Постанова № 57256552, 07.04.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 квітня 2016 року № 826/20271/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Мазур А.С., суддів: Аблова Є.В., Літвінової А.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1до третя особа:Національного банку України Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" - правонаступник Відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Райффайзен Банк Аваль"провизнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Національного Банку України, третя особа: Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" - правонаступник Відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Райффайзен Банк Аваль", в якому просить визнати протиправною бездіяльність НБУ щодо ненадання необхідної інформації на запит позивача від 14 серпня 2015 року; зобов'язати НБУ надати інформацію на запит позивача від 14 серпня 2015 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 14 серпня 2015 року звернувся до Національного банку України із запитом щодо отримання інформації в порядку ст.ст. 3, 4, 5,19 та 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації". Проте, відповідачем не надано позивачу відповідь на запитувану інформацію в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи, надіслав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував з мотивів його безпідставності та необґрунтованості, зазначивши, що позивачу за результатом розгляду запиту було надано всю наявну інформацію, а також повідомлено про відсутність запитуваної інформації щодо конкретної заявки клієнта банку, із зазначенням причин такої відсутності.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Про причини неявки в судове засідання не повідомив. Пояснень по суті заявлених позовних вимог не надав.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 03 червня 2008 року між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством комерційний банк "Райффайзен Банк Аваль", укладено кредитний договір №010/02-44/757-08, згідно з умовами якого банк зобов'язується надати позичальнику кредит (грошові кошти) в сумі 250 000,00 доларів США, відновлювальна кредитна лінія з кінцевим терміном погашення 18 червня 2018 року з оплатою процентної ставки 15 % річних.

Позичальник стверджує, що право власності на 250 000,00 доларів США від банку до нього не перейшло, валютний рахунок на який зазначені кошти поступали на ім'я позивальника не відкривався, заявки на конвертацію 250 000,00 доларів США в грошову одиницю України позичальник не подавав, заяви про перерахування цих коштів на оплату нерухомості не подавалися.

14 серпня 2015 року позивач в порядку ст.ст. 3, 4, 5,19 та 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" та ст.ст. 5, 9, 28, 29, 32, 33 Закону України "Про інформацію" звернувся до Національного банку України із запитом, в якому просив повідомити чи подавалась заява на Міжбанківську валютну біржу від Публічного акціонерного товариство "Райффайзен Банк Аваль" - правонаступник Відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Райффайзен Банк Аваль" та чи надходила заявка від 03 червня 2008 року про продаж на такій біржі 250 000,00 доларів США через банк і купівлю гривні.

За результатами розгляду, в тому числі вказаного запиту, відповідач листом від 21 серпня 2015 року №40-01008/59853 повідомив позивача про те, що що інформація щодо конкретних заявок фізичних осіб-клієнтів комерційних банків у Системі підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України відсутня.

Крім того зазначено про те, що за даними Системи підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку Національного банку України 03 червня 2008 року було зареєстровано інформацію щодо продажу безготівкових доларів США за гривню ПАТ "Райффайзен Банк Аваль".

Також, Національним банком України відповідно до Правил організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України інформація щодо купівлі та продажу іноземної валюти, що надходила до Національного банку України за формою № 520, відображалася у звітах банків в узагальненому вигляді і не містила інформації у розрізі операцій їх клієнтів.

Позивач не погоджуючись із наданою відповіддю та вважаючи, що НБУ фактично протиправно відмовило йому у праві на отримання запитуваної інформації, звернувся до суду із позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Пунктом 1 частини першої статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;

Згідно з частиною першою статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України (далі - Національний банк) є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

У відповідності до п. 1 Розділу I Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 року №281 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Положення №281) це Положення встановлює порядок та умови торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України та на міжнародних валютних ринках.

Пунктом 4 розділу І Положення №281 (в редакції, чинній станом на червень 2008р.) визначено, що міжбанківський валютний ринок України - це сукупність відносин у сфері торгівлі іноземною валютою в Україні між суб'єктами ринку, між суб'єктами ринку та їх клієнтами (у тому числі банками-нерезидентами), а також між суб'єктами ринку і Національним банком.

Відповідно до пункту 5 розділу І Положення №281 торгівлю іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України, на міжнародному валютному ринку дозволяється здійснювати виключно Національному банку України та суб'єктам ринку (або з такими суб'єктами).

Суб'єкти ринку є уповноважені банки та уповноважені фінансові установи (п.4 розділу І Положення №281).

Суб'єкти ринку мають право здійснювати купівлю, продаж іноземної валюти виключно на міжбанківському валютному ринку України (п.6 розділу І Положення №281).

З наведеного вбачається, що фізичні особи - клієнти банків не є безпосередніми суб'єктами міжбанківського валютного ринку України.

При цьому, колегія суддів зауважує, що суб'єктами ринку є уповноважені банки, уповноважені фінансові установи. Суб'єкти ринку мають право здійснювати торгівлю іноземною валютою виключно у випадках і порядку, передбачених Положенням №281.

Відповідно до пункту 29 розділу І Положення №281 (в редакції, що діяла в 2008 році), суб'єкти ринку укладають між собою та з Національним банком України договори про купівлю, продаж іноземної валюти за безготівкові гривні та підтверджують ці договори виключно під час проведення Торговельної сесії.

