Рішення № 57254047, 18.04.2016, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" квітня 2016 р.Справа № 924/171/16

Господарський суд Хмельницької області у складі:

судді Заверуха С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Теофіпольської селищної ради смт. Теофіполь

до Дочірнього підприємства "Форум-Проект" смт.Теофіполь, Хмельницька область

про визнання незаконним та скасування рішення Теофіпольської селищної ради №6-43 від 29.07.2015р. в частині поновлення договору оренди від 05.03.2007р. земельної ділянки площею 0,3 га кадастровий номер 6824755100:01:003:0060, розташованої на площі Кооперативній, смт. Теофіполь;

про визнання недійсним з припиненням на майбутнє договору оренди земельної ділянки від 20.08.15р. площею 0,3 га кадастровий номер 6824755100:01:003:0060, за адресою площа Кооперативна, смт. Теофіполь, укладений 20.08.2015р. строком на 5 років між Теофіпольською селищною радою та ДП "Форум - Проект"

Представники сторін:

позивача: ОСОБА_1 - довіреність №192 від 26.02.16р. (присутній в судовому засіданні 04.04.2016 р.)

відповідача: ОСОБА_2 - довіреність від 29.02.16р.

Повне рішення складено 18.04.2016р.

Суть спору: позивач - Теофіпольська селищна рада звернувся з позовом до суду про визнання незаконним та скасування рішення Теофіпольської селищної ради №6-43 від 29.07.2015р. в частині поновлення договору оренди від 05.03.2007р. земельної ділянки площею 0,3 га кадастровий номер 6824755100:01:003:0060, розташованої на площі Кооперативній, смт. Теофіполь; про визнання договорів оренди земельної ділянки, недійсним з припиненням на майбутнє договору оренди земельної ділянки від 20.08.15р. площею 0,3 га кадастровий номер 6824755100:01:003:0060, за адресою площа Кооперативна, смт. Теофіполь, укладений 20.08.2015р. строком на 5 років між Теофіпольською селищною радою та ДП "Форум - Проект" з припиненням на майбутнє.

В обґрунтування позову зазначає, що спірне рішення суперечить нормам чинного законодавства, оскільки ДП "Форум-Проект" отримав земельну ділянку без проведення земельних торгів. При цьому зазначає, що рішенням господарського суду Хмельницької області від 15.01.2015р. у справі №924/1099/14 угоду від 21.09.2007р. про внесення змін до договору оренди (щодо строку дії договору оренди) земельної ділянки, площею 0,3 га визнано недійсною з припиненням на майбутнє.

01.06.2015р. селищна рада зареєструвала у Реєстраційній службі Теофіпольського РУЮ припинення договору оренди земельної ділянки площею 0,3 га, укладеного 05.03.2007р. між Теофіпольською селищною радою та ДП "Форум-Проект".

Однак в подальшому, 29.07.2015р. спірним рішенням селищна рада розглянула заяву ДП "Форум-Проект" та поновила договір оренди земельної ділянки від 05.03.2007р., розташованої на площі Кооперативній, смт. Теофіполь.

20.08.2015р. між Теофіпольською селищною радою та ДП "Форум-Проект" був укладений новий договір оренди земельної ділянки, площею 0,3 га строком на 5 років.

За таких обставин позивач, зазначає, що земельна ділянка, площею 0,3 га станом на липень 2015 р. в оренді не перебувала та повинна була передаватись в оренду на конкурентних засадах шляхом проведення земельних торгів, яких селищна рада в 2015 році не проводила.

Представник позивача в судовому засіданні 04.04.2016 р. на позовних вимогах наполягає, вважає їх правомірними та обґрунтованими.

В судовому засіданні від 14.03.2015р. подав письмові пояснення на відзив, в яких зазначає, що позовна заява подана відповідно до положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Повноваження селищного голови підтверджені постановою Теофіпольської селищної виборчої комісії Теофіпольського району Хмельницької області від 30.10.2015р. №5 "Про результати виборів Теофіпольського селищного голови" і підписана нею в межах наділених повноважень.

Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що розглянувши заяву ДП "Форум-проект" від 22.07.2015р. про поновлення договору оренди, рада була позбавлена можливості поновити вказаний договір, оскільки 01.06.2015р. зареєструвала у Реєстраційній службі Теофіпольського РУЮ припинення такого договору оренди земельної ділянки.

