Постанова № 57254409, 13.04.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.2016 року Справа № 912/1318/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Антонік С.Г.. (доповідач)

суддів: Чоха Л.В., Чимбар Л.О.

секретар судового засідання: Саланжій Т.Ю.

за участю прокурора Дніпропетровської області: Шайтанова М.Г.

представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, дов. № 111 від 24.03.2016р

від відповідача 1: ОСОБА_2, представник, дов. №05/16 від 29.01.2016р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 28.01.2016 року у справі № 912/1318/15

за позовом: Світловодського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, м. Київ

та регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області, м. Кіровоград

до відповідачів:

І - Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк", м. Київ

ІІ - Відкритого акціонерного товариства "Чисті метали", м. Світловодськ, Кіровоградська область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Світловодська міська рада Кіровоградської області, м. Світловодськ, Кіровоградська область

про визнання недійсним договору, зобов'язання повернути будівлю, визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Розгляд справи здійснювався в режимі відео конференції.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 28.01.2016р. (суддя Тимошевська В.В.) позовні вимоги Світловодського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Фонду державного майна України та регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області задоволені частково.

Визнано недійсним доповнення до договору № 10-34 від 05.03.1993 оренди нежитлових приміщень, укладеного між Державним підприємством "Світловодський завод чистих металів" та Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк" .

У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Стягнуто з ВАТ "Чисті метали" на користь Державного бюджету України 609,00 грн судового збору.

Стягнуто з ПАТ "Український інноваційний банк" на користь Державного бюджету України 609,00 грн судового збору.

Рішення суду в частині відмови у витребуванні майна мотивовано тим, що ПАТ "Український інноваційний банк" володіє майном, з вимогою про витребування якого звернувся прокурор, на підставі договору оренди нежилих приміщень № 10-34/10 від 05.03.1993, строк дії якого по 01.01.2017 та який не визнано судом недійсним.

Відмовляючи в задоволенні вимоги прокурора про визнання за державою в особі Фонду державного майна України права власності на нерухоме майно - частину приміщення Будинку техніки, розташованого за адресою: Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Леніна, будинок № 78, площею 1354 кв.м, суд керувався ст.. 392 Цивільного кодексу України, згідно якої власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які свідчать про невизнання чи заперечення зі сторони відповідачів права власності держави на відповідне майно, прокурор та позивачі згідно поданого позову і наданих пояснень не обґрунтовують вимогу про визнання права власності втратою правоустановчих документів на майно.

Визнаючи недійсним доповнення до договору оренди № 10-34 від 05.03.1993р., господарський суд виходив з його невідповідності ст. 225 Цивільного кодексу Української РСР, Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та такого, що порушує інтереси держави у сфері встановленого законодавством порядку відчуження державного майна, в якій державна політика реалізовується Фондом державного майна України.

Не погодившись з рішенням, відповідач -1 звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

В апеляційній скарзі вказує, що:

1. строк позовної давності за вимогами про визнання недійсним договору оренди від 05.03.1993р. та додатку до договору, закінчився;

2. вважає незаконним висновок суду про те, що додаток до договору є удаваною угодою, а саме - договором купівлі-продажу. Судом зроблено висновок, що так як дія ст. 28 була зупинена, то чинне законодавство, що діяло на момент укладення спірного додатку, не передбачало право орендаря на викуп обєкту оренди, та що наявність таких умов свідчить про фактичне укладення договору купівлі-продажу. Проте, такий висновок суду необгрунтованим, оскільки зупинення дії статті закону не є скасуванням такої статті. Відповідно, така стаття не стає нечинною внаслідок зупинення. Стаття 28 ЗУ «Про оренду майна державних підприємств та організацій» в редакції, що передбачала право орендаря на викуп обєкту оренди, існувала включно до 14.03.1995 року, з урахуванням чого висновок суду про те, що чинне на момент укладення спірного додатку законодавство не передбачало право орендаря на викуп обєкту оренди, є помилковим.

Факт включення у договір оренди (у доповнення до договору) умови про право орендаря на викуп обєкту оренди свідчить не про невідповідність такої умови чинному законодавству, що на той момент регулювало оренду державного майна, а про те, що така умова договору, як і ст. 28, також фактично мала статус зупиненої - до моменту відміни зупинення ст. 28.

В той же час, скасування у наступному даної норми не є свідченням недійсності відповідної умови договору оренди, так як на момент укладення спірного додатку дана умова закону відповідала закону.

Крім того, доказом, того, що умова про викуп орендованого майна у договорах оренди відповідала чинному законодавству та продовжувала залишатись чинною до 14.03.1995 p., є також норма, що міститься у ст. 31 ЗУ «Про оренду державного майна» (тобто у новій редакцій ЗУ «Про оренду майна державних підприємств та організацій» від 14.03.1995 p., що набула чинності 11.04.1995 p.). Саме у даній новій редакції законодавець встановив, що Орендар має право на викуп орендованого майна відповідно до чинного законодавства з питань приватизації (ст. 25).

А щодо раніше укладених договорів оренди, то статтею 31 встановлено, що «Зміни та доповнення до Закону України "Про оренду майна державних підприємств та організацій" не поширюються на раніше укладені договори оренди державного майна, у тому числі і щодо викупу орендованого майна, за винятком питань, які стосуються оцінки вартості майна».

Представник відповідача -1 в судовому засіданні підтримав доводи наведені в апеляційній скарзі. Просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Регіональне відділення Фонду державного майна по Кіровоградській області у відзиві на апеляційну скаргу вказало, що 05.03.1993р. між Державним підприємством «Світловодський державний завод чистих металів» (орендодавець) та ВАТ «Український інноваційний банк» (орендар) було укладено договір оренди нежитлових приміщень № 10-34/10, за яким орендар прийняв у строкове платне користування державне майно нежитлові приміщення площею 2480 кв.м. що розташовані в «Будинку техніки» та зобовязався сплачувати щомісячно 119639,61 грн. Договір укладено строком до 01.01.2017р. В подальшому без зазначення дати сторонами укладено доповнення до договору, за яким орендар надає орендодавцю безвідсотковий кредит на період оренди у розмірі 350 млн.крб., що є вартістю орендної плати на весь строк дії справжнього договору. При цьому 250 млн.крб. сплачується одноразово або частинами на першу вимогу орендодавця, а інші 100 млн.крб. залишаються на рахунку у якості установчого внеску до статутного капіталу Світловодської філії Укрінбанку. Але до цього часу документ, що підтверджує частку заводу на той час, банку заводом не видано і завод не передав у встановленому порядку цю частку до ФДМУ.

Пунктом 4 Доповнення передбачено, що після закінчення строку дії договору виробничі приміщення «Будинок техніки» у кількості 5 обєктів переходять у власність орендаря.

Наказом ФДМУ від 21.06.1994р. державне підприємство «Світловодський завод чистих металів» перетворено у ВАТ «Чисті метали», яке є його правонаступником. Матеріалами приватизації підтверджено, що нерухоме майно «Будинок техніки» не увійшло до статутного капіталу і було передано товариству на баланс, як обєкт державної власності.

Сплата орендної плати не тягне за собою переходу права власності на обєкт оренди, а є лише виконанням зобовязання за договором.

Пункт 4 Доповнення суперечить законодавству. Згідно ст..28 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар має право на викуп обєкта оренди, якщо це передбачено договором відповідно до законодавства України. Умови викупу (ціна, порядок, строки та засоби платежу) зазначаються у договорі оренди відповідно до законодавчих актів України про приватизацію.

Перехід права власності може відбутися тільки при умові купівлі-продажу у відповідності до ст..658 ЦК України, де крім іншого зазначено, що право продажу належить власникові товару. На час укладення договору державне підприємство не було власником майна. Власником майна була і залишається держава Україна.

Крім того в п.1 Доповнення зафіксовано кредитні відносини, а не орендні.

Про наявність Доповнення до договору стало відомо під час розгляду господарським судом Кіровоградської області 23.09.2013р. справи № 912/495/13 за позовом ПАТ «Укрінбанк» про усунення перешкод у користуванні орендованим приміщенням. До участі у справі було залучено Фонд Державного майна України. Представнику Фонду, яка діяла за дорученням ФДМУ стало відомо про наявність Доповнення до договору № 10-34, на якому відсутні дата та час укладання. До цього часу ні Фонду ні його регіональному відділенню не було відомо про існування Доповнення. Тому відділення вважає, що перебіг строку позовної давності починається з 23.09.2013р., а тому не є пропущеним.

Просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Фонд державного майна України у відзиві на апеляційну скаргу вказав, що про наявність Доповнення до договору стало відомо лише під час розгляду господарським судом справи № 912/495/03 за позовом ПАТ «Укрінбанк» в особі Світловодської філії до Світловодського міського комунального підприємства житлово-експлуатаційної контори № 5 за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору Світловодська міська рада, ВАТ Чисті метали», Фонд державного майна. З огляду на це Фондом не пропущено строк позовної давності.

Згідно ч.1 ст.25, ст..28 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» ( в редакції на час укладання договору) передача майна в оренду не припиняє права власності на майно.

Орендар має право на викуп обєкта оренди, якщо це передбачено договором відповідно до законодавства України. Умови викупу (ціна, порядок, строки та засоби платежу) зазначаються у договорі оренди відповідно до законодавчих актів України про приватизацію.

Як вбачається з додатку орендар сплатив 350 млн.крб. орендної плати за весь час оренди державного майна. Проте сплата орендної плати не тягне за собою перехід права власності на обєкт оренди, а є лише зобовязанням за договором оренди. Викупу обєкта оренди не відбулося.

Як вірно встановив господарський суд, додаток до договору оренди свідчить про фактичне укладання договору купівлі-продажу.

За вимогами ст..225 ЦК Української РСР, право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові. Проте державне підприємство не було власником майна, переданого в оренду, отже на мало права на його продаж.

Крім того, відчуження на користь недержавних підприємств майна, що перебуває у державній власності, здійснюється шляхом приватизації такого майна. Згідно ч.2 ст.7 даного Закону ( в редакції на час укладення Доповнення) Фонд державного майна України у процесі приватизації продає майно, що є у загальнодержавній власності, включаючи майно ліквідованих підприємств і обєктів незавершеного будівництва.

Таким чином, при укладанні додатку до договору оренди порушено вимоги ст..225 ЦК Української РСР та Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств».

Просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Прокуратура Дніпропетровської області в письмових поясненнях також вказала, що строк позовної давності не пропущено з мотивів наведених у відзивах ФЛДМУ та його Регіонального відділення. При укладенні Доповнення до договору порушено вимоги ст..225 ЦК Української РСР та Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств».

Знамянська місцева прокуратуру прокуратури Кіровоградської області в поясненнях, крім доводів наведених в відзивах Фонду, зазначила, що оскільки на Доповненні до договору відсутня дата його укладання, то з огляду на те, що дане доповнення укладено державним підприємством «Світловодський завод чистих металів» то таке доповнення могло бути укладене до завершення приватизації державного підприємства.

Стаття 28 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» ( в редакції на час укладання договору) передбачала, що орендар має право на викуп обєкта оренди, якщо це передбачено договором відповідно до законодавства України. Умови викупу (ціна, порядок, строки та засоби платежу) зазначаються у договорі оренди відповідно до законодавчих актів України про приватизацію.

Однак дія статті була зупинена з 14.01.1993р. згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 15.12.92р. № 9-92.

Отже чинне на час укладання оспорюваного доповнення до договору оренди законодавство не передбачало серед умов договору оренди державного майна наявність умов щодо права орендаря на викуп обєкта оренди або умов переходу права власності на обєкт оренди.

При укладенні Доповнення до договору порушено вимоги ст..225 ЦК Української РСР та Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств».

Окрім того п.1 Доповнення до договору не відповідає ст.21 Закону України «Про оренду державних та комунальних підприємств». А зазначений у п.п. 1 3 Доповнення розмір орендної плати не відповідає розміру орендної плати , встановленому п.3 Договору.

Відповідно до Плану приватизації Світловодського державного заводу чистих металів, відомості про наявність доповнення до договору оренди № 10-34/10 від 05.03.1993р., яким передбачено перехід права власності на державне майно до іншої особи, в документах про приватизацію відсутні.

Вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити в повному обсязі, а рішення суду залишити без змін.

Третя особа відзив на апеляційну скаргу не надала. Своїм правом на участь в судовому засіданні не скористалася. Подала клопотання про розгляд справи без її участі.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечують з підстав викладених у письмових поясненнях. Просять рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, встановила наступне.

