Ухвала суду № 57255055, 19.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" квітня 2016 р. м. Київ К/800/49777/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - ДПІ) на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2014 року у справі № 810/1068/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альпініст» (далі - Товариство) до ДПІ,

про зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2014 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними дій ДПІ щодо здійснення документальної планової невиїзної перевірки Товариства про дотримання ним вимог податкового законодавства при господарських операціях з ПП «ІТС Україна»; заборонити ДПІ використовувати акт перевірки № 194/220/32724732 від 7.02.2014 при написані актів перевірок інших підприємств, а також заборонити надавати копію даного акту у будь-якому вигляді іншим підрозділам Міндоходів України та правоохоронним органам.

Зазначило, що у акті перевірки податковий орган фактично визначив суми податкових зобов'язань. ДПІ здійснила зазначену перевірку поверхнево, без з'ясування фактичних обставин, реальності взаємовідносин Товариства з контрагентом. Таким чином, висновки акту перевірки є помилковими, незаконними, необґрунтованими та безпідставними.

18 березня 2014 року постановою Київського окружного адміністративного суду у задоволенні позову відмовлено.

2 вересня 2014 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду постанова Київського окружного адміністративного суду від 18 березня 2014 року скасована, позов задоволено.

Дії ДПІ щодо здійснення документальної планової невиїзної перевірки Товариства про дотримання ним вимог податкового законодавства при господарських операціях з ПП «ІТС Україна» визнані протиправними; заборонено ДПІ використовувати акт перевірки № 194/220/32724732 від 7.02.2014 при написані актів перевірок інших підприємств, а також заборонено надавати копію даного акту у будь-якому вигляді іншим підрозділам Міндоходів України та правоохоронним органам.

ДПІ звернулася з касаційною скаргою про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду та ухвалення нової постанови про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, з 27.01.2014 до 31.01.2014 ДПІ була здійснена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства щодо дотримання ним вимог податкового законодавства при господарських операціях з ПП «ІТС Україна» за період з 1.09.2012 до 30.09.2012, за наслідками якої 7.02.2014 був складений акт перевірки № 194/220/32724732.

У акті перевірки зазначено, що Товариством у порушення вимог п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України завищене податкове зобов'язання у розмірі 336 346,00 грн. за господарськими операціями з ТОВ «Концерн РРТ» у вересні 2012, п.,п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України завищений податковий кредит у розмірі 118 833,00 грн. за господарськими операціями з ПП «ІТС Україна» у вересні 2012 року; п.,п. 135.1, 135.2 ст. 135 Податкового кодексу України завищений дохід, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування у розмірі 168 1734,00 грн. за господарськими операціями з ТОВ «Концерн РРТ», а також у порушення п.,п. 138.1, 138.2, 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України завищені задекларовані витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у розмірі 594 167,00 грн. за господарськими операціями з ПП «ІТС Україна» за період з 1.09.2012 до 30.09.2012.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ податкові повідомлення-рішення не приймалися.

Колегія суддів вважає висновок окружного суду про відмову у задоволенні позову обґрунтованим з таких підстав.

Відповідно до п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення;

Статтею 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України).

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом (абз. 4 пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України).

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу (абз. 6 пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України).

Згідно з ст. 79 Податкового кодексу України встановлені особливості проведення документальної невиїзної перевірки. Зокрема, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності, зокрема, такої обставини, як за наслідками перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України).

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова (п. 79.3 ст. 79 Податкового кодексу України).

Апеляційний суд, задовольняючи позов, не прийняв до уваги те, що документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства була здійснена на підставі вимог статей 78, 79 Податкового кодексу України, що підтверджується актом державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 2037/26-55-22-07/30371008 від 1.11.2013 щодо неможливості здійснення зустрічної звірки ПП «ІТС Україна».

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Окружний суд, відмовляючи у задоволенні позову, обґрунтовано зазначив, що зазначена перевірка була здійснена ДПІ у відповідності до вимог ст.,ст. 78, 79 Податкового кодексу України, судовому захисту підлягає лише порушене право. До адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. В контексті наведених приписів підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак, обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків, тобто, припинення можливості чи неможливість реалізації її законного права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Дії суб'єкта владних повноважень є такими що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо вони, по-перше, вчинені з перевищенням визначених законом повноважень, та, по-друге, є юридично значимими, тобто, мають безпосередній вплив на стан суб'єктивних прав та обов'язків особи.

Таким чином, на час розгляду адміністративної справи, суб'єктивні права та законні інтереси Товариства не порушені, підстав для задоволення позову немає.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи те, що постанова апеляційного адміністративного суду ухвалена з порушенням норм матеріального права, постанова Київського окружного адміністративного суду повинна бути залишена без змін, як така, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Керуючись ст., ст. 220, 222, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2014 року скасувати, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.