Постанова № 57257098, 30.03.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 березня 2016 року № 826/21977/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Комбінат будіндустрії» до державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Лазора Івана Володимировича, Головного територіального управління юстиції у м. Києві, за участю третьої особи - приватного акціонерного товариства «Піастрелла» про визнання протиправними дій, скасування запису та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось публічне акціонерне товариство «Комбінат будіндустрії» (далі - ПАТ «Комбінат будіндустрії», позивач) до державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Лазора Івана Володимировича (далі - державний реєстратор Лазор І.В., відповідач 1), Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - ГТУЮ у м. Києві, відповідач 2), за участю третьої особи - приватного акціонерного товариства «Піастрелла» (надалі - ПрАТ «Піастрелла», третя особа), в якому просить:

визнати протиправними дії державного реєстратора Лазора І.В. щодо вчинення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності номер 376433 від 12.03.2013р., прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індикативний номер 957087 від 18.03.2013р., видачі свідоцтва про право власності серія та номер 1364685, видане 19.03.2013р.;

скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності номер 376433 від 12.03.2013р., вчинений державним реєстратором Лазором І.В., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індикативний номер 957087 від 18.03.2013р., свідоцтво про право власності, серія та номер 1364685, видане 19.03.2013р., Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві ПрАТ «Піастрелла» на частину майнового комплексу за адресою м. Київ, вул. Будіндустрії, 7;

зобов'язати ГТУЮ у м. Києві в особі реєстраційної служби ГТУЮ у м. Києві внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування запису номер 376433 від 12.03.2013р., вчиненого державним реєстратором Управління державної реєстрації ГТУЮ у м. Києві Лазором І.В., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індикативний номер 957087 від 18.03.2013р., свідоцтва про право власності, серія та номер 1364685, виданого 19.03.2013р. Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що майно належить позивачу та ПрАТ «Піастрелла» на праві спільної часткової власності, проте, внаслідок незаконних дій відповідачів за іншим співвласником, ПрАТ «Піастрелла» зареєстровано частку у спільній власності у розмірі 60/100 вищевказаного майнового комплексу, що призвело до протиправного зменшення частки позивача до 40/100 майнового комплексу, хоча первинно розподіл часток становив 46/100 у позивача до 54/100 у ПрАТ «Піастрелла».

Будь-якої згоди на зміну розміру часток у спільній власності на майновий комплекс за адресою м. Київ, вул. Будіндустрії, 7 позивач не надавав, тому вважає проведені 12.03.2013р. державним реєстратором Лазором І.В. реєстраційні дії щодо права власності на зазначене майно неправомірними.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача 1 у судове засідання не прибув, письмових заперечень з приводу заявлених позовних вимог суду не надав.

Представник відповідачів у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях, пояснив суду, що державний реєстратор Лазор І.В. на час розгляду справи звільнений з займаної посади, ГТУЮ у місті Києві не має можливості надати копію запитуваної судом реєстраційної справи, у зв'язку з тим, що у відділі архівної роботи Управління державної реєстрації ГТУЮ у м. Києві вказана реєстраційна справа відсутня.

Також, представник відповідачів зазначив, що на час проведення державної реєстрації у державного реєстратора були відсутні підстави, згідно яких може бути відмовлено у державній реєстрації прав згідно ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а отже державний реєстратор діяв у межах наданих йому повноважень.

Представник третьої особи у судове засідання не прибув, письмових пояснень з приводу заявлених позовних вимог суду не надав.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене, у зв'язку неприбуттям відповідача та з урахуванням вимог ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Представником ПАТ «Піастерлла» до Управління державної реєстрації ГТУЮ у м. Києві подано заяву від 12.03.2013р. про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень за реєстраційним номером 427493 щодо проведення державної реєстрації права власності на комплекс будівель, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, б. 7

Відповідно до картки прийому заяви від 12.03.2013р. №834007 заявником до заяви додано наступні документи: доручення від 14.02.2013р.; Свідоцтво про право власності від 09.06.2005р.; технічний паспорт від 26.05.2012р. ; декларація про готовність об'єкта до експлуатації від 24.10.2012р.; декларація про початок виконання будівельних робіт від 28.09.2012р.; відповідь на лист від 01.07.2012р.; виписка з ЄДР юридичних осіб; договір оренди земельної ділянки від 06.08.2012р.

На підставі зазначеної заяви та поданих документів державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індикативний номер 957087 від 18.03.2013р., про що вчинено запис про право власності номер 376433 від 12.03.2013р., та видано свідоцтво про право власності серія та номер 1364685 від 19.03.2013р.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, номер довідки 40018011, частка ПрАТ «Піастрелла»у майновому комплексі загальною площею 12730,3 кв.м., який знаходиться за адресою м. Київ, вул. Будіндустрії, 7, та перебуває у спільній частковій власності позивача із ПрАТ «Піастрелла» становить 60/100.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних виходячи з наступного.

