Ухвала суду № 57255096, 13.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2016 року м. Київ К/800/21523/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І.,

Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Комсомольська когенераційна компанія»на постановуПолтавського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2015 рокута ухвалуХарківського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 рокуу справі№816/4806/14за позовомКременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області доТовариства з обмеженою відповідальністю «Комсомольська когенераційна компанія»простягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В:

Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі по тексту - позивач, Кременчуцька ОДПІ) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комсомольська когенераційна компанія» (далі по тексту - відповідач, ТОВ «Комсомольська когенераційна компанія») про стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках у розмірі 13320805,00 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року, позов задоволено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ «Комсомольська когенераційна компанія» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Комсомольської міської ради Полтавської області та перебуває на обліку як платник податків у Кременчуцькій ОДПІ з 20 березня 2008 року за №1337.

09 вересня 2011 року уповноваженими особами Кременчуцької ОДПІ була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Комсомольська когенераційна компанія» з питання правомірності формування витрат та доходів від операцій з векселями, емітентом яких є ТОВ «Хімічні технології» та правильності визначення скоригованих валових доходів у зв'язку з отриманням компенсацій (грошових коштів, тощо) по договорам продажу таких векселів та правомірності формування валових витрат на суму витрат по кредитних договорах (відсотків та курсових різниць), у разі використання кредитних ресурсів при розрахунках по зазначеним векселям, а також щодо правомірності формування витрат та доходів від операцій з цінними паперами по договорах купівлі-продажу, в яких стороною виступало ТОВ «Хімічні технології» за період з 01 липня 2008 року по 30 червня 2011 року.

За результатами перевірки 09 вересня 2011 року складено акт №6597/23-209/35713241.

На підставі висновків зазначеного акта Кременчуцькою ОДПІ 26 вересня 2011 року винесено податкове повідомлення-рішення №0001002301/3072, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 13347700,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 10724497,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - у розмірі 2623203,00 грн.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2014 року у справі №2а-1670/7955/11 за позовом ТОВ «Комсомольська когенераційна компанія» до Кременчуцької ОДПІ, третя особа: ТОВ «Хімічні технології» про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05 червня 2014 року скасовано, а в задоволенні позову відмовлено.

Отже з 04 серпня 2014 року визначена податковим повідомленням - рішенням сума грошового зобов'язання стала узгодженою і підлягала сплаті протягом 10 календарних днів.

Станом на момент звернення податкового органу до суду з відповідним позовом зазначена сума сплачена не була.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про підтвердження наявними у матеріалах справи доказами наявності у відповідача податкового боргу у розмірі, заявленому до стягнення, а також дотримання позивачем визначених Податковим кодексом України умов для звернення до суду з відповідним позовом.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини на момент звернення податкового органу до суду з позовом є Податковий кодекс України.

Стаття 36 Податкового кодексу України у редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України) закріплює, що податковим обов'язком платника податку визнається його обов'язок обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Такий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором, він є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.

Проте, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе сам платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пунктом 54.1 статті 54 ПК України закріплено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України передбачено, що Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до абзацу 4 пункту 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно з частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що станом на час звернення до суду податкового органу про стягнення суми грошового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням - рішенням №0001002301/3072 від 26 вересня 2011 року, визначена у ньому сума набула статусу податкового боргу, а строки, визначені Податковим кодексом України для її сплати - сплинули.

Посилання відповідача на звернення до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2014 року судами обґрунтовано не прийнято до уваги, оскільки зазначене не звільняє платника податків від обов'язку сплатити узгоджене грошове зобов'язання.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 210, 214, 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комсомольська когенераційна компанія» залишити без задоволення.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015року у справі №816/4806/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна