкові зобов'язання по податку на додану вартість та акцизному податку. Пояснив, що при ввезенні на митну територію України вантажного автомобіля марки "MERCEDES-BENZ", модель "VITO 112 CDI" у митній декларації від 20.05.2014 року №204050002/2014/005099 у графі 25 "Вид транспортного засобу на кордоні" був зазначений код УКТ ЗЕД 30 (вантажний автомобіль). Наголошував, що, якщо митні органи, приймаючи митні декларації, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України, то в подальшому фіскальні органи не мають правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару, за винятком випадку, коли така помилка була наслідком протиправних дій імпортера, зокрема зазначення у митній декларації недостовірних відомостей. Оскільки факту здійснення таких дій позивачем фіскальним органом не встановлено, а ОСОБА_3 правомірно класифікував ввезений на митну територію України транспортний засіб, то, на думку позивача, оскаржувані податкові повідомлення-рішення необґрунтовані та такі, що підлягають скасуванню. За таких обставин, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, подав письмові заперечення (а.с.44-47). В їх обґрунтування зазначив, що за результатами документальної перевірки позивача виявлено факт невірної класифікації товару - імпортованого транспортного засобу, що призвело до заниження бази оподаткування. Повідомив, що відповідно до наданих позивачем для митного оформлення документів заявлений транспортний засіб є вантажним, з характеристиками, що відповідають вимогам до товарів товарної позиції 8704 УКТ ЗЕД. Однак, вказав, що в результаті отриманої інформації щодо технічних характеристик даного автомобіля від його офіційного імпортера, даний транспортний засіб є вантажопасажирським, що, в свою чергу, відповідає вимогам до товарів товарної позиції 8703 УКТ ЗЕД. За таких обставин, вважає, що податкові повідомлення-рішення обґрунтовані та правомірні. З цих підстав, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб та дослідивши наявні письмові докази, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Судом встановлено, що в період з 23.10.2015 року по 29.10.2015 року посадовою особою ГУ ДФС у Рівненській області проведено документальну невиїзну перевірку дотримання ОСОБА_3 вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні через митний кордон України товару з поданням митної декларації від 20.05.2014 року №204050002/2014/005099, за результатами якої складено акт №н42/5/17-00-17-03-10/2777514570 від10.11.2015 року (а.с.13-23).

За результатами перевірки фіскальним органом зафіксовано порушення позивачем ст.257, ч.1 ст.377 Митного кодексу України; п.218.1 ст.218 та п.222.2.1 ст.222 Податкового кодексу України, щодо Правил 1 та 6 Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД; п.190.1 ст.190, пп.215.3.5 п.215.3 ст.215 Податкового кодексу України.

На підставі вказаних висновків 19.11.2015 року контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

№0000831703, яким визначено податкове зобов'язання по акцизному податку з товарів (транспортні засоби, комі мотоциклів і велосипедів), ввезених на митну територію України, в розмірі 94212,48 грн. (а.с.9);

№0000821703, яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 18842,50 грн. (а.с.10).

Не погодившись з правомірністю прийнятих податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 69 Митного кодексу України від 13.03.2012 року передбачено, що товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Частинами першою-четвертою статті 67 Митного кодексу України визначено, що Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України. В УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів. Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев'ятий та десятий знаки цифрового коду. Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).

Згідно із частиною першою статті 68 Митного кодексу України ведення УКТ ЗЕД здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 року № 428, УКТЗЕД є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України "Про Митний тариф України", що використовується для цілей тарифного та інших видів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, ведення статистики зовнішньої торгівлі та здійснення митного оформлення товарів. УКТЗЕД складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів Всесвітньої митної організації (далі - Гармонізована система) з урахуванням Комбінованої номенклатури Європейського Союзу (далі - Комбінована номенклатура).

