Ухвала суду № 57257407, 14.04.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2016 р.Справа № 820/12156/15

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: П'янової Я.В. , Зеленського В.В.

за участю секретаря судового засідання: Городової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці ДФС на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.02.2016р. по справі № 820/12156/15 за позовом Приватного підприємства "Технобазіс" до Сумської митниці ДФС про скасування рішень та карток відмови,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Технобазіс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Сумської митниці ДФС, в якому просить суд: скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 805130000/2015/000071/2 від 25.12.2015 року; скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 805130000/2015/000066/2 від 18.12.2015 року; скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 805130000/2015/00103; скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 805130000/2015/00095.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.02.2016р. адміністративний позов Приватного підприємства "Технобазіс" до Сумської митниці ДФС про скасування рішень та карток відмови було задоволено в повному обсязі.

Скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № 805130000/2015/000071/2 від 25.12.2015 року та рішення про коригування митної вартості товарів № 805130000/2015/000066/2 від 18.12.2015 року.

Скасовано картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 805130000/2015/00103 та № 805130000/2015/00095.

Стягнуто з Сумської митниці ДФС ( код ЄДРПОУ 39420037, вул. Воровського, 24, м. Суми, 40020) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства "Технобазіс" ( код ЄДРПОУ 38630430, 63506, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Перемоги,1) судові витрати у розмірі 4197,29 грн. ( чотири тисячі сто дев'яносто сім гривень 29 копійок).

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.02.2016р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, виклав свій погляд на обставини справи, зазначивши, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, в зв'язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.02.2016р. без змін.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 14.04.2016 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що між CHANGXING BAITE IMPORT AND EXPORT CO., LTD ( постачальник) та ПП "Технобазіс" ( покупець) укладено Контракт № ВС-ТВ29/09/2015 від 29.09.2015 року ( а.с.24-28), відповідно до ст.ст. 1,3 якого Постачальником було взято на себе зобов'язання з поставки Покупцю товару в асортименті, а Покупець зобов'язався оплатити товар згідно з умовами даного Контракту. Поставка товару здійснюється у повній відповідності з "ІНКОТЕРМС-2010", а умови поставки для кожної партії товару визначаються та узгоджуються сторонами в рахунку - фактурі.

Виходячи з умов, встановлених інвойсами BTCN№ 2015400 від 01.11.2015 року та BTCN№ 2015414 від 15.11.2015 року ( а.с.37-38, а.с.131-132), поставка товару на виконання умов Контракту, здійснюється за базисом поставки CFR Одеса (вартість і фрахт) "Інкотермс 2010". Тобто CHANGXING BAITE IMPORT AND EXPORT CO., LTD взяло на себе зобов'язання сплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення.

Як зазначено в ст. 2 Контракту, загальна кількість та асортимент товару, що підлягає поставці, складається з товарних партій, кількість яких визначається у рахунку - фактурі на кожну партію товару.

Як вбачається з інвойсів та пакувальних листів до них, партія товару, що підлягає поставці, складається з меблевої фурнітури, а також склосітки, самоклеючої стрічки з скловолокна, клеючої стрічки, алюмінієвої клеючої стрічки, двосторонньої клеючої стрічки на загальну вартість 12549,03 дол. США (а.с.39-40, 133-134).

Товар, визначений інвойсами BTCN№ 2015400 від 01.11.2015 року та BTCN№ 2015414 від 15.11.2015 року, було передано перевізникам, що підтверджується коносаментами LGZODS5A20610DS від 18.11.2015 року та WMS15110412 від 15.11.2015 року ( а.с.45, 139).

Кількість та вартість товару, що поставляється, підтверджується також видатковими накладними № 0000002015400 від 29.10.2015 року та № 0000002015414 від 12.11.2015 року ( а.с.46-47, 140-141), які визначають, що на виконання контракту №ВС-ТВ29/09/2015 від 29.09.2015 року буде здійснено поставку товару в асортименті на загальну вартість 12549,03 дол. США.

До порту призначення товар, якій поставлено за Контрактом, прибув у грудні 2015 року.

Вказаний товар у порту призначення (м. Одеса) було отримано ТОВ "ЕФ ЕС МАККЕНЗІ-УКРАЇНА", який відповідно до умов Договору № 9/12М від 09.12.2015 року на транспортно-експедиторське обслуговування ( а.с.49-53), укладеного між ПП "Технобазіс" та ТОВ "ЕФ ЕС МАККЕНЗІ-УКРАЇНА", надає транспортно-експедиторські послуги щодо перевезення експортно-імпортних вантажів по території України, та передано перевізнику для доправлення його до Сумської митниці ДФС для митного оформлення (випуску) товарів, адже, враховуючи положення ч. 1 ст. 263 Митного кодексу України митна декларація подається органу доходів і зборів, який здійснює митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, протягом 10 робочих днів з дати доставлення цих товарів, транспортних засобів до зазначеного органу, з приводу чого суд зазначає наступне.

