Постанова № 57254714, 11.04.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2016 року № 813/35/16

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Сидор Н.Т.,

за участю секретаря судового засідання Присташ І.М.,

представників позивача Мамась М.О., Паславської У.О.,

представник відповідача не прибув,

представника третьої особи Клаптюка В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Старий Відень» до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» про визнання протиправною і скасування постанови,

в с т а н о в и в:

товариство з обмеженою відповідальністю «Старий Відень» (далі - ТзОВ «Старий Відень, позивач) звернулось до суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 24.12.2015 року про звільнення майна боржника з-під арешту у виконавчому провадженні № 26930375.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що оскаржувана постанова винесена державним виконавцем з порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження», зокрема статті 60 цього Закону, яка містить вичерпний перелік підстав зняття арешту з майна, однак таких підстав на час винесення оскаржуваної постанови у державного виконавця не було.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги повністю підтримали з підстав, які наведені в позовній заяві. Подали клопотання про відшкодування понесених судових витрат. Просили позов задовольнити та стягнути понесені судові витрати.

Відповідач явки уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив. В судовому засіданні 02.03.2016 року надав суду заперечення на адміністративний позов ТзОВ «Старий Відень». Зазначив, що оскільки виконавче провадження було завершеним, державним виконавцем на підставі заяви стягувача було знято арешт з майна боржника. Відтак, вважає, що оскаржувана постанова прийнята державним виконавцем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законом, тому підстав до її скасування немає. В задоволенні позовних вимог просив суд відмовити.

Представник третьої особи в судовому засіданні позов ТзОВ «Старий Відень» заперечив, надав суду письмові заперечення. Зазначив, зокрема, про те, що з метою позасудового врегулювання погашення заборгованості, ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до відповідача із заявою про вжиття заходів звільнення обтяження, накладеного в ході виконавчого провадження № 26930375, що належить ТзОВ «Старий Відень». Враховуючи те, що 13.05.2015 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, що на переконання представника ПАТ «Укрсоцбанк», свідчить про закінчення виконавчого провадження, оскаржувана постанова про звільнення майна боржника з-під арешту є правомірною. Крім того, представник зазначив, що позивачем не обґрунтовано порушення його прав оскаржуваною постановою. Просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, матеріали виконавчого провадження № 26930375, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та надав їм правову оцінку.

Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області відкрито виконавче провадження №26930375 з виконання виконавчого напису №127, виданого 11.01.2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою Іриною Іванівною.

В межах вказаного виконавчого провадження постановою державного виконавця від 07.06.2011 року накладеного арешт на все майно, що належить боржнику, в тому числі на нежиле приміщення №1 (один) (будівля спального корпусу, літ. А-3), загальною площею 952,80 (дев'ятсот п'ятдесят два цілих вісім сотих) кв.м., що знаходиться за адресою: Львівська область, місто Трускавець, бульвар Дрогобича Ю.

13.05.2015 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.1 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», тобто за його заявою.

24.12.2015 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області винесено постанову про звільнення майна боржника з-під арешту у виконавчому провадженні №26930375 з виконання виконавчого напису №127, виданого 11.01.2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою Іриною Іванівною.

Як вбачається із матеріалів виконавчого провадження та змісту оскаржуваної постанови, прийняттю оскаржуваної постанови передувала заява ПАТ «Укрсоцбанк» від 16.12.2015 про зняття арешту з нежилого приміщення №1 (один) (будівля спального корпусу, літ. А-3), загальною площею 952,80 (дев'ятсот п'ятдесят два цілих вісім сотих) кв.м., що знаходиться за адресою: Львівська область, місто Трускавець, бульвар Дрогобича Ю., у зв'язку з тим, що 21.05.2007 між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_5 був укладений Договір про надання невідновлювальної кредитної лінії №38-05/3/129, відповідно до якого в якості забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиті між ПАТ «Укрсоцбанк» та ТзОВ «Старий Відень» було укладено іпотечний договір №38-02/1039, посвідчений Чернокур О.М., нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за №2301, відповідно до якого в іпотеку банку було передано нежиле приміщення №1 (один) (будівля спального корпусу, літ. А-3), загальною площею 952,80 (дев'ятсот п'ятдесят два цілих вісім сотих) кв.м., що знаходиться за адресою: Львівська область, місто Трускавець, бульвар Дрогобича Ю., відповідно до умов п.4.5. Іпотечного договору, кредитор (іпотекодержатель) за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів: на підставі рішення суду; або на підставі виконавчого напису нотаріуса; або шляхом передачі кредитором (іпотекодержателем) права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених зобов'язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; або шляхом продажу предмета іпотеки кредитором (іпотекодержателем) від свого імені будь-якій особі - покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку»; або шляхом організації кредитором (іпотекодержателем) продажу предмета іпотеки через укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки між позичальниками (іпотекодавцями) та відповідним покупцем в порядку, встановленому статтею 6 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати. Також в заяві зазначено, що банком вирішується питання щодо позасудового врегулювання погашення заборгованості.

Керуючись вказаною вище заявою та статтями 572, 574, 590 Цивільного кодексу України, статтями 11, 54, 60 Закону України «Про виконавче провадження», статтями 1, 33 Закону України «Про іпотеку» державним виконавцем було винесено оскаржувану постанову про звільнення майна боржника з-під арешту у виконавчому провадженні №26930375.