Як передбачено статтею 1 Закону України "Про Митний тариф України" від 19.09.2013 року № 584-VII, цим Законом встановлюється Митний тариф України. Митний тариф України є невід'ємною частиною цього Закону та містить перелік ставок загальнодержавного податку - ввізного мита на товари, що ввозяться на митну територію України і систематизовані згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), складеною на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів.

На виконання статті 68 Митного кодексу України Державною митною службою України були розроблені Методичні рекомендації щодо класифікації окремих товарів згідно з вимогами УКТЗЕД, які були надіслані для роботи начальникам регіональних митниць листом від 05.03.2013 року №11.1/2-16.2/2165-ЕП. Так, додатком 4 передбачені Методичні рекомендації щодо класифікації згідно з вимогами УКТЗЕД моторних транспортних засобів.

Згідно з Методичними рекомендаціями щодо класифікації згідно з вимогами УКТ ЗЕД моторні транспортні засоби (далі - МТЗ) за призначенням поділяються на такі основні групи: пасажирські, вантажні, спеціальні. Деякі пасажирські МТЗ характеризуються певними ознаками, які свідчать про те, що вони сконструйовані для перевезення пасажирів, а не для перевезення вантажів.

Відповідно до пояснень УКТ ЗЕД до товарної позиції 8703 включаються автомобілі легкові та інші моторні транспортні засоби, призначені головним чином для перевезення людей (крім моторних транспортних засобів товарної позиції 8702), включаючи вантажопасажирські автомобілі-фургони та гоночні автомобілі.

У цій товарній позиції термін «вантажопасажирський автомобіль-фургон», означає транспортний засіб, що має максимально 9 місць для сидіння (включаючи водія), внутрішній простір якого може без конструктивних змін використовуватися для перевезення як людей, так і вантажів.

Деякі моторні транспортні засоби цієї товарної позиції характеризуються певними ознаками, які свідчать про те, що дані транспортні засоби сконструйовані для перевезення пасажирів, а не для перевезення вантажів (товарна позиція 8704). Такі ознаки враховуються у випадку, якщо моторний транспортний засіб, зазвичай, має повну масу не більш як 5 т і має єдиний замкнутий внутрішній простір, який включає одну зону для водія і пасажирів і другу зону, яка може бути використана для перевезення як пасажирів так і вантажів. До цієї групи моторних транспортних засобів відносяться автомобілі, відомі як "багатоцільові транспортні засоби", (наприклад, транспортні засоби типу "фургон", автомобілі для активного відпочинку (sport utility vehicle - SUV), деякі автомобілі з кузовом типу "пікап"). Характерними ознаками конструкції цих транспортних засобів, як правило, є:

(a) наявність постійно встановлених сидінь із пристроями безпеки (наприклад, з ременями безпеки або із місцями для кріплення та/або пристосуваннями для встановлення ременів безпеки) для кожного пасажира, або наявність стаціонарних місць для кріплення та/або пристосувань для встановлення сидінь і пристроїв безпеки у задній зоні салону позаду зони для водія і передніх пасажирів, такі сидіння можуть бути фіксованими, такими, що складаються, такими, що знімаються, на анкерному кріпленні, або виносними;

(b) наявність вікон у двох бокових панелях задньої частини кузова;

(c) наявність дверей з вікнами, що ковзають, відкриваються назовні або піднімаються вгору, розташованих на бокових панелях або у задній частині кузова;

(d) відсутність стаціонарної панелі або перегородки між зоною для водія з передніми пасажирами і задньою зоною, яка може бути використана для перевезення як пасажирів, так і вантажів;

(e) наявність ознак комфорту і оздоблення внутрішнього простору, а також пристосувань (аксесуарів) у внутрішньому просторі всього салону транспортного засобу, які властиві пасажирським салонам транспортних засобів (наприклад, килимове покриття, вентиляція, внутрішнє освітлення, попільнички).