Водночас пунктом 32 розділу І Положення №281 (в редакції, що діяла в 2008 році) передбачено, що суб'єкт ринку як за рахунок коштів своїх клієнтів, так і за власні кошти в межах лімітів відкритої валютної позиції має право виконувати заяви та доручення своїх клієнтів (крім суб'єктів ринку), а також задовольняти власні потреби щодо купівлі, продажу іноземної валюти до початку Торговельної сесії.

Суб'єкт ринку має право включати до заявки на участь у Торговельній сесії незадоволені потреби клієнтів, а також власні потреби щодо купівлі та/або продажу іноземної валюти (пункт 33 розділу І Положення №281).

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 глави 2 Правил проведення Торговельної сесії та здійснення окремих операцій, пов'язаних з купівлею-продажем іноземних валют та банківських металів, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005р. №281 (в редакції, що діяла у 2008 році), уповноважений банк (уповноважена фінансова установа) включає у заявку на участь у Торговельній сесії незадоволені потреби клієнтів, а також власні потреби щодо купівлі-продажу іноземної валюти та банківських металів за гривні.

Заявка в паперовій формі підписується керівником (або особою, яка його замінює) та головним бухгалтером (або особою, яка його замінює) банку (фінансової установи) і залишається на зберіганні в банку (фінансовій установі). Заявка в електронній формі подається до Національного банку України в установлений ним строк.

Уповноважений банк (уповноважена фінансова установа) у Заявці визначає за кожною іноземною валютою Класифікатора іноземних валют та банківських металів, та за кожним видом банківських металів обсяг їх купівлі та/або продажу.

Пунктом 2.5. глави 2 Правил проведення Торговельної сесії передбачено, що якщо уповноваженим банком за дві години до закінчення Торговельної сесії не повністю задоволені потреби клієнтів та потреби за власними операціями з купівлі-продажу іноземної валюти, то він має право звернутися до Національного банку України щодо купівлі-продажу в нього іноземної валюти за безготівкові гривні.

Для здійснення операції з купівлі-продажу іноземної валюти з Національним банком України уповноважений банк подає до Національного банку України не пізніше ніж за дві години до закінчення Торговельної сесії розгорнуту заявку. Для здійснення операції з купівлі іноземної валюти ця заявка має містити інформацію за кожним видом валют та кожним клієнтом із зазначенням ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ [або ідентифікаційного номера за ДРФО (за наявності)], суми, мети купівлі, а також курсу, за яким банк бажає здійснити операцію з купівлі іноземної валюти.

Наразі ж підтвердження угод здійснюється за допомогою Системи підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України Національного банку України.

Відповідно до пункту 4 Правил функціонування Системи підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України Національного банку України та перерахування (зарахування) коштів за окремими операціями з іноземною валютою і банківськими металами, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 №281 (в редакції, що діє на момент розгляду справи), для здійснення операції з купівлі іноземної валюти з Національним банком України заявка на участь у Системі підтвердження угод має містити інформацію за кожним видом валют: загальну суму купівлі (із зазначенням у тому числі суми купівлі іноземної валюти для подальшого продажу клієнтам), курс, за яким банк бажає здійснити операцію з купівлі іноземної валюти.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів зауважує, що наведеними положеннями законодавства не передбачено відображення у Системі підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку Національного банку України (Торгівельній сесії) інформації про конкретні заяви фізичних осіб-клієнтів комерційних банків про купівлю або продаж іноземної валюти, а також не передбачено обов'язку передачі комерційними банками таких заяв своїх клієнтів до Національного банку України при здійсненні ними валютних операцій на міжбанківському валютному ринку.

Пунктом ж 1 глави 1 розділу IV Положення №281 передбачено, що клієнт під час проведення операції з обміну (конвертації) іноземної валюти або банківських металів подає до уповноваженого банку, який його обслуговує, заяву про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів за довільною формою, але із зазначенням обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 3 і 4 цієї глави. Клієнт для здійснення операцій з купівлі або продажу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України має право використовувати форми заяв про купівлю або продаж іноземної валюти, аналогічні до тих, що наведені в додатках 1 - 4 до цього Положення, але без урахування реквізитів, які стосуються банківських металів.

Тобто, заяви про купівлю або продаж іноземної валюти подаються фізичними особами-клієнтами до уповноважених банків, які їх обслуговують, а не до Національного банку України, що виключає наявність такої заяви клієнта чи інформації про неї у Національного банку України.

Таким чином, інформація щодо конкретних заявок фізичних осіб -клієнтів комерційних банків у Системі підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку Національного банку України (Торгівельній сесії) не відображається (не відображалася).

Крім того, у відповіді на інформаційний запит позивача Національним банком України зазначено, що відповідно до Правил організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України інформація щодо купівлі та продажу іноземної валюти, що надходила до Національного банку України за формою № 520, відображалася у звітах банків в узагальненому вигляді і не містила інформації у розрізі операцій їх клієнтів.

Таким чином, Національним банком України за результатом розгляду вищевказаного інформаційного запиту надано позивачу наявну інформацію, а також повідомлено про відсутність запитуваної інформації щодо конкретної заявки клієнта банку.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит.

З наведеного у сукупності вбачається, що надання публічної інформації зумовлюється її наявністю у відповідного суб'єкта.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд приходить до переконання, що оскільки запитувана позивачем інформація у Національного банку України відсутня, відтак позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень доведена правомірність наданої відповіді, водночас позивачем не доведено обставини в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають поверненню.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.С. Мазур

Судді: Є. В. Аблов

А.В. Літвінова