Ухвала суду № 57254802, 13.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" квітня 2016 р. м. Київ К/800/11600/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Рибченка А.О.,

Шипуліної Т.М.

за участю секретаря Титенко М.П.

представників сторін:

позивача Мазур В.В.,

відповідача Лавренюк А.С., Цюрупа Д.А.,

третьої особи не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуДержавного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт»на постановуОкружного адміністративного суду міста Києва від 13 жовтня 2014 рокута ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2015 рокуу справі№826/13653/14за позовом Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт»до третя особаДержавної фіскальної служби України Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській областіпроскасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (далі по тексту - позивач, ДП «Укрспирт») звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України про застосування фінансових санкцій №000279 від 12 серпня 2014 року у вигляді штрафу в розмірі 4640577,36 грн.

За клопотанням позивача до участі у справі як третю особу на стороні відповідача залучено Головне управління Міндоходів у Харківській області, правонаступником якого є Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі по тексту - третя особа, ГУ ДФС у Харківській області).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 жовтня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 жовтня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року і постановити нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідач та третя особа в письмових запереченнях на касаційну скаргу просили в її задоволенні відмовити.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Головним управлінням Міндоходів в Харківській області 14 липня 2014 року було проведено фактичну перевірку з питань дотримання вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» та іншого законодавства, регулюючого відносини у сфері виробництва та обігу алкоголю, проведення інвентаризації спирту та спиртовмісних рідин в місцях зберігання Караванського МПД ДП «Укрспирт» за адресою місця провадження діяльності: Харківська область, Люботинський район, с. Караван, вул. Заводська, 23.

За результатами перевірки 14 липня 2014 року складено акт №137/20-40-21-01-12/37199618, в якому зазначено про порушення позивачем, зокрема, статті 14 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №000279 від 12 серпня 2014 року, яким до позивача застосовано штраф в сумі 4640577,36 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що ДП «Укрспирт» допустив порушення вимог статті 14 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а тому відповідачем правомірно накладено штраф на підставі статті 17 названого Закону.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як зазначено в акті від 14 липня 2014 року №137/20-40-21-01-12/37199618, 12 липня 2014 року з території акцизного складу Караванського МПД ДП «Укрспирт», на підставі наказу ДП «Укрспирт» від 01 липня 2014 року №285, акту про відвантаження та приймання спирту від 11 липня 2014 року №118, товарно-транспортної накладної від 11 липня 2014 року серія АННА №000678, без дозволу уповноваженого представника Харківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області, було вивезено фракцію головну етилового спирту у кількості 2741,49 дал. на адресу Лужанського МПД ДП «Укрспирт» (Чернівецька обл., Кіцманський р-н., смт. Лужани, вул. Дентальна, 53).

Зазначене стало підставою для висновку податкового органу про допущення позивачем порушення вимог статті 14 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР з наступними змінами та доповненнями у відповідній редакції (далі по тексту - Закон України №481).

Відповідно до преамбули названого Закону, він визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.

Відповідно до визначення понять, які використовуються у Законі України №481, спирт етиловий - спирт етиловий-сирець, спирт етиловий ректифікований технічний, спирт етиловий денатурований (спирт технічний), спирт етиловий технічний, спирт етиловий ректифікований, що відповідають кодам 2207 і 2208 згідно з УКТЗЕД та виготовлені з крохмало- і цукровмісної сировини або з нехарчових видів сировини за спеціальними технологіями.

Положеннями статті 14 Закону України №481 врегульовані питання імпорту, експорту та торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим.

Частиною 6 названої статті закріплено, що відвантаження спирту етилового з акцизного складу здійснюється на підставі дозволу, виданого уповноваженим представником органу доходів і зборів на такому акцизному складі. Дозвіл на відпуск спирту етилового з акцизного складу (крім відпуску спирту етилового на експорт) надається за умови сплати акцизного податку з спирту, що повинен бути переданий, грошовими коштами або забезпечення сплати акцизного податку податковим векселем, авальованим банком (податковою розпискою).

При цьому, абзацом 16 частини 2 статті 17 Закону України №481 закріплено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі вивезення спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів з території акцизного складу або транспортування такої продукції без відмітки представника органу доходів і зборів на товарно-транспортній накладній про погодження відпуску у розмірі 200 відсотків вартості вивезеної або транспортованої продукції, але не менше 15000 гривень.

