Постанова № 57257183, 17.03.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 березня 2016 рокусправа № 337/5769/15-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Дурасової Ю.В. Коршуна А.О.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя

на постанову Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 19 жовтня 2015 року

у справі № 337/5769/15-а

за позовом ОСОБА_1

до управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя

про визнання дій незаконними та зобов'язання призначити та нарахувати належний розмір пенсії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, подав до суду адміністративний позов, в якому просив визнати незаконним рішення відповідача від 16.09.2015 року щодо відмови в призначенні пенсії державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» з посиланням на п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», відповідно до яких скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються на підставі Закону України «Про державну службу», та зобов'язати відповідача призначити пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» з дня звернення позивача до УПФУ з заявою про призначення пенсії.

Постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 19 жовтня 2015 року позовні вимоги задоволено. Визнано рішення управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя від 16 вересня 2015 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» незаконним. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя поновити з 11 вересня 2015 року ОСОБА_1 виплату пенсії як державному службовцю відповідно до Закону України «Про державну службу».

Рішення суду обґрунтовано тим, що позивачу з 13 квітня 2012 року призначена пенсія відповідно до Закону України «Про державну службу», виплата якої була припинена у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року як особі, що продовжує працювати. Але враховуючи те, що позивач 31 серпня 2015 року звільнився з посади в зв'язку з виходом на пенсію, виплата призначеної йому пенсії державного службовця повинна бути відновлена.

Не погодившись з постановою суду, управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невірне застосування норм матеріального права та невідповідність рішення суду обставинам справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Так, відповідач зазначає, що судом першої інстанції помилково зроблено висновок, що пенсія позивачу була призначена згідно Закону України «Про державну службу». Пенсія ОСОБА_1 була призначена за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується розпорядженням від 30 вересня 2015 року № 165610. Отже, підстави для відновлення виплати пенсії державного службовця відсутні.

Відповідач також вказує, що суд безпідставно не застосовував норми пункти 5 прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів стосовно пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213, яким передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Вважає, що існування названих норм виключає можливість призначення позивачу пенсії, виходячи з норм Закону України «Про державну службу».

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, у яких просить залишити апеляційну скаргу без задоволення. Посилаючись на норми Конституції України та Закону України «Про державну службу», який є спеціальним законом для осіб, що перебувають на державній службі, позивач зазначає, що він набув право на призначення пенсії державного службовця ще з 13 квітня 2012 року, тобто до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», але виявив бажання скористатися цим правом у вересні 2015 року.

Вважає, що прагнення особи реалізувати своє право пізніше, ніж з часу його виникнення, за наявності фактичної можливості зробити це і раніше, не можу бути підставою для позбавлення особи наданого їй Конституцією та законом права або його звуження.

Позивач вказує, що право на отримання пенсії за спеціальним законом зумовлено також тим, що страхові внески до Пенсійного фонду сплачувалися державними службовцями за ставкою, що перевищувала ставки внесків та зборів для інших категорій застрахованих осіб.

Як зазначає позивач, сплачуючи податки (утримання із зарплати) у більшому розмірі, він фактично позбавлявся частини свого заробітку, тим самим держава повинна гарантувати йому як державному службовцю відповідний і належний розмір пенсійного забезпечення у майбутньому.

У судовому засіданні представник управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя доводи та вимоги, викладені в апеляційній скарзі, підтримав.

Представник ОСОБА_1 проти апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених вище.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою, датою народження якої є ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Згідно з довідкою головного управління Держпраці у Запорізькій області від 14 березня 2016 року № 4, зміст якої підтверджується іншими матеріалами справи, загальний стаж роботи позивача станом на 13 квітня 2012 року складав 42 роки 02 місяці 08 днів, у тому числі стаж державної служби складає 11 років 08 місяців 21 день.

З 13 квітня 2012 року позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя та отримував пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Закон №1058).

