Ухвала суду № 57257290, 12.04.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/8458/13-а

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Білгород-Дністровської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 січня 2014 року по справі за адміністративним позовом Білгород-Дністровської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області до Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного підприємства «MEDISAN» лікувально-санаторної відновлюючої асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова «Санаторій «СЕНЕТАТЯ» про стягнення заборгованості перед бюджетом, -

ВСТАНОВИВ:

11 грудня 2013 року Білгород-Дністровська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Одеській області звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного підприємства «MEDISAN» лікувально-санаторної відновлюючої асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова «Санаторій «СЕНЕТАТЯ», в якому просило суд стягнути з відповідача заборгованість перед бюджетом у загальній сумі 120 722,72 грн. на р/р № 31111104700011, одержувач: УДКС в Білгород-Дністровському районі, код 37894104, банк: УДКС в Одеській області, МФО 828011.

Постановою від 13 січня 2014 року, ухваленою у відкритому судовому засіданні, Одеський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою суду Білгород-Дністровська об'єднана Державна податкова інспекція головного управління Міндоходів в Одеській області подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права, оскільки відповідач не погасив в повному обсязі податковий борг визначений податковою вимогою № 126 від 07 липня 2012 року, внаслідок чого ця вимога не може бути визнана відкликаною, а тому у податкового органу були відсутні правові підстави для прийняття ще одною податкової вимоги у зв'язку із збільшенням розміру податкового боргу з оплати орендної плати за землю.

Дочірнє підприємство з іноземними інвестиціями Державного підприємства «MEDISAN» лікувально-санаторної відновлюючої асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова «Санаторій «СЕНЕТАТЯ» письмових заперечень на апеляційну скаргу не надало.

Ухвалюючи постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції встановив, що Дочірнє підприємство з іноземними інвестиціями Державного підприємства «MEDISAN» лікувально-санаторної відновлюючої асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова «Санаторій «СЕНЕТАТЯ» зареєстроване Білгород-Дністровським міськвиконкомом Одеської області 02.04.1999 року, код ЄДРПОУ 03356134, перебуває на обліку у позивача та є платником орендної плати за землю (а.с.5-6, 30-37).

З посиланням на приписи ст. 16, п. 283.2 ст. 286, п. 287.1, п. 287.3 ст. 287 ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, враховуючи подання відповідачем до позивача податкової декларації (вх.08.02.2013року№ 1300001134) з плати за землю з розрахунком оплати земельного податку за 2013 рік (а.с.10-14), згідно якої відповідач визначив зобов'язання по сплаті за землю щомісячно по 18577,11грн., враховуючи результати проведених камеральних перевірок та складених за їх наслідками актів №656/15-03 від 14.03.2013 року та №455/1501 від 27.08.2013 року, з урахуванням часткової сплати податкових зобов'язань, суд першої інстанції встановив, що у відповідача виник податковий борг за період з 02.03.2013 року по 01.12.2013 року у сумі 120722,72грн., який на час звернення податкового органу до суду відповідачем не сплачений.

При цьому суд першої інстанції відхилив доводи відповідача щодо його незгоди з позовними вимогами з посиланням на вирішення в господарському суді питань щодо розміру зазначеної в декларації орендної плати, оскільки відповідно до приписів ПК України грошове зобов'язання відповідача за поданій ним декларації є узгодженим зобов'язанням та повинно сплачуватися у встановлені законом строки в повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції встановив не дотримання податковим органом обов'язкової умови, яка передує зверненню до суду, оскільки, відповідно до п. 95.1, п. 95.2 ст. 95 ПК України умовою стягнення податковим органом податкового боргу з розрахункових рахунків платника податків є надіслання йому податкової вимоги на суму боргу, якій у нього виник та сплив строк 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

При цьому суд першої інстанції зазначив, що норми ПК України дають право податковому органу стягувати повну суму податкового боргу, якщо вона збільшилась або змінилась на час звернення до суду, без направлення іншої податкової вимоги, але ці норми мають бути застосовані з урахуванням приписів п.п. 60.1.1 п. 60.1 ст. 60 ПК України, відповідно до яких податкова вимога вважається відкликаною у разі, якщо сума податкового боргу була самостійно погашена платником податку або органом стягнення.

Суд першої інстанції встановив, що позивач посилається на те, що відповідачу 20.07.2012 року направлена податкова вимога №126 від 07.07.2012 року на суму 7551,00грн.

Але постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20.09.2012 року з ДП «Санаторій «Сенетатя» стягнуто податковий борг з орендної плати за землю у сумі 44705,22грн. (сума боргу, яка збільшилась після направлення відповідачу податкової вимоги №126 від 07.07.2012 року на суму 7551,00грн.), а згідно облікових карток відповідача зазначений борг сплачений відповідачем.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що разом з погашенням суми податкового боргу раніше надіслана платникові податків податкова вимога є відкликаною, а тому не може бути підставою для вжиття заходів із примусового стягнення податкового боргу.

За таких обставин суд першої інстанції встановив відсутність визначених законом підстав для стягнення з відповідача наявного у нього податкового боргу у сумі 120722,72грн., якій виник за новий період - з 02.03.2013 року по 01.12.2013 року, оскільки позивач не дотримався порядку, встановленого ст. 95 ПК України, для прийняття судом рішення про стягнення податкового боргу, а саме направлення податкової вимоги на виниклий податковий борг (не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання).

Сторони, належним чином повідомлені про час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження.

До початку апеляційного розгляду справи до Одеського апеляційного адміністративного суду надійшла заява апелянта про відмову від позову та закриття провадження у справі.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.

