Ухвала суду № 57255200, 12.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2016 року м. Київ К/800/14479/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ситникова О.Ф.(суддя-доповідач),

Головчук С.В.,

Швеця В.В.,

провівши попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Чопської митниці Міндоходів про скасування наказу та поновлення на роботі за касаційною скаргою Чопської митниці Міндоходів на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2015 року, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Чопської митниці Міндоходів просив скасувати наказ відповідача від 03 березня 2014 року № 134-о, поновити його на посаді начальника сектору митного оформлення № 2 митного поста "Чоп-залізничний" Чопської митниці з 03 березня 2014 року.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2015 року залишено без змін постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2014 року.

Чопська митниця Міндоходів не погодилась з постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2014 року та ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2015 року і звернулась до суду з касаційною скаргою, в який просить їх скасувати та ухвалити нову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, суд, в межах ст. 220 КАС України, прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлені наступні обставини.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19жовтня 2012 року ОСОБА_4 поновлено на посаді начальника сектору митного оформлення № 3 відділу митного оформлення № 2 митного поста "Чоп-залізничний" Чопської митниці.

На виконання постанови суду видано наказ від 01 червня 2013 року № 922-к, згідно якого позивача поновлено на займаній на час звільнення посаді з 28 травня 2012 року.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 13 лютого 2014 року скасовано постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.10.2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2013 року, та в задоволенні позову ОСОБА_4 про поновлення на роботі - відмовлено.

Указом Президента України від 24 грудня 2012 року № 726/2012 "Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади", утворено Міністерство доходів і зборів України шляхом реорганізації Державної митної служби України та Державної податкової служби України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2013 року № 229 "Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів" утворено Чопську митницю Міндоходів як територіальний орган Міністерства доходів і зборів України та реорганізовано Чопську митницю Державної митної служби України шляхом приєднання до Чопської митниці Міндоходів. Територіальні органи Міністерства доходів і зборів є правонаступниками територіальних органів Державної податкової служби та Державної митної служби, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови.

21.06.2013 року ОСОБА_4 було попереджено про майбутнє вивільнення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю (КЗпП) України у зв'язку із змінами в організації праці, реорганізацією та скороченням штатної чисельності Чопської митниці Міндоходів.

Наказом Чопської митниці Міндоходів від 03 березня 2014 року № 134-о, у зв'язку з реорганізацією, скороченням чисельності та штату працівників, відповідно до п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю, звільнено із займаної посади ОСОБА_4, начальника сектору митного оформлення № 3 відділу митного оформлення № 2 митного поста "Чоп-залізничний" Чопської митниці.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій дійшли висновку про неправомірність звільнення позивача із займаної посади в зв'язку із реорганізацією та скороченням чисельності працівників, виходячи з порушенням процедури звільнення позивача із займаної посади.

З таким висновком судів першої та апеляційного інстанції погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України, з огляду на наступне.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", містяться роз'яснення, згідно з якими при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, виходячи з нормативного тлумачення пункту 1 частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 492 КЗпП слід зазначити, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто вживає заходи до переведення працівника за його згодою на іншу роботу.

Як зазначено вище, 21 червня 2013 року, керуючись положеннями ст. 49-2 КЗпП України, позивача було попереджено про можливе звільнення у зв'язку з реорганізацією Державної митної служби України, скорочення чисельності або штату працівників.

При цьому, згідно ч. 4 ст. 36 КЗпП України, у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно Штатного розпису Чопської митниці Міндоходів затвердженим 07 травня 2013 року, введеним в дію наказом Чопської митниці Міндоходів від 08 травня 2013 року № 1 "Про введення в дію тимчасової структури і штатного розпису Чопської митниці Міндоходів", позивача повідомлено про відсутність вакантних посад.

Проте, із наявного у матеріалах справи Списку вакантних посад в Чопській митниці Міндоходів станом на 03.03.2014 року, наявна 1 вакантна посада головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного посту "Чоп-залізничний", однак, така не була запропонована позивачу. Крім того, згідно цього ж списку, станом на 03.03.2014 року у Чопській митниці були вакантними загалом 29 посад, однак жодна з яких не була запропонована позивачеві.

Оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачами не надано жодних належних та допустимих доказів того, що позивачу пропонувалися вакантні посади зокрема, письмових доказів про відмову позивача під особистий підпис від запропонованих посад, то колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що спірний наказ відповідача від 03 березня 2014 року № 134-о прийнятий з порушенням процедури та вимог частини 2 статті 40 та частин 1- 3 статті 49-2 Кодексу законів про працю України, оскільки лише у разі відмови від запропонованих посад позивач міг бути звільнений із займаної посади без працевлаштування.

Крім того, суд апеляційної інстанції вірно вказував на помилковість твердження відповідача щодо низького рівня кваліфікації позивача та його професійного рівня, оскільки єдиним способом оцінки його кваліфікації є атестація, проведення якої судами не встановлено.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, вважає, що постанова Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2014 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2015 року ґрунтуються на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду, тому підстави для скасування або зміни рішень відсутні.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень.

Керуючись ст.ст.220, 220-1, 223, 224, 231 КАС України, -

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Чопської митниці Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді: О.Ф. Ситников

С.В. Головчук

В.В. Швець