Між Світловодським державним заводом чистих металів (Орендодавець) та Акціонерним товариством "Український інноваційний банк" (Орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень № 10-34/10 від 05.03.1993, згідно умов якого Орендар прийняв в оренду нежитлові приміщення Дому техніки, розташованого в м. Світловодськ по вул. Леніна, 78 площею 2480 кв.м для використання під філіал Акціонерного товариства "Український інноваційний банк" (том І а.с. 23-24).

Відповідно до п.3 Договору орендна плата складає 119 639,61 крб. в місяць.

Пунктом 12 договоур сторони встановили, що після спливу строку оренди орендар має право на викуп обєкта оренди, якщо це не буде суперечити законодавству.

Строк договору оренди - з 23 березня 1993 року по 01 січня 2017 року (п.4 договору).

Сторонами також укладено Доповнення до договору оренди. Дата укладання Доповнення не зазначена.

За умовами доповненя, орендар видає безпроцентний кредит на період оренди у розмірі 350 млн.крб., що є вартістю орендної плати за весь строк дії даного договору. Частина вартості орендної плати в розмірі 250 млн.крб. сплачується одноразово або частками на першу вимогу орендодавця. Частина в розмірі 100 млн.крб. залишається на рахунку в Укрінбанку в якості засновницького внеску в статутний фонд Світловодської філії Укрінбанку, засновником якого становиться з моменту підписання даного договору Державний завод чистих металів ( п.1 -3 Доповнення).

Згідно п.4 Доповнення, по закінченню строку дії вказаного договору промислові приміщення - "Будинок техніки" в кількості 5 об'єктів переходять у власність Орендаря.

07.04.1993р. між АТ «Укрінбанк» та Світловодським державним заводоми чистих металів укладено Угоду про співробітництво № 545.

Згідно даної угоди Укрінбанк відкриває депозитний рахунок № 3713097 для нагромадження тимчасово вільних коштів заваоду чистих металів у розмірі 100 млн.крб. строком з 07.04.93р. до 07.04.99р. Укрінбанк зобовязується:

- достроково повернути кошти на рахунок клієнта з подальшим зарахуванням суми як статутного фонду Філії Укрінбанку в 3-х денний строк, при умові відкриття філіалу;

- на позичковий рахунок, якщо філіал Укрінбанку не буде відкритий до 26.03.1994 року.

Повернути повністю на рухунок клієнта кошти до 07.04.1999р. (т.1 а.с.47).

Платіжним дорученнями № 9107 від 26.03.1993р. Укрінбанк перерахував заводу чистих металів 250 млн.крб. в оплату за оренду згідно договору оренди № 10-34 від 05.03.93р./ за рахунок кредиту (т.1 а.с.49).

Згідно виписки з особового рахунку, банком 19.01.94р. повернуто заводу позичкові кошти згідно угоди № 545 в сумі 100 млн.крб. (т.1 а.с.48).

Наказом Фонду державного майна України від 21.06.1994 № 39-АТ державне підприємство "Світловодський завод чистих металів" перетворено у відкрите акціонерне товариство "Чисті метали" (том І а.с. 17).

Відповідно до плану приватизації державного майна Світловодського заводу чистих металів, затвердженого розпорядженням Фонду державного майна України від 21.06.1994 № 20-РПП, нежитлові приміщення Будинку техніки, які є предметом договору оренди від 05.03.1993 № 10-34/10, не увійшли до статутного капіталу ВАТ "Чисті метали", та залишилися на його балансі (том І а.с. 16, 18-22).

Світловодський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся до суду з позовом до ПАТ «Укрінбанк» в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог прокурора та ФДМУ, прийнятих судом до розгляду, просив:

- визнати недійсним договір № 10-34/10 від 05.03.1993, укладений між Світловодським державним заводом чистих металів та АТ "Український інноваційний банк";

- визнати недійсною додаткову угоду "Доповнення до договору № 10-34/10 від 05.03.1993";

- зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк" повернути на користь держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області частину будівлі, розташованої за адресою: Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Леніна, 78 (підвальне приміщення: Сходинковий майданчик - 17 м 2; Коридор - 29,6 м 2; Приміщення - 9,5 м2; Приміщення - 20,5 м2; Приміщення - 12,6 м2; Приміщення - 20 м2; Коридор - 2,3 м2; Приміщення - 17,0 м2; Приміщення - 11,9 м2; Приміщення - 12,3 м2; Приміщення - 10 м2; Електрощитова - 12,9 м2; Приміщення - 46,4 м2; Приміщення аптеки - 19,2 м2; Приміщення аптеки - 21,6 м2)м ); (І поверх: Коридор - 4,1 м ; Приміщення - 3,9 м ; Приміщення - 3,2 м ; Приміщення - 3,9 м2; Вестибюль - 70 м2; Коридор - 6,7 м ; Кабінет - 49,8 м2; Коридор - 4м; Коридор - 6,8 м2 ; Коридор - 8,9 м ; Кабінет - 13,7 м ; Кабінет - 10,2 м2; ; Приміщення - 13,7 м2 ; Коридор - 7,1 м2 ; Приміщення -4 м2; Коридор -6,9 м2; Коридор - 7,2 м2; Кабінет - 25,7 м2; Коридор - 27,6 м2; Кабінет - 9,2 м2; Сховище - 19,2 м2; Приміщення - 10 м2; Приміщення - 5,4 м2; Приміщення туалет - 4,8 м2 ; Приміщення туалет - 4,5 м2; ОСОБА_5 бокс - 45,2 м2; Коридор - 10,7м 2; Кабінет - 55,5 м2; Приміщення - 10,1 м2; Коридор - 5,7 м 2; Сходинковий майданчик -17м2; Кабінет - 13,7 м2; Приміщення - 5м2; Кабінет - 22,6 м2; Кабінет - 19,4 м2; Кабінет - 43,6 м2); (II поверх: Сходинковий майданчик - 16,3 м2; Кабінет - 11,2 м2; Кабінет - 13,9 м2; Фойє - 104,8 м2; Кімната - 15,0 м2; Кімната - 13,0 м2; Кімната - 14,7 м2; Конференц-зал - 324 м2) загальною площею 1354 кв.м, вартістю 2 978 800 грн;

- визнати за державою в особі Фонду державного майна України право власності на нерухоме майно - частину приміщення Будинку техніки, розташованого за адресою: Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Леніна, будинок № 78 (підвальне приміщення: Сходинковий майданчик -17 м2; Коридор - 29,6 м2; Приміщення - 9,5 м2; Приміщення - 20,5 м2; Приміщення - 12,6м2; Приміщення - 20 м2; Коридор - 2,3 м2; Приміщення - 17,0 м2; Приміщення - 11,9 м2; Приміщення - 12,3 м2; Приміщення - 10 м2; Електрощитова - 12,9 м2; Приміщення - 46,4 м2; Приміщення аптеки - 19,2 м2; Приміщення аптеки - 21,6 м2); (І поверх: Коридор - 4,1 м2; Приміщення - 3,9 м2; Приміщення - 3,2 м2; Приміщення - 3,9 м2; Вестибюль - 70 м2; Коридор - 6,7 м2; Кабінет - 49,8 м2; Коридор -4м2 Коридор - 6,8 м2; Коридор - 8,9 м2; Кабінет -13,7м2; Кабінет - 10,2 м2; Приміщення - 13,7 м2; Коридор - 7,1 м2; Приміщення - 4 м2; Коридор - 6,9 м2; Коридор - 7,2 м2; Кабінет - 25,7 м2; Коридор - 27,6 м2; Кабінет - 9,2 м2; Сховище - 19,2 м2; Приміщення -10 м2; Приміщення - 5,4 м2; Приміщення туалет - 4,8 м2; Приміщення туалет - 4,5 м2; ОСОБА_5 бокс - 45,2 м2; Коридор - 10,7 м2; Кабінет - 55,5 м2; Приміщення - 10,1 м2; Коридор - 5,7 м2; Сходинковий майданчик -17м2; Кабінет - 13,7 м2; Приміщення - 5 м2; Кабінет - 22,6 м2; Кабінет - 19,4 м2; Кабінет - 43,6 м2); (II поверх: Сходинковий майданчик - 16,3 м2; Кабінет - 11,2 м2; Кабінет - 13,9 м2; Фойє - 104,8 м2; Кімната - 15,0 м2; Кімната - 13,0 м2; Кімната - 14,7 м2; Конференц-зал - 324 м2) загальною площею 1354 кв.м, вартістю 2 978 800 грн.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2004р., Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскульки правовідносини з оренди продовжують діяти то договір оренди може бути визнаний недійсним з підстав зазначених у Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2004р.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин згідно з ч.3 ст.215 ЦК України може бути визнаний судом недійсним.