Апеляційний суд встановив, що предметом спору є стягнення з Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного підприємства «MEDISAN» лікувально-санаторної відновлюючої асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова «Санаторій «СЕНЕТАТЯ» заборгованості по сплаті орендної плати за землю та штрафів перед бюджетом у загальній сумі 120 722,72 грн. на розрахунковий рахунок № 31111104700011, одержувач: УДКС в Білгород-Дністровському районі, код 37894104, банк: УДКС в Одеській області, МФО 828011.

Податковий борг виник внаслідок не сплати відповідачем самостійно визначеного податкового зобов'язання за податковою декларацією з плати за землю за 2013 рік за період з 02.03.2013 р. по 01.12.2013 р., нарахованих штрафів за несвоєчасну сплату самостійно визначеного податкового зобов'язання з плати за землю за 2012 рік відповідно до актів камеральних перевірок №656/15-03 від 14.03.2013 року та №455/1501 від 27.08.2013 року, та пені, суми яких не оскаржені.

На час звернення податкового органу до суду відповідачем податковий борг сплачений частково та сума заборгованості становить 120722,72 грн., що підтверджено наданою копією облікової картки відповідача (а.с. 20-25).

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні цього позову, суд першої інстанції виходив з того, що податкова інспекція не направила на адресу відповідача податкову вимогу на суму цього боргу, як того вимагає стаття 59 Податкового кодексу України, а тому, з огляду на положення пункту 95.2 статті 95 ПК Кодексу, у позивача не виникло права на стягнення коштів з рахунків платника на погашення оспорюваного боргу.

При цьому суд першої інстанції відхилив посилання податкового органу на те, що позивачем було надіслано платникові податків податкову вимогу від 07.07.2012 р. № 126, у зв'язку з чим з огляду на безперервність існування у податковому обліку відповідача податкового боргу повторне надсилання окремої податкової вимоги на новостворений податковий борг не вимагається.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 Податкового кодексу України).

Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.

За правилами пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України порядок надіслання платникові податків податкової вимоги є тотожним порядку надіслання податкового повідомлення-рішення.

Разом з тим відповідно до пункту 59.5 цієї ж статті ПК України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

В силу вимог підпункту 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 названого Кодексу податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо, зокрема сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення. Але суд першої інстанції не врахував приписи п. 60.2. ст. 60 ПК України, відповідно до якого у випадках, визначених підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 цієї статті, податкова вимога вважається відкликаною у день, протягом якого відбулося погашення суми податкового боргу в повному обсязі.

Таким чином, надіслана платникові податків податкова вимога на податковий борг, що не погашений, не втрачає своєї правової дії. При цьому чинним податковим законодавством України не передбачено необхідності повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу.

Отже, якщо податковим органом направлена податкова вимога щодо раніше існуючого податкового боргу, а після цього сума податкового боргу збільшилася на суму новоствореного податкового боргу, у податкового органу не виникає обов'язку надсилати платникові податку податкову вимогу на суму збільшення.

У такому разі право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги, надісланої на раніше існуючий податковий борг, і реалізація такого права у часі не обмежена, а право на стягнення новоствореного податкового боргу - на наступний день, що настає за днем граничного строку сплати узгодженого грошового зобов'язання.

Таким чином, апеляційний суд встановив помилковість висновків суду першої інстанції щодо відсутності у податкового органу права на стягнення коштів з рахунків платника на погашення оспорюваного боргу.

Водночас апеляційний суд вважає, що адміністративний позов не може бути задоволений з наступних обставин.

Відповідно до п.п. 19-1.1.45 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України, в редакції чинній на час звернення податкового органу до суду, контролюючі органи виконують, окрім іншого, такі функції як звернення до суду у випадках, передбачених законами України.

На виконання цих функцій податковому органу, відповідно до п.п. 20.1.34 п. 20.1. ст. 20 ПК України, окрім іншого, надані такі права як, звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Особливості процесуальної правосуб'єктності державної податкової інспекції як суб'єкта владних повноважень в адміністративному судочинстві полягають у можливості звернення до суду лише у випадку, коли таке право передбачено законом.

Аналіз завдань, функцій, прав та обов'язків податкових органів, визначених у Податковому кодексі України дає підстави для висновку про наявність у них повноважень на звернення до суду з позовами про стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу, в той час як Білгород-Дністровська об'єднана ДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області звернулась до суду з позовом про стягнення суми боргу.

До початку апеляційного перегляду справи від Білгород-Дністровської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області, яка є правонаступником Білгород-Дністровської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області, надійшла заява про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою від адміністративного позову.

При цьому заявник зазначає також, що на час апеляційного перегляду справи у Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного підприємства «MEDISAN» лікувально-санаторної відновлюючої асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова «Санаторій «СЕНЕТАТЯ» відсутня заборгованість перед бюджетом, з позовом про стягнення якої податковий орган звертався до суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадженні у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Вирішуючи питання про прийняття відмови від позову, апеляційний суд не встановив підстав, за наявності яких ця відмова не може бути прийнята, оскільки відповідно до наданих податковим органом доказів (а.с. 110) у Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного підприємства «MEDISAN» лікувально-санаторної відновлюючої асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова «Санаторій «СЕНЕТАТЯ» відсутня заборгованість перед бюджетом.

Оскільки обставини для закриття провадження у справи виникли після ухвалення судом першої інстанції судового рішення, а апеляційний суд встановив неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, відповідно до ч. 1 ст. 203 КАС України, оскаржена постанова має бути скасована, а провадження по справі закрите.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 2, 11, 69-72, п. 2 ч. 1 ст. 157, ст. 195, п. 2 ч. 1 ст. 197, п. 4 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 203, ст. ст. 206, 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Білгород-Дністровської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення.

Прийняти відмову Білгород-Дністровської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області від позову.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 січня 2014 року скасувати - провадження по справі закрити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя М.П.Коваль

суддя О.О.Кравець