Ухвала суду № 57254862, 12.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2016 року м. Київ К/800/21417/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Лосєва А.М.

Маринчак Н.Є.

за участю секретаря: Мартиненка Г.В.

представників:

позивача: Горчеєвої О.А.,Шемяткіна О.О., Федечка Д.Ю.

відповідача: Шипілової С.Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.03.2015 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2015 року

у справі № 826/1455/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Кімберлі-Кларк Україна»

до Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Кімберлі-Кларк Україна» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Кімберлі-Кларк Україна») звернулось до суду з позовом до Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.03.2015 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2015 року апеляційну скаргу податкового органу залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Кімберлі-Кларк Україна» посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Кімберлі-Кларк Україна» щодо правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання, сумою податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів за вересень 2014 року, за результатами якої складено акт від 19.12.2014 року № 1544/28-10-37-20/21701474.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.12, 201.15 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до завищення суми податкового кредиту у розмірі 3 737 951,00 грн., пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3 статті 200, пункту 201.10 статті 201 ПК України щодо завищення суми від'ємного значення у розмірі 2 241 753,00 грн., підпункту 14.1.8 пункту 14.1 статті 14, пункту 200.4 статті 200 ПК України внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування за серпень 2014 року у розмірі 1 469 198,00 грн. та за вересень 2014 року - 1 732 109,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: від 14.01.2015 року № 0000043710, яким ТОВ «Кімберлі-Кларк Україна» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 1 496 198,00 грн. та штрафними санкціями в розмірі 374 049,50 грн., № 0000033710, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 509 644,00 грн., № 0000023710, яким ТОВ «Кімберлі-Кларк Україна» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 1 732 109,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 433 027,25 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими висновки контролюючого органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.12 статті 201 у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Кімберлі-Кларк Україна» за перевіряємий період, здійснено придбання у іноземних контрагентів товарів (лікарських засобів), що підтверджується вантажно-митними деклараціями, за якими позивачем сплачено податок на додану вартість за ставкою 20%.

Судами попередніх інстанцій встановлено, платником податків при поданні декларації за спірний період застосовано зміни внесені Законом України від 27.03.2014 року № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» щодо оподаткування товарів, а саме лікарських засобів на митній території України, відповідно до підпункту 194.1.1 пункту 194.1 статті 194 ПК України, оподатковуються за ставкою 7%.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29.01.2015 року у справі № 810/7225/14 визнано протиправними рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби від 03.12.2014 року № 67/6/26-63-04 щодо відмови у внесенні змін до митних декларацій ТОВ «Кімберлі-Кларк Україна» за його заявами, а також від 18.12.2014 року № 415/6/26-70-25-04 щодо відмови у поверненні надміру сплачених коштів податку на додану вартість, визнано протиправним рішення Київської митниці Міндоходів від 25.11.2014 року № 06.1-47/4/15-9009 про відмову у внесенні змін до митних декларацій ТОВ «Кімберлі-Кларк Україна» за його заявами та поверненні з Державного бюджету України надміру сплачених коштів податку на додану вартість.

Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що позивачем правомірно подано до митного органу уточнюючі розрахунки щодо внесення змін до митних декларацій за серпень - вересень 2014 року в частині зміни ставки податку і розміру податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягали сплаті до бюджету, з урахуванням рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.01.2015 року.

Крім того, в декларації з податку на додану вартість за серпень 2014 року в рядку 12.1 позивач задекларував суму податкового кредиту в розмірі 4 681 050,00 грн., в декларації за вересень 2014 року в рядку 12.1 задекларував суму податкового кредиту у розмірі 20 975 341,00 грн., тобто позивач включив до складу податкового кредиту вказаного періоду менші суми, ніж фактично сплачений податок на додану вартість згідно з митними деклараціями.

Таким чином, ТОВ «Кімберлі-Кларк Україна» правомірно сформовано податковий кредит за перевіряємий період, оскільки зобов'язання позивача з податку на додану вартість при імпорті медичних виробів за ставкою 7% є узгодженими.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.03.2015 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2015 року - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210 - 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.03.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді А.М. Лосєв Н.Є. Маринчак