31 серпня 2015 року ОСОБА_1 звільнився з посади заступника начальника територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України в зв'язку з виходом на пенсію та 11 вересня 2015 року звернувся до управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя з заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» із наданням довідок, які підтверджуються стаж його державної служби.

Листом від 16 вересня 2015 року управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя повідомило ОСОБА_1 про прийняття рішення від 16 вересня 2015 року про відмову в призначенні йому пенсії державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» з посиланням на пункт 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів стосовно пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213, яким передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» не можна визнати законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (у редакції від 11 квітня 2012 року), на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

До досягнення віку, встановленого першим реченням частини першої цієї статті, право на пенсію за віком мають державні службовці - чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

60 років - які народилися по 31 грудня 1952 року;

60 років 6 місяців - які народилися з 1 січня 1953 року по 31 грудня 1953 року;

61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;

61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Таким чином, слід визнати, що позивач набув право на призначення пенсії державного службовця з 13 квітня 2012 року.

Відмовляючи ОСОБА_1 у призначенні пенсії на підставі статті 37 Закону України «Про державну службу», відповідач посилається на норми пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів стосовно пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213- VIII, згідно яких у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як свідчить текст пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів стосовно пенсійного забезпечення» про зворотню дію у часі зазначеного закону та про позбавлення осіб, які станом на 02 березня 2015 року набули право на призначення пенсій за спеціальними Законами, у нормах Закону №213-VIII від 02.03.2015 року не йдеться.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Слід також зазначити про правову позицію Верховного Суду України щодо застосування закону у часі, викладену в Постанові від 31 березня 2015 року у справі № 21-55а15 (2218/1117/2012), в якій зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що положення Закону могли поширювати свою дію виключно на ті події, факти, які виникли після набрання чинності зазначеними нормативно-правовими актами, а отже, стосуються тих осіб, у яких право на призначення пенсії з'явилося після набрання згаданими актами чинності.

Згідно з частиною 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Таким чином, слід дійти висновку, що рішення управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя від 16 вересня 2015 року № 33 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» не відповідає чинному законодавству, що є підставою для його скасування.

Виходячи з викладеного, а також враховуючи те, що відповідач не зазначив інших підстав для відмови у призначенні позивачу пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», ніж норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів стосовно пенсійного забезпечення», суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Отже, рішення суду першої інстанції, в якому зазначено про задоволення позову, є вірним по суті.

В той же час, враховуючи, що в позовних вимогах йшлося не про поновлення виплати пенсії державного службовця, а про призначення останньої, що відповідає обставинам справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне змінити постанову суду першої інстанції, виклавши абзац третій зазначеної постанови наступним чином: зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя з 11 вересня 2015 року призначити ОСОБА_1 пенсію як державному службовцю відповідно до Закону України «Про державну службу».

В решті залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Враховуючи задоволення позову у повному обсязі, витрати по сплаті судового збору віднести на управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя - залишити без задоволення.

Постанову Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 19 жовтня 2015 р. у справі № 337/5769/15-а - змінити, виклавши абз.3 резолютивної частини постанови наступним чином:

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя з 11 вересня 2015 року призначити ОСОБА_1 пенсію як державному службовцю відповідно до Закону України «Про державну службу».

В решті залишити постанову Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 19 жовтня 2015 р. - без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя (ЄДРПОУ 20516929, 69076, м. Запоріжжя, вул.Запорізького Козацтва, 25-а) до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1077, 84 грн. за реквізитами:

отримувач коштів УДКСУ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровськ Дніпропетровської області Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37989274 Банк отримувача ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області м.Дніпропетровськ Код банку отримувача (МФО)805012 Рахунок отримувача 31217206781004 Код класифікації доходів бюджету 22030101.

призначення платежу: *; 101; судовий збір: за апеляційною скаргою Управління Пенсійного Фонду України в Хортицькому районі м.Запоріжжя, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд (ЄДРПОУ: 34513210)

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення судового рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі

Постанову в повному обсязі складено 13.04.2016 року.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: А.О. Коршун