При цьому позивач пояснює, що у нього відсутні додатки до договору оренди земельної ділянки, а тому позбавлений можливості надати їх суду.

Також позивач зазначає, що звернення ради від 05.06.2015р. вих.№298 про повернення земельної ділянки було вручено директору ДП "Форум-Проект" нарочним, що свідчило про небажання орендодавця поновлювати дію договору оренди від 05.03.2007р. Отже поновлення в подальшому договору оренди в незаконний спосіб було грубим порушенням ст. 124 Земельного кодексу України, так як мало місце фактичне укладення нового договору оренди.

13.04.2016р. на адресу суду надійшло клопотання позивача, в якому останній просив провести судове засідання без участі представника позивача, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника через виробничу необхідність.

Крім того в даному клопотанні зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі. При цьому повідомив, що Теофіпольська селищна рада дізналася про те, що договір оренди земельної ділянки від 05.03.20007р. вже втратив свою чинність, лише 12.05.2015р., після письмового звернення до селищної ради прокуратури Теофіпольського району. Тому позивач в місячний строк з моменту коли дізнався про втрату чинності договору, звернувся до ДП "Форум-Проект" з вимогою припинити право оренди спірної земельної ділянки та повернути її селищній раді.

Також, позивач звертає увагу суду, що рішенням Теофіпольської селищної ради №6-43 від 29.07.2015р. поновлено договір оренди земельної ділянки шляхом укладення нового договору, що є грубим порушенням земельного законодавства, оскільки згідно ст. 33 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі поновлюється на новий строк шляхом укладення сторонами у місячний строк додаткової угоди в обов'язковому порядку.

Представник відповідача позовні вимоги не визнає, надав відзив на позов, в якому просить суд залишити позов без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст. 81 ГПК України, оскільки позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її. Зокрема зазначає, що селищний голова не мав повноважень звертатися з даною позовною заявою до суду, так як чинним законодавством передбачено таку можливість щодо визнання незаконним актів інших органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади, а також повноваження ради та її органів.

Крім того відповідач стверджує, що вчасно та у повному обсязі сплачував оренду плату, що підтверджується довідками ДПІ від 26.02.2016р. №510.

У відзиві на позов від 04.04.2016 р. відповідач повторно звертає увагу суду на той факт, що чинне законодавство не передбачає надання прав селищному голові, як посадовій особі органу місцевого самоврядування, звертатися до суду з позовом щодо оскарження рішення селищної ради, а отже селищний голова - ОСОБА_3, подаючи позов діяла з перевищенням наданих їй прав та обов'язків. В підтвердження своєї позиції посилається на рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 р. №7-рп/2009, на норми Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (ст. 26, ст. 42, ст. 59).

Стосовно визнання недійсним спірного договору відповідач зауважує, що рішеннями судів фактично було визнано недійним лише додаткову угоду щодо строку користування земельною ділянкою - до 05.03.2027 р., а тому строк дії основного договору - до 05.03.2012 р. Тобто на день набрання законної сили рішення суду по справі №924/1099/14 договір оренди земельної ділянки вже втратив свою силу, про що сторони дізналися 21.04.2015 р. З посиланням на ст. 79, ст. 123, ст. 124 ЗК України, ст. 319, ст. 626 ЦК України, ст.764, ст. 777 ст. 792 ЦК України, ст. 2, ст.13, ст. 33 Закону України "Про оренду землі", ст. 20 ГК України відповідач вважає, що направлення позивачем листа від 06.06.2015 р. з проханням повернення земельної ділянки та про припинення договору оренди від 05.03.2007 р. не створює будь-яких прав та обов'язків для сторін.

На думку підприємства факт належного виконання умов договору оренди від 05.03.2007 р. підтверджується довідками про відсутність заборгованості по орендній платі та своєчасну її сплату, не надісланням орендодавцем у встановлений законом строк відмови у поновленні договору на новий строк, а тому відповідач вважає наявним у останнього переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк. Враховуючи ч.2 ст. 134 ЗК України дочірнє підприємство стверджує, що необхідність проведення земельного аукціону для укладання договору оренди земельної ділянки з відповідачем не базується на законі.