Приватне підприємство "Національні традиції", відповідно до умов договору № 21/04-15 від 21.04.2015 року про надання послуг по декларуванню товарів, взяло на себе зобов'язання надати ПП "Технобазіс" послуги по декларуванню товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів ( а.с.204-206).

На виконання умов даного договору, ПП "Національні традиції" 18.12.2015 року та 25.12.2015 року звернулось до Сумської митниці ДФС з митними деклараціями № 805130000/2015/017343 та № 805130000/2015/016873 для митного оформлення (випуску) товарів, які було поставлено згідно Контракту № ВС-ТВ29/09/2015 від 29.09.2015 року, укладеного між CHANGXING BAITE IMPORT AND EXPORT CO., LTD та ПП "Технобазіс"

В ході консультації митного органу, з метою обміну наявної інформації та обґрунтування вибору методу визначення митної вартості товарів, позивачу було додатково запропоновано надати договір із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особами на користь продавця, якщо такі платежі здійснювались за умовами, визначеними договором; виписку із бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Листами від 17.12.2015 року № 1446 та від 25.12.2015 року № 1505 підприємство повідомило митний орган, що всі документи, на підтвердження заявленої митної вартості за ціною угоди, було надано, інших витрат, окрім тих, що були включені до ціни, яка була фактично сплачена за товари ( підлягає сплаті) відсутні ( а.с.58, 147).

Після розгляду документів, поданих для митного оформлення товарів, відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 805130000/2015/000071/2 від 25.12.2015 року та № 805130000/2015/000066/2 від 18.12.2015 року, якими збільшено суму митних платежів, які підлягають сплаті при митному оформленні товарів загалом на 117419,56 грн. ( а.с. 16-17, 116-118).

За результатами розгляду митних декларацій, поданих Приватним підприємством "Національні традиції" та документів, які підтверджують митну вартість товару, поставленого за умовами Контракту № ВС-ТВ29/09/2015 від 29.09.2015 року, Сумською митницею ДФС були прийняті рішення про відмову у митному оформленні (випуску) товарів - картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 805130000/2015/00103 та № 805130000/2015/00095. В обґрунтування причин відмови відповідач послався на порушення вимог Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року № 651 в частині заповнення гр.. №№ 44, 45, 43, 46 у зв'язку з винесенням Рішення про визначення митної вартості товарів № 805130000/2015/000031/1 від 09.10.2015 р. та № 805130000/2015/000066/2 від 18.12.2015 р. ( а.с.18-20, 119-121).

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що декларантом до митного органу були подані всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються належними документами, наявними в матеріалах справи та підтверджено ціну товару, який був імпортований позивачем на митну територію України на підставі контракту № ВС-ТВ29/09/2015 від 29.09.2015 року.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до п. 23 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України митним оформленням є виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Митні формальності, відповідно до п. 29 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України, становлять сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Виходячи з п. 2 Положення про митні декларації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року №450, товари декларуються шляхом подання митному органу, зокрема, митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа.

При заповненні митної декларації у формі єдиного адміністративного документа, згідно з Порядком заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №651, декларантом вказується, зокрема, фактурна вартість товару у валюті, в якій складені рахунки або інші документи, які визначають вартість товару.

При цьому, фактурною вартістю, відповідно до ч. 18 п. 2 Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №651, є ціна товарів, які переміщуються через митний кордон України, зазначена в рахунку (рахунку-фактурі, рахунку-проформі тощо) або іншому документі, що визначає вартість товару.

Вартість товарів, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та використовується для митних цілей, виходячи з положень ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України, є митною вартістю товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Згідно із ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Одночасно з митною декларацією у випадках, передбачених митним кодексом України, виходячи з ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З метою митного оформлення вказаного товару, ПП "Національні традиції" 18.12.2015 року та 25.12.2015 року подано до Сумської митниці митні декларації. Разом з митними деклараціями подано пакет товаросупровідних та комерційних документів.

Митна вартість товару заявлена позивачем за основним методом, тобто за ціною контракту.

Після розгляду документів, поданих для митного оформлення товарів, як і зазначено вище, відповідачем були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів № 805130000/2015/000071/2 від 25.12.2015 року та № 805130000/2015/000066/2 від 18.12.2015 року.

Також Сумською митницею були прийняті рішення про відмову у митному оформленні (випуску) товарів - картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 805130000/2015/00103 та № 805130000/2015/00095.

Згідно з ст. 7 Митного кодексу України (далі - МК України) митні органи визначено як спеціально уповноважений орган виконавчої влади в галузі митної справи, на які відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено її безпосереднє здійснення.

Відповідно до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтями 51, 52 МК України визначення митної вартості під час її декларування віднесено до компетенції декларанта. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість або приймає письмове рішення про її коригування.

