Ухвала суду № 57254908, 05.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" квітня 2016 р. м. Київ К/800/48823/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий суддя:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Цвіркун Ю.І.розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_4

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2015 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2015 р.

у справі № 820/5247/15

за позовом ОСОБА_4

до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного Управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 (далі - позивач, ОСОБА_4) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного Управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - відповідач, ДПІ у Зміївському районі) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2015 р. у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2015 р. постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2015 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2015 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2015 р. скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ДПІ у Зміївському районі, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2015 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2015 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Зміївському районі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо отримання доходів від операцій з інвестиційними активами та правильності нарахування та утримання податку на доходи фізичних осіб за 2011 р, 2012 р., 2013 р. за результатами якої складений акт №2685/17/НОМЕР_1 від 10.12.2014 р.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п.п. 164.1.1. 161.1.3. п. 164.1, п.п. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167 п.п. 170.2.2. п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України, що призвело до заниження оподаткованого доходу від здійснення операцій з інвестиційними активами за 2011 р. - 2013 р. на загальну суму 627431,78 грн. (за 2011 р.- 513 419,70 грн., за 2012 р.- 54 680,81 грн., за 2013 р.- 59 33 1,27 грн.), в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування, який підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 102 124,81 грн.

На підставі висновків акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000191700 від 14.01.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 127 656,01 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, та суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, не повно з'ясували обставини справи, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відносини між позивачем (Клієнт) з ТОВ «Сортіс» (Брокер) щодо продажу інвестиційних активів склались в межах договору № Б-37383/11 від 16.06.2011 року, згідно пп. 4.3.18 якого Клієнт зобов'язаний самостійно здійснювати функції податкового агента, визначені чинним законодавством України.

23.12.2013 року між позивачем (продавець) та ТОВ «Сортіс» (покупець) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № ДД-44127/13 від 23.12.2013 р. щодо продажу акцій іменних простих ПАТ «Отава» в кількості 777 шт. на загальну вартість 59390,66 грн., згідно п. 2.1 якого покупець зобов'язаний до 31.12.2013 р. сплатити продавцю загальну суму за договором.

Відповідно до п.п. 170.2.1 п. 170.2. ст. 170 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.

Згідно з п.п. 170.2.2. п. 170.2. ст. 170 Податкового кодексу України інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

При застосуванні платником податку норм підпункту 170.2.9 цього пункту податковий агент - професійний торговець цінними паперами, включаючи банк, з метою визначення об'єкта оподаткування під час виплати платнику податку доходу за придбані у нього інвестиційні активи враховує документально підтверджені витрати такого платника на придбання цих активів.

У відповідності до п.п. 170.2.9. п. 170.2. ст. 170 Податкового кодексу України податковим агентом платника податку, який здійснює операції з інвестиційними активами з використанням послуг професійного торговця цінними паперами, включаючи банк, є такий професійний торговець (крім операцій з цінними паперами, визначеними у підпункті 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу).

Методика визначення інвестиційного прибутку професійним торговцем цінними паперами при виконанні функцій податкового агента встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику, спільно з Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що судам попередніх інстанцій, для правильного вирішення справи, необхідно звернути увагу на те, що вищевказаною імперативною нормою Податкового кодексу України, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, покладено обов'язок щодо сплати податку на доходи фізичних осіб саме на податкового агента, який здійснює операції з інвестиційними активами, та відповідно, перевірити обставини справи, з урахуванням вищезазначеного.

Згідно з ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214-215, 220, 222, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

2.Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2015 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2015 р. скасувати.

3.Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

4.Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

Ю.І. Цвіркун