Представником відповідача в судовому засіданні подано клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку з звернення відповідача до суду про визнання протиправною та скасування рішення Державної реєстраційної служби про державну реєстрацію припинення договору оренди від 05.03.2007 р.

В задоволенні даного клопотання суд відмовляє, з огляду на те, що за приписами статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Проте, в підтвердження розгляду іншої справи іншим судом заявником не надано жодних доказів, зокрема доказів порушення провадження у справі. Крім того, відповідачем не обґрунтовано, що по даній справі інший суд може встановити обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі, в тому числі щодо фактів, які мають преюдиціальне значення (п. 3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р.).

Суд, розглянувши матеріали справи, встановив таке.

05.03.2007р. між Теофіпольською селищною радою (Орендодавець) та ДП "Форум-Прект" (Орендар) був укладений договір оренди землі, яка знаходиться за адресою: смт. Теофіполь, пл. Кооперативна, для здійснення не сільськогосподарської підприємницької діяльності.

В оренду передається земельна ділянка площею 0,30 га у тому числі плата за місце, ринковий збір, збір за парковку автомобілів (п. 2 Договору).

На земельній ділянці об'єктів нерухомого майна немає, є майданчик з твердим покриттям (п. 3 Договору).

Договір укладено на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п.8 Договору).

21.09.2007р. між Теофіпольською селищною радою (Орендодавець) та ДП "Форум-Прект" (Орендар) була укладена угода №1 про внесення змін до договору оренди землі від 05.03.2007р. в частині строку дії договору, зокрема зазначено, що договір укладено на 20 років.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 15.01.2015р. у справі №924/1099/14, залишеного без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.04.2015р., визнано угоду недійсною від 21.09.2007р. про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 05.03.2007р. укладену між Теофіпольською селищною радою та ДП "Форум-Проект", зареєстровану у Теофіпольському відділі Хмельницької регіональної філії ДП ЦДЗК за №940876200023, з припиненням на майбутнє.

01.06.2015р. Теофіпольська селищна рада зареєструвала у Реєстраційній службі Теофіпольського РУЮ припинення договору оренди земельної ділянки площею 0,3 га, розташованої за адресою: площа Кооперативна, смт. Теофіполь, укладеного 05.03.2007р. між Теофіпольською селищною радою та ДП "Форум-Проект".

05.06.2015р. позивач звернувся до відповідача з листом №298, в якому повідомив про те, що право оренди земельної ділянки припинено, а тому відповідно до п. 21 договору оренди від 05.03.2007р. просив у строк до 01.07.2015р. повернути селищній раді орендовану земельну ділянку площею 0,30 га.

22.07.2015р. директор ДП "Форум-Проект" звернувся із заявою до селищної ради про поновлення договору оренди земельної ділянки площею 0,3 га в смт. Теофіполь, пл. Кооперативна від 05.03.2007р., на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", так як орендар (ДП "Форум-Проект") продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди та систематично сплачує орендну плату.

Рішенням Теофіпольської селищної ради від 29.07.2015р. №6-43/2015 було поновлено договір оренди, реєстраційний номер 040776200009, від 05.03.2007р. на земельну ділянку площею 0,30 га, кадастровий номер №6824755100:01:003:0060, в смт. Теофіполь наданої для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, ДП "Форум-Проект" строком на 5 років, у зв'язку із закінченням терміну дії попереднього договору.

20.08.2015р. між Теофіпольською селищною радою (Орендодавець) та ДП "Форум-Проект" (Орендар) був укладений договір оренди землі, відповідно до п. 1.1. якого Орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка знаходиться на землях запасу в межах населених пунктів Теофіпольської селищної ради - смт. Теофіполь, площа Кооперативна.

На земельній ділянці об'єкти нерухомого майна відсутні, існує майданчик з твердим покриттям (п. 3 Договору).

Договір укладено на 5 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 8 Договору).

Даний договір підписано представниками сторін та скріплено його печатками.

За актом приймання-передачі об'єкта оренди Теофіпольська селищна рада передала, а ДП "Форум-Проект" прийняв у користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі строком на 5 років.