Частинами 4 та 5 ст. 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

В силу ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу ч. 1 та 2 ст. 53 МК України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Вищенаведені норми права також відповідають пунктам 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію) (ч.4 ст.53 МК України).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.4, п.п.1, 2 ч.5 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

У відповідності до ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною третьою статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Зі змісту положень частини 3 ст. 53, частин 1, 2, 4 - 6 ст. 54, ст. 58 Митного кодексу України випливає, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Крім того, пунктами 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, повідомляючи позивача про необхідність надати додаткові документи, митний орган має обґрунтувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.

Як свідчать матеріали справи, на підтвердження заявленої митної вартості товарів, що поставлялися відповідно до умов контракту № ВС-ТВ29/09/2015 від 29.09.2015 року декларантом було подано : контракт № ВС-ТВ29/09/2015 від 29.09.2015 року, інвойси BTCN№ 2015400 від 01.11.2015 року та BTCN№ 2015414 від 15.11.2015 року та пакувальні листи до них, видаткові накладні № 0000002015400 від 29.10.2015 року та № 0000002015414 від 12.11.2015 року, відвантажувальні специфікації, міжнародні товаро - транспортні накладні №166151 та № 351/15, коносаменти LGZODS5A20610DS від 18.11.2015 року та WMS15110412 від 15.11.2015 року, калькуляції № BTCN2015400/01 від 18.11.2015 року та № BTCN2015414/01 від 25.11.2015 року, звіти про оцінку майна № 04-04/12/185 та № 04-04/12/184, листи CHANGXING BAITE IMPORT AND EXPORT CO., LTD та ПП "Технобазіс", прайс листи 90140/1 від 26.10.2015 року та 90150 від 10.11.2015.

Таким чином, позивачем було надано пакет усіх можливих за умовами зовнішньоекономічного контракту документів з питань, документальне висвітлення яких є обов'язковим в силу ч.1 ст.53 МК України (зовнішньоекономічний контракт, інвойс, пакувальний лист, видаткові накладні, відвантажувальну специфікацію), а також за власною ініціативою - деякі з документів, що можуть бути надані на вимогу митного органу відповідно до ч.3 та ч.4 ст.53 МК України (міжнародна товарно-транспортна накладна, коносамент, калькуляція ціни товару, звіт про оцінку майна, прайс-лист).

Разом з тим, в ході консультації митного органу, з метою обміну наявної інформації та обґрунтування вибору методу визначення митної вартості товарів, позивачу було додатково запропоновано надати додаткові документи, зазначені у статті 53 Митного кодексу України, які підтверджують митну вартість товару.

Як вбачається зі змісту оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товару, відповідачем було запропоновано декларанту надати наступні додаткові документи : договір (угоду, контракт з третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); висновки про якісні та вартісні показника товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; за наявності - інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару; якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до Інкотермс - 2010 (офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010 року), CFR (Cost and Freight) - "Вартість і фрахт" означає, що продавець зобов'язаний сплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, однак ризик втрати або ушкодження товару, а також ризик будь-якого збільшення витрат, що виникають після переходу товаром борту судна, переходить з продавця на покупця в момент переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. За умовами CFR на продавця покладаються обов'язки щодо митного очищення товару для експорту.

Отже, поставка товару на умовах CFR (вартість і фрахт) зобов'язує продавця оплатити фрахт, необхідний для доставки товару до названого порту призначення.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до інвойсу, згідно з яким відбулася поставка товару, товар поставлявся за базисом поставки СFR Одеса (вартість і фрахт) "Інкотермс 2010".

Поставка товару на умовах СРК Одеса (вартість і фрахт) "Інкотермс 2010" передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару, а саме перевезення товару до порту призначення (фрахт).

Вказана обставина підтверджується листами CHANGXING BAITE IMPORT AND EXPORT CO., LTD № BTCN2015400/18 від 18.11.2015 року та № BTCN2015414/26 від 26.11.2015 року, в якому чітко визначається, що вартість морського перевезення включена до ціни товару, вказаної у інвойсі.

Крім того, про включення до ціни товару вартості фрахту свідчить і калькуляціі № BTCN2015400/01 від 18.11.2015 року та № BTCN2015414/01 від 25.11.2015 року (а.с. 29-30).

Оскільки умови поставки за базисом СFR (вартість і фрахт) "Інкотермс 2010" не передбачають обов'язку страхування товару, Постачальником не здійснювалося морське страхування товару від ризику загибелі або пошкодження під час перевезення, про що останній повідомив Позивача листами № BTCN2015400/19 від 19.11.2015 року та № BTCN2015414/27 від 27.11.2015 року ( а.с. 64-65, 150-151). При цьому позивачем також не здійснювалося страхування товару, що вбачається з листів № 590/20-11 від 20.11.2015 року та № 625/30-11 від 30.11.2015 року ( а.с.56, 143).