До товарної позиції 8704 включаються, зокрема: звичайні вантажні автомобілі та автофургони (відкриті, з брезентовим верхом, закриті і т. п.); автомобілі для доставляння товарів та автофургони усіх видів, автофургони для перевезення домашніх речей; вантажні автомобілі з автоматичними розвантажувальними пристроями (з перекидним кузовом і т. п.); автомобілі-цистерни (незалежно від того, обладнані вони насосами чи ні); авторефрижератори або автомобілі з ізотермічними кузовами; багатоярусні вантажні автомобілі для перевезення кислоти в суліях, балонів з бутаном і т. п.; важкі вантажні автомобілі з низькорозташованими рамами і навантажувальними похилими трапами для перевезення танків, підіймачів або екскаваторів, електричних трансформаторів і т. п.; вантажні автомобілі, спеціально призначені для перевезення свіжого бетону, крім бетономішалок товарної позиції 8705; машини для вивезення сміття, незалежно від того, обладнані вони навантажувальними, трамбувальними, демпфірувальними та іншими пристроями чи ні.

Класифікація деяких транспортних засобів у цій товарній позиції визначається певними ознаками, які вказують на те, що дані транспортні засоби, головним чином, призначені для перевезення вантажів, а не для перевезення людей (товарна позиція 8703). Ці ознаки застосовуються при класифікації моторних транспортних засобів, які, зазвичай, мають повну масу транспортного засобу менш як 5 тон і які мають або окрему закриту задню зону, або відкриту задню платформу, звичайно, використовувану для перевезення вантажів, але можуть мати задні сидіння вздовж бортів типу лавки, без ременів безпеки, місць для кріплення ременів безпеки або зручностей для пасажирів, і які складаються, з метою повного використання задньої платформи для перевезення вантажів. До цієї групи моторних транспортних засобів можуть відноситись транспортні засоби, відомі як "багатоцільові транспортні засоби" (наприклад, транспортні засоби типу фургон, автомобілі з кузовом типу "пікап", деякі автомобілі для активного відпочинку (sport utility vehicle - SUV). Ознаки транспортних засобів, які включаються до цієї товарної позиції:

-наявність сидінь типу лавок, які не мають пристроїв безпеки (наприклад, ременів безпеки або місць для кріплення і пристосувань для встановлення ременів безпеки) або зручностей для пасажирів в задній зоні позаду зони для водія і передніх пасажирів. Такі сидіння, зазвичай, бувають складаними або виносними для можливості повного використання підлоги задньої зони (транспортні засоби типу "фургон") або окремої платформи (транспортні засоби типу "пікап") для транспортування вантажів;

-наявність окремої кабіни для водія і пасажирів та окремої платформи з боковими бортами і відкидним заднім бортом (транспортні засоби типу "пікап");

-відсутність вікон в двох бокових панелях задньої частини кузова; наявність дверей без вікон, що ковзають, відкриваються назовні або піднімаються вгору для вивантаження або завантаження вантажів, розташованих на бокових панелях або у задній частині кузова (транспортні засоби типу "фургон");

-наявність стаціонарної панелі або бар'єру між зоною для водія і передніх пасажирів і задньою зоною;

-відсутність в зоні вантажного відділення ознак комфорту і внутрішнього оздоблення, а також пристосувань, які притаманні пасажирським салонам моторних транспортних засобів (наприклад, килимове покриття, вентиляція, внутрішнє освітлення, попільнички).

У відповідності до Методичних рекомендацій багатоцільові транспортні засоби можуть класифікуватись у товарній позиції 8703 або 8704 в залежності від конструктивних особливостей транспортного засобу.

У разі наявності в моторних транспортних засобах (далі - МТЗ) доступних місць, отворів, пристосувань для встановлення сидінь, такі МТЗ не вважаються вантажними. МТЗ, випущений заводом-виробником у відповідності до товарознавчої експертизи у вантажному варіанті шляхом закриття доступних місць для кріплення сидінь будь-якими матеріалами, які знімаються за допомогою звичайних інструментів і, таким чином, являються доступними, вважаються вантажопасажирськими або пасажирськими.