Однак, вважаючи спірне рішення та договір такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства Теофіпольська селищна рада від імені та в інтересах територіальної громади звернулася з даним позовом до суду.

Аналізуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, судом до уваги приймається таке:

Відповідно ч.3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, факти встановлені постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 у справі №924/1099/14 мають преюдиціальне значення при вирішенні спору у даній справі, а тому не потребують доказування під час розгляду цієї справи.

Пунктами 1.2.1, 1.2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" передбачено, що виходячи з положень статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави 30 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 148 Господарського кодексу України (далі - ГК України), земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

З положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197 ГК України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.

Статтею 116 Земельного кодексу передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключною компетенцією міських рад є вирішення питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до п.п.2, 3 ст. 152 ЗК України, п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 р. №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК шляхом: визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Пунктом 2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000р. № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" передбачено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до положень ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Таким чином, право на звернення до суду має особа, чиї права та охоронювані законом інтереси були порушені.

Судом враховується зміст Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 р. N7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), відповідно до пункту 5 мотивувальної частини якого органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Як було встановлено судом рішенням Теофіпольської селищної ради від 29.07.2015р. №6-43/2015 було поновлено договір оренди, реєстраційний номер 040776200009, від 05.03.2007р. на земельну ділянку площею 0,30 га, кадастровий номер №6824755100:01:003:0060, в смт. Теофіполь наданої для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, ДП "Форум-Проект" строком на 5 років, у зв'язку із закінченням терміну дії попереднього договору.

На виконання цього рішення був укладений договір оренди землі від 20.08.2015р., тобто спірне рішення Теофіпольської селищної ради є актом одноразового застосування, який вичерпав свою дію фактом виконання (укладення договору), а тому не може бути скасовано чи змінено органом місцевого самоврядування самостійно.

Разом з цим, акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до ч.5 ст. 23 Господарського кодексу України органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання недійсними актів підприємств, інших суб'єктів господарювання, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів місцевого самоврядування.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач стверджує, що рішення Теофіпольської селищної ради №6-43від 29.07.2015р. суперечить вимогам чинного законодавства, а тому повинно бути визнано незаконним в судовому порядку.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

При цьому судом враховується позиція Європейського Суду (справа "Україна-Тюмень проти України", заява №22603/02, рішення від 22.11.2007р.), де зазначено, що має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності. Отже з огляду на те, що національним законодавством не передбачено можливості органу місцевого самоврядування скасовувати самостійно свої рішення, які вичерпали свою дії фактом виконання, позивач скористався своїми повноваженнями щодо вибору способу вжиття заходів (звернення до суду з позовом про визнання недійсним рішення) з метою усунення порушень прав та охоронюваних інтересів територіальної громади.

Згідно з ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Крім того, відповідно до п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину.

Отже з огляду на те, що Теофіпольська селищна рада є стороною спірного договору, а тому не позбавлена можливості звернутися з позовом до суду про визнання правочину (договору) недійсним.

Також відповідно до ч.1, п.15 ч.4 ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" повноваження сільського, селищного, міського голови починаються з моменту оголошення відповідною сільською, селищною, міською виборчою комісією на пленарному засіданні ради рішення про його обрання. Повноваження сільського, селищного, міського голови закінчуються в день відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на наступних чергових місцевих виборах, або, якщо рада не обрана, з моменту вступу на цю посаду іншої особи, обраної на наступних місцевих виборах, крім випадків дострокового припинення його повноважень відповідно до частин першої та другої статті 79 цього Закону.

Сільський, селищний, міський голова: представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства; звертається до суду щодо визнання незаконними актів інших органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади, а також повноваження ради та її органів.

Враховуючи вищенаведене, доводи відповідача про те, що позовна заява підписана особою, яка не має права підписувати її до уваги не приймаються, оскільки не підтверджені жодними доказами, а ґрунтуються лише на припущеннях представника відповідача.

За таких обставин клопотання відповідача про залишення позову без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст. 81 ГПК України задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Виходячи з приписів статей 319, 626 ЦК України, слід дійти висновку про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі", відбувається за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Другою правовою конструкцією є так звана пролонгація договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі (частина 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

У цьому випадку також передбачено укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, яке здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності), що є новелою порівняно з редакцією норми до 12.03.2011.