Згідно частини 1 - 3, 5 ст..203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст..5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів зазначив, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Згідно абз.4 п.2.1., абз.5 п.2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. «Про деяки питання визнання правочинові (господарських договорів) недійсними, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. У разі коли після такого вчинення набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють правовідносини, ніж ті, що діяли в момент вчинення правочину, то норми такого акта, якщо він не має зворотної сили, застосовуються до прав та обов'язків сторін, які виникли з моменту набрання ним чинності.

Таким чином, договір оренди підлягає дослідженню на предмет відповідності законодовсту, що діяло на момент його укладання, а саме станом на 05.03.1993р.

Закон України "Про підприємства в Україні" передбачав, що відповідно до форм власності, встановлених Законом України "Про власність", можуть діяти підприємства таких видів, зокрема, державне підприємство, засноване на загальнодержавній (республіканській) власності (ст. 1 Закону).

Згідно ст..31, ч.1 ст.34 Закону України «Про власність», до державної власності в Україні належать загально-державна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).

Загальнодержавну (республіканську) власність складають, зокрема, майно державних підприємств.

Відповідно до ст..33 даного Закону, управління державним майном від імені народу (населення адміністративно-територіальної одиниці) здійснює відповідно Верховна Рада України і місцеві Ради народних депутатів України, а також уповноважені ними державні органи.

Державні органи, уповноважені управляти державним майном, вирішують питання створення підприємств і визначення цілей їх діяльності, реорганізації і ліквідації, здійснюють контроль за ефективністю використання і схоронністю довіреного їм державного майна та інші правомочності відповідно до законодавчих актів України.

Відповідно до ст.. 37 Закону, майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, крім випадків, передбачених законодавством України.

Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності підприємства. До права повного господарського відання застосовуються правила про право власності, якщо інше не встановлено законодавчими актами України.

Аналогічні положення містилися в ч.3 ст.10 Закону України «Про підприємства в Україні».

З урахуванням наведеного майно Світловодського державного заводу чистих металів є загальнодержавною власністю і належить йому на праві повного господарського відання.

Згідно абз.5 ч.1 ст.5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендодавцями є державні підприємства щодо окремого індивідуально визначеного майна відповідно до законодавчих актів України та своїх статутів.

Дія вказаного абзацу була зупинена згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 15.12.92 р. N 9-92 «Про додаткове регулювання орендних відносин», лише стосовно передачі в оренду окремого індивідуальновизначеного майна, крім нежилих приміщень.

Пунктом 2 даного Декрету було встановлено, що при передачі в оренду цілісних майнових комплексів підприємств, організацій, їх структурних підрозділів, а також нежилих приміщень орендодавець повинен одержати на це згоду органу, уповноваженого управляти відповідним державним майном, та погодити з ним істотні умови договору оренди.

Декретом Кабінету Міністрів України від 15.12.92 N 8-92 "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності", прийнятим на виконання Закону України від 18.11.92 N 2796-XII "Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання", на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади покладено здійснення функцій щодо управління майном, що є у загальнодержавній власності, крім майнових комплексів підприємств, установ, організацій, управління якими здійснюють відповідні служби Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України згідно з законодавчими актами України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р. N 32 "Про питання промисловості України" установлено, що до сфери управління Міністерства промисловості належать підприємства, установи й організації металургійної і хімічної промисловості та інших галузей.

Таким чином Світловодський завод чистих металів мав право передавати в оренду нежитлові приміщення Будинку техніки з дозволу міністерства промисловості, погодивши з ним умови договору.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 12.03.1993 № 1000 керівник Державного підприємства "Світловодський завод чистих металів" звернувся до Міністра промисловості України ОСОБА_3 з клопотанням про надання згоди на передання майна в оренду Акціонерному товариству "Український інноваційний банк" (том І а.с. 46). Згідно відмітки, скріпленої печаткою Міністерства промисловості України, дозвіл на передачу майна в оренду отримано 12.03.1993.

Відповідно до пункту 4 договору № 10-34/10 від 05.03.1993 строк такого договору установлено з 23.03.1993 року. Таким чином, при передачі майна в оренду за оспорюваним договором, була отримана згода органу, уповноваженого управляти відповідним майном, а саме - Міністерства промисловості України.