Статтею 182 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Спеціальним законом, що визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна є Закон України від 01.07.2004 року №1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно (ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Згідно ч.1 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.

До повноважень органу державної реєстрації прав належить, зокрема: проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень або відмова у їх реєстрації; забезпечення ведення Державного реєстру прав; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України (пункти 1, 2 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Частиною 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державний реєстратор, зокрема:

встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону;

приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав;

відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи;

веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна;

у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень;

під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки;

здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Частиною 1 статті 19 Закону зазначено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

В той же час, стаття 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" містить виключний перелік підстав, згідно яких може бути відмовлено у державній реєстрації прав: заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; об'єкт нерухомого майна або більша його частина розміщені на території іншого органу державної реєстрації прав; із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; заявлене право вже зареєстровано.

З аналізу викладених норм вбачається, що державний реєстратор при проведенні державної реєстрації прав та їх обтяжень має встановити, в першу чергу, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема, відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документів.

Як зазначає позивач, право власності позивача на майновий комплекс за адресою м. Київ, вул. Будіндустрії, 7, зареєстроване 04.01.2004 року, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на майновий комплекс загальною площею 10 344,30 кв.м., виданим Головним управлінням комунальної власності м. Києва 15.09.2003р. , серія МК № 110007682, та реєстраційним посвідченням Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 04.01.2004 року за реєстровим № 6083-п.

Згідно додатку до свідоцтва, перелік об'єктів нерухомого майна: головний корпус (літера Х, корпус №2 (літера Б), клеєварне відділення (літера В).

В подальшому, частина майнового комплексу у розмірі 54/100 передана позивачем до статутного капіталу ПрАТ «Піастрелла», у зв'язку із чим на це майно було отримано правовстановлюючий документ - свідоцтво про право власності на частку у майновому комплексі площею 5940,10 кв.м., що становить 54/100 від майнового комплексу загальною площею 10 962,80 кв. м. за адресою м. Київ, вул. Будіндустрії, 7, яке видане Головним управлінням комунальної власності м. Києва 09.06.2005р.

Згідно вказаного свідоцтва ПрАТ «Піастрелла» належить комплекс будівель, в тому числі будівля головного корпусу (літера Х), склад макулатури (літера ІІІ (цифра)), відділення рубки трісок (літера ІV (цифра)).

Суд зазначає, що в даному випадку, перелік будівель у складі комплексу, що належить ПАТ «Комбінат будіндустрії» на підставі свідоцтва про право власності на майновий комплекс серія МК № 110007682, що видане Головним управлінням комунальної власності м. Києва 15.09.2003р., та будівель, що належать ПрАТ «Піастрелла» на підставі свідоцтва про право власності на частку у майновому комплексі площею 5940,10 кв.м., яке видане Головним управлінням комунальної власності м. Києва 09.06.2005р. - не є тотожними. Окрім того різниця і загальна площа майнового комплексу, зазначена у вказаних свідоцтвах, що не дає змогу суду ідентифікувати об'єкти нерухомості.

Більш того, позивач зазначає, що частина майнового комплексу у розмірі 54/100 була передана ПАТ «Комбінат будіндустрії» до статутного капіталу ПрАТ «Піастрелла», проте будь-яких доказів цього суду не надав.

В той же час, стаття 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" містить виключний перелік підстав, згідно яких може бути відмовлено у державній реєстрації прав: заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; об'єкт нерухомого майна або більша його частина розміщені на території іншого органу державної реєстрації прав; із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; заявлене право вже зареєстровано.

З аналізу викладених норм вбачається, що державний реєстратор при проведенні державної реєстрації прав та їх обтяжень має встановити, в першу чергу, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема, відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документів.

В той же час, за відсутності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації державний реєстратор зобов'язаний провести державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Як вбачається з матеріалів справи, представником ПАТ «Піастерлла» до Управління державної реєстрації ГТУЮ у м. Києві подано заяву від 12.03.2013р. про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень за реєстраційним номером 427493 щодо проведення державної реєстрації права власності на комплекс будівель, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, б. 7

Відповідно до картки прийому заяви від 12.03.2013р. №834007 заявником до заяви додано наступні документи: доручення від 14.02.2013р.; Свідоцтво про право власності від 09.06.2005р.; технічний паспорт від 26.05.2012р. ; декларація про готовність об'єкта до експлуатації від 24.10.2012р.; декларація про початок виконання будівельних робіт від 28.09.2012р.; відповідь на лист від 01.07.2012р.; виписка з ЄДР юридичних осіб; договір оренди земельної ділянки від 06.08.2012р.

