Рішення № 57253782, 11.04.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2016р. Справа№ 914/619/16

За позовом: Державного підприємства «Житомирський лікеро-горілчаний завод», м. Житомир

до відповідача: RONDE HOLDING LTD, London, United Kingdom

про стягнення 880 065 євро

Суддя Мазовіта А.Б.

Секретар Залицайло М.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник (довіреність від 29.02.2016 р.);

від відповідача: ОСОБА_2, представник (довіреність від 19.02.2016 р.)

Державне підприємство «Житомирський лікеро-горілчаний завод», м.Житомир звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до RONDE HOLDING LTD, London, United Kingdom про стягнення 880 065 євро.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 09.03.2016 р. призначив розгляд справи на 23.03.2016 р. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність товар. Однак, відповідач свої зобовязання щодо оплати вартості товару не виконав, на дату звернення до суду заборгованість становить 880 065 євро. Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 880 065 євро та судові витрати.

В судовому засіданні представник відповідача позов визнав повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та обєктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

13 березня 2015 р. між Державним підприємством «Житомирський лікеро-горілчаний завод» (продавець) та RONDE HOLDING LTD (покупець) було укладено договір №07/12/2015.

За цим договором продавець (позивач) зобовязується поставити і передати у власність покупця товар в кількості, визначеній в специфікації (специфікаціях), що є невідємною частиною цього договору, а покупець (відповідач) зобовязується прийняти та оплатити товар.

На виконання умов договору та специфікацій позивач протягом лютого-квітня 2015 року поставив одержувачу вантажу товар, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) та рахунками-фактурами. Станом на дату розгляду справи вартість неоплаченого товару становить 880 065 євро.

Відповідно до п. 4.2. договору оплата здійснюється в строки, що вказуються у специфікаціях, що є невідємною частиною договору.

Умовами специфікацій №1 від 07.12.2015 р., №2 від 14.12.2015 р. та №3 від 17.12.2015 р. передбачено, що строк оплати вартості товару становить не більше 40 календарних днів з моменту поставки товару.

Датою поставки товару вважається дата його передачі перевізнику, тобто дата оформлення CMR-накладної (3.4. договору).

Позивач надіслав відповідачу вимогу за вих. №5-104/1 від 16.02.2016 р., в якій просив протягом 7 календарних днів з моменту отримання вказаної вимоги здійснити оплату вартості поставленого товару. Відповідачем вказана вимога залишена без розгляду та задоволення.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України іноземні субєкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обовязки, що і субєкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно ст. 124 ГПК України підсудність справ за участю іноземних субєктів господарювання визначається за цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до п. 9.1. договору, усі спори, розбіжності, вимоги, що виникають з цього договору або в звязку з ним, у тому числі що стосуються його виконання, порушення, припинення або недійсності, підлягають передачі на розгляд і вирішення до господарського суду Львівської області. До спірних правовідносин застосовується процесуальне та матеріальне право України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Доказів наявності підстав, передбачених ст. 77 Закону «Про міжнародне приватне право», при яких Господарський суд Львівської області не може приймати до свого провадження і розглядати справу, суду не подано, під час розгляду справи судом не встановлено.

Згідно ст. 7 Закону України «Про міжнародне приватне право», при визначенні права, що підлягає застосуванню, суд чи інший орган керується тлумаченням норм і понять відповідно до права України, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобовязань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст.530 ЦК України).

Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобовязання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення з нього суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 880 065 євро.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 543, 612, 625, 626, 642, 692 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 7, 76, 77 Закону України «Про міжнародне приватне право» та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з RONDE HOLDING LTD, 3rd Floor, 49 Farrington Road, London, EC1M3JP, United Kingdom, реєстраційний номер 09469019 на користь Державного підприємства «Житомирський лікеро-горілчаний завод», м.Житомир, вул. 1-го травня, 38 (ідентифікаційний код 00375504) борг в розмірі 880 065 євро, 206 700 грн. 00 коп. судового збору.

3.Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 11.04.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 18.04.2016 р.

Суддя Мазовіта А.Б.