Ухвала суду № 57257198, 14.04.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/4980/15 Головуючий у 1-й інстанції: Волков А. С. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2016 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменко В. В.,

суддів Степанюка А. Г., Василенка Я. М.,

за участю секретаря Видмеденко О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Головбудсервіс-К» до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Головбудсервіс-К» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.12.2015 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся з позовом до Ірпінської ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.01.15 № 0000122204, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 236010,00 грн., з яких: 157340,00 грн. - за основним платежем; 78670,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Вимоги мотивував тим, що у період, який перевірявся, позивач мав господарські правовідносини з контрагентами за договорами які мали реальний характер: роботи виконані (послуги надані) контрагентами у повному обсязі та оплачені позивачем, ці факти підтверджуються документально; господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності. Позивач просив суд податкове повідомлення-рішення визнати протиправними і скасувати.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23.12.2015 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В судове засідання учасники процесу не з'явились, повідомлені належним чином про час та місце апеляційного розгляду, що не перешкоджає вирішенню спірного питання відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.

Відповідно до ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, основним видом діяльності позивача за КВЕД є надання в оренду й експлуатація власного чи орендованого нерухомого майна.

У грудні 2014 року посадовими особами Ірпінської ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Софтпро-Технолоджі» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014 та з ПМП «Домінанта» за період з 01.08.2014 по 31.08.2014 (акт перевірки від 29.12.2014 № 78/22-4/34427305).

За результатами перевірки посадові особи контролюючого органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог чинного законодавства, а саме: пункту 189.1 статті 189, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 157340,00 грн., у тому числі по періодах: за липень 2014 року на суму 96540,00 грн.; за серпень 2014 року на суму 60800,00 грн.

На думку посадових осіб податкового органу, господарські операції позивача з приводу придбання послуг з прибирання офісних приміщень, санвузлів, складського комплексу, прилеглої території на підставі договорів, укладених з контрагентами - ТОВ «Софтпро-Технолоджі» та ПМП «Домінанта» не мали реального характеру (послуги не надавалися), адже операції не мають розумної економічної або ділової мети, а контрагенти не мають для виконання договорів адміністративно-господарських можливостей, в них відсутні необхідні для цього трудові ресурси.

За результатами перевірки Ірпінська ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області прийняла податкове повідомлення-рішення від 22.01.2015 № 0000122204, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 236010,00 грн., з яких: 157340,00 грн. - за основним платежем; 78670,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Не погоджуючись з такими висновками, позивач звернувся з відповідним позовом до суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи колегія судді виходить з наступного.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст.. 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі ст. 1 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч. 1 та 2 ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2 ст. 200 ПК України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

В п. 200.3 ст. 200 ПК України зазначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, наприклад, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, зокрема, у випадку не здійснення самих операцій.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Разом з тим, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

З наявних у справі документів, встановлено, що ТОВ «Головбудсервіс-К» є власником складських та офісних приміщень загальною площею 12272,2 м2, що розташовані в будівлі, яка знаходиться за адресою: Київська область, м. Ірпінь, смт. Ворзель, вулиця Ковельська, будинок 10., які надаються в оренду іншим суб'єктам господарювання.

У червні 2014 року між позивачем (замовник) і ТОВ «Софтпро-Технолоджі» (виконавець) укладено договір від 27.06.2014 № 140627-1Б про надання послуг із прибирання територій, згідно з яким виконавець зобов'язувався надавати позивачу послуги з прибирання території об'єкту, розташованого за адресою: Київська область, смт. Ворзель, вул. Ковельська, 10, згідно з поданими позивачем заявок, а позивач зобов'язувався прийняти і оплатити послуги, надані виконавцем.

Умовами договору передбачено, що вартість послуг з генерального комплексного прибирання приміщення (в т.ч. після ремонту, будівництва, свят) становить 50,00 грн., в тому числі ПДВ, за 1 м2 приміщення, а прибирання територій: в літній період - 25,00 грн., в тому числі ПДВ, за 1 м2; в зимовий період - 35,00 грн., в тому числі ПДВ, за 1 м2.

Позивач стверджував, що у липні 2014 року ТОВ «Софтпро-Технолоджі» надало йому послуги з прибирання приміщень і територій на загальну суму 579240,00 грн., у тому числі ПДВ 96540,00 грн.

На підтвердження реальності фінансово-господарських взаємовідносин позивач надав суду десять актів приймання-передачі послуг на загальну суму 579240,00 грн., у тому числі ПДВ 96540,00 грн.

В оплату за виконані надані послуги позивач перерахував на рахунок ТОВ «Софтпро-Технолоджі» кошти у загальній сумі 579240,00 грн., у тому числі ПДВ 96540,00 грн., факт перерахування коштів підтверджується копіями платіжних доручень та банківськими виписками, наявними у матеріалах справи.

Надані акт приймання-передачі послуг містять лише дані про площу, яка прибиралась, і не мають відомостей щодо об'єкта прибирання, кількості прибирань, витраченого часу, людських ресурсів тощо.

На підтвердження права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями позивач отримав від ТОВ «Софтпро-Технолоджі» десять податкових накладних на загальну суму 579240,00 грн., у тому числі ПДВ 96540,00 грн.

Вказану суму податку на додану вартість на підставі одержаних податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту за липень 2014 року, відобразив у реєстрі отриманих податкових накладних за цей звітний (податковий) період.

ТОВ «Софтпро-Технолоджі» є юридичною особою, що зареєстрована 16.08.2000 (запис в ЄДР від 30.08.2007 № 1 444 120 0000 005211); знаходиться у місті Кіровограді; заявленими видами діяльності за КВЕД є: діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами (основний); оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; надання інших допоміжних комерційних послуг, н. в. і. у.; оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; неспеціалізована оптова торгівля; інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; консультування з питань комерційної діяльності й керування.