За результатами аналізу наведеної правової норми, колегія суддів приходить до висновку, що на законодавчому рівні закріплена обов'язковість отримання відмітки представника органу доходів і зборів на товарно-транспортній накладній про погодження відпуску.

При цьому, підстави для ототожнення такої відмітки з дозволом на відпуск спиту, який надається за умови сплати акцизного податку, відсутні.

Встановлення відповідальності покликано забезпечити можливість контролю представниками органу доходів і зборів процесів переміщення підакцизних товарів, названих у правовій нормі.

З огляду на викладене посилання позивача на відсутність правових підстав для отримання відмітки представника органу доходів і зборів на товарно-транспортній накладній про погодження відпуску спирту етилового при його переміщенні в межах підприємства з одного місця провадження діяльності до іншого, оскільки при такому переміщенні акцизний податок не сплачується, колегія суддів вважає помилковим.

Тим часом, як вбачається зі змісту наведеної правової норми, підставою для нарахування штрафних санкцій є факт вивезення спирту етилового з території акцизного складу без відмітки представника органу доходів і зборів на товарно-транспортній накладній про погодження відпуску.

Отже, визначальним питанням для вирішення справи в частині правомірності зазначеного рішення є встановлення правомірності визначення фракції головної етилового спирту (далі по тексту - ФГЕС) як спирту етилового.

Відповідно до визначення, наведеного у підпункту 14.1.237 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України) спирт етиловий - всі види спирту етилового, біоетанол, які зазначені у товарних позиціях 2207 та 2208 згідно з УКТ ЗЕД.

На спростування позиції податкового органу щодо відповідності ФГЕС характеристикам спирту етилового, позивач посилається на лист Національного університету харчових технологій від 13 серпня 2012 року №22-004, ДСТУ 7403:2013 та ДСТУ 3296-95, якими підтверджується віднесення ФГЕС до категорії 230330000 «барда та інші відходи і залишки від пивоваріння та винокуріння, гранульовані або негранульовані», тобто є відходом від винокуріння.

Посилання позивача на лист Національного університету харчових технологій від 13 серпня 2012 року №22-004 колегія суддів до уваги не приймає, оскільки ФГЕС, вивезення якої стало підставою для прийняття оскаржуваного рішення, вироблена по ТУ У 20.1-37199618-003:2012, у той час як у листі міститься посилання на ТУ У 15.9-30219014-004:2009.

Положення ДСТУ колегія суддів також до уваги не приймає, тому що названі документи не регулює питання належності ФГЕС до відходів винокуріння, які мають окремий УКТ ЗЕД.

З метою встановлення правомірності віднесення ФГЕС до категорії відходів винокуріння, слід звернутися до Закону України «Про відходи» від 05 березня 1998 року №187/98-ВР з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України №187/98-ВР).

Відповідно до визначення, наведеного у абзаці першому статті 1 названого Закону відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення

Аналіз наведеного визначення дає підстави для висновку, що відходами є речовини, матеріали, предмети і товари (продукція), які мають наступні характеристики:

- повністю або частково втратили свої споживчі властивості;

- не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення;

- від яких власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що обов'язковому з'ясуванню під час розгляду справи підлягає питання наявності у позивача технічних можливостей використання ФГЕС для виробництва будь-якого іншого продукту.

У разі відсутності таких можливостей, а також встановлення наміру позбутися ФГЕС, для позивача ФГЕС набуває статусу відходу, а тому не підпадатиме під визначення категорії 2207 та 2208.

Посилання позивача на внесення змін до ДСТУ 7403:2013 та ДСТУ 3296-95 колегія суддів також до уваги не приймає, оскільки відповідні зміни набули чинності з 01 березня 2016 року, тобто після виникнення спірних правовідносин, а тому не можуть бути до них застосовані.

Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Наведені порушення судами першої та апеляційної інстанцій вимог норм процесуального права щодо всебічного та повного встановлення обставин у справі, як такі, що могли призвести до неправильного вирішення справи, не можуть бути усунені судом касаційної інстанції з огляду на встановлені статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України межі перегляду справи судом касаційної інстанції, що згідно частин 2 та 4 статті 227 цього Кодексу є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 210, 214, 215, 220, 221, 223, 227, 230, 231, 236, частиною 6 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 жовтня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року у справі №826/13653/14 скасувати.

3. Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та перегляду не підлягає.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: А.О. Рибченко

Т.М. Шипуліна