Пролонгація відбувається автоматично, проте в силу приписів частин 7-9 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у місячний строк обов'язково має бути укладена додаткова угода, яка засвідчує юридичний факт поновлення договору. Наведене є підставою для висновку про застосування до обох правових конструкцій поновлення договору оренди землі частини третьої наведеної норми, відповідно до якої орендар має надіслати проект додаткової угоди орендодавцеві, і, оскільки про пролонгацію може бути остаточно відомо лише через місяць після закінчення строку дії договору, надіслати у цьому випадку проект про продовження договору на той самий строк і на тих самих умовах після спливу цього місячного строку і відмови у місячний строк укласти відповідну саме частині шостій статті 33 Закону України "Про оренду землі" додаткову угоду (аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 20.10.2015р. у справі №904/3929/14).

Судом встановлено, що починаючи з 21.04.2015р. (дата набрання законної сили рішенням господарського суду Хмельницької області від 15.01.2015р. про визнання недійсною додаткову угоду від 21.09.2007р. до договору оренди земельної ділянки від 05.03.2007р.) відповідач дізнався про припинення договору оренди земельної ділянки, однак не вчинив жодних дій щодо поновлення зазначеного договору, а лише 22.07.2015р. (тобто через три місяці) звернувся з проханням до позивача поновити договір оренди земельної ділянки, оскільки продовжує користуватися вказаною земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди та систематично сплачує орендну плату.

При цьому судом враховується, що селищна рада листом від 05.06.2015р. №298 повідомила відповідача про припинення договору оренди земельної ділянки від 05.03.2007р. та про необхідність повернення земельної ділянки селищній раді, що в свою чергу свідчить про те, що договір не був продовжений на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у встановленому законом порядку, право користування земельною ділянкою за цим Договором є припиненим.

В подальшому Теофіпольською селищною радою прийнято спірне рішення №6-43/2015 від 29.07.2015р. про поновлення договору оренди від 05.03.2007р. та укладено між сторонами новий договір оренди землі від 20.08.2015р., а також здійснено передачу земельної ділянки, про що свідчить акт приймання-передачі об'єкта оренди.

Наявність акта приймання-передачі об'єкта оренди складеного до спірного договору та запису від 27.08.2015 р. про державну реєстрацію спірного договору оренди свідчить про укладення саме нового договору оренди земельної ділянки, що спростовує доводи відповідача про поновлення договору оренди від 05.03.2007 р.

Звертається увага що за приписами ст. 33 Закону України "Про оренду землі" сторонами в обов'язковому порядку укладається саме додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення, а не інший договір.

Проте, при здійсненні вищезазначених дій селищною радою не було враховано вимоги ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України, якою визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

При цьому в даному випадку відсутні підстави для застосування ч.2 ст. 134 Земельного кодексу України, в т.ч. що стосується поновлення договору оренди.

Так, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України), однак судом встановлено що 01.06.2015 р. припинено право оренди земельної ділянки кадастровий номер 6824755100:01:003:0060 площею 0,30 га про що зроблено запис в державному реєстрі (що також не заперечується самими сторонами). За змістом ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено.

Також 05.06.2015 р. запропоновано відповідачу до 01.07.2015 р. повернути вказану вище земельну ділянку селищній раді. Проте, дочірнє підприємство у строки визначені радою не повернуло земельну ділянку, а продовжувало самовільно користуватися останньою.

Заява відповідача від 22.07.2015 р. не є свідченням дотримання позивачем вимог ст. 33 Закону України "Про оренду землі" щодо поновлення договору оренди землі, оскільки не була подана у строки встановлені даної статтею, як і не була подана протягом місяця з часу вступу рішення суду по господарській справі №924/1099/14 в законну силу (в розумні строки), також до даної заяви не було подано проекту додаткової угоди, так як за приписами даної статті 33 Закону України "Про оренду землі" умови договору можуть бути змінені при поновлені.

Судом враховується, що орендодавець (позивач) 01.06.2015 р. зареєстрував у реєстраційній службі припинення договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 6824755100:01:003:0060 площею 0,30 га та 05.06.2015 р. просив повернути відповідачу дану земельну ділянку (зміст листа №298) , останнє в сукупності є свідченням вчинення радою дій щодо заперечення у поновленні договору оренди землі від 05.03.2007 р., як це передбачено статтею 33 Закону України "Про оренду землі".