Судом витребовувалась реєстраційна справа для огляду і дослідження у судовому засіданні, проте, ГТУЮ у місті Києві зазначило, що не має можливості надати копію запитуваної судом реєстраційної справи, у зв'язку з тим, що у відділі архівної роботи Управління державної реєстрації ГТУЮ у м. Києві вказана реєстраційна справа відсутня за місцем розташування справ за порядком на основних та додаткових стелажах, що підтверджується службовою запискою начальника відділу архівної роботи Макарової В.М. від 19.10.2015р.

Крім того, судом від ПрАТ «Піастрелла» витребовувались документи, на підставі яких здійснена реєстрація права власності, однак останнє не надало відповідних доказів.

Суд зазначає, що статтею 17 Закону передбачено, що відповідальність за правдивість інформації, яка міститься в документах поданих для державної реєстрації права власності несе заявник.

Якщо ж позивач вважає, що його право власності порушено і позивачем подано недостовірні відомості для вчинення реєстраційної дії, він має право звернутися до суду для встановлення права власності на спірне майно.

Зокрема, згідно приписів статей 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом права власності, визначеного у статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (пункт 1 статті 321 вказаного Кодексу).

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, у разі існування спору про право позивач має звертатись до суду із позовом про визнання права власності на зазначений об'єкт нерухомого майна.

Таким чином, оскільки заявником подано всі необхідні документи, передбачені Законом, у державного реєстратора не було підстав для відмови у державній реєстрації права власності, визначених статтею 24 Закону, а отже, державним реєстратором речових прав на нерухоме майно прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділ), індикативний номер 957087 від 18.03.2013р. та вчинено відповідний запис №376433 від 12.03.2013р.

Беручи до уваги усе вищезазначене, суд приходить до висновку, що державний реєстратор обґрунтовано, у межах повноважень та з підстав, визначених чинним законодавством України, прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), а тому позовні вимоги про визнання протиправними дій державного реєстратора Лазора І.В. щодо вчинення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності, прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділ) та видачі свідоцтва про право власності та щодо скасування запису є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Суд також вважає необґрунтованою і позовну вимогу про визнання протиправним та скасування свідоцтва про право власності, серія та номер 1364685, видане 19.03.2013р. Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві ПрАТ «Піастрелла» на частину майнового комплексу за адресою м. Київ, вул. Будіндустрії, 7, оскільки, як зазначалось судом, у разі існування спору про право позивач має звертатись до суду із позовом про визнання права власності на спірний обєкт, а скасування свідоцтва не є належним способом захисту порушеного права.

Щодо заявлених позовних вимог в частині зобов'язання ГТУЮ у м. Києві в особі реєстраційної служби ГТУЮ у м. Києві внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про скасування запису номер 376433 від 12.03.2013р., вчиненого державним реєстратором Управління державної реєстрації ГТУЮ у м. Києві Лазором І.В., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділ), індикативний номер 957087 від 18.03.2013р., свідоцтва про право власності, серія та номер 1364685, виданого 19.03.2013р. Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві слід зазначити наступне.

Внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень здійснюється відповідно до Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011р. №3502/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.12.2011 р. за № 429/20167 (далі-Порядок).

Відповідно до положень ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Згідно з пунктом 2.1 Порядку для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав заявник подає органу державної реєстрації прав, державним реєстратором якого було проведено державну реєстрацію прав, або нотаріусу, яким проведено державну реєстрацію прав, заяву та документи, визначені цим Порядком. Пунктом 2.3 Порядку зазначено, що заявник під час подання заяви пред'являє органові державної реєстрації прав або нотаріусу документи, що посвідчують його особу, визначені Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України.

Відповідно до пункту 2.6 Порядку для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та копії документів, визначених у пункті 2.3 цього Порядку.

Згідно з пунктами 2.10 та 2.11 Порядку за результатами розгляду заяви та документів, що додаються до неї, державний реєстратор приймає рішення щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав або рішення щодо відмови у внесенні змін до записів, відмови у внесенні записів про скасування державної реєстрації прав, відмови у скасуванні записів Державного реєстру прав.

Державний реєстратор на підставі прийнятого рішення щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав або скасування записів Державного реєстру прав вносить зміни до записів, вносить записи про скасування державної реєстрації прав або скасовує записи Державного реєстру прав.

Таким чином, винесення судового рішення про скасування рішення державного реєстратора є підставою для автоматичного скасування запису про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у Державному реєстрі прав у відповідності до вимог Порядку, тому у разі оскарження рішення державного реєстратора немає необхідності одночасно заявляти позовні вимоги щодо скасування запису про державну реєстрацію прав у Державному реєстрі прав.

Винесення судового рішення щодо скасування запису про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не потребується, оскільки законодавством чітко визначено механізм та порядок скасування запису про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у Державному реєстрі прав.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовна вимога в цій частині є передчасною та задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, системно проаналізувавши положення чинного законодавства України та надавши оцінку доказам, які є у справі, суд приходить до висновку необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для їх задоволення.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодування судового збору позивачу не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «Комбінат будіндустрії» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко