Ухвала суду № 57254934, 13.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2016 року м. Київ К/800/22566/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І.,

Шипуліної Т.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходівна постановуЛьвівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 рокута ухвалуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2015 рокуу справі№813/3810/13-аза позовомДержавного підприємства «Львіввугілля» доСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходівпроскасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Львіввугілля» (далі по тексту - позивач, ДП «Львіввугілля») звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби, правонаступником якої Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у місті Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі по тексту - відповідач, СДПІ з ОВП у м. Львові) про скасування податкового повідомлення - рішення від 29 грудня 2012 року № 0000012401/15865.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року, позов задоволено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року і постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач в письмових запереченнях на касаційну скаргу просив в її задоволенні відмовити.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі (готової продукції - енергетичного вугілля) ДП «Львіввугілля».

За результатами перевірки 11 грудня 2012 року складено акт №9/19-0/32323256, в якому зазначено, що позивачем, в порушення статті 92 Податкового кодексу України, протягом серпня - листопада 2012 року спрямовано 21266,70 тис.грн. від реалізації описаного у податкову заставу енергетичного вугілля на оплату матеріалів робіт та послуг та інші витрати, а не у рахунок виплати заробітної плати, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або погашення податкового боргу.

Відповідно до вказаного акта перевірки, відповідачем 29 грудня 2012 року винесено податкове повідомлення - рішення №0000012401/15865, яким позивачу визначено штраф у розмірі вартості відчуженого майна в сумі 21266000 грн.

Постановляючи рішення про задоволення позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що матеріалами справи не підтверджено зменшення кількості енергетичного вугілля на підприємстві, а продаж такого Державному підприємству «Вугілля України» (далі - ДП «Вугілля України») не доведено, оскільки останнім фактично погашалась наявна кредиторська заборгованість перед ДП «Львіввугілля».

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до положень статті 92 Податкового кодексу України у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України) платник податків зберігає право користування майном, що перебуває у податковій заставі, якщо інше не передбачено законом.

Платник податків може відчужувати майно, що перебуває у податковій заставі, тільки за згодою органу державної податкової служби, а також у разі, якщо орган державної податкової служби впродовж десяти днів з моменту отримання від платника податків відповідного звернення не надав такому платнику податків відповіді щодо надання (ненадання) згоди.

У разі якщо в податковій заставі перебуває лише готова продукція, товари та товарні запаси, платник податків може відчужувати таке майно без згоди органу державної податкової служби за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні, та за умови, що кошти від такого відчуження будуть направлені в повному обсязі в рахунок виплати заробітної плати, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або погашення податкового боргу.

Відповідно до пункту 92.3 статті 92 ПК України у разі здійснення операцій з майном, яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди органу державної податкової служби платник податків несе відповідальність відповідно до закону.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, підставою для висновку податкового органу про здійснення позивачем реалізації енергетичного вугілля, що перебувало у податковій заставі, стало надходження на рахунки ДП «Львіввугілля» грошових коштів.

За результатами наданих платником податків документів, судами встановлено, що відповідні кошти надійшли позивачу за відвантажену станом на 01 вересня 2012 року продукцію, тобто до складання податковим органом актів опису.

З огляду на викладене, суди дійшли правильного висновку про відсутність підстав для застосування штрафних санкцій за відчуження платником податків майна, яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди контролюючого органу, а доводи касаційної не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 214, 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231, 236, частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року у справі №813/3810/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна