Рішення № 57253738, 04.04.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2016р. Справа№ 914/345/16

За позовом: Відкритого акціонерного товариства «Меридіан» ім.С.П.Корольова, м. Київ

до відповідача: Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод», м. Львів

про стягнення 252 027 грн. 70 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

Секретар Юрків М.Г.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник (довіреність №12/1713 від 18.12.2015 р.);

від відповідача: ОСОБА_2, представник (довіреність №137 від 04.01.2016 р.)

Відкрите акціонерне товариство «Меридіан» ім. С.П.Корольова, м. Київ звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод», м. Львів про стягнення 242222грн. 10 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 09.02.2016р. призначив справу до розгляду на 29.02.2016 р. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі суду, в судових засіданнях оголошувалась перерва.

Представникам розяснено права та обовязки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання послуг з ремонту обладнання, згідно умов якого відповідачу було надано відповідні послуги. Відповідач зобовязувався проводити оплату наданих послуг в розмірах та строки, встановлені таким договором. Однак, відповідач свої зобовязання щодо оплати за надані послуги не виконав, на дату звернення до суду борг з урахуванням інфляційних становить 196 686 грн. 24 коп. У звязку з порушенням строків оплати відповідачу нараховано пеню в сумі 35 910 грн. 06 коп., 3% річних в сумі 2 327 грн. 90 коп., інфляційні нарахування в сумі 7 297 грн. 90 коп. Таким чином, просив стягнути з відповідача на користь позивача борг у розмірі 242222грн. 10 коп. та судові витрати.

21.03.2016 р. представником позивача через канцелярію суду подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача основний борг в сумі 196 686 грн. 24 коп., пеню в сумі 51 515 грн. 98 коп., 3% річних в сумі 3 394 грн. 86 коп., інфляційні нарахування в сумі 7 297 грн. 90 коп.

04.04.2016 р. представником позивача через канцелярію суду подано клопотання про відкликання заяви про збільшення позовних вимог, яка була подана 21.03.2016 р.

04.04.2016 р. представником позивача через канцелярію суду подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача основний борг в сумі 196 686 грн. 24 коп., пеню в сумі 44 422 грн. 38 коп., 3% річних в сумі 3 621 грн. 18 коп., інфляційні нарахування в сумі 7 297 грн. 90 коп. та судові витрати в сумі 3 712 грн. 27 коп.

Судом встановлено, що заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, а отже подальший розгляд справи здійснюється щодо вимог позивача, зазначених у заяві про збільшення позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача підтвердив наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 196 686 грн. 24 коп.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

15 червня 2015 р. між Відкритим акціонерним товариством «Меридіан» ім.С.П.Корольова (виконавець) та Державним підприємством «Львівський бронетанковий завод» (замовник) було укладено договір №195.

За цим договором виконавець (позивач) зобовязується надати замовнику (відповідачу) послуги, а саме: здійснити ремонт за технічним станом (ДСТУ В 3576-97 («Експлуатація та ремонт військової техніки. Терміни та визначення») радіолокаційної станції 1РЛ 133-1 без послуг перефарбування зовнішніх поверхонь та відновлення складу ЗІП в кількості, що погоджується сторонами шляхом підписання специфікацій до даного договору, а замовник зобовязується прийняти та оплатити ці послуги.

Відповідно до специфікації, яка є додатком до договору, сторони погодили ремонт радіолокаційної станції 1РЛ 133-1 в кількості 4 шт.

Згідно протоколу №1 від 24.07.2015 р. сторони погодили договірну ціну з ремонту обладнання у розмірі 196 768 грн. 66 коп. з ПДВ.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач надав відповідачу послуги з ремонту обладнання, що підтверджується актом приймання-передавання виробу від 29.07.2015 р., актом приймання наданих послуг від 29.07.2015 р. Послуги були надані в повному обсязі, зауважень до виконання у відповідача не було, що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на вищевказаних документах та скріпленням їх печаткою.

Згідно протоколу №1 від 21.08.2015 р. сторони погодили договірну ціну з ремонту обладнання у розмірі 196 686 грн. 24 коп. з ПДВ.

Відповідно до п. 4.1. договору розрахунки між сторонами здійснюються в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця на підставі виставленого виконавцем рахунку-фактури, сформованого на основі протоколів погодження договірної ціни, які є невідємною частиною даного договору.