У жовтні 2014 року Кіровоградська ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області провела документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Софтпро-Технолоджі» (акт перевірки від 03.10.2014 №18/11-23-22-06/31079924), за результатами якої встановлено,

За даними податкової звітності ТОВ «Софтпро-Технолоджі» в нього відсутні основні засоби, чисельність працюючих на товаристві складала 4 особи, середня заробітна плата одного працівника - 1200,00 грн.

Також, у липні 2014 року між позивачем (замовник) і Приватним малим підприємством «Домінанта» (виконавець) укладено договір від 29.07.2014 № 140729-2В про надання послуг із прибирання територій, згідно з яким виконавець зобов'язувався надавати позивачу послуги з прибирання території об'єкту, розташованого за адресою: Київська область, смт. Ворзель, вул. Ковельська, 10, згідно з поданими позивачем заявок, а позивач зобов'язувався прийняти і оплатити послуги, надані виконавцем.

Умовами договору передбачено, що вартість послуг з генерального комплексного прибирання приміщення (в т.ч. після ремонту, будівництва, свят) становить 50,00 грн., в тому числі ПДВ, за 1 м2 приміщення, а прибирання територій: в літній період - 25,00 грн., в тому числі ПДВ, за 1 м2; в зимовий період - 35,00 грн., в тому числі ПДВ, за 1 м2.

Згідно документів, у серпні 2014 року ПМП «Домінанта» надало йому послуги з прибирання приміщень і територій на загальну суму 364800,00 грн., у тому числі ПДВ 60800,00 грн.

На підтвердження факту надання послуг позивач надав суду сім актів приймання-передачі послуг на загальну суму 364800,00 грн., у тому числі ПДВ 60800,00 грн.

Вказані акти містять лише дані про площу, яка прибиралась, і не мають жодних конкретних відомостей щодо об'єкта прибирання, кількості прибирань, витраченого часу, людських ресурсів тощо.

В оплату за виконані надані послуги позивач перерахував на рахунок ПМП «Домінанта» кошти у загальній сумі 364800,00 грн., у тому числі ПДВ 60800,00 грн., факт перерахування коштів підтверджується копіями платіжних доручень та банківськими виписками, наявними у матеріалах справи.

На підтвердження права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями позивач отримав від ПМП «Домінанта» сім податкових накладних на загальну суму 364800,00 грн., у тому числі ПДВ 60800,00 грн.

Вказану суму податку на додану вартість на підставі одержаних податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту за серпень 2014 року, відобразив у реєстрі отриманих податкових накладних за цей звітний (податковий) період.

Приватне мале підприємство «Домінанта» є юридичною особою, що зареєстрована 20.12.1991; знаходиться у місті Кіровоград; заявленими видами діяльності за КВЕД є: діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами (основний); надання інших допоміжних комерційних послуг, н. в. і. у.; оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; допоміжна діяльність у сфері транспорту;

Згідно даними автоматизованої системи співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту за серпень 2014 року у ПМП «Домінанта» виявлено заниження податкового зобов'язання з ПДВ на суму 2486296,98 грн.

Згідно з даними звіту 1 ДФ за ІІІ квартал 2014 року чисельність працюючих на ПМП «Домінанта» складала 3 особи, середня заробітна плата одного працівника - 1218,00 грн.

В Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстроване кримінальне провадження № 32014120010000164 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України по факту вчинення невстановленими особами фіктивного підприємства, які протягом 2012 - 2014 років з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала у наданні реально діючим суб'єктам господарювання послуг по незаконному зменшенню податкових зобов'язань перед бюджетом, створили та придбали суб'єкти господарювання, серед яких ПМП «Домінанта».

Аналізуючи укладені договори між позивачем та контрагентами, вбачається, що послуги з прибирання приміщень та території у Київській області надавалися підприємствами, які знаходяться на значній відстані від позивача, в іншому регіоні і не мають для цього необхідного персоналу, залучення таких підприємств не має жодного розумного пояснення; позивач також не пояснив мотивів, які покладені в основу визначення вартості послуг з прибирання (50,00 грн., в тому числі ПДВ, за 1 м2 приміщення); відносини з вказаними контрагентами тривали лише один звітній (податковий) період, після чого припинилися.

Крім того, позивач надає в оренду нежитлове приміщення на підставі договорів, умовами яких є те що орендарі зобов'язані, зокрема, забезпечувати прибирання орендованого приміщення; підтримувати правила чистоти та поведінки на території орендованого приміщення та площ і місць загального користування тощо.

Враховуючи вказані умови договорів оренди виникають сумніви щодо доцільності укладання договорів з ТОВ «Софтпро-Технолоджі» і ПМП «Домінанта» щодо надання послуг з прибирання, так як зобов'язання визначені договорами частково збігається із зобов'язаннями орендарів перед позивачем.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що подані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку (податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) не є достатніми доказами фактичного виконання операцій; спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими ДПІ фактами щодо фіктивної діяльності Контрагента позивача свідчить про безтоварність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства, є правильним.

Апелянтами не було надано доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги, а висновки суду першої інстанції є такими, що відповідають вимогам закону і доводами апеляційної скарги не спростовуються.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційних скарг, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови в задоволенні позову, через що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 року № 7 колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Головбудсервіс-К» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.12.2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Головбудсервіс-К» до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.12.2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

А. Г. Степанюк

Повний текст ухвали виготовлено 19.04.2016 року.

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.