Разом зтим в матеріалах справи відсутні і сторонами не надано доказів погодження умов договору з Міністерстом.

Отже істотні умови не були погодженні, в порушення вимог законодавства.

Однак, як правильно зазначив господарськитй суд, відсутність погодження істотних умов оспорюваного договору оренди з Міністерством промисловості України жодним чином не порушувало прав та інтересів Фонду державного майна України, оскільки на час укладення такого договору Фонд державного майна України не здійснював будь-яких функцій щодо управління державним майном Державного підприємства "Світловодський завод чистих металів" та лише реалізовував державну політику в сфері приватизації державного майна і у передбачених законом випадках здійснював повноваження орендодавця майна державних підприємств і організацій.

У звязку з наведеним колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що оспорюваний договір оренди відповідає законодавству, діючому на час його укладення, а отже підстави для визнання його недійсним відсутні.

Що стосується Доповнення до договору оренди № 10-34 то слід зазначити наступне.

Дата укладення оспорюваного доповнення до договору № 10-34 від 05.03.1993 відсутня. Однак, з огляду на те, що таке доповнення укладено зі сторони державного підприємства "Світловодський завод чистих металів", то слід дійти висновку, що таке доповнення було укладено до завершення приватизації Державного підприємства "Світловодський завод чистих металів" і до укладання угоди про співпрацю № 545 від 07.04.93р., оскільки дана угода вирішувала питання в подальшому щодо 100 млн.крб., передбачених в п.3 Доповнення.

Пунктами 1-3 Доповненя встановлено, що орендар видає безпроцентний кредит на період оренди у розмірі 350 млн.крб., що є вартістю орендної плати за весь строк дії даного договору. Частина вартості орендної плати в розмірі 250 млн.крб. сплачується одноразово або частками на першу вимогу орендодавця. Частина в розмірі 100 млн.крб. залишається на рахунку в Укрінбанку в якості засновницького внеску в статутний фонд Світловодської філії Укрінбанку, засновником якого становиться з моменту підписання даного договору Державний завод чистих металів.

Згідно п.4 Доповнення, по закінченню строку дії вказаного договору промислові приміщення - "Будинок техніки" в кількості 5 об'єктів переходять у власність Орендаря.

Відповідно до ст..2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції на час укладання), оренда є засноване на договорі строкове платне володіння і користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ст. 25 Закон, у передача майна в оренду не припиняє права власності на це майно.

Стаття 28 Закону передбачала, що орендар має право на викуп об'єкта оренди, якщо це передбачено договором відповідно до законодавства України. Умови викупу (ціна, порядок, строки та засоби платежу) визначаються у договорі оренди відповідно до законодавчих актів України про приватизацію.

Однак, дія статті 28 була зупинена з 14.01.1993р. згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 15.12.92 р. N 9-92 і її дія була відновлена з 10.02.1994р. на підставі Закону України від 26.01.1004р. № 3875-ХІІ.

Отже, чинне на час укладення оспорюваного доповнення до договору оренди законодавство не передбачало серед умов договору оренди державного майна наявність умов щодо права орендаря на викуп об'єкта оренди.

Пунктом 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 15.12.92 N 8-92 встановлено, що приватизація орендованого державного майна здійснюється на загальних підставах, передбачених законодавством України про приватизацію.

Відповідно до ст..1 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств», приватизація майна державних підприємств України (надалі - приватизація) - це відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній, республіканській (Республіки Крим) і комунальній власності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб.

Згідно ст..15 Закону приватизація здійснюється двома способами, способом продажу або викупу.

Тобто приватизація передбачає перехід права власності на держане майно на платній основі.

При цьому колегія суддів зазначає, що орендна плата є платою за користування орендованим майном і сума орендної плати не може бути сумою викупу при приватизації, оскільки це різні речі.

Відповідно до ст..6 Закону, суб'єктами приватизації є: державні органи приватизації; покупці; продавці; представники і посередники.

Фонд державного майна України у процесі приватизації здійснює, такі основні повноваження, зокрема, продає майно, що перебуває у загальнодержавній власності, у процесі його приватизації, включаючи майно ліквідованих підприємств і об'єктів незавершеного будівництва (ч. 2 ст. 7 закону).