Позивач надав відповідачу рахунок №6588 від 25.08.2015 р. на оплату послуг в сумі 196 686 грн. 24 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представників сторін, відповідач свої зобовязання перед позивачем щодо оплати вартості послуг не виконав, на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 196 686 грн. 24 коп.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобовязань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Згідно частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобовязання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до пункту 7.2. договору за порушення термінів виконання зобовязань по договору винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобовязання за кожен день затримки до моменту повного виконання стороною своїх зобовязань по договору.

Згідно 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням вказаних вимог позивачем нараховано пеню у сумі 44422грн. 38 коп., 3% річних в сумі 3 621 грн. 18 коп. та інфляційні нарахування в сумі 7 297 грн. 90 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 196686грн. 24 коп. основного боргу, 44 422 грн. 38 коп. пені, 3 621 грн. 18 коп. 3% річних, 7 297 грн. 90 коп. інфляційних втрат.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, повязаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, повязаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, повязані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Як зазначено у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які повязані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, повязаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, повязаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, повязані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обовязковою.

Ухвалою від 09.02.2016 р. суд визнав явку представника позивача в судове засідання 29.02.2016 р. обовязковою. В судовому засіданні 29.02.2016 р. було оголошено перерву до 21.03.2016 р., явку представників сторін визнано обовязковою. Позивач у поданій 04.04.2016 р. через канцелярію суду заяві про збільшення позовних вимог просив суд покласти на відповідача витрати позивача у розмірі 3 712 грн. 27 коп., повязані із явкою представника в судові засідання 29.02.2016 р. та 21.03.2016 р., зокрема, витрати на проїзд у залізничному та громадському транспорті, проживання представника в готелі, добові.

Як вбачається із долучених позивачем документів, представник позивача був відряджений до м. Львова 28.02.2016 р. по 02.03.2016 р. включно. Метою відрядження була участь представника позивача у судовому засіданні 29.02.2016р., а також подання 01.03.2015 р. пропозиції конкурсних торгів та участь у процедурі розкриття пропозицій. З наведеного вбачається, що витрати на проживання в готелі (з 29.02.2016 р. по 01.03.2016 р.) та розмір добових за 1 день відрядження не повязані із явкою представника позивача у судове засідання та відносяться до господарської діяльності підприємства.

Не підлягають відшкодуванню також витрати позивача на проїзд представників у громадському транспорті, оскільки з долучених позивачем документів не вбачається, що такі витрати були здійснені представниками позивача та у звязку із явкою представників позивача у судове засідання 29.02.2016 р. та 21.03.2016 р.

У звязку з наведеним, вимога позивача щодо відшкодування витрат на проживання в готелі, проїзд в громадському транспорті, за рахунок відповідача задоволенню не підлягає. Решта витрат позивача (на придбання залізничних квитків у розмірі 1 114 грн. 07 коп. та добові у розмірі 1 653 грн. 60 коп.), повязаних із явкою представника в судове засідання, яке відбулося 29.02.2016р. та 21.03.2016 р., підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

При поданні позову про стягнення 242 222 грн. 10 коп. заборгованості позивачем було сплачено 3 634 грн. 00 коп. судового збору. В подальшому позивачем 21.03.2016 р. було подано заяву про збільшення позовних вимог, у якій позивач просив стягнути з відповідача 258 894 грн. 98 коп. заборгованості та долучено платіжне доручення про доплату 260 грн. 00 коп. судового збору. 04.04.2016 р. позивач подав заяву про відкликання поданої 21.03.2016 р. заяви про збільшення позовних вимог. Також, 04.04.2016 р. позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог, у якій позивач просив стягнути з відповідача 252 027 грн. 70 коп. З урахуванням поданої 04.04.2016 р. заяви про збільшення позовних вимог, судовий збір підлягав до сплати у розмірі 3780грн. 42 коп. Таким чином, позивачем було сплачено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За час розгляду справи в суді клопотання про повернення судового збору не надходило.

Оскільки спір виник з вини відповідача, то судові витрати (судовий збір та витрати на залізничні квитки) по розгляду справи необхідно покласти на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 215, 216, 218, 509, 526, 530, 546, 547, 549, 599, 610, 625, 626 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод», м. Львів, вул. Стрийська, 73 (ідентифікаційний код 07985602) на користь Відкритого акціонерного товариства «Меридіан» ім. С.П.Корольова, м. Київ, вул. Івана Лепсе, 8 (ідентифікаційний код 14312973) 196 686 грн. 24 коп. основного боргу, 44 422 грн. 38 коп. пені, 3 621 грн. 18 коп. 3% річних, 7297грн. 90 коп. інфляційних втрат, 6 548 грн. 09 коп. судових витрат.

3.Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 04.04.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 11.04.2016 р.

Суддя Мазовіта А.Б.