Ухвала суду № 57255106, 13.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2016 року м. Київ К/800/34992/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого:Штульман І.В. (доповідач), суддів:Олексієнка М.М., Рецебуринського Ю.Й., -

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в місті Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області про визнання протиправними дій, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 серпня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2013 року, -

встановив:

У квітні 2010 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом, у якому просив визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в місті Павлоград Дніпропетровської області щодо непризначення, ненарахування та невиплати йому пенсії за віком, зобов'язати відповідача призначити, нарахувати і виплатити йому пенсію за віком з 4 вересня 2006 року по 8 січня 2009 року з урахуванням індексу інфляції.

21 травня 2010 року ОСОБА_4 надав до суду першої інстанції заяву, в якій просив визнати, що Управління Пенсійного фонду України в місті Павлоград Дніпропетровської області на його звернення за пенсією від 6 та 26 вересня 2006 року безпідставно 12 жовтня 2006 року порушило постанову голови правління Пенсійного фонду України, не надало можливості заповнити заяву про призначення пенсії форми 10 та не повідомило про те, які необхідно подати додаткові документи, а також визнати, що відповідач безпідставно через три місяці з дня звернення за пенсією не призначив її.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 червня 2010 року відмовлено у задоволенні клопотання представника Управління Пенсійного фонду України в місті Павлоград Дніпропетровської області про закриття провадження у даній справі.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 1 грудня 2011 року замінено відповідача Управління Пенсійного фонду України в місті Павлоград Дніпропетровської області його правонаступником -Управлінням Пенсійного фонду України в місті Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 3 січня 2012 року закрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в місті Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання нарахувати та виплатити пенсію за віком.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 6 червня 2012 року ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 3 січня 2012 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

У серпні 2012 року ОСОБА_4, уточнивши позовні вимоги, просив визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в місті Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області прийняти в 2006 році його заяву про призначення пенсії.

Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 серпня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2013 року і прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Відповідачем подано письмове заперечення на зазначену касаційну скаргу, просить таку залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

За правилами частини 1 статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (частина 5 статті 45 Закону № 1058-IV).

Відповідно до пункту 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.

Системний аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії, є відповідна заява особи та додані до неї документи, за результатами розгляду яких пенсійний орган ухвалює відповідне рішення.

Згідно пункту 26 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, якщо ім'я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує трудовий стаж, не збігаються з ім'ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.

У відповідності до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За перевіркою матеріалів справи встановлено, що згідно запису № 55 в журналі реєстрації особистого прийому громадян за 2006 рік, 12 жовтня 2006 року ОСОБА_4 спеціалістом Управління Пенсійного фонду України в місті Павлоград Дніпропетровської області були надані роз'яснення щодо порядку призначення пенсії за віком. При розгляді документів з'ясовано, що прізвище в паспорті «ОСОБА_4» не співпадає з прізвищем в трудовій книжці «ОСОБА_4».

14 грудня 2006 року на адресу відповідача надійшов адвокатський запит № 97 стосовно відмови ОСОБА_4 в прийнятті документів для оформлення йому пенсії, до якого були додані копії паспорту та першої сторінки трудової книжки позивача.

18 грудня 2006 року Управлінням Пенсійного фонду України в місті Павлоград Дніпропетровської області надано відповідь на запит за № 4765/09-189, в якій зазначено, що згідно поданих ОСОБА_4 копій документів прізвище у трудовій книжці не співпадає з прізвищем у паспорті.

28 травня 2008 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у зв'язку зі зверненням ОСОБА_4 була створена комісія та проведено службове розслідування, на яке був запрошений і заявник. Під час перегляду комісією наданих позивачем документів з'ясовано, що прізвище в паспорті «ОСОБА_4» не співпадає з прізвищем в трудовій книжці «ОСОБА_4». Комісією було рекомендовано ОСОБА_4 звернутися до суду для встановлення факту належності йому трудової книжки в частині підтвердження прізвища у відповідності з вищезазначеною постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

В журналі реєстрації рішень по призначенню пенсій і розпоряджень начальника управління Пенсійного фонду України в місті або районі (форма 10) за період з 1 жовтня 2006 року по 31 грудня 2008 року заява про призначення пенсії не зареєстрована, тобто ОСОБА_4 із такою заявою та документами, необхідними для призначення пенсії, не звертався.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що 9 січня 2009 року в приміщенні прокуратури міста Павлограда Дніпропетровської області, у присутності старшого помічника прокурора, від ОСОБА_4 прийнята заява для призначення пенсії, трудова книжка на ім'я ОСОБА_6, копія паспорта на ім'я ОСОБА_4, копія військового квитка на ім'я ОСОБА_6, архівні довідки про роботу від 5 червня 2008 року № 590 та від 17 червня 2008 року № 627 на ім'я ОСОБА_4

Відповідно до акту від 9 січня 2009 року про встановлення факту виправлення дати у архівній довідці вбачається, що архівні довідки, надані ОСОБА_4 від 5 та 17 червня 2008 року на підтвердження його звернення до Управління Пенсійного фонду України в місті Павлоград Дніпропетровської області в 2006 році, мають виправлення, оскільки виявлено, що 2008 рік в зазначених довідках було заклеєно папірцем з датою 2006 рік. Таким чином, твердження ОСОБА_4 про те, що він надавав ці документи відповідачеві для призначення пенсії ще у 2006 році, не відповідають дійсності.

Довідкою Управління Пенсійного фонду України в місті Павлоград Дніпропетровської області від 18 березня 2010 року підтверджується те, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в період з 3 вересня 2006 року по 8 січня 2009 року з повним комплектом документів для призначення пенсії не звертався та відповідачем рішення про призначення йому пенсії не приймалося.

Необхідні документи для призначення пенсії та відповідна заява надані ОСОБА_4 лише 9 січня 2009 року.

Таким чином, ухвалюючи рішення суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Частиною 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до частини 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки постанова Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 серпня 2012 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2013 року прийняті з додержанням норм права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 серпня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в місті Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області про визнання протиправними дій - залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Штульман І.В.

Судді: Олексієнко М.М.

Рецебуринський Ю.Й.