З приводу посилання відповідача на главу цивільного кодексу щодо договорів найму то судом звертається увага, що з урахуванням положень статті 3 ЗК України правове регулювання відносин, пов'язаних з орендою земельних ділянок, здійснюється спеціальним земельним законодавством, а договір оренди землі не є тотожним зобов'язанням найму, визначеним у ЦК України (п.2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 р.).

Приймається до уваги, відсутність на даній земельній ділянці об'єктів нерухомості, про що свідчить зміст самого договору та відсутність в реєстрі нерухомого майна відомостей про реєстрацію нерухомого майна на даній земельній ділянці саме за позивачем. При цьому якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (ст. 331 ЦК України).

Таким чином, враховуючи, що на момент прийняття оскаржуваного рішення Теофіпольської селищної ради №6-43 від 29.07.2015р. спірна земельна ділянка не перебувала в оренді у відповідача, то отримання земельної ділянки в оренду, яке відбулося без проведення земельних торгів, суперечить вимогам ст. 124 Земельного кодексу України, що є підставою для визнання вищезазначеного рішення недійсним.

Судом звертається увага, що стаття 33 Закону України "Про оренду землі" передбачає строки протягом яких необхідно вчинити дії стосовно продовження договору оренди, які як встановлено в процесі розгляду справи сторонами не дотримано, протягом розумного строку після обізнаності визнання недійсною угоди від 21.09.2007 р. (щодо оренди на 20 років) відповідачем не вчинено жодних дій для продовження договору оренди від 05.03.2007 р. При цьому норми чинного земельного законодавства України не дозволяють здійснювати користування земельною ділянкою без належного оформлення такого права та протягом тривалого часу, в даному випадку протягом майже чотирьох місяців.

Таким чином, у даній справі суд встановив факт недотримання ДП "Форум Проект" строків і процедури повідомлення про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди на новий строк, а також встановив факт наявності листа-повідомлення від орендодавця про відмову в поновленні договору на новий строк та повернення земельної ділянки селищній раді (№298 від 05.06.2015 р. та 01.06.2015 р. зареєстровано припинення договору оренди), що в свою чергу є свідченням відсутності у відповідача переважного права на поновлення, звертається увага вже припиненого договору оренди землі на новий строк. Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 10.06.2015 р. (справа 6-70 цс15), 18 березня 2015 року (справа № 6-3цс15), 18 березня 2015 року (справа № 6-4цс15) та 25 лютого 2015 року (справа № 6-10цс15).

При прийнятті рішення судом враховується принцип "належного урядування", який неодноразово викладався в рішеннях Европейського Суду з Прав Людини (зокрема справа "Рисовський проти України" п.70), згідно з яким якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

Не може слугувати підставою для відмови у позові позиція відповідача стосовно сплати орендної плати, оскільки сплата (несплата) орендної плати не є свідченням дотримання сторонами вимог законодавства щодо продовження договору оренди, так само як і не підтверджує самого факту продовження договору оренди, при цьому згідно вимог земельного законодавства у будь-якому випадку користування земельною ділянкою в державі є платним. Окрім того, відповідно до пункту 37 договору оренди від 05.03.2007 р., дія договору припиняється зокрема у разі закінчення строку на який його укладено.

Оскільки договір оренди земельної ділянки укладений на підставі рішення органу місцевого самоврядування, прийнятого всупереч вимогам законодавства, то наявні підстави для визнання такого договору недійсним відповідно до вимог ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України.

З огляду на зазначене, договір оренди землі від 20.08.2015р. укладений між Теофіпольською селищною радою та ДП "Форум-Проект" підлягає визнанню недійсним.

Крім того, судом враховується, що відповідно до п.2.26 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 р. у частині першій статті 15 Закону України "Про оренду землі" встановлено перелік істотних умов договору оренди землі, відсутність однієї з яких згідно з частиною другою цієї статті є підставою для визнання договору недійсним. Водночас згідно з частиною четвертою статті 15 Закону України "Про оренду землі" невід'ємними частинами договору оренди землі є: 1) план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; 2) кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; 3) акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); 4) акт приймання-передачі об'єкта оренди; 5) проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Разом з тим в матеріалах справи відсутні вищенаведені невід'ємні частини договору, а згідно усних пояснень представника відповідача невід'ємні частини саме спірного договору також відсутні і у сторін, що є безумовною підставою для визнання спірного договору оренди землі недійсним.

При цьому, судом враховуються, що ч. 3 ст. 207 Господарського кодексу України передбачена можливість припинення господарського зобов'язання лише на майбутнє.

Відповідно до п. 2.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських) договорів недійсними" якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє.

При цьому слід враховувати, що зобов'язання припиняються на майбутнє не на підставі відповідної вказівки в рішенні суду, а в силу закону, тому при визнанні недійсним правочину (господарського договору) зобов'язання його сторін припиняються на майбутнє з моменту набрання чинності рішення суду про визнання правочину (договору) недійсним, хоча б у судовому рішенні й не було зазначено про таке припинення.

Аналогічні положення містяться в 2.29 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", в якому зокрема передбачено, що договір оренди земельної ділянки може бути припинений лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути вже здійснене за ним користування ділянкою. Одночасно з визнанням договору недійсним господарський суд повинен зазначити в рішенні, що цей договір припиняється лише на майбутнє.

Враховуючи зазначене, договір оренди землі від 20.08.2015р. укладений між Теофіпольською селищною радою та ДП "Форум-Проект" підлягає визнанню недійсними з припиненням його дії на майбутнє.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обовязок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно положень статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищезазначене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Теофіпольської селищної ради №6-43 від 29.07.2015р. в частині поновлення договору оренди від 05.03.2007р. земельної ділянки площею 0,3 га кадастровий номер 6824755100:01:003:0060 та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 20.08.2015р., укладеного між Теофіпольською селищною радою та ДП "Форум-Проект" підтверджені наявними в матеріалах справи доказами, ґрунтуються на нормах чинного законодавства, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

В звязку із задоволенням позову та з урахуванням ч. 2 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на позивача та відповідача, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій останніх.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 12, 33, 43-49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Теофіпольської селищної ради смт. Теофіполь до Дочірнього підприємства "Форум-Проект" смт.Теофіполь, Хмельницька область про визнання незаконним та скасування рішення Теофіпольської селищної ради №6-43 від 29.07.2015р. в частині поновлення договору оренди від 05.03.2007р. земельної ділянки площею 0,3 га кадастровий номер 6824755100:01:003:0060, розташованої на площі Кооперативній, смт. Теофіполь; про визнання недійсним з припиненням на майбутнє договору оренди земельної ділянки від 20.08.15р. площею 0,3 га кадастровий номер 6824755100:01:003:0060, за адресою площа Кооперативна, смт. Теофіполь, укладений 20.08.2015р. строком на 5 років між Теофіпольською селищною радою та ДП "Форум - Проект" задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Теофіпольської селищної ради №6-43 від 29.07.2015р. в частині поновлення договору оренди від 05.03.2007р. земельної ділянки площею 0,3 га кадастровий номер 6824755100:01:003:0060, розташованої на площі Кооперативній, смт. Теофіполь.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 20.08.15р. площею 0,3 га кадастровий номер 6824755100:01:003:0060, за адресою площа Кооперативна, смт. Теофіполь, укладений 20.08.2015р. строком на 5 років між Теофіпольською селищною радою та ДП "Форум - Проект" з припиненням його дії на майбутнє.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Форум-Проект" (Хмельницька область, смт. Теофіполь, вул. Юності, 21/2, код 33279694) на користь Теофіпольської селищної ради (Хмельницька область, смт. Теофіполь, вул. Небесної сотні, 34, код 04405774) 1378,00 грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень 00 коп.) судового збору.

Видати наказ.

Повне рішення складено 18.04.2016р.

Суддя С.В. Заверуха

Віддрук. 3 прим.:

1 - до справи,

2 - позивачу, (Хмельницька обл., смт. Теофіполь, вул. Небесної Сотні (Леніна), 34), рекоменд.

3 - відповідачу, (Хмельницька обл., смт. Теофіполь, вул. Юності, 21/1).