Позивач, вважаючи вказану вище постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що винесена з порушенням норм чинного законодавства України, звернувся до суду з даним позов.

При прийнятті рішення, суд виходить з наступного.

Стаття 54 Закону України, яка зокрема стала підставою для винесення державним виконавцем постанови про зняття арешту, містить положення про те, що звернення стягнення на заставлене майно допускається для задоволення вимог стягувача-заставодержателя, а також про випадки, коли на заставлене майно накладено арешт іншим стягувачем, що надає право заставодержателеві звертатися в суд з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Статтею 49 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено підстави закінчення виконавчого провадження. Серед підстав закінчення виконавчого провадження відсутня така підстава як повернення виконавчого документа стягувачеві.

Згідно із ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Стаття 60 Закону України «Про виконавче провадження» містить вичерпний перелік підстав для зняття арешту, а саме:

Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Державний виконавець зобов'язаний зняти арешт з рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим законом.

З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У разі наявності письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов'язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Зазначені у цій статті постанови можуть бути оскаржені сторонами в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Тобто, у державного виконавця, виходячи із норм статті 60 Закону України «Про виконавче провадження», не було законних підстав для винесення постанови і зняття арешту в рамках виконавчого провадження, так як немає рішення суду про зняття арешту з майна та визнання права власності на нього, не встановлено факту порушення порядку накладення арешту, немає висновку експерта щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна.

У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження такий арешт міг бути знятий лише на підставі рішення суду, а в даному випадку відповідного рішення суду не було.

Отже, Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено обов'язок чи право державного виконавця знімати арешт при поверненні виконавчого документа стягувачу, після такого повернення до моменту закінчення виконавчого провадження на підставі ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» і за заявою стягувача про зняття арешту, що було вчинено при винесенні оскаржуваної постанови.

Твердження представника третьої особи про те, що позивачем не обґрунтовано порушення його прав оскаржуваною постановою, що є підставою до відмови в задоволенні адміністративного позову, спростовані поясненнями представників позивача, які зазначили, що ТзОВ «Старий Відень» є стороною виконавчого провадження, в межах якого державним виконавцем винесено оскаржувану постанову з перевищенням повноважень, наданих йому Законом України «Про виконавче провадження», відтак, на підставі протиправно винесеної постанови про звільнення майна з-під арешту, може бути звернено стягнення на майно товариства. Крім того, в позовній заяві позивачем зазначено, що порушено право товариства як боржника у виконавчому провадженні на проведення законних виконавчих дій щодо нього зокрема як учасника виконавчого провадження і законом не встановлено іншого порядку оскарження незаконної постанови про зняття арешту.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. ст. 2 та 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно з статтею 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З врахуванням вищевикладеного, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 24.12.2015 року про звільнення майна боржника з-під арешту у виконавчому провадженні № 26930375 та вважає, що позов підлягає до задоволення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: 1) витрати на правову допомогу; 2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи.

Позивачем заявлено клопотання про відшкодування витрат, пов'язаних із прибуттям до суду представників позивача, які проживають у м. Києві, на загальну суму 10 497,62 грн. Кошторис понесених витрат складає вартість залізничних квитків із м. Києва до м. Львова та із м. Львова до м. Києва (судові засідання 27.01.2016 року, 18.02.2016 року, 02.03.2016 року, 17.03.2016 року, 11.04.2016 року), а також вартість оренди автомобіля та придбання палива для подолання маршруту Київ-Львів-Київ (судове засідання 15.02.2016 року).

Судом встановлено участь представників позивача Мамась М.О. та Паславської У.О. в судових засіданнях 27.01.2016 року, 15.02.2016 року, 18.02.2016 року, 02.03.2016 року, 17.03.2016 року, 11.04.2016 року.

При цьому, суд відхиляє витрати позивачів, понесені на прибуття в судове засідання 15.02.2016 року, вартість яких складає оренда автомобіля та придбання палива, оскільки представниками позивача не обґрунтована доцільність оренди автомобіля і відсутність залізничних квитків в касах.

Відтак, загальний розмір понесених позивачем витрат, пов'язаних із прибуттям представників позивача до суду, який підлягає відшкодуванню, становить 5076,1 грн.

Крім того, позивачем також документально підтверджено сплату судового збору при зверненні до суду з даним позовом, яка також підлягає відшкодуванню позивачу у відповідності до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 4, 7-11, 14, 69-72, 86, 87, 94, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 24.12.2015 року про звільнення майна боржника з-під арешту у виконавчому провадженні № 26930375.

Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Старий Відень» (82200, м. Трускавець, бульвар Ю. Дрогобича, будинок 1, код ЄДРПОУ 34596905) судові витрати в розмірі 6294,10 грн (шість тисяч двісті дев'яносто чотири гривень 10 копійок), з яких 1218 грн (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень) витрати по сплаті судового збору, 5076,1 грн (п'ять тисяч сімдесят шість гривень 10 копійок) витрати, пов'язані із прибуттям представників позивача до суду.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складений та підписаний 18.04.2016 року.

Суддя Сидор Н.Т.