Таким чином, на момент укладання оспорюваного Доповнення, єдиним способом переходу права власності на майно державного підприємства була приватизація, а правом продажу державного майна був наділений лише Фонд державного майна України.

Доповнення до договору оренди не відповідає вищезазначеним законодавчим актам, які діяли на час її укладання, а отже правильно визнане господарським судом недійсною.

Що стосується позовних вимог в частині зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк" повернути на користь держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області орендоване майно та про визнання права власності на орендоване майно за державою в особі Фонду державного майна України то колегія суддів погоджується з господарським судом, яким відмовлено у задовленні цих вимог, оскільки стосовно першої наведеної вимоги, договір оренди є дійсним, а тому підстави для поверненя майна відсутні.

Стосовно другої вимоги, то згідно ст..392 ЦК України, власник майна може предявити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Матеріалами справи не встановлено підстав, передбачених вищезазначеною статтею, які б давали право на звернення до суду з відповідним позовом.

ПАТ «Укрінбанк»у відзиваі на позов зазначав на порушення строку позовної давності за вимогами у вказаній справі.

У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256).

Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 Цивільного кодексу України).

Визначення початку відліку позовної давності міститься в ст. 261 Цивільного кодексу України, зокрема, відповідно до ч. 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналогічні за змістом норми матеріального права містилися і в Цивільному кодексі Української РСР (гл. 5 розд. 1), за винятком положення про застосування позовної давності лише за заявою однієї зі сторін.

Відповідно до пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред'явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.

Згідно Цивільного кодексу Української РСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки (ст. 71). Закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові. (ст. 80).

Частинами 1, 2, 4 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Господарський суд правильно дійшов висновку, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Отже, строк позовної давності має обчислюватися з моменту, коли саме Фонду державного майна України та його регіональному відділенню стало відомо про порушення їхніх прав чи інтересів.

Як встановлено матеріалами справи,Фонду державного майна України про знаходження нежитлових приміщень Будинку техніки в оренді в Банку було відомо під час приватизації , згідно плану приватизації, затвердженого головою ФДМУ15.06.1994р., а отже було відомо про існування договору оренди № 10-34.

Фонд державного майна України та регіональне відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області не повідомлялигосподарський суд про іншу дату, коли їм стало відомо про порушення їхніх прав та інтересів за оспорюваним договором нежилих приміщень № 10-34/10 від 05.03.1993 та не мотивують поважність пропуску строку позовної давності за вказаною вимогою.

Однак, оскільки господарський суд не встановив підстав для визнання договору оренди № 10-34/10 від 05.03.1993р. недійсним, то і відмовив в позові саме з цих підстав, а не з підстав пропуску строку позовної давності.

Що стосується строку давності стосовно Доповнення до договору оренди, то слід зазначити наступне.

Фонд державного майна України та Регіональне відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області не являються стороною оспорюваного доповнення до договору. Як слідує з Плану приватизації Світловодського державного заводу чистих металів, відомості про наявність доповнення до договору оренди № 10-34/10 від 05.03.1993, яким передбачено перехід права власності на державне майно до іншої особи, в документах про приватизацію відсутні.

За поясненням позивачів, останнім стало відомо про наявність оспорюваного правочину під час розгляду господарським судом Кіровоградської області справи № 912/495/13 за позовом ПАТ "Укрінбанк" до Світловодського міського комунального підприємства житлово-експлуатаційної контори № 5 про усунення перешкод в користуванні орендованим приміщенням. Згідно ухвали господарського суду від 08.03.2013 у справі № 912/495/13 залучено Фонд державного майна України третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність в матеріалах справи документально підтверджених відомостей щодо іншої дати, коли Фонду державного майна України стало відомо або могло бути відомо про наявність оспорюваного додатку до договору, господарський суд правильно дійшов висновку, що строк позовної давності за вимогою прокурора про визнання недійсним доповнення до договору оренди № 10-34 від 05.03.1993 не пропущено.

Апеляційна скарга не підлягає задовленню з вищенаведених підстав. Рішення суд слід залишити в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст.101 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 28.01.2016 року у справі № 912/1318/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 18.04.2016р.

Головуючий: ___ С.Г. Антонік

Судді: ___ Л.О.Чимбар

___ ОСОБА_4