Ухвала суду № 57255271, 12.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2016 року м. Київ К/800/55894/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого: судді Мороза В.Ф.

Суддів: Донця О.Є.

Логвиненко А.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державного реєстратора реєстраційної служби Кіровоградського районного управління юстиції на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року у справі за позовом Кіровоградської районної державної адміністрації, ОСОБА_2 до Державного реєстратора реєстраційної служби Кіровоградського районного управління юстиції, третя особа - Головне управління Держемагентства у Кіровоградській області, про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_2 звернулась з позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №5439561 від 30.08.13; визнати протиправними та скасувати рішення про відмову державній реєстрації прав та їх обтяжень №5441396 від 30.08.13; зобов'язати відповідача вчинити дії щодо державної реєстрації права власності держави на земельну ділянку за Кіровоградською районною державною адміністрацією, на підставі її заяви, поданої як належною особою 29.08.13; зобов'язати відповідача вчинити дії щодо державної реєстрації іншого речового права - права оренди земельної ділянки, за позивачем на підставі заяви, поданої 29.08.13.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора №5441396 від 30 серпня 2013 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення судів мотивовано тим, що відмова відповідача у державній реєстрації прав та їх обтяжень №5441396 від 30.08.13 за заявою позивача є безпідставною, оскільки вимоги ст. 4-1, абз. 7 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не ставлять вирішення питання про державну реєстрацію похідного речового права на земельні ділянку державної власності, в залежність від наявності державної реєстрації права власності, а передбачають одночасність державної реєстрації права власності держави на земельну ділянку з державною реєстрацією похідного речового права на неї.

Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, та прийняти нове рішення яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія не вбачає передбачених законом підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що розпорядженням голови Кіровоградської райдержадміністрації №118-р від 22 лютого 2012 року ОСОБА_2 передано в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 49,90 га, з них: 49,21 га - пасовища, 0,69 га - під господарськими шляхами і прогонами, строком на 25 років для ведення фермерського господарства із земель запасу, що перебувають у державній власності на території Високобайрацької сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, за кадастровим номером 3522582100:02:000:9184.

На виконання цього розпорядження між Кіровоградською райдержадміністрацією та позивачем укладено договір оренди землі від 10 жовтня 2012 року.

Для здійснення державної реєстрації цього договору позивач 30 жовтня 2012 року звернулася до Управління Держземагентства у Кіровоградському районі, однак до 01 січня 2013 року така реєстрація проведена не була.

29 серпня 2013 року позивач звернувся до реєстраційної служби Кіровоградського районного управління юстиції Кіровоградської області з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (права оренди земельної ділянки). За результатами розгляду вказаної заяви, державний реєстратор відмовив у державній реєстрації прав та їх обтяжень, з підстави, передбаченої пунктом 5-2 ч.1 ст. 24 Закону №1952-IV - заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності.

29.08.13 р. Кіровоградська районна державна адміністрація звернулася до реєстраційної служби з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (права державної власності). За результатами розгляду заяви Кіровоградської районної державної адміністрації, державний реєстратор відмовив у державній реєстрації права власності держави на земельну ділянку за Кіровоградською районною державною адміністрацією з підстави, передбаченої пунктом 3 ч.1 ст. 24 Закону №1952-IV - із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа, а саме «особа, яка відповідно до ч.4 ст.122 Земельного кодексу України (в редакції, що діє з 01.01.2013 р.) не має повноважень щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власність або у користування. Починаючи із 01 січня 2013 року із заявою про реєстрацію права власності держави на земельні ділянки, які сформовані із земель державної власності, має право звертатись центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи».

Відповідно до частин 1, 3, 4, 5, 6 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі Закон №1952-IV) державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону №1952-IV обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3) інші речові права відповідно до закону; 4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону №1952-IV речові права на нерухоме майно, зазначені в пунктах 2 і 3 частини 1 цієї статті, є похідними і реєструються після державної реєстрації права власності на таке майно, крім випадків, передбачених статтею 4-1 цього Закону.

Підстави відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень передбачені у ч. 1 ст. 24 Закону №1952-IV.

Відповідно до ч. 7 ст. 16 Закону №1952-IV державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.

Пунктами 1, 6 ч. 1 ст. 19 Закону №1952-IV передбачено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що разом з заявою про державну реєстрацією права оренди земельної ділянки, яке виникло за договором оренди від 10.10.12, позивач, як правонабувач земельної ділянки, подав державному реєстратору розпорядження голови Кіровоградської райдержадміністрації №118-р від 22.02.12 про передачу їй земельної ділянки в оренду. Вказане розпорядження, яке прийнято Кіровоградською райдержадміністрацією у межах повноважень, наданих їй чинним на той час законодавством, діє та не скасовано.

Відповідно до абзацу 7 частини першої статті 16 Закону №1952-IVУ разі здійснення державної реєстрації речових прав на земельні ділянки, похідних від права власності, за відсутності державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на зазначені земельні ділянки, відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування зобов'язаний одночасно подати до органу державної реєстрації прав чи державному кадастровому реєстратору відповідну заяву про державну реєстрацію права власності держави чи територіальної громади на зазначені земельні ділянки. Рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) вважається заявою про здійснення державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на зазначену земельну ділянку.

Отже вказане розпорядження є належним рішенням органу виконавчої влади про передачу земельної ділянки у користування та вважається заявою про здійснення державної реєстрації права власності держави на зазначену земельну ділянку.

З урахуванням зазначених обставин справи колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що подача позивачем цього документу разом з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо іншого речового права, що є похідним від права власності) зумовлювала обов'язок державного реєстратора розглянути одночасно заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, якою є розпорядження голови Кіровоградської райдержадміністрації №118-р від 22.02.12, та подану заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо іншого речового права), та за результатами їх розгляду прийняти рішення щодо державної реєстрації прав по кожній з заяв.

Позбавлення Кіровоградської райдержадміністрації, як орендододавця за договором оренди земельної ділянки, повноважень щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення у користування, не позбавило позивача статусу правонабувача цієї земельної ділянки та її права ініціювати державну реєстрацію за нею права оренди земельної ділянки. А тому суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про безпідставність рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №5441396 від 30.08.13 за заявою позивача оскільки вимоги ст. 4-1, абз. 7 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не ставлять вирішення питання про державну реєстрацію похідного речового права на земельні ділянку державної власності, в залежність від наявності державної реєстрації права власності, а передбачають одночасність державної реєстрації права власності держави на земельну ділянку з державною реєстрацією похідного речового права на неї.

Доводи касаційної скарги не свідчать про допущені судами порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до закону можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. 220, 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Державного реєстратора реєстраційної служби Кіровоградського районного управління юстиції на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили через 5 днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянуте Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: В.Ф. Мороз

А.О. Логвиненко

О.Є Донець