Зміни в конструкції автомобіля, виконані після його виробництва та продажу (демонтаж сидінь та їх накриття, заміна підлоги, знаття засобів безпеки або пристосувань для засобів безпеки, закриття вікон заглушками за допомогою болтів або зварюванням тощо), не призводить до зміни категорії транспортного засобу з пасажирського моторного транспортного засобу (вантажопасажирського) на вантажний при класифікації для цілей митного оформлення незалежно від того, чи зазначені ці зміни в свідоцтві про реєстрацію чи ні.

Невідповідність відомостей, наведених у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу із зазначенням категорії "вантажного автомобіля" та встановлених за результатами митного огляду, коли МТЗ має ознаки товарної позиції 8703, не може бути підставою для класифікації в товарній позиції 8704.

У випадку, коли є розбіжності у наданих до митного оформлення документах, та/або результати митного огляду не дають однозначної відповіді про кількість місць для сидіння моторного транспортного засобу, задекларованого як вантажний (наприклад у задній зоні транспортного засобу позаду місця для водія, наявні місця для можливого кріплення або встановлення сидінь та/або засобів безпеки (пасів безпеки тощо)), а декларантом не надані документи від заводу виробника про те, що автомобіль конструктивно виготовлений заводом виробником у вантажному варіанті, такі автомобілі класифікуються у товарній позиції 8703 за УКТ ЗЕД.

Для однозначної класифікації транспортних засобів необхідно використовувати технічну документацію заводу-виробника автомобіля із зазначенням кількості місць для сидіння, сертифікати або аналогічні документи, видані уповноваженим органом країни-виробника.

Судом встановлено, що з метою отримання інформації щодо технічних характеристик автомобіля ГУ ДФС у Рівненській області направлено лист-запит до офіційного дилера заводу-виробника «MERCEDES-BENZ» ТОВ «Західно-український автомобільний дім», яке діє на підставі дилерського договору №08 від 01.05.2006 року з ВАТ «АвтоКапітал» та є офіційним імпортером автомобілів "MERCEDES-BENZ" в Україні (а.с.49-51).

Згідно з отриманою від ТОВ "Західно-український автомобільний дім" інформації (лист від 25.02.2015 року № 15/02) з витягами з бази даних виробника у вигляді картки даних, транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ» модель «VITO 112 CDI», з ідентифікаційним номером (кузова) НОМЕР_1, є вантажопасажирським автомобілем, що має: «сидіння водія, сидіння переднього пасажира, трьохмісне сидіння в першому ряду пасажирського салону з відкидним зовнішнім сидінням, відкидне вікно (а.с.53-54).

Тобто, зважаючи на вимоги Методичних рекомендацій щодо класифікації згідно з положеннями УКТЗЕД даний транспортний засіб має всі ознаки вантажопасажирського автомобіля та класифікується у товарній позиції 8703 за УКТ ЗЕД.

Згідно з вимогами УКТЗЕД до товарної позиції 8703 включаються автомобілі легкові та інші моторні транспортні засоби, призначені головним чином для перевезення людей (крім моторних транспортних засобів товарної позиції 8702), включаючи вантажопасажирські автомобілі-фургони та гоночні автомобілі.

Отже, враховуючи інформацію від ТОВ "Західно-український автомобільний дім" щодо характеристик автомобіля, вищевказаний транспортний засіб "MERCEDES-BENZ" модель «VITO 112 CDI», з ідентифікаційним номером (кузова) НОМЕР_1 класифікується в товарній позиції 8703 (зі сплатою акцизного податку).

Суд також бере до уваги той факт, що на підтвердження віднесення вищезазначеного транспортного засобу до вантажних позивач надав під час митного оформлення свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №205020103/2014/000561,сертифікат відповідності, акт фізичного огляду від 20.05.2014 року (а.с.55-58). Попри це, з вказаних документів не можна однозначно зробити висновок про точні характеристики товару.