Враховуючи вказані обставини для цілей визначення митної вартості товару, поставленого відповідно до умов Контракту за інвойсами BTCN№ 2015400 від 01.11.2015 року та BTCN№ 2015414 від 15.11.2015 року такі складові митної вартості товару, який було поставлено, як витрати на транспортування, навантаження/вивантаження та страхування, не потребують додаткового підтвердження та коригування.

Таким чином, декларантом було надано до митного оформлення усі можливі та необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів № 805130000/2015/000071/2 від 25.12.2015 року та № 805130000/2015/000066/2 від 18.12.2015 року, Сумська митниця ДФС не врахувала вказані вище норми законодавства та подані декларантом документи.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає виключно за наявності обґрунтованих підстав, зокрема, належним чином обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості товару.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.

Однак, відповідач не повідомив ані декларанту, ані суду першої та апеляційної інстанції жодних обставин та не надав доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування у позивача додаткових документів.

При цьому, відповідач, пропонуючи позивачеві надати певний перелік документів, не звернув уваги, що окремі з цих документів, як зазначалось вище, були надані позивачем самостійно, а деякі не могли бути надані в силу умов договору.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у відповідача підстав для витребування у позивача додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості, крім тих, що були надані декларантом.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, колегія суддів зазначає, що відповідачем в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості не вказано обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, не наведено обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірних рішень, а лише зазначено, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Щодо визначення Сумською митницею ДФС митної вартості у спірних рішень про коригування митної вартості товарів № 805130000/2015/000071/2 від 25.12.2015 року та № 805130000/2015/000066/2 від 18.12.2015 року колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, відповідачем було визначено митну вартість на підставі цінової інформації щодо імпортних операцій ЄАІС Держмитслужби України МД № 110130000/2015/508675 від 06.11.2015 р., № 100260002/2015/173881 від 12.10.2015 р., № 100260001/2015 від 09.10.2015 р., № 125130013/2015/408041 від 10.09.2015 р., № 500040001/2015/13055 від 29.10.2015р., № 110100000/2015/230767 від 03.11.2015 р., № 805130000/2015/17020 від 18.12.2015 р., № 100250001/2015/13106 від 15.10.2015 р.

При цьому, апелянт в якості підстави для сумнівів у правильності заявленої митної вартості послався на встановлення Системою управління ризиками автоматизованої системи митного оформлення "Інспектор - 2006" можливого заниження митної вартості товару за митною декларацією № 805130000/2015/017343 та № 805130000/2015/016873 (орієнтовний показник митної вартості, розрахований відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015р. № 724).

Колегія суддів зазначає, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 р. № 724 "Про використання у системі управління ризиками орієнтовних показників митної вартості товарів" запроваджено використання органами доходів і зборів у системі управління ризиками єдиних орієнтовних показників митної вартості товарів під час митного оформлення товарів, які ввозяться на митну територію України у митному режимі імпорту.

Між тим, згідно роз'яснень наданих Міністерством доходів і зборів України у листі від 07 травня 2014 року № 10441/7/99-99-10-03-01-17 відомості з інформаційних баз даних Міндоходів мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об'єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.

Враховуючи викладене, колегія суддів, не заперечуючи загальнообов'язкового значення Постанови КМУ № 724 від 16.09.2015 року, зауважує, що з урахуванням повного підтвердження наданими декларантом документами заявленої митної вартості товарів, самостійне визначення митним органом митної вартості, відображеної в оскаржуваному рішенні, лише на підставі даних системи управління ризиками є необґрунтованим.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача в апеляційній скарзі на правомірність використання Системи управління ризиками з вказівкою на п.п.7.1, 7.2, 7.3 Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками в митній службі України, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.2012 року № 597, оскільки вказаний Порядок станом на час виникнення спірних відносин втратив чинність згідно з Наказом Мінфіну України від 31.07.2015 року № 684.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що з оскаржуваних рішень про коригування митної вартості неможливо чітко встановити, який метод з тих, що передбачені статтею 57 МК України, було використано при визначенні митної вартості задекларованих позивачем товарів, що свідчить про невідповідність вказаних рішень вимогам ст.55 МК України.

Згідно зі ст.256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів та оформленні карток відмови у митному оформленні діяв необґрунтовано, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, без дотриманням вимог ч.3 ст.2 КАС України, а отже, наявні підстави для скасування даних рішень.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень відповідно до ст. 71 КАС України правомірності своїх рішень про коригування митної вартості та рішень у формі карток відмови у митному оформленні належним чином не довів, а відтак, наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Сумської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.02.2016р. по справі № 820/12156/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Чалий І.С.Судді Пянова Я.В. Зеленський В.В.

Повний текст ухвали виготовлений 18.04.2016 р.