Ухвала суду № 57254283, 19.04.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

19 квітня 2016 року Справа № 918/1070/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

судді Огороднік К.М. ,

судді Тимошенко О.М.

при секретарі судового заідання ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві на постанову господарського суду Рівненської області від 16.02.16 р.

у справі № 918/1070/15 (суддя Романюк Ю.Г. )

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИРЕКТИВА"

про визнання банкрутом

за участю представників сторін:

апелянта - не з'явився;

кредиторів - не з'явився;

арбітражного керуючого - ОСОБА_2

боржника - не з'явився.

Судом розяснено представникам сторін права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

В С Т А Н О В И В:

Постановою господарського суду Рівненської області від 16.02.2016 року у справі №918/1070/15 затверджено звіт розпорядника майна ОСОБА_3 про проведену роботу в процедурі розпорядження майном. Припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Директива". Припинено повноваження розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Директива" ОСОБА_3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Директива" (33000, м. Рівне, вул. Біла, 5А, ІК 38792169) визнано банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру Товариства з обмеженою відповідальністю "Директива". Призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Директива" арбітражного керуючого ОСОБА_2 (свідоцтво № 1737 від 12.11.2015 року, 43000, м. Луцьк, вул. Сагайдачного, 29/9, ІН НОМЕР_1). Встановлено основну грошову винагороду ліквідатору в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень ліквідатора. Завершено господарську діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Директива". Припинено з 16.02.2016 року повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном. Скасовано арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції постановою, Державна податкова інспекція у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві звернулася до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову місцевого господарського суду скасувати та припинити провадження у справі.

Арбітражний керуючий у відзиві на апеляційну скаргу та безпосередньо в судовому засдіанні просить апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві на постанову господарського суду Рівненської області від 16.02.2016 року у справі № 918/1070/15 припинити.

Розпорядженням керівника апарату від 15.04.2016 року у справі №918/1070/15 в зв'язку з перебуванням у відпустці судді Демидюк О.О. призначено автоматичну зміну складу колегії суддів автоматизованою системою документообігу суду.

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №918/1070/15 визначено склад колегії суддів: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Огороднік К.М., суддя Тимошенко О.М.

Враховуючи викладене, справа №918/1070/15 розглянута у складі колегії суддів: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Огороднік К.М., суддя Тимошенко О.М.

Апелянт та інші учасники провадження у справі в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників апелянта та кредиторів, оскільки останні були належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши пояснення арбітражного керуючого, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, вважає, що апеляційне провадження за апеляційної скаргою слід припинити.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі-Закон про банкрутство), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст.14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Відповідно до ч.1 ст.91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Між тим, згідно з ч.6 ст.106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі про банкрутство.

Відтак, в силу особливостей справи про банкрутство (ст.4-1 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

У відповідності до абз.16 ст.1 Закону про банкрутство учасниками провадження у справі про банкрутство визнано таких осіб: сторони (конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут), забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Кредитор - це юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя) (абз.8 ст.1 Закону про банкрутств.

При цьому, виходячи з положень ч.2 ст.41, ст.ст. 22, 91 ГПК України та ст.1 Закону про банкрутство, правовий статус особи, як такої, що має кредиторські вимоги до боржника у справі про банкрутство відрізняється, в залежності від стадії провадження у справі про банкрутство, від процесуального статусу цієї ж особи, як сторони або учасника провадження у справі про банкрутство, що має та користується відповідними процесуальними правами, визначеними, зокрема, нормами ст.ст. 22, 91, 106 ГПК України.

Як вбачається, дана справа про банкрутство порушена за загальною процедурою банкрутства, де виявлення кредиторів відбувається у порядку, встановленому ст.23 Закону про банкрутство, згідно з якою конкурсні кредитори боржника протягом 30 днів від дня здійснення офіційного оприлюднення оголошення зобов'язані подати до господарського суду заяви з вимогами до боржника.

В свою чергу, розгляд грошових вимог кредиторів здійснюється у порядку ст.ст. 23, 25 Закону про банкрутство, а саме після здійснення відповідного оприлюднення оголошення та шляхом розгляду судом заявлених в установленому порядку грошових вимог кредиторів у попередньому засіданні. Отже, встановлення факту наявності або відсутності грошових вимог кредитора до боржника встановлюється судом першої інстанції виключно в попередньому засіданні, де у тому числі здійснюється і дослідження доказів (первинних документів), які такі вимоги підтверджують.

Судова колегія зазначає, що визначені законом органи справляння податків, зборів (обовязкових платежів) користуються правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників, згідно із ст.210 Господарського кодексу України. Проте, вказана норма не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у справах про банкрутство. Статус кредитора неплатоспроможного боржника набувається, у тому числі органом податкової служби України, через вказані вище певні процедури, які визначені спеціальною нормою Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В матеріалах справи не міститься доказів звернення ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві до суду з заявою про визнання кредиторських вимог у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Директива".

В поданій апеляційній скарзі апелянт також не посилається на наявність у боржника заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), розмір таких претензій (суму вимог), характер вимог (майнові або грошові), відповідно, будь-яких майнових (грошових) претензій до боржника у податкового органу немає. Крім того, в апеляційній скарзі відсутні посилання на будь-які докази, що підтверджують такі вимоги.

Враховуючи викладене, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що ДПІ у Солом`янському районі ГУ Міндоходів у м.Києві не набула статусу кредитора у справі про банкрутство ТОВ "Директива", тобто учасника провадження у справі, через процедури, встановлені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а відтак і не мала процесуального права, визначеного ст.91 ГПК України, на оскарження в апеляційному порядку постанови господарського суду Рівненської області від 16.02.2016 року.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" №7 від 17.05.2011 року (далі - Постанова Пленуму), з метою забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про перегляд судових рішень в апеляційному порядку господарським судам України роз'яснено, що, у разі помилкового порушення апеляційного провадження, зокрема за апеляційною скаргою поданою особою, яка не мала права її подавати, господарський суд апеляційної інстанції припиняє таке провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до п. 5-2 Постанови Пленуму, у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі. Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Відповідно до п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. №15, юридичні та фізичні особи, акціонери, учасники господарських товариств, що не мають статусу сторони чи учасника у справі про банкрутство, не мають права на оскарження судових рішень у справі про банкрутство, а помилково порушене апеляційне і касаційне провадження підлягають припиненню в порядку, передбаченому ст. 80 ГПК України на підставі ст. ст. 91, 107 ГПК України як такі, що не підлягають вирішенню в господарських судах.

Тобто, з'ясування обставин щодо наявності у скаржника права на апеляційне оскарження - чи вирішив господарський суд питання про права та обов'язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням, як це передбачено нормами ст. 91 ГПК України, має здійснюватися апеляційним господарським судом у відкритому судовому засіданні під час розгляду відповідної апеляційної скарги.

Враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів звернення ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві з грошовими вимогами до боржника в установленому порядку та відсутність посилання на наявність таких вимог в апеляційній скарзі, колегія суддів прийшла до висновку, що податкова інспекція не набула статусу кредитора у справі про банкрутство ТОВ "Директива", а відтак і не мала процесуального права на оскарження в апеляційному порядку постанови господарського суду Рівненської області від 16.02.2016 р., з огляду на що апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві на постанову господарського суду Рівненської області від 16.02.2016 р. слід припинити на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 80,86,91,99,106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційне провадження з перегляду постанови господарського суду Рівненської області від 16.02.2016 рокку у справі №918/1070/15 за апеляційною скаргою ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві - припинити.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Тимошенко О.М.