Більше того, дані документи не спростовують можливі зміни в конструкції автомобіля, які могло бути виконано після його виробництва та продажу (демонтаж сидінь, їх накриття, заміна підлоги, закриття вікон заглушками тощо). Відповідно до Методичних рекомендацій щодо класифікації згідно з вимогами УКТ ЗЕД зміни в конструкції автомобіля, виконані після його виробництва та продажу не призводять до зміни категорії транспортного засобу з пасажирського (вантажопасажирського) на вантажний при класифікації для цілей митного оформлення.

Таким чином, позивачем, як під час митного оформлення, так і при проведенні перевірки не було надано документів, які б однозначно підтвердили правомірність віднесення задекларованого транспортного засобу до категорії вантажних (8704 згідно УКТ ЗЕД).

З урахуванням Пояснень до товарних позицій 8703, 8704 за УКТ ЗЕД, Методичних рекомендацій, інформації, отриманої від ТОВ "Західно-український автомобільний дім", суд погоджується з відповідачем, що транспортний засіб, ввезений позивачем на митний кордон України, слід класифікувати за товарною позицією 8703, тобто як вантажопасажирський.

Водночас доводи позивача про неможливість подальшого визначення податкових зобов'язань фіскальним органом судом оцінюються критично з наступних підстав.

Частиною четвертою статті 69 Митного кодексу України встановлено, що у випадку виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари.

Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

Підпунктом 3 частини 3 статті 345 Митного кодексу України передбачено, що органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення.

Пунктом 1 частини 2 статті 351 Митного кодексу України визначено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів.

Відповідно до підпункту 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Суд також вважає безпідставними покликання позивача на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 28.04.2015 по справі №21-157а15, оскільки така правова позиція Верховного Суду України ґрунтується на нормах Митного кодексу України від 11.07.2002 року, що втратив чинність на час відповідних спірних правовідносин у даній справі, які регулюються Митним кодексом України від 13.03.2012 року. Крім того, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.12.2015 року у справі № 826/18332/14, на яку також покликається позивач, суд дійшов висновку про необґрунтованість донарахування податкових зобов'язань внаслідок того, що під час перевірки позивача, відповідач використовував виключно документи, які складалися та подавалися ним для митного оформлення вказаного товару, жодних нових обставин щодо характеристик та властивостей товару під час перевірки фіскальним органом встановлено не було. В свою чергу, у даній справі досліджується правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами проведеної перевірки внаслідок отримання фіскальним органом інформації, що суперечить даним, заявленим декларантом самостійно у митній декларації.

За наведених обставин, твердження відповідача про неправильну класифікацію позивачем товару - імпортованого транспортного засобу, і як наслідок, порушення позивачем вимог пункту 190.1 статті 190, підпункту 215.3.5 пункту 215.3 статті 215, пунктів 218.1 статті 218, пункту 222.2.1 статті 222 Податкового кодексу України, яке полягало у неповному та несвоєчасному нарахуванні та сплаті податку на додану вартість та акцизному податку з товарів, ввезених на митну територію України фізичними особами, знайшли своє підтвердження дослідженими судом доказами та відповідають фактичним обставинам справи.

Частина 1 статті 19 Конституції України гарантує, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи встановлені в ході розгляду справи обставини, суд дійшов висновку, що фіскальний орган, донараховуючи позивачу грошові зобов'язання по податку на додану вартість та акцизному податку за результатами проведеної перевірки, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Беручи до уваги встановлені обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення №0000821703 та №0000831703 від 19.11.2015 року відповідають вказаним критеріям правомірності, обґрунтовані, прийняті з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а отже не підлягають скасуванню.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_3 необґрунтовані, безпідставні, такі, що спростовуються матеріалами справи, а тому не підлягають до задоволення.

Підстав для застосування ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у суду немає